Бухоблік
Тема: Інше

Інвентаризація — інструмент забезпечення достовірності фінансової звітності

У цій статті розглядаються суттєві аспекти проведення інвентаризації на підприємствах.


Завдання інвентаризації

Інвентаризація — один з найважливіших елементів методу бухгалтерського обліку, яким забезпечуються перевірка і документальне підтвердження достовірності даних бухгалтерського обліку про наявність, стан та оцінку матеріальних і нематеріальних активів, іншого майна, капіталу, інвестицій, розрахунків, резервів і зобов'язань.

Законом про бухоблік передбачено, що перед складанням річної фінансової звітності для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань.

В інших періодах періодичність і об'єкти інвентаризації (основні фонди, нематеріальні активи, сировина, матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, товари, готівка, розрахунки тощо) визначаються власником (керівником) підприємства (крім випадків обов'язкового проведення інвентаризації). Отже, вирішення питань періодичності та об'єктів інвентаризації є складовою облікової політики підприємства.

Відповідно до постанови № 419 проведення інвентаризації є обов'язковим у таких випадках:

  • при передачі майна державних підприємств в оренду або його приватизації;
  • перед складанням річного бухгалтерського звіту (крім активів, капіталу і зобов'язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня року, за який необхідно скласти річний бухгалтерський звіт), що підкреслює актуальність цієї роботи в системі заходів щодо забезпечення його достовірності та довіри користувачів до звітної інформації — акціонерів, кредиторів, інвесторів. Інвентаризація об'єктів нерухомості може проводитись один раз на три роки (щороку чи через рік), а бібліотечних фондів — усіх одночасно один раз на п'ять років або щороку з охопленням інвентаризацією не менше ніж 20% одиниць бібліотечних фондів з обов'язковим завершенням інвентаризації в структурному підрозділі (у матеріально відповідальної особи), а однозначне вирішення варіативності строків та об'єктів визначається обліковою політикою підприємства. Тут доречно звернути увагу на наявність аналогічної вимоги щодо обов'язковості інвентаризації в законодавстві інших країн. Наприклад, Торговельний кодекс Франції як обов'язкову норму приписує кожній юридичній особі з метою встановлення наявності та вартості активних і пасивних елементів власного капіталу здійснювати контроль через інвентаризацію не менше одного разу на рік. Обов'язковість інвентаризації в обумовлених випадках передбачається і законодавством Росії, Чехії;
  • при зміні матеріально відповідальних осіб;
  • при встановленні фактів крадіжок;
  • після пожеж, стихійних явищ і техногенних аварій;
  • за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін, встановлений у належно оформленому документі зазначених органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

Також інвентаризація проводиться у разі зміни керівника (бригадира) колективу з колективною матеріальною відповідальністю, а також при ліквідації підприємства, передачі підприємств, їх структурних підрозділів до складу інших органів управління (підприємств).

Характерною ознакою обов'язкових інвентаризацій є те, що їх об'єктом стають:

майно, що належить підприємству на правах власності (повного господарського відання, оперативного управління, концесії, довірчого управління, фінансового лізингу);

майно, що перебуває у його користуванні (майно в оренді, давальницька сировина, товари на комісії тощо). На об'єкти і майно, що перебуває в користуванні, підприємство складає окремі інвентаризаційні описи, один примірник кожного з яких надсилається власникові.

Завдання інвентаризації полягають у:

  • встановленні фактичної наявності, якості, стану (придатне/непридатне, зношене/незношене або рівень зносу) і вартості матеріальних цінностей, коштів, незавершеного виробництва і будівництва, дебіторської заборгованості, зобов'язань і забезпечень, інших активів, витрат і доходів майбутніх періодів, у визначенні розбіжностей;
  • встановленні за письмовими поясненнями відповідальних за збереження і використання цінностей, за облік дебіторської заборгованості, зобов'язань і забезпечень осіб причин та умов виникнення розбіжностей;
  • розробці пропозицій щодо врегулювання розбіжностей і впорядкування порядку приймання, зберігання, відпуску і використання цінностей та поліпшення обліку і контролю на підприємстві, перегляду вартості, зносу і строку використання необоротних активів та методів їх амортизації, а також втрат
    та/або відновлення корисності активів;
  • перевірці обґрунтованості записів на рахунках і в регістрах обліку розрахунків з працівниками, бюджетом, державними цільовими фондами, покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами тощо;
  • дотриманні порядку врегулювання інвентаризаційних різниць.

Види інвентаризацій

За характером проведення інвентаризації бувають повними і вибірковими, плановими (передбачуваними) і раптовими.

Повні інвентаризації охоплюють об'єкти повністю (вид майна, місце зберігання, відповідальну особу).

Вибіркові інвентаризації мають на меті встановити стан і наявність окремих цінностей у місці зберігання. Наприклад, вибіркову інвентаризацію слід обов'язково провести за тими цінностями, за якими підприємством від постачальника отримано відмову задовольнити претензії щодо їх недовантаження або отримано такі претензії від покупців.

Строки планових інвентаризацій на підприємствах попередньо затверджуються, а підготовка до них полягає в проведенні комплексу підготовчих робіт з групування, розкладання матеріальних цінностей у порядку, зручному для підрахунку, вимірювання та зважування.

Кожна раптова інвентаризація починається виконанням підготовчої роботи в присутності інвентаризаційної комісії. Підготовча робота полягає також у завершенні опрацювання документів щодо руху цінностей, визначенні їх залишків на початок інвентаризації.

Керівник підприємства повинен організувати проведення інвентаризації в найоптимальніші строки і з найменшими затратами — призначити кваліфікованих фахівців, виділити необхідну кількість робітників для пересування цінностей при зважуванні, вимірюванні тощо.

Інвентаризаційна комісія

Безпосередньо інвентаризаційну роботу проводять постійно діюча інвентаризаційна комісія або робочі інвентаризаційні комісії (у разі наявності на підприємстві великої кількості місць зберігання та використання об'єктів інвентаризації) для здійснення інвентаризації на конкретних об'єктах і конкретного майна.

Склад цих комісій затверджується керівником підприємства. Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії у тих самих матеріально відповідальних осіб одного й того самого працівника два роки поспіль. При неповному складі інвентаризаційних комісій і відсутності матеріально відповідальних осіб інвентаризація не проводиться. При цьому слід ураховувати, що матеріально відповідальні особи до складу інвентаризаційних комісій не входять. У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Усі відомості про об'єкти інвентаризації інвентаризаційна комісія відображає в інвентаризаційних описах (актах інвентаризації). При цьому найменування і кількість цінностей наводяться у номенклатурі та одиницях виміру, що застосовуються в обліку.

Члени інвентаризаційної комісії несуть відповідальність за внесення до опису неправильних даних про відмітні ознаки (тип, сорт, розмір), кількість, суму і стан (придатні, непридатні, ступінь зносу) проінвентаризованих об'єктів. Наявність і стан об'єктів інвентаризації повинні встановлюватися шляхом обов'язкового підрахунку, зважування, вимірювання, огляду, а за необхідностілабораторних замірів, аналізів. Встановлення ваги (обсягу) навалочних матеріалів може проводитися на основі вимірювань і технічних розрахунків. До опису забороняється вносити дані про залишки цінностей зі слів матеріально відповідальних осіб або за даними обліку, але без перевірки їх фактичної наявності, тобто проводити інвентаризацію «кабінетним методом».

Для унеможливлення проникнення на об'єкти інвентаризації будь-яких сторонніх осіб під час відсутності інвентаризаційної комісії матеріально відповідальна особа в присутності всіх членів комісії відчиняє і зачиняє приміщення, де проводиться інвентаризація, а голова комісії повинен опечатати його одержаним контрольним пломбуванням.

Під час перерв (обід, неробочий час тощо) у роботі інвентаризаційних комісій описи (акти) інвентаризації повинні залишатися тільки у приміщенні, де вона проводиться. Для попередження можливості внесення (без відома інвентаризаційної комісії) будь-яких змін до опису на кожній його сторінці прописом зазначаються порядкові номери і загальна кількість (у натуральних вимірниках) усіх цінностей, записаних на цій сторінці, незалежно від того, в яких одиницях виміру (штуки, кілограми, метри погонні, метри квадратні, кубічні тощо) їх відображено.

Виправлення помилок має бути зроблено в усіх примірниках опису (шляхом закреслення неправильних записів і написання над ними правильних), обов'язково обумовлено та підписано всіма членами інвентаризаційної комісії.

Інвентаризація необоротних активів

Інвентаризація нематеріальних активів як таких, що не мають матеріально-фізичних ознак, вимагає нетрадиційних підходів. Їх наявність встановлюється за документами, що були підставою для їх оприбуткування на баланс підприємства, а також за документами, якими оформлені, тобто підтверджуються, майнові права. Програмне забезпечення обчислювальної техніки перевіряється за наявністю відповідних носіїв, пояснень та інструкцій щодо їх застосування, а також його експлуатаційного випробування у роботі. Інвентаризація таких нематеріальних активів, як секрети технологій, повинна підтвердити наявність на підприємстві документа, де докладно описано суть і порядок їх використання. За всіма нематеріальними активами інвентаризаційною комісією встановлюється наявність обгрунтованих даних щодо строків корисного використання та методу їх амортизації. Під час інвентаризації нематеріальних активів використовують необхідну для перевірки інформацію з Акта введення в господарський оборот (форма НА-1), Акта вибуття (ліквідації) (форма НА-3), Інвентарної картки (форма НА-2) та Інвентарного опису (форма НА-4), об'єктів нематеріальних активів затверджених наказом № 732. Оформлення інвентаризації нематеріальних активів здійснюється на бланках інвентаризаційного опису об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (форма НА-4).

Інвентаризація основних засобів

При інвентаризації основних засобів встановлюються не лише їх наявність, а й фактичний фізичний стан (ступінь спрацювання, зношення), правильність зарахування до відповідної групи активів підприємства (оборотних і необоротних груп, класів), наявність обґрунтованого рішення щодо строків корисного використання та методів амортизації. Якщо інвентаризацією встановлено факти віднесення необоротних активів (будівель, споруд, устаткування) до складу предметів в обороті, а також наявність об'єктів або робіт капітального характеру (добудови, прибудови), щодо яких немає записів у регістрах синтетичного і аналітичного обліку, то комісія з'ясовує, коли і за чиїм розпорядженням збудовано (придбано, оплачено) такі об'єкти (роботи), за рахунок яких джерел, з відображенням цих відомостей у протоколі засідання комісії та пропозицією про внесення змін до облікових даних, зокрема про збільшення первісної вартості будівлі на вартість добудови, прибудови, реконструкції. Оцінка об'єктів, виявлених інвентаризацією як таких, що не взято на облік, проводиться у встановленому законодавством порядку, а оцінка спрацювання (зношення) визначається за технічним станом з оформленням відповідних даних.

При виявленні придатних для використання об'єктів основних засобів, залишкова вартість яких дорівнює нулю, інвентаризаційною комісією має оформлятися пропозиція щодо визначення їх справедливої та ліквідаційної вартості. Такі показники забезпечать уникнення нульової залишкової вартості та відображатимуть реальну вартість активів і витрат підприємства на амортизацію.

Основні засоби, що на час інвентаризації перебуватимуть поза межами підприємства (виконання рейсу, гарантійного обслуговування тощо), мають бути проінвентаризовані до моменту їх тимчасового вибуття.

Основні засоби, малоцінні предмети і матеріали, що перебувають в оренді, у ремонті, пранні, переробці тощо, вносяться до інвентаризаційного опису на підставі накладних, квитанцій та інших документів, які засвідчують приймання таких цінностей переробними, ремонтними, обслуговуючими та іншими підприємствами. На основні засоби і предмети в обороті, не придатні для використання, інвентаризаційні комісії складають акти списання (ліквідації).

Інвентаризація фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції — це витрати підприємства на внески до статутних фондів спільно створених підприємств у формі нової юридичної особи, а також витрати на придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів з метою одержання щодо них доходу.

Інвентаризація фінансових вкладень у цінні папери проводиться шляхом перевірки наявності свідоцтв про їх придбання (з внесенням до інвентаризаційного опису назви, емітента, номера, серії, номінальної та балансової вартості кожного цінного паперу). Якщо цінні папери перебувають на зберіганні в банківських установах, то інвентаризація проводиться за документами банку, що складено на дату, наближену до інвентаризації, та підтверджують їх приймання на зберігання.

Інвентаризаційна комісія повинна перевірити правильність визначення балансової вартості цінних паперів. При цьому слід виходити з того, що вона має відповідати справедливій вартості або складається з фактичних витрат на їх придбання, збільшених або зменшених на суму, визначену за методом участі в капіталі, а щодо фінансових інвестицій, які утримуються до їх погашення (облігації), — з фактичних витрат на їх придбання, що періодично (за термінами одержання щодо них доходу) зменшуються (або збільшуються) за методом ефективної ставки відсотка з таким розрахунком, щоб на час погашення їх балансова вартість дорівнювала номінальній.

Інвентаризація вкладень підприємства у статутні фонди спільно створених підприємств полягає в перевірці наявності засновницьких і статутних документів, свідоцтв про державну реєстрацію, документів (накладних на передання цінностей і майна, виписок банку про сплату, свідоцтв про внесок до статутного фонду), які засвідчують і підтверджують внески до такого статутного фонду.

Інвентаризація коштів та їх еквівалентів

Наявність готівки, грошових документів (оплачених лікувально-туристичних путівок) і бланків суворої звітності встановлюється їх перерахунком. Інші документи або розписки до залишку готівки не включаються. Заяви касира про наявність у касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству, до уваги братися не повинні. В акті інвентаризації наявності готівки зазначаються фактичний залишок і залишок за даними обліку, а також визначається результат у вигляді нестачі або надлишку.

Наявна іноземна валюта вноситься до акта інвентаризації із зазначенням назви і суми іноземної валюти, курсу Нацбанку України на дату інвентаризації та суми іноземної валюти в перерахунку в грошову одиницю України (гривню).

До інвентаризаційного опису грошових документів і бланків суворої звітності вносяться дані про їх назву («путівка», «квиток», «квитанція»), номер, серію і номінальну вартість.

Інвентаризація коштів, які перебувають у дорозі (а це, як правило, інкасована готівка або готівка, напередодні внесена на рахунок у банку), проводиться за квитанціями банківських установ і поштових відділень або за копіями супровідних відомостей на здавання виручки інкасаторам банку. Також інвентаризується сума коштів за реалізовані товари, оплату за які здійснено з використанням покупцями банківських карток, яку ще не зараховано на рахунок підприємства в установах банків. Це перевіряється за відповідними касово-розрахунковими документами.

Залишки коштів на розрахунковому, валютному та інших спеціальних рахунках в установах банку, а також за розрахунками з бюджетом повинні підтверджуватися спільним актом звіряння. Залишати на балансі на таких рахунках обліку неврегульовані суми не дозволяється.

Інвентаризація запасів

Інвентаризація запасів (сировини, матеріалів, товарів, готової продукції тощо), як правило, вимагає тривалішого часу на проведення. Зовсім припинити приймання і видачу у виробництво сировини і матеріалів під час проведення інвентаризації (хоч би як завчасно до неї не готуватися), мабуть, не вдасться. Тому слід передбачити дії членів інвентаризаційної комісії та матеріально відповідальних осіб у разі приймання та видачі матеріальних цінностей під час проведення інвентаризації з тим, щоб запобігти перекручуванню даних інвентаризації та перервам (зупинкам) виробничого процесу.

Товарно-матеріальні цінності (запаси), що надходять під час інвентаризації, приймаються матеріально відповідальною особою в присутності членів інвентаризаційної комісії та вносяться до окремого інвентаризаційного опису під назвою «Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, що надійшли під час проведення інвентаризації». В описі за кожною назвою зазначаються дата надходження, постачальники, кількість, ціна і вартість.

При тривалому проведенні інвентаризації на великих складах у виняткових випадках товарно-матеріальні цінності можуть відпускатися матеріально відповідальними особами в присутності членів інвентаризаційної комісії. Такі цінності вносяться до окремого інвентаризаційного опису під назвою «Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, що відпущені під час проведення інвентаризації».

При інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, що перебувають у дорозі або відвантажені покупцям, перевіряється обґрунтованість сум, врахованих на відповідних рахунках бухгалтерського обліку (20 «Виробничі запаси», 26 «Готова продукція», 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», 28 «Товари» тощо). Такі суми можуть бути визнані, якщо вони підтверджені щодо товарно-матеріальних цінностей у дорозі накладними, платіжними вимогами постачальників, а щодо готової продукції, товарів, відвантажених покупцям, — розрахунково-відвантажувальними документами підприємства.

Під час інвентаризації незавершеного виробництва визначаються фактична наявність незакінчених обробкою виробів, комплектність і собівартість незавершеного виробництва, залишок за анульованими замовленнями. Остаточно забраковані деталі до незавершеного виробництва не включаються. Щодо незавершеного виробництва у вигляді неоднорідної суміші в інвентаризаційному описі слід навести два кількісні показники: кількість суміші та кількість сировини, що входить до її складу.

Під час інвентаризації запасів має бути забезпечено виконання п. 23 ПБО 9 щодо визначення вартості запасів за найменшою з двох оцінок: за первісною вартістю або за чистою вартістю реалізації.

Інвентаризація заборгованості

Серед об'єктів уваги інвентаризаційної комісії повинні перебувати кошти в дебіторській і кредиторській заборгованостях; у розрахунках за невідфактуровані (що перебувають у дорозі) поставки; за нестачами і втратами.

При цьому слід встановити наявність рішень про відшкодування всіх нестач та проконтролювати відправлення матеріалів про їх стягнення до відповідних боржників, органів.

Дебіторська заборгованість на час інвентаризації має бути підтверджена витягами з аналітичного обліку розрахунків, надісланих дебіторам, і векселями підприємства. Дебітори зобов'язані протягом
10 днів з дня отримання цих витягів підтвердити свою заборгованість або надіслати власні заперечення із цього приводу.
Форму акта звіряння розрахунків затверджено наказом № 148/234/383.

У результаті інвентаризації на рахунках обліку розрахунків з покупцями і замовниками, постачальниками і підрядчиками, іншими дебіторами і кредиторами мають залишитися лише суми, погоджені звірянням розрахунків. В окремих випадках, коли до кінця звітного року розбіжності залишилися неврегульованими, допускається відображення розрахунків з дебіторами і кредиторами кожною із сторін у своєму балансі в сумах, що випливають із записів у бухгалтерському обліку. Зацікавлена сторона (тобто підприємство-кредитор) зобов'язана передати матеріали про такі розбіжності для прийняття рішення до суду. За дебіторською і кредиторською заборгованістю з простроченим терміном позовної давності, що підлягає списанню з балансу, до акта інвентаризації додається довідка про назву дебіторів і кредиторів, суму заборгованості, дату і підстави її виникнення, а також про причини й осіб, винних у простроченні терміну позовної давності.

За результатами інвентаризації резерву сумнівних боргів і забезпечень наступних витрат і платежів має бути встановлено суму, що підлягає додатковому нарахуванню або зменшенню.

Врегулювання інвентаризаційних різниць

За даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) бухгалтерська служба разом з робочими інвентаризаційними комісіями складає звіряльні відомості щодо тих цінностей і розрахунків, де встановлено відхилення від облікових даних. За всіма фактами пересортиці, нестачі і надлишку, а також за втратами, пов'язаними з простроченням терміну позов-
ної давності, від службових осіб, відповідальних за зберігання цінностей і стан розрахунків, мають бути отримані письмові пояснення.

Робоча інвентаризаційна комісія у протоколі засідання фіксує пропозиції про врегулювання інвентаризаційних розбіжностей із зазначенням вжитих заходів щодо запобігання псуванню цінностей надалі.

Постійно діючі інвентаризаційні комісії здійснюють контрольні перевірки правильності проведення інвентаризації, перевіряють правильність визначення інвентаризаційних розбіжностей і обгрунтованість пропозицій щодо їх врегулювання.

Висновки постійно діючих інвентаризаційних комісій щодо врегулювання інвентаризаційних розбіжностей набувають норм розпорядчого документа, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку, лише після їх затвердження керівником підприємства, а якщо інвентаризація проводилась у зв'язку з приватизацією або переданням в оренду державних підприємств,то після затвердження, відповідно, органом приватизації або орендодавцем.

Пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних розбіжностей повинні базуватися на таких підходах:

  • надлишки цінностей (включаючи кошти і розрахунки) мають бути включені до балансу із збільшенням доходів підприємства;
  • взаємний залік нестач і надлишків внаслідок пересортиці може бути здійснено тільки щодо товарно-матеріальних цінностей однакового найменування однієї і тієї самої групи товарно-матеріальних цінностей, в тотожній кількості та в однієї й тієї самої матеріально відповідальної особи. Цінності, що входять до складу однієї групи, мають схожість за зовнішнім виглядом або упаковані в однакову тару, мають однакові характерні для них основні показові ознаки, схожі за своїми фізичними характеристиками, мають одну країну походження та виробника. Крім того, ПБО 7 «Основні засоби» передбачено, що подібними (однорідними) об'єктами є об'єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість. Відповідно до Методичних рекомендацій щодо застосування критеріїв суттєвості у бухгалтерському обліку (лист № 04230-04108) для визнання активів подібними різниця між їх справедливою вартістю не повинна перевищувати 10%. Коли при взаємному заліку нестач і надлишків внаслідок пересортиці вартість цінностей, що виявилися у надлишку, перевищує вартість цінностей, яких не вистачає, ця різниця додається до облікової вартості цінностей із збільшенням операційних доходів. Перевищення вартості цінностей, що виявилися у нестачі, над вартістю надлишкових цінностей розглядається як вартісна нестача, і якщо конкретних її винуватців не встановлено, визнається операційними витратами підприємства. За такими сумовими (вартісними) розбіжностями у протоколах інвентаризаційної комісії мають бути наведені вичерпні пояснення причин, за якими ці розбіжності не може бути віднесено на винних осіб. Після взаємного заліку внаслідок пересортиці до нестач застосовуються норми природного убутку — застосування таких норм можливе лише при виявленні фактичних нестач;
  • після наведеного порядку врегулювання інвентаризаційних розбіжностей нестачі цінностей мають бути відшкодовані винними особами відповідно до критеріїв оцінки, встановлених для обчислення шкоди від розкрадання, нестачі, знищення і псування матеріальних цінностей.

Усі факти нестач і надлишків відображаються списанням і оприбуткуванням відповідних активів із зазначенням операційних (інших) витрат і доходів. Суми нестач, визнаних до відшкодування винними особами, відображаються за дебетом субрахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» і кредитом рахунків обліку доходів.

Розбіжності (кількісні, сумові) на рахунках обліку цінностей, витрат і доходів майбутніх періодів, зобов'язань і забезпечень, розрахунків з дебіторами тощо мають усуватися за результатами інвентаризації і прийнятого рішення про їх врегулювання. Керівник підприємства, враховуючи особливості утворення сумових розбіжностей, якщо інших заходів для запобігання (попередження) їх утворення здійснити неможливо, для більш оперативного розгляду і врегулювання таких розбіжностей повинен встановити зменшену періодичність  проведення інвентаризації певних об'єктів обліку (не раз на рік, а раз на квартал або місяць).

Записи в бухгалтерському обліку, пов'язані з врегулюванням інвентаризаційних розбіжностей, здійснюються в тому місяці, коли завершено інвентаризацію, а щодо розбіжностей, встановлених інвентаризацією, яка проводилася станом на кінець року,у грудні звітного року.

Результати інвентаризаційної роботи повинні відображатися у примітках (пояснювальній записці) до річного фінансового (бухгалтерського) звіту, що дозволить його зовнішнім користувачам отримати відповідну аналітичну інформацію. Форму звіту про результати інвентаризації наведено в Інструкції № 69.

Насамкінець слід зазначити, що, безперечно, існують особливості інвентаризації щодо окремих активів галузей економіки, які відображаються в затверджених галузевими міністерствами Методичних рекомендаціях з проведення інвентаризації.

«Гарячі лінії»

Дата: 19 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42