Статті

Гроші, яких ми не бачимо

Новий закон стимулюватиме українців переходити на розрахунки не готівкою, а за допомогою банківської картки. Часи, коли за послугу чи товар гроші сплачували пачками чи валізами, — у минулому. На зміну купюрам прийшла платіжна картка, яка дає змогу розрахуватися за потрібну річ, навіть не тримаючи грошей у руках.


Назріле питання

У Європі, в яку ми ніяк не інтегруємося, частка безготівкових платежів становить понад 80% від загальної кількості операцій купівлі-продажу, тоді я

к в Україні всього 7,2%. Влада сподівається, що до 2015 р. зазначений показник сягне щонайменше 15%, а сприятиме цьому Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування платіжних систем та розвитку безготівкових рахунків» (далі — Закон), який нещодавно набрав чинності.

Закон, зокрема, надає Нацбанку України право визначати порядок здійснення в Україні маршрутизації, клірингу і взаєморозрахунків між учасниками пла

тіжної системи за операціями, що здійснені в межах України із застосуванням платіжних карток, емітованих банками-резидентами. При цьому передбачено, що випуск електронних грошей може здійснювати виключно банк, тобто незабаром про химерні WebMoney, RBK Money чи «Яндекс.Деньги» доведеться забути. «Загалом ухвалені зміни до законодавчих актів дадуть змогу вдосконалити правові засади у сфері безготівкових розрахунків, запровадити єдиний підхід до державного регулювання діяльності платіжних систем в Україні, створених як банками, так і небанківськими установами», — зазначив голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Віталій Хомутиннік. Погоджуються з думкою парламентарія і експерти, аргументуючи це тим, що необхідність прийняття закону назріла давно. «Для держави — це додаткова можливість установити контроль над рухом коштів на території країни — не тільки в банківській сфері, а й між платіжними системами», — стверджує президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко.

У виграшу — споживач

Чимало змін торкнулося захисту прав громадян — держателів карток. Так, згідно зі змінами до Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів. У свою чергу, продавець зобов'язаний усіляко сприяти в такому виборі. Обмеження чи відмова караються штрафом у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або 8,5 тис.  грн. Інакше кажучи, карткою можна розрахуватися як за дорогі товари, так і за пачку масла чи пляшку пива. Головне, щоб на картці були кошти, а каса — обладнана POS-терміналом.

Щоправда, вимагати задовольнити бажання розрахуватися карткою можна не скрізь. Норма не поширюється на кіоски, ринки, а також населені пункти, де мешкають менше ніж 25 тис.  громадян.

Ще одне нововведення пов'язано з тим, що банки полюбляють змінювати тарифи на послуги. Про такі кроки вони зобов'язані будуть повідомляти клієнтів не пізніше, ніж за 
30 календарних днів до дати, з якої буде застосовано зміни. Натомість користувач послуг банку вирішує, чи влаштовують його нові правила гри, і в разі незгоди може розірвати договір з банком без сплати додаткової комісійної винагороди за його розірвання.

Серед причин, через які співвітчизники не дуже охоче переходять на «пластик», віддаючи перевагу старій добрій готівці, — побоювання, що з картки зникне більша сума, ніж планується витратити. Законодавець і це врахував, унеможлививши крадіжки в такий спосіб. Відповідно до Закону банк зобов'язаний інформувати користувача про кожну здійснену ним операцію. Нині відомості про рух коштів громадяни отримують у вигляді смс-повідомлення. Однак лише ті, хто підписався на цю послугу, адже вона не безкоштовна. Зі слів оператора контакт-центру «Укргазбанку», кожне таке повідомлення про зарахування коштів на рахунок коштує споживачеві 15 коп., про зняття коштів — 60 коп. У «Райффайзен Банк Аваль» повідомляють, що послуга смс-банкінгу коштує 7 грн. на місяць, а в разі коли клієнт підключився до одного із запропонованих тарифних пакетів, вартість такої послуги включається до тарифного пакета. На запитання, чи будуть смс-повідомлення безкоштовними, враховуючи їх обов'язкове запровадження, фахівці обох банків відповіли, що поки що вказівок щодо цього не одержували. І не дивно: головному регулятору ринку електронних грошей в особі Нацбанку України на приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із Законом відведено шість місяців з дня набрання ним чинності.

Податківці в ролі арбітрів

Норма, що з легкої подачі монополістів на ринку електронних платежів (міжнародні платіжні системи VISA і MasterCard) супроводжувала процес прийняття Закону обуренням населення, стосується права Нацбанку України встановлювати граничний розмір готівкових розрахунків. У пресі з'явилося навіть кілька припущень щодо ймовірного ліміту: 8, 20 і 100 тис.  грн. Банкіри заспокоюють: доки економічний бік питання не досліджено, витісняти готівку з кишень українців вони не збираються. Чого не можна сказати про наміри контролювати грошовий потік, а саме про те, як витрачаються 200 млрд.  грн., які, за підрахунками чиновників, знаходяться готівкою в населення.

До речі, в ролі головних арбітрів виступатимуть податківці. Саме на ДПС України покладено функцію здійснювати контроль за дотриманням норм Закону. Чи перевірятимуть працівники відомства на наявність POS-терміналів усі обумовлені документом торговельні точки (їх на сьогодні налічується близько 130 тис.), чи здійснюватимуть це вибірково, реагуючи на сигнали «небайдужих» громадян, наразі достеменно не відомо. Те, що зацікавляться походженням коштів, якщо вони витрачатимуться на придбання дорогих товарів, — так це точно. Адже для податківців безготівкова форма розрахунків — своєрідний аналог втілення в життя ідеї про декларування витрат, яка неодноразово озвучувалася, але так і не стала реальністю. Водночас шанс «вбити двох зайців» є. По-перше, нові повноваження розширюють можливості податківців щодо детінізації економіки (читай — боротьби з «чорним налом»); по друге, дають змогу ефективніше протидіяти корупції.

Ідея щодо переведення системи розрахунків на «пластик», зрештою, також не нова, а бере свій початок з 2004 р. Більше того, у 2010 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 878, згідно з якою суб'єкти господарювання, що здійснюють діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг і використовують реєстратори розрахункових операцій, повинні перейти на обов'язкове приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (послуги). До 1 липня 2011 р. це мали зробити торговельні точки в містах з чисельністю населення понад 100 тис., а до 31 грудня 2011 р. — у населених пунктах, де мешкають від 25 тис.  осіб. Проте, як свідчить практика, наявність законів ще не означає їх виконання. У даному випадку причина — невизначеність із відповідальністю за правопорушення, яка з'явилася тільки тепер.

Споживай національне!

Представники міжнародних платіжних систем VISA і MasterCard висловили серйозну стурбованість ключовими положеннями Закону. Мовляв, у ньому не знайшли відображення понад 300 рекомендацій та поправок, розроблених банківським і фінансовим співтовариством. Заступник голови Нацбанку України Валерій Прохоренко наголошує на протилежному: «Перед тим, як ми ініціювали прийняття цього Закону, відбулися численні обговорення його положень і в банківському середовищі, і серед споживачів, і серед фінансових небанківських установ».

До того ж більшість платежів вітчизняних держателів карток здійснюються в Україні, проте обробляються процесинговим центром VISA Int. під Лондоном. Логічно, що процес процесингу (даруйте за тавтологію. — Авт.) також відбуватиметься в нашій державі. Слід також зауважити, що більш ніж у 50% країн, в яких працює система VISA, участь у маршрутизації транзакцій бере не вона, а спеціалізовані компанії, в тому числі ті, що належать локальним банкам або урядам. Тож нічого страшного немає в тому, що національна платіжна система працюватиме за нашими ж стандартами. «Цей закон дає змогу національній системі масових платежів справді стати національною. Він не обмежує права тієї чи іншої платіжної системи, не надає пільг, але дає змогу громадянам відчувати, що вони мають у кишені картку, яка, крім того, що надає звичайні для карток послуги, захищає їх інтереси. Сподіваюся, ми зможемо зробити таку систему масових електронних платежів загальнодоступною й загальновживаною», — прокоментувала нововведення директор генерального департаменту інформаційних технологій та платіжних систем Нацбанку України Наталія Синявська.

Як це працює?

Дуже просто. Уявімо, що ви приїхали в інше місто й збираєтеся оселитися в готелі. Номер завчасно не забронювали — лише промоніторили в Інтернеті його приблизну вартість. Грошей із собою обмежена кількість, а на ресепшені пропонують замість омріяного напівлюксу зняти апартаменти, оскільки решта номерів зайнята. Тут і стане в нагоді банківська картка.

Подібних ситуацій можна навести безліч, і в основному ці приклади — швидше «за» використання банківських карток, ніж навпаки. «Вісник» вирішив поцікавитися безпосередньо у людей, чи зручно їм розраховуватися картками. Зі слів консультанта-продавця магазину дитячих товарів Ганни Підлужної, «пластик» дає змогу утриматися їй від зайвих витрат. «Від природи я шопоголік і не можу байдуже пройти повз яскраву кофтинку, що продається в переході метро. Банківська картка дає мені змогу заощаджувати на спонтанних витратах. Гроші намагаюся зберігати на ній — собі залишаю лише на дрібниці», — поділилася мешканка столиці рецептом особисто вигаданого депозиту. Євгенія Єрмак, що працює бухгалтером, висловила нарікання на те, що на сьогодні не всі крамниці обладнані POS-терміналами. «Ми блукали з подругою торговельним центром, і, таке трапляється (сміється), коли гроші майже закінчилися, знайшли те, по що, власне, приїхали. У самому магазині не можна було розрахуватися карткою, з трьох банкоматів, які ми знайшли, два не працювали, а в третьому не було готівки. Довелося відкласти покупку».

Тобто по досвід далеко ходити не треба. Автор цієї статті особисто відчула, що використання картки — це ще й економія часу. Отримавши візу за два дні до поїздки, довелося терміново викуповувати квитки на літак. Іти до банкомату по гроші, їхати кудись на лівий берег Києва, аби їх придбати, — справа довга й марудна. А відкладати роботу на післявідпускний період означає, що вона, як дамоклів меч, висітиме над тобою протягом усього дозвілля. Вирішено було розрахуватися карткою. Все, що при цьому потрібно, — продиктувати постачальнику товару чи послуги номер картки і код CVC2/CVV2 і в результаті отримати електронний квиток по e-mail. (Довідково: зазначений код друкується не на всіх картках. Якщо його немає, слід звернутися до служби підтримки вашого банку. Хоча, як правило, це останні три цифри номера картки). Економія очевидна: 2 — 2,5 години, або мовою журналіста — один написаний/ненаписаний інформаційний матеріал.

Віртуальні реалії

Широкі можливості використання банківської картки містить Інтернет. Протестовано на ресурсі http://odnoklassniki.ru/. Досить лише натиснути на опцію «поповнити рахунок» і з наявних у меню варіантів обрати «банківська картка». Результат — майже миттєвий, у межах 10 — 30 сек. Що й говорити про функціонування небанківських структур, які займаються переказом грошей без відкриття розрахункового рахунку, на кшталт Portmone.сom, 24НОНСТОП або EasyPay!

Електронні гроші, електронні квитки, електронний кабінет платника податків тощо — сервіси, які запроваджуються на вимогу часу і дедалі міцніше вкорінюються в наше життя. Не тільки дівчат і хлопців, що, як співає Земфіра, живуть у мережі, а практично всіх.

Час — гроші. А гроші люблять тишу. Така філософія почала домінувати в цьому мінливому світі. «Наша мета — зробити так, щоб громадяни самі оцінили плюси електронних платежів. Щоб у кожному селі, районному центрі, магазині, як нині в європейських країнах, було встановлено платіжний термінал і кожна людина могла розрахуватися банківською карткою», — окреслила перспективи Наталія Синявська. Європа ж насправді близько — потрібно тільки самим захотіти наблизитися до неї, до її правил і стандартів.


Ольга ГЕРМАНОВА

«Гарячі лінії»

Дата: 5 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42