Інтерв’ю

15% оподаткування — замало для тих, хто одержує високі доходи

В Україні тривалий час з метою вирішення економічних проблем плідно працює Інститут економіки та прогнозування НАН України. Наразі наукові інтереси його дослідників сконцентровано на проблемах взаємодії суспільства, держави та бізнесу щодо створення ефективних механізмів їх впливу на подальшу капіталізацію економіки України і забезпечення її самодостатності як суб'єкта міжнародної діяльності. Директор Інституту економіки та прогнозування НАН України академік Валерій ГЕЄЦЬ відповів на запитання кореспондента «Вісника».


В. — Валерію Михайловичу, Ви — член ключових експертних рад, що формують економічну політику держави, — Ради Нацбанку України, Координаційного центру з упровадження економічних реформ. Без Вашої візи до друку не направляються такі документи, як програма уряду або Щорічне Послання Президента України. Ви розробляєте макроекономічний прогноз і держбюджет. Як оцінюєте розвиток економіки України у 2012 році?

В. М. — Стан справ в економіці держави багато в чому залежить від ситуації у світовій економіці. На жаль, криза триває. Ситуація є такою, що європейська боргова криза (яка одночасно має характер кризи економічного зростання) дійшла до рівня, коли почав надзвичайно серйозно проявлятись євроскептицизм серед країн — членів ЄС. Не все так, як прогнозувалось, і в Україні. Утримується певна макроекономічна стабільність, є непогані просування у регуляторній політиці. Водночас інвестиційний процес та економічне зростання загальмувались. Останні півроку ми переживаємо певну рецесію. Наразі постало питання, як цей процес розвиватиметься у наступні два роки.

В. — У цьому зв'язку яким є Ваш прогноз розвитку економіки України в наступному році?

В. М. — Світова економіка гальмується на 2013 рік. Відповідно, для України діятимуть серйозні фактори ризику. За цих умов можна говорити про два важливих завдання для української економіки на наступний рік. По-перше, потрібно утримувати макроекономічну стабільність і, по-друге, підтримувати галузі, зорієнтовані на експорт і на імпортозаміщення, за умов одночасного розширення внутрішнього ринку. Лише тоді Україна зможе розраховувати на економічне зростання. Хоча зрозуміло, що якщо воно й відбудеться, то незначно, в ліпшому разі на 2 — 3%.

В. — Можливо, в умовах євроскептицизму Україні варто приділити більшу увагу розвитку відносин з країнами Митного союзу?

В. М. — Нема питання, чи дивитись у бік Євросоюзу, чи у бік Митного союзу. ЄС, незважаючи на всі проблеми, й надалі шукатиме шляхи співпраці зі східними сусідами, адже ринки тут дещо динамічніші та при цьому доволі стабільні й масштабні. Сьогодні в координатах Схід — Захід слід шукати скоординовані рішення глобального характеру, які просували б економіку вперед.

В. — Другий рік діє Податковий кодекс України, періодично вносяться зміни до податкового законодавства. На Вашу думку, чи ефективна податкова політика держави?

В. М. — Податкова політика — це завжди предмет економічних і політичних дискусій у будь-якій державі. У цьому контексті Податковий кодекс України зафіксував певний стан речей, дав відповіді на запитання, які існували на момент набрання ним чинності. Проте ситуація змінюється. З одного боку, маємо соціалізацію фінансової політики, яка вимагає певних витрат на поточне споживання, з іншого — під час кризи має домінувати процес бюджетної консолідації одночасно з нарощуванням інвестиційної привабливості, що потребує раціональнішого використання ресурсів, у тому числі бюджетних.

Наступний рік має дати відповідь на запитання, як виконувати соціальні зобов'язання держави, оскільки є проблема інвестицій. Ми маємо визначитися, в якій частині держава має збільшити свій вплив на процеси капіталоутворення. Вона також має піклуватися про незахищені верстви населення, які насправді залишаються бідними. Наголошую на цьому. Боротьба з бідністю має вийти на перший план. Для решти населення мають бути відкритими можливості для розвитку бізнесу, які б давали змогу заробляти гроші та реалізовувати їх. У цьому зв'язку очікуватимемо на чергові зміни у податковому законодавстві.

В. — Очолюваний Вами Інститут економіки та прогнозування НАН України розкрив механізми поширення недовіри у суспільстві як феномен ненадійності та ризику під час кризи. Наскільки така ситуація нині характерна для України?

В. М. — Довіру здобути важко, а втратити легко. Наразі міжособистісний та інституційний рівень довіри в Україні, як кажуть, залишає бажати кращого. Слід насамперед мінімізувати тіньову економіку та знизити рівень бюрократизації в державі. Якщо це відбуватиметься прозоро й цілеспрямовано, тоді можна розраховувати на ефект довіри. Для прикладу візьмемо відносини суспільство — бізнес, де рівень довіри наразі занадто низький. Громадяни не довіряють роботодавцям, зокрема через те, що їм відомо про проблеми при прийманні на роботу, виплаті легальної заробітної плати, соцзабезпеченні, звільненні тощо. Ці питання слід вирішувати негайно — адже процес відновлення довіри в часі доволі тривалий: залежно від ситуації може розтягнутися на декілька років.

В. — Інститут розробляв критерії податку на розкіш. Чи на часі такий податок для нашої держави та чи визначилися ви з його критеріями?

В. М. — На нашу думку, на часі. Більше того, ми вважаємо його одним з елементів досягнення довіри у суспільстві, про яку щойно згадували. Ми виступаємо за прогресивну шкалу оподаткування — 15% оподаткування замало для тих, хто одержує високі доходи. Від податку на розкіш, можливо, до бюджету надійде небагато грошей, але він вкладатиме у свідомість громадян інформацію, що держава у відносинах із бізнесом, до якого у населення низький рівень довіри, ставить певні умови до тих, хто через різні причини одержує високі доходи. Це дуже важливий елемент для подальшого ефективного розвитку суспільства. Відповідно до соціологічного опитування близько 70% населення вважають, що в Україні надзвичайно великий розрив між бідними й багатими. Такий стан справ турбує людей навіть більше, ніж питання свободи. Коли ж діятиме податок на розкіш, ми вирішимо одразу три питання: дещо зростуть доходи бюджету, розв'язуватиметься, хоча б тимчасово, проблема нерівності; зростатиме довіра населення до бізнесу зокрема та до держави загалом. Таким чином, цей податок має не тільки економічний та фінансовий, а й гуманітарний вимір.

В. — Проект бюджету-2013 наразі доопрацьовується. На Вашу думку, які макроекономічні показники у підсумку буде у ньому зафіксовано?

В. М. — У держбюджеті на 2013 рік фігуруватиме показник зростання ВВП у розмірі 2 — 3%. Інфляцію очікуємо на рівні 6 — 7%. При цьому зауважу, що якщо інфляція буде близько 10%, — нічого страшного не станеться. Це не та інфляція, якої варто боятися в умовах, що склалися.

В. — Чи можна розраховувати на зростання інвестиційної привабливості України у наступному році?

В. М. — Так, сподіваємося на такий розвиток подій. Проте насамперед слід усвідомити — все залежатиме від адміністрування й боротьби з проявами корупції. Якщо в цих питаннях, за оцінкою міжнародних рейтингових агентств, ми просунемося вперед, то всі інші передумови у нас є. Оскільки інвестиції спрямовуються переважно на нові виробництва та технології, ми звертаємо увагу уряду на проблему висококваліфікованих кадрів, яких не вистачає в Україні, — як у державному секторі, так і в бізнесі. Аби у майбутньому претендувати на прихильність інвесторів, Україні слід реорганізувати систему освіти.

В. — Тіньова економіка, на жаль, — поширене явище в Україні. Які шляхи для її мінімізації порадите українському уряду?

В. М. — Питання складне. По-перше, я не згоден з тими, хто стверджує, що тіньова економіка невпинно зростає в Україні. Відповідно до статистичних даних 15 років тому співвідношення задекларованих доходів і витрат населення було на користь витрат, причому зі значним відривом. На сьогодні ж маємо вісім дохідних груп, які декларують доходи, що перевищують їх витрати. Отже, люди легалізували значну частину своїх доходів. Так що ми на правильному шляху. Інша справа, наскільки швидко відбувається цей процес. Тут є проблеми, і потрібно ще працювати й працювати.

Зроблю акцент на слабкості інститутів громадянського суспільства, через що у багатьох сферах безконтрольно перерозподіляються ресурси, а отже, гальмується детінізація економіки. Тому ми повинні всіляко підтримувати осередки громадянської ініціативи, і набагато швидше матимемо позитивний результат. Силові методи дають результат доволі повільно.


Розмову вів Сергій СОБУЦЬКИЙ

«Гарячі лінії»

Дата: 12 грудня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42