Статті

Операція «утилізація»

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект щодо запровадження додаткового утилізаційного збору.

За традицією, як і будь-який збір, збір на сміття автоматично включатиметься підприємцями до ціни товару й сплачуватиметься покупцями, а всі надходження від нового податку спрямовуватимуться на будівництво сміттєпереробних заводів, які дійсно потрібні Україні — і негайно. Сміттєзвалища вже займають 7,4 тис. га. Однак враховуючи те, що в радіусі 10 км від кожного смітника вода й повітря отруєні, ця цифра насправді є набагато більшою.


Переробка сміттяглобальна проблема, яка вимагає наукового підходу. Так з'явилася гарбологія. Гарбологія (від англ. garbageсміття), або сміттєзнавство, або сміттє-логіянапрям екології, що займається вивченням сміттєвих відходів і способів їх утилізації.

Крім того, гарбологія — одне з напрямів археології, інакше кажучи, «сміттєва археологія». Гарбологи «високого польоту» просівають сміттєві відходи тисячолітньої давнини з метою вивчення побуту прадавніх цивілізацій.

Сміттєзвалища «надули щоки»

Переробка сміття називається сьогодні переробкою незаслужено, оскільки переважна його частина просто вивозиться на смітники, які для більшої значущості називають полігонами, а менша просто спалюється. Обидва способи мають багато недоліків.

Навіть правильно збудований смітник з багатошаровою гідроізоляцією для захисту ґрунтових вод від отруйного фільтрату так само становить небезпеку для здоров'я і життя мешканців прилеглих населених пунктів. Підтоплення талими водами, зсув — і ґрунтова вода отруєна. Шар сміття товщиною з двадцятиповерховий будинок виділяє чималу кількість шкідливих газів з неприємним запахом, які вітер несе в бік навколишніх селищ.

Сміттєспалювальні заводи навіть із найсучаснішою газоочисною системою так само викидають в атмосферу отруйні діоксини, а зола, що залишається після спалювання, потрапляє на смітник.

Розділяй і утилізуй!

Головною проблемою утилізації сміття  є поділ його на складові. Розділивши купу сміття на метал, пластик, папір, батарейки, органіку, можна вважати завдання наполовину виконаним, а проблему — наполовину вирішеною. Метал  спрямовуємо на переплавлення, пластик і батарейки — на переробку, папір — на картон, а харчові відходи — на компост, результатом якого будуть добрива й біогаз. Усі ці технології відпрацьовано, немає тільки надійного й дешевого способу сортування сміття.

Цей процес передбачає два підходи — сортування на переробному заводі та сортування по контейнерах самими громадянами. Перший спосіб припускає наявність працівників, яким доводиться длубатися в буквальному сенсі у бруді — звідси низька якість сортування плюс витрати на оплату праці тощо. Найчастіше після виловлювання потужним магнітом найдорожчого металу — все інше відправляється на смітник. Другий спосіб ефективніший і менш витратний, але обов'язковою умовою для його ефективності є  небайдужість державних структур і свідомість громадян. Яскравий приклад такого підходу — Фінляндія.

Зразкове фінське сміття

У кожному фінському містечку є низка компаній, що займаються збором сміття, — так забезпечується здорова конкуренція. Різнобарвні сміттєві контейнери з декількома відсіками для пластику, паперу, скла, металу, органіки  установлено в зручних місцях, їх вчасно вивозять і підтримують в ідеальній чистоті. Фіни від народження схильні до порядку і тому слухняно розкладають сміття по відсіках. Їхня акуратність стимулюється: якщо мешканці старанно сортують сміття, то вони отримують пільги на оплату комунальних послуг.

Біля супермаркетів обов'язково встановлено так звані drop-off центри, де можна здати банки, пляшки, картон, батарейки. Для приймання банок та пляшок є автомати, які, зчитуючи штрих-код, визначають заставну вартість тари й видають чек, який можна одразу перевести в готівку в супермаркеті або розрахуватися ним за товар.

У Фінляндії, як і в багатьох країнах Євросоюзу, існує система заставної вартості упаковки. Це означає, що, купуючи продукт, покупець платить не тільки за товар, а й за упаковку (зазвичай це банки й пляшки з-під різних напоїв). Сума ця фіксована, і можна одержати її назад, здаючи тару (так, як це було поширено у нас за радянських часів). На упаковці завжди зазначено заставну вартість, а якщо пляшка, яку здали в автомат, не має заставної вартості (куплена у дьюті-фрі чи привезена з іншої країни), автомат її не оплатить, але однаково прийме, щоб позбавити покупця від сміття.

Московський досвід

П'ять років тому в російській столиці розпочали експеримент з установки фандоматів — автоматів з приймання пластикових пляшок обсягом до 1 л і металевих банок з-під напоїв. Також в автомати було вбудовано платіжний термінал. З низки причин починання не пішло. В автомати вміщувалося лише близько 500 пляшок, які тижнями не вивозилися. Незручним був і сам процес — розрахунки відбувалися після кожної пляшки, що займало багато часу. А головне, брати-слов'яни швидко навчилися виманювати в автомата всі гроші за допомогою папірців, на яких було видрукувано підроблені штрих-коди пляшок.

Не отримала широкого розвитку й ініціатива з роздільними контейнерами для різних видів сміття. У свідомих москвичів, які розкладали пластик і папір по різних баках, опустилися руки, коли вони дізналися, що сміття з різних контейнерів на смітнику звалюється в одну купу.

На тлі подібних невдач і кількості сміття, яке катастрофічно швидко зростає, може видатися, що виходу немає. Але...

Вихід — є!

Принаймні — суттєве полегшення навантаження на екологію країни.

Створено й уже випускаються пакувальні плівки з біополімерів, які через два тижні після початку компостування з водою, ґрунтом і природними мікроорганізмами розкладаються, а через два місяці ґрунтові бактерії остаточно «доїдають» колишню пластикову сумку.

Позбавити довкілля від пластикового одноразового посуду вирішив дизайнер Андреа Руджеро, який створив стаканчики й тарілки із суміші крохмалю та клейкої речовини з морських водоростей і гуарової смоли. Польський мірошник Єжи Висоцький був простішим у виборі матеріалів: його одноразовий посуд зроблений з певним чином оброблених висівок. Загальна властивість у цих чашок і тарілок — після того, як вони стануть непотрібними, їх можна згодувати птахам, рибам, мурахам.

Господаркам на замітку

Не чекаючи прийняття закону про утилізаційний збір на тару, можна самому створити щось екологічне. Наприклад, смачну одноразову тарілку із сиру. Для готування потрібен лише твердий сир. Подрібнивши його на тертці, викладаємо на тарілку й ставимо на 20 — 30 с у мікрохвильову піч, після чого сирну заготовку, що охолоджується, потрібно акуратно зняти, викласти на перевернуту склянку (щоб надати ввігнутої форми) і поставити в холодильник. У готові тарілочки можна накладати різні порційні салати.

Історія пакувальних матеріалів

Ця історія почалася, коли людина усвідомила необхідність збереження результатів своєї праці. Звісно, перша упаковка була натуральною — шматок шкіри або бересту, на який збирач клав коріння, а мисливець — частини мамонта. Наступний крок зробили гончарі, створивши глиняний посуд, — глечики для вина й тарілки для закуски. Потім єгиптяни придумали пакети з папірусу.

У Середньовіччі була дуже популярна професія бондаря — торгівля, що розвивалася, вимагала величезної кількості бочок.

У 1820 р. було надруковано першу етикетку, приблизно в цей самий час з'явилася консервна банка.

Епоха натуральних упаковок закінчилася в 1911 р., коли  швейцарець Бранденбергер винайшов целофан. Зараз більшу частину пакувального матеріалу виготовляють з поліетилену, полівінілхлориду, лавсану, поліетиленфталату.

Депутати взялися за екологію

Депутати намагаються шукати додаткові доходи держбюджету. Юлія Льовочкіна (Партія регіонів) зареєструвала законопроект № 11402 з черговими змінами до Податкового кодексу України, якими пропонує з 1 січня 2015 р. запровадити додатковий утилізаційний збір. Податок доведеться сплачувати виробникам та імпортерам упаковки і товарів в упаковці, цільове призначення якого — розвиток переробки твердих побутових відходів. В Україні однією з найгостріших комунальних проблем була і залишається переробка сміття. Обсяги утворення побутових відходів збільшуються, їх вивозять і захоронюють на 4157 сміттєзвалищах і полігонах загальною площею 7,4 тис. га. 80 — 90% полігонів уже не відповідають вимогам екологічної безпеки, тому збір йтиме на будівництво нових комплексів з переробки та утилізації сміття, провадження технологій його максимального повторного залучення в господарський оборот як вторинного ресурсу або альтернативного джерела енергії.

Збір сплачуватимуть юридичні та фізичні особи — виробники упаковки на території України або її імпортери. Ставка залежатиме від матеріалу, з якого зроблено упаковку. Від 15 до 20 коп. за 1 кг матеріалу доведеться сплачувати зі скляної тари, а також натуральної упаковки з дерева, текстилю. Вищі ставки (35 і 40 коп.) — з картону і паперу, а також жерсті. Найдорожчою депутат пропонує зробити упаковку з алюмінію і фольги (1,1 грн.) та комбіновану (1,25 грн.). Водночас від сплати збору звільнятимуться виробники упаковки, якщо вона виготовляється на території України і поставляється безпосередньо нерезиденту за зовнішньоекономічним контрактом, крім того, якщо упаковка ввозиться для подальшого транзиту або якщо маса (окремої партії чи загальна маса упаковки) не перевищує 10 кг, а також при ввезенні як тари для товарів гуманітарної і технічної допомоги. У результаті за запровадження додаткового податку заплатить споживач, ціна на товар в упаковці зросте для всіх категорій населення однаково (як мінімум, на ставку збору), але частка сплати кожною людиною залежатиме від її обсягів споживання.


Дмитро ЗАБАШТАНСЬКИЙ

«Гарячі лінії»

Дата: 21 лютого, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42