Єдиний податок
Тема: Інше

Застосування системи оподаткування арбітражними керуючими

Правові підстави для здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) — фізичної особи, який має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду, передбачено ст. 3¹ Закону № 2343.
Арбітражним керуючим може бути призначено фізичну особу — суб’єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою
особою щодо боржника і кредиторів.


Відшкодування витрат арбітражних керуючих

Оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюються розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого (п. 12 ст. 3¹ Закону № 2343).

Крім того, кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат і виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Вибір системи оподаткування

Для фізичних осіб — підприємців на сьогодні існують дві системи оподаткування доходів, одержуваних від здійснення підприємницької діяльності, кожна з яких регулюється окремими статтями Податкового кодексу і має певні обмеження та переваги, а також різний порядок оподаткування таких доходів, ведення обліку доходів і витрат.

Тому кожна фізична особа — підприємець може самостійно за власним бажанням обрати той із можливих способів оподаткування, який найбільше відповідає особливостям та умовам здійснення його підприємницької діяльності.

Спрощена система оподаткування

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу.

Відповідно до КВЕД ДК 009:2005 до виду діяльності з управління підприємствами (група 74.15) включаються:

  • діяльність з управління холдинговими компаніями, що оперують переважно в сфері володіння цінними паперами (або іншими частками капіталу) інших компаній і підприємств з метою здійснення контролю над ними або впливу на прийняття ними управлінських рішень;
  • діяльність арбітражних керуючих.

Водночас з 01.01.2012 р. на зміну КВЕД ДК 009:2005 прийнято новий КВЕД ДК 009:2010. З метою поступового переходу до КВЕД ДК 009:2010 протягом 2012 р. діє КВЕД ДК 009:2005.

Класифікатор використовують для подання та аналізу статистичної, адміністративної інформації, а також інформації у сфері державної реєстрації юридичних осіб. Ця класифікація має статус державного стандарту, встановлений Господарським кодексом.

Відповідно до пп. 7 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання — фізичні особи, які здійснюють діяльність з управління підприємствами.

Таким чином, суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність з управління підприємствами, що відповідають групі 74.15 КВЕД ДК 009:2005, не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування.

Загальна система оподаткування

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою — підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст. 177 Податкового кодексу, п. 177.2 якої встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формах) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ Податкового кодексу (п. 177.4 ст. 177 Кодексу).

Пунктом 138.1 ст. 138 цього Кодексу встановлено, що до витрат операційної діяльності включаються витрати, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 — 138.9, підпунктами 138.10.2 — 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 Податкового кодексу, та інші витрати, визначені згідно з п. 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10,  пунктами 138.11, 138.12 ст. 138, п. 140.1 ст. 140 та ст. 141 цього Кодексу.

Для фізичних осібпідприємців, зокрема арбітражних керуючих, які здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, до переліку витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, не включаються витрати від псування матеріальних цінностей, природного убутку, нестачі, оскільки вони не можуть бути підтверджені документально.

Зверніть увагу!

Законом № 4212 викладено у новій редакції Закон № 2343. Так, новою редакцією, що набере чинності з 19.01.2013 р., передбачено, що арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) вважатимуться самозайнятими особамиплатниками податку, які провадять незалежну професійну діяльність за умови, що такі особи не є працівниками в межах такої незалежної професійної діяльності.
Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надаватиметься особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому Законом № 4212 (а не ліцензії, як раніше), та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.