Юридична практика
Тема: Перевірки та відповідальність

Фіктивна діяльність

Суть справи. Під час проведення податковим органом позапланової виїзної документальної перевірки дочірнього підприємства (даліДП) ТОВ «Е» з питань дотримання вимог податкового законодавства було встановлено заниження податку на прибуток у сумі 199 316,84 грн. та ПДВ на загальну суму 159 462,07 грн.
Крім того, встановлено, що контрагентами позивача були фіктивні підприємства, створені особами, яких вироком суду, постановленим у кримінальній справі, визнано винними.ДП ТОВ «Е» не погоджується з позицією органу ДПС та оскаржує до суду винесені податкові повідомлення-рішення податкового органу.

Рішення суду. Окружний адміністративний суд у справі № 2а-8855/12/2670, відмовляючи в позові, встановив таке.

Органом ДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП ТОВ «Е» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «П», ПП «Ф», ТОВ «К», ТОВ «Б» за період з 01.09.2008 р. по 01.10.2011 р.

У ході проведення зазначеної перевірки контролюючим органом було встановлено таке.

Відповідно до бухгалтерського обліку ДП ТОВ «Е» відображено у валових витратах при взаємовідносинах з ПП «П», ПП «Ф», ТОВ «К», ТОВ «Б» витрати.

За наслідками перевірки контрагентів позивача ПП «П», ПП «Ф», ТОВ «Б» та ТОВ «К» контролюючим органом було встановлено відсутність у таких контрагентів будь-яких основних засобів, що унеможливлювало здійснення ними господарської діяльності. Крім того, встановлено їх відсутність за місцезнаходженням, що не давало змоги податковому органу належним чином контролювати діяльність таких підприємств.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, до органу ДПІ було надано копію вироку районного суду від 20.05.2011 р., винесеного стосовно Особи 1 та Особи 2, яким їх визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою ст. 205, частиною другою ст. 358 Кримінального кодексу щодо створення фіктивних підприємств — ПП «П», ПП «Ф», ТОВ «Б» та ТОВ «К».

Відповідно до зазначеного вироку суду в ході судового засідання встановлено таке. У 2008 р. у невстановленому місці Особа 1, хоча й була представником влади, діяла всупереч інтересам служби — вступила у попередню змову з начальником відділення боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів — Особою 2 з метою створення мережі підприємств без наміру реалізації ними статутних завдань, для прикриття незаконної діяльності (надання послуг суб'єктам господарської діяльності у переведенні безготівкових коштів у готівку), одержуючи за ці послуги відсоток від загальної суми, що переводитиметься у готівку.

Так, Особа 1 та Особа 2, які усвідомлювали, що не мають права займатися підприємницькою діяльністю, та діяли умисно з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, хоча й були працівниками правоохоронного органу, проте, зловживаючи службовим становищем, прийняли рішення про створення суб'єктів підприємницької діяльності на ім'я своїх близьких родичів, але не довели їх до відома щодо дійсної мети створення та придбання підприємств.

Зокрема, Особа 2, реалізуючи спільний з Особою 1 умисел, схилила свою дружину — Особу 3 до придбання на її ім'я суб'єкта господарської діяльності — ПП «П» з метою прикриття в подальшому незаконної діяльності. При цьому Особа 2 ввела в оману Особу 3 щодо дійсної мети придбання нею зазначеного підприємства.

21.11.2008 р. Особа 3 придбала на своє ім'я ПП «П», яке в подальшому було зареєстровано в органі ДПІ, та передала Особі 2 банківські реквізити й печатку зазначеного підприємства.

Особа 1, продовжуючи свої злочинні дії та діючи умисно за попередньою змовою з Особою 2, схилила свою дружину — Особу 4 до створення суб'єктів підприємницької діяльності. Особа 4 не усвідомлювала про умисел свого чоловіка щодо діяльності майбутнього підприємства і, виконуючи вказівку, зареєструвала на своє ім'я ТОВ «К» та передала Особі 1 банківські реквізити та печатку підприємства.

У період з листопада 2008 р. по серпень 2010 р. Особа 1 та Особа 2 використовували банківські рахунки ТОВ «К» та інших фіктивних підприємств з метою одержання матеріальної винагороди, здійснювали організацію фінансової діяльності, спрямованої на систематичне перерахування отриманих від підприємств-контрагентів безготівкових грошових коштів з розрахункового рахунка одного підприємства-транзитера на рахунок іншого під виглядом оплати за нібито поставлений товар і надані послуги з подальшим переведенням їх у готівку.

Допитана в судовому засіданні свідок — Особа 4 повідомила, що вона на прохання свого чоловіка — Особи 1 зареєструвала на своє ім'я низку підприємств, серед яких ТОВ «К». Печатки, банківські реквізити та установчі документи вона передала, проте якою саме діяльністю займалися ці підприємства, Особі 4 відомо не було, бо вона ними не керувала і господарською діяльністю не займалася.

Таким чином, зазначені підприємства було зареєстровано без наміру здійснення підприємницької діяльності, а з метою використання їх реквізитів і розрахункових рахунків для перерахування грошових коштів, які у подальшому у вигляді готівки знімалися із зазначених рахунків.

Із вищевикладеного та пояснень посадової особи ТОВ «К», ПП «П», ТОВ «Б», ПП «Ф» випливає, що підприємство зареєстровано без урахування вимог п. 1 ст. 42 Господарського кодексу.

Отже, як підтверджується наявними матеріалами справи, метою реєстрації зазначених підприємств була їх незаконна діяльність, що, відповідно, не може породжувати жодних правових наслідків.

У ході аналізу податкової звітності контрагентів позивача була відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таким чином, зазначені операції між ДП ТОВ «Е» та ПП «П», ПП «Ф», ТОВ «Б», ТОВ «К» не містять за своєю суттю розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Отже, наслідком діяльності ПП «П», ПП «Ф», ТОВ «Б» та ТОВ «К» є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Задекларовані показники ПП «П», ПП «Ф», ТОВ «Б» та ТОВ «К» від постачальників і покупців не спричиняють реального настання правових наслідків.

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ПП «П», ПП «Ф», ТОВ «Б» та ТОВ «К» носять характер недійсного правочину, оскільки даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам першій, третій та п'ятій ст. 203 Цивільного кодексу, тому що суперечить моральним засадам суспільства, до того ж волевиявлення учасників правочину не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі та правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Враховуючи те, що дійсність взаємовідносин між ДП ТОВ «Е» та ПП «П», ПП «Ф», ТОВ «Б», ТОВ «К» не підтверджено жодними доказами у справі, та керуючись вимогами Закону про бухоблік, договори, видаткові та податкові накладні ПП «П», ПП «Ф», ТОВ «Б» та ТОВ «К», підписані невстановленими особами, не може бути взято судом до уваги.

Таким чином, суд погоджується з висновком податкового органу про те, що позивачем було порушено вимоги п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток, унаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 199 316,84 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджено фіктивність взаємовідносин між ДП ТОВ «Е» та контрагентами ПП «П», ПП «Ф», ТОВ «Б» та ТОВ «К» (що вчинено виключно в паперовому вигляді), то, відповідно, суд погоджується з позицією податкового органу, що до уваги не може бути взято податкові накладні, виписані від імені ПП «П», ПП «Ф», ТОВ «Б» та ТОВ «К».

Зважаючи на вищевикладене в сукупності та наявні у справі докази, суд погоджується з висновком відповідача про те, що в порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ позивачем було занижено ПДВ на загальну суму 159 462,07 грн.

Крім того ПДВ, не сплачений ДП ТОВ «Е», внаслідок неправильного формування податкового кредиту, є дохідною частиною держбюджету та власністю держави.

При проведенні перевірки встановлено, що операції щодо взаємовідносин ДП ТОВ «Е» з ТОВ «К», ТОВ «Б», ПП «П», ПП «Ф» не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів.

Отже, ДП ТОВ «Е» перераховувало кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Держбюджету України.

Таким чином, зазначені договори відповідно до пунктів 1 та 2 ст. 215, пунктів 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу є нікчемними і згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Це також означає, що в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати як валові доходи, так і валові витрати з податку на прибуток.

Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що договори між ДП ТОВ «Е» та ТОВ «К», ТОВ «Б», ПП «П», ПП «Ф» укладено без волевиявлення уповноваженої особи підприємства (оскільки особи, на яких було зареєстровано зазначені підприємства, пояснили, що жодного відношення до їх діяльності не мали), а отже, ДП ТОВ «Е» було порушено ст. 228 Цивільного кодексу.

Таким чином, господарські операції між ДП ТОВ «Е» та ТОВ «К», ТОВ «Б», ПП «П», ПП «Ф» об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові № 06/53, правочин, який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною першою ст. 203, частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу є нікчемним, і визнання недійсним такого правочину суд не вимагає.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з ПДВ, а, отже, не виникають підстави для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Згідно з п. 18 постанови № 9 у разі кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу слід враховувати вину, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Як було встановлено вище, у матеріалах справи є наявним вирок районного суду, винесений відносно, яким Особу 1 та Особу 2 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою ст. 205, частиною другою ст. 358 Кримінального кодексу щодо створення фіктивних підприємств ПП «П», ПП «Ф», ТОВ «Б» та ТОВ «К», які були контрагентами позивача у періоді, що перевірявся, та за результатами правовідносин, з якими позивач сформував валові витрати та податковий кредит.

Окружний адміністративний суд у задоволенні позову ДП ТОВ «Е» відмовив повністю.


Мар'яна КУЦ,
начальник відділу експертизи проектів нормативно-правових актів, візування
роз'яснень Юридичного управління Департаменту правової роботи ДПС України

Віра СЕМИКОПЕНКО,
головний державний податковий інспектор