Інші податки

Туризм природного кольору

Зазвичай слово «відпочинок» у більшості наших співвітчизників асоціюється з тижнем-другим лежання на пляжі. Але останніми роками в Україні почала стрімко розвиватися нова галузь туризму, яка, з усього видно, переманить багатьох клієнтів у турків і кримчан, — зелений туризм.


Коли зелений туризм був ще зовсім «зеленим»

На початку 50-х років минулого сторіччя в північно-східному регіоні Франції — Ельзасі у фермерів справи йшли зовсім туго. Неврожаї та несприятлива економічна ситуація багатьох зробили банкрутами. Селяни кидали свої будинки й перебиралися в міста. Щоб зупинити вимирання сільських районів, французький уряд підтримав ідею організації на фермах умов для відпочинку туристів. Процес пішов, і вже в 70-ті сільський туризм у Франції став звичайною справою, хоча за її межами поширення тоді не отримав.

На початку 80-х років з'явилися туристичні маршрути у важкодоступні райони Коста-Ріки, Еквадору й Непалу. Враховуючи перший досвід, жителями цих регіонів було сформовано основні принципи зеленого туризму, й невдовзі завдяки чудовим пейзажам там стали водитися гроші. Виявилося, щоб не порушити слабкої рівноваги дикої природи, потрібно було зводити до мінімуму вплив туристів на довкілля й поважати місцеві культурні традиції. Ну і, звичайно ж, підтримувати грішми місцеве населення.

Два основні напрями — тихо відпочити в сільській хатині чи хоробро пробиратися крізь джунглі, стали основою для нинішнього зеленого туризму.

Незабаром прийшло розуміння того, що зелений туризм із коротких штанців виріс, і в 1992 р. в ЄС стали цілеспрямовано виділятися кошти на розвиток сільського туризму, зокрема на будівництво доріг.

Зелений туризм в Україні

В Україні ще в 1996 р. було створено Спілку сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні — організацію, яка активно працює над розвитком цього виду туризму, зокрема проводить добровільну категоризацію всіх садиб, що надають послуги сільського туризму. Тобто господар, який приймає туристів, подає заявку на присвоєння категорії і після детального вивчення відповідності тим чи іншим пунктам одержує категорію привабливості для туристів. Присвоєна категорія стає предметом гордості хазяїна і хорошим орієнтиром для потенційних туристів, які шукають цікаве місце відпочинку.

Ідеологи та практики зеленого туризму ведуть роботу із систематизації послуг — придумано безліч дивних назв. Наприклад, агротуризм — туристи не лише живуть і відпочивають у сільській місцевості, а й беруть участь у традиційних сільськогосподарських роботах — їх водять на пасіку, дають можливість самим добути мед з вулика. Турист, накосивши оберемок сіна (більше з незвички не під силу навіть найвитривалішому), нагодує й подоїть корову або козу (умовно, звісно, потім хазяїну все одно доведеться догодовувати й додоювати), збере яйця в курятнику. Все добуте — до столу. Інший різновид — лісовий туризм. Туристи живуть у сільському будинку й увесь вільний час проводять у лісі, збираючи гриби, ягоди та... «підгодовуючи» комарів. Знову ж таки, все зібране — до загального туристичного столу! Є й такий рідкісний напрям, як орнітологічний туризм, шанувальникам якого організовують екскурсії до місця проживання рідкісних видів птахів. Для тих, хто прагне познайомитися з традиціями та звичаями українського села, послухати й поспівати пісень, потанцювати, самому виготовити з глини хоч може й незграбну, але милу серцю тарілочку, або розпалити вогонь у кузні, пропонується етнотуризм.

Є й не дуже клопітка для хазяїна форма організації відпочинку туристів, призначена для постояльців, занадто стомлених від натовпу людей і міського галасу, — відпочинок у сільському будинку. Туристу дають можливість виспатися в хаті або на сіннику, поїсти натуральних продуктів і полежати на травичці
в тіні дерев. Для містянина, змушеного дихати вихлопними газами, таке насичення озоном — справжній рай!

Як і що шукати

Як підшукати місце для відпочинку, щоб напевно і без неприємних сюрпризів? Звісно ж, найкраще скористатися рекомендаціями друзів, знайомих, які вже мають досвід такого відпочинку. Це найнадійніший спосіб, хоча смаки й переваги окремих туристів не завжди збігаються — комусь обов'язково потрібна риболовля, хтось мріє покататися на конях, а комусь просто хочеться тиші. Трапляється й таке, що всі задоволення можна знайти в одній садибі, але... рідко.

Якщо серед знайомих зелених туристів немає, то пошуки місця відпочинку можна провести в Інтернеті. На сайтах www.greentour.com.ua та www.ruraltourism.com.ua є розділи «Каталог садиб» з адресами й телефонами багатьох садиб, які для зручності згруповано по областях України. Та найважливіше — разом з адресою викладено відгуки людей, які вже були гостями тієї чи іншої садиби. Іноді вони не зовсім щирі, нібито організовані самими хазяями садиб. Але в основному захоплені відгуки написано цілком реальними людьми.

Мінусом пошуку через всесвітню мережу можна вважати те, що не всі садиби наведено в Інтернеті.
Як правило, це обійстя, розташовані далеко від великих міст, але в цьому й полягає їхня особлива принадливість для тих, хто шукає дійсно тихе місце. І ще важливий момент: підмічено — що далі від столиці, то люди простіші й щиріші.

В Україні є все

Вибираючи садибу для відпочинку, варто враховувати особливості зеленого туризму залежно від регіону. Наприклад, у західній частині країни найпопулярнішими є Карпати. Гори дають можливість цікаво відпочити не лише влітку,
а й узимку. У містах Яремче, Татарові, Ворохті, Вижниці, Рахові багато садиб, що приймають туристів цілий рік, збудували власні гірськолижні траси з підйомниками.

На півдні країни найпопулярніші, звісно, садиби Криму та Одеської області. На блакитному узбережжі можна пожити в будинках татар, греків, болгар, німців. В Одеській області привабливі садиби розташовано недалеко від моря, або в дельті р. Дністра, але можна знайти цікаві місця й у районах, віддалених від «великої води». Наприклад, садиба «Фрумушика-Нова». Тут і етнографічний музей під відкритим небом «Бессарабське село», і міні-зоопарк з фазанами та поні, а також каракульскі вівці, бринза й вино.

Тернопільська, Хмельницька та Вінницька області — це насамперед середньовічні замки, надзвичайної краси лісові озера і безліч цікавих печер, серед яких найдовша в Європі — «Оптимістична» довжиною 207 км.

Дніпропетровська та Полтавська області можуть зацікавити шанувальників козацької історії й народних промислів. У с. Петриківці туристи знайомляться з історією знаменитого петриківского розпису, відвідують стародавні козацькі церкви на берегах р. Орелі та музей-садибу Кочубеїв у с. Диканьці. Для любителів пасивного, але здорового відпочинку в садибі «Чумацький шлях» збудовано дерев'яні будиночки зі стінами, просоченими бджолиним воском.

На Чернігівщині в с. Качанівці є надзвичайно красивий куточок природи, в якому й донині зберігся з часів поміщицького ладу розкішний палацово-парковий ансамбль. Помилуватися ним, занурившись в історію минулих століть, прагнуть багато туристів. А підприємливі бізнесмени зробили цей куточок ще більш відвідуваним, організувавши неподалік садибу «Соколиний хутір» з півтора десятком українських хат. Тут збережені подвір'я, побут селян і навіть домашнє господарство та начиння, доповнене сільською лазнею, шинком, майданом для сходин.

На околицях м. Києва також є з чого вибрати. Наприклад, чого варта одна лише назва с. Балико-Щучинка. І влітку, і взимку в садибі «Звенигород» можна відпочити, покататися на конях, ну і, звісно, поїсти баликів із щуки.

Про категорії

Знак «Українська гостинна садиба»  («Ukrainian Guest House») — символічне зображення української хати, під якою замість зірочок — квіти: одна квітка, дві або три залежно від рівня садиби. Знак має чотири категорії. Базовий рівень садиби позначено просто хаткою без квітів. Перша категорія — одна квітка, друга — дві, а третя, найвища, позначена трьома квітками. Що ж додає садибі квіток, а отже, привабливості для туристів?

Складових, які підвищують клас садиби, багато: паркування для машин, окремий вхід для гостей, альтанка, лазня, дитячий майданчик, оздоблення приміщень лише натуральними матеріалами, наявність Інтернету, гарячої води тощо. Відповідно, зростає і вартість. А отже, туристи, яким, скажімо, дитячий майданчик уже чи ще не потрібен, можуть заощадити, вибравши садибу без нього.

Інша сторона медалі «За зелений туризм»

Зелений туризм може стати рушійною силою розвитку віддалених регіонів країни загалом, і способом виживання для жителя такого району — зокрема. Значна перевага зеленого туризму як бізнесу — наявність невеликого капіталу на старті. Сільським туризмом можуть займатися фермери, лісники, селяни, навіть міські жителі, у яких є будиночок в селі. А місцеві визначні місця — ліс, річка, пам'ятки історії можна вважати внеском батьківщини до статутного фонду підприємства. Для деяких зелений туризм стає основним заняттям, а для інших це просто непоганий додатковий заробіток.

Більше того, щоб почати приймати туристів, не обов'язково навіть реєструватися приватним підприємцем. У разі якщо кількість місць, які надаються для тимчасового проживання, не перевищує 9, а строк перебування гостей в садибі — не більше 15 днів, реєстрація не потрібна. Щодо надання послуг з харчування, то згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від сплати податку звільняються доходи, отримані від продажу вирощеної власником у своїй садибі сільськогосподарської продукції, у тому числі продуктів її первинної переробки. Таким чином, оподатковується лише дохід від оренди житла або інших приміщень садиби за загальною ставкою 15% від прибутку. Якщо ж справа піде і садиба розростеться, то хазяїнові необхідно буде зареєструватися суб'єктом підприємницької діяльності зі сплатою єдиного податку.

Туризм у зимовій шапці

Коли закінчується літо й тепла частина осені, в зеленому туризмі настає затишшя — мало знайдеться бажаючих місити багнюку в селі, всі чекають снігу. Сніг — це катання на лижах, санчатах і ковзанах. З випадінням снігу інтереси туристів зосереджуються в західній частині країни — ближче до гірськолижних трас. Але й від звичайних принадностей зеленого туризму в Карпатах не відмовляються.

Наприклад, садиба «Славець» у с. Студеному — за 100 м від будинку є гірськолижні траси та три підйомники. До того ж тут, на висоті понад 700 м, зима розпочинається раніше. Але крім гірських лиж тут знайдеться багато корисних розваг — поруч, у с. Пилипці, водоспад «Шипіт», мінеральні джерела. Любителям історичних місць пропонують экскурсії до Мукачевського замку «Паланок», на термальні води м. Берегова.

А через гору перевалити — в с. Ізках організовано екокурорт «Ізки», господарі якого пропонують відпочивальникам житло й усі супутні будівлі, включаючи меблювання — геть усе з натурального дерева (www.izki.com.ua). Екокурорт має свої гірськолижні траси, пропонує туристам катання на конях та інші розваги. Приблизна вартість восьмимісного котеджу класу «люкс» — 1000 грн. на добу, спеціально збудованої сільської хати — 900 грн., двомісного номера — 350 грн. на добу.

Біля великих гірськолижних центрів завжди знайдеться не просто готель, а готель цікавий. Наприклад, спортивно-оздоровчий центр «Хатки Руслани» пропонує будиночки на будь-який смак: в українському стилі, турецькому, гуцульському, і навіть в африканському. Є спеціально пристосовані для людей з особливими потребами. Найдешевші номери на період новорічних свят — двомісні напівлюкси, за які просять 450 грн. Супутникове телебачення, Інтернет, прогулянки на конях, квадроциклах і, звичайно ж, лазня — усе це задоволення сучасного зеленого зимового туризму.

Мінфін прагне бути ближчим до туристів

На прохання місцевих органів влади Мінфін України пропонує переглянути принцип нарахування туристичного збору. Зміни до Податкового кодексу України оприлюднено на сайті відомства. Органи самоврядування скаржаться, що суб'єкти господарювання, які надають послуги тимчасового проживання (ночівлі), ухиляються від повноти нарахування туристичного збору. Вони занижують вартість послуг, оскільки сьогодні згідно з Податковим кодексом туристичний збір справляється у розмірі 0,5 — 1% від вартості всього періоду проживання в готелях, кемпінгах, мотелях, гуртожитках, орендованих квартирах.

Пропонується спростити процедуру визначення і сплати цього збору та прив'язати ставку до мінімальної зарплати (на 1 січня звітного року), а нараховувати його за кожен день проживання. Крім того, ставка податку залежатиме від категорії готелю. Наприклад, постояльці готелю категорії «одна зірка» заплатять за день 0,5% мінімальної зарплати, а «п'яти зірок» — 4%. Таким чином, обсяг збору буде фіксованим, тому що є прив'язка до мінімального показника. І незалежно від вартості номера класу «люкс» збір не зміниться. Водночас Мінфін України передбачив і інший принцип оподаткування мотелів, пансіонатів, турбаз, кемпінгів. Їхнім гостям доведеться заплатити від 0,2 до 0,5% розміру мінімальної зарплати. А розмір ставки також залежатиме від рівня обслуговування в них. Чиновники — автори законопроекту — переконані, що такі поправки до Податкового кодексу поліпшать адміністрування збору, збільшать платежі до бюджету і позитивно позначаться на поліпшенні партнерських відносин між податковими органами та податковими агентами (готелями). За даними прес-служби ДПС України, щороку обсяг сплаченого до місцевих бюджетів туристичного збору збільшується. Якщо його фактичні надходження в 2011 р. становили 27,749 млн. грн., то за 10 місяців 2012 р. вони вже перевищили 31,34 млн. грн. Річні очікування становлять 34 млн. грн.

Плюси зеленого туризму для підприємця

  • Мінімальний стартовий капітал.
  • Мінімум необхідних обігових коштів.
  • Робота на природі.
  • Особливий бонус — сама природа працює на вас. Туристи милуються пейзажами, а сплачують за це — підприємцеві.

Плюси зеленого туризму для туриста

  • Мінімум витрат на дорогу.
  • Відносно дешеве проживання, екскурсії та розваги.
  • Немає проблем з акліматизацією організму та зміною годинних поясів.
  • Можливість використати для відпочинку лише вихідні, не витративши відпустку.
  • Можливість підготуватися до відпустки напевно, відвідавши кілька садиб заздалегідь, на вихідні, з одно-, дводенним візитами.

Дмитро ЗАБАШТАНСЬКИЙ

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42