Юридична практика
Тема: Податок на прибуток

Нікчемність договору купівлі-продажу пально-мастильних матеріалів

Суть справи

Під час проведення позапланової документальної виїзної перевірки приватного підприємства «Ц» (далі — ПП «Ц») щодо відносин з приватним підприємством «А» (даліПП «А») податковим органом установлено порушення норм Закону про прибуток, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 685 285,50 грн., та Закону про ПДВ, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 548 229 грн. ПП «Ц» не погоджується з позицією органу ДПС та оскаржує до суду податкові повідомлення-рішення органу ДПС.

Рішення суду

Окружний адміністративний суд, відмовляючи в позові у справі № 1570/783/2012, зазначив таке.

Судом встановлено, що на виконання постанови слідчого проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП «Ц» щодо взаємовідносин з ПП «А» за весь період діяльності до моменту проведення перевірки.

Перевірка проводилася з 20.12.2011 р. по 26.12.2011 р., за її результатом було складено акт, згідно з яким податковим органом встановлено порушення: п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону про прибуток, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток; підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, в результаті чого занижено ПДВ. На підставі акта перевірки органом ДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від 16.01.2012 р. про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Не погодившись із діями податкового органу щодо складання акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з такими позовними вимогами.

Судом встановлено, що дії посадових осіб органу ДПІ щодо складання акта перевірки є законними, а податкові повідомлення-рішення винесено правомірно виходячи з такого.

Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між ПП «А» та ПП «Ц», продавець (ПП «А») зобов'язується на умовах, передбачених договором, передати у власність покупцю (ПП «Ц»), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити пально-мастильні матеріали. Даний договір підписано директорами та скріплено печатками підприємств.

Суд акцентує увагу на тому, що засновник та директор ПП «А» — Особа 1 у кримінальній справі надала свідчення як свідок, в яких зазначається, що вона, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, не маючи постійного заробітку, зареєструвала ПП «А» за пропозицією знайомого без мети займатися підприємницькою діяльністю, тобто фінансово-господарську діяльність ця особа не вела, коштами на розрахункових рахунках не керувала та нікого на те не уповноважувала, підписувала деякі документи, не поглиблюючись у їх суть.

Водночас не встановлені слідством особи, використовуючи реквізити ПП «А», від імені Особи 1 здійснювали незаконну діяльність, яка спричинила матеріальну шкоду державі в особливо великих розмірах.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що згідно з даним договором не вбачається реального настання подій, обумовлених ним, які б свідчили про проведення господарської операції.

За зазначеним договором було виписано видаткові та товарно-транспортні накладні, відтак суд ставить під сумнів їх належність до доказової бази.

Крім того, посадовою особою ПП «А» складено та підписано податкові накладні.

Суд вважає, що позивач сформував податковий кредит на підставі неналежно оформленої податкової накладної, виданої йому продавцем. Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту позивачем сформовано неправомірно.

Надавши правову оцінку первинній документації позивача, суд дійшов висновку про нікчемність договору, укладеного між ПП «Ц» та ПП «А» та, відповідно, про недійсність похідних документів від цих договорів.

Відтак суд вважає, що ПП «Ц», незаконно сформувавши право на податковий кредит, не здійснює свій обов'язок щодо сплати податків у дохід держави.

Суд враховує й той факт, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, які уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб — сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Тому суд звертається до свідчень директора ПП «А».

Суд дійшов висновку, що директор позивача розумів протиправність правочину з підприємством, яке взагалі не здійснює господарську діяльність, зокрема не надає жодних послуг.

Таким чином, відсутність реально здійсненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дають змоги формувати дані податкового обліку.

Крім того, в ході судового розгляду як обгрунтування підтвердження здійснення господарської діяльності ПП «А» з реалізації пально-мастильних матеріалів згідно з договором купівлі-продажу з ПП «Ц» останнє зазначило, що нафтопродукти, які підприємство постачало ПП «Ц», зберігались у ПАТ «Е», які ПП «Ц» власними силами відвантажувало на свою адресу.

Для підтвердження зазначених відомостей судом направлено запит на адресу ПАТ «Е», у відповідь на який суду було повідомлено, що в період з грудня 2009 р. по травень 2010 р. жодних правовідносин між ПАТ «Е» та ПП «А» не здійснювалося та на зберіганні у ПАТ «Е» за зазначений період не перебували пально-мастильні матеріали, що належали ПП «А», і це ще раз підтвердило відсутність реально здійсненої господарської операції ПП «Ц» та ПП «А».

Таким чином, суд оцінює первинну документацію позивача щодо здійснення господарських операцій з його контрагентом як таку, що не містить достовірної інформації та не несе в собі доказової сили.

Враховуючи зазначене, Окружним адміністративним судом в задоволенні позову ПП «Ц» відмовлено повністю.

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42