Новини

Любиш кататися, люби й податки сплачувати

Кількість автомобілів таксі, що перевозять пасажирів в Україні, становить, за різними оцінками, близько 300 тисяч. Причому приблизно 95% водіїв таксі працюють у «тіні», а оборот від нелегальних перевезень лише в м. Києві становить близько 2 млрд. грн. на рік. Цілком зрозуміло, що ринок послуг таксі вимагає впорядкування та організації. Чи вдасться реформувати систему цивілізовано, так, щоб таксисти, пасажири і держава могли розраховувати на повне взаєморозуміння і підтримку?


Уже протягом багатьох років у середовищі таксистів вирують пристрасті. Протистояння «старої гвардії» — тих, що мають ліцензії, і новачків, які йдуть працювати в таксі «по-чорному», періодично відновляється і стає дедалі гострішим. Причина ворогування проста — боротьба за клієнта: на всіх, хто бажає везти, пасажирів катастрофічно не вистачає. Протистояння має різні форми — від словесних перепалок до закликів бити «нелегалів», що виникають час від часу.

Це пояснюється різним підходом до виконання такої роботи. Законослухняних таксистів, яких залишається дедалі менше, можна зрозуміти, адже на передбачене законом оформлення своєї діяльності вони витратили гроші й час і в результаті опинилися в полі зору контролюючих організацій, їх стало легше знайти й улаштувати перевірку. І порівняно з «сірими» таксистами вони жодних переваг не одержали. Є, як кажуть, і інша сторона медалі — легальні таксисти працюють у правовому полі, значить, совість їх чиста. Але, на жаль, від слова «цукор» у роті не солодшає.

Чому ж тоді на сьогодні стільки людей прагнуть стати водіями таксі? Причин, мабуть, багато, але головна полягає в тому, що водій таксі — нині вже не професія. Кожен, хто бажає, маючи посвідчення водія, може стати таксистом. Є свій автомобіль — добре, немає — теж не біда. Можна взяти машину в оренду й починати «гребти гроші лопатою». Саме лопатою, принаймні так пишуть в оголошеннях про набір водіїв таксі: 8 — 10 тис. грн. на місяць. От тільки скромно не уточнюють, що це не зарплата, а дохід, від суми якого доведеться відняти витрати на паливо, технічне обслуговування автомобіля і 7 — 10% комісійних диспетчерській службі. І якщо з цього доходу залишиться третя частина — це вже непогано (за умови, що не було штрафів, аварій і перевірки транспортної інспекції).

Журналіст змінює професію

Одержавши редакційне завдання і вивчивши ринок нелегальних таксі, я вирішив теорію закріпити на практиці й... пішов у таксисти. Зателефонував по оголошенню «Потрібні водії в таксі», і за годину стояв уже в офісі, до якого мене запросили для оформлення на роботу. Офіс виявився однокімнатною квартирою в столичному районі Позняки: кімната, розділена скляною перегородкою на так звані кабінет директора й диспетчерську, де двоє дівчат приймали телефонні дзвінки і вносили до бази даних замовлення. Директор був небагатослівний — попросив мій телефон, за допомогою Bluetooth встановив програму, що забезпечує приймання замовлень, і взяв з мене 100 грн. — оплату комісійних наперед. Усе, я таксист!

Користуватися програмою я навчився швидко: вибираєш район міста, у якому перебуваєш (щоб далеко за клієнтом не їхати), і переглядаєш замовлення. Це було першим, об що я спіткнувся, — замовлень багато, але думати треба дуже швидко, бо якщо його бере виконувати інший таксист, воно пропадає з екрана. І тут я зрозумів, що всі замовлення із привабливими сумами моментально зникали, але так, щоб я встиг їх прочитати й пожалкувати навздогін.

Усвідомивши, що одразу стати мільйонером я не зможу, вирішив брати замовлення дрібніші, але багато. У перший день вдалося відвезти вісьмох клієнтів, отримавши 280 грн. На 200 грн. заправив машину, трохи із запасом. З моїх 100 грн. оплати за замовлення вирахували 26 грн. Залишилося малувато. Наступного дня виїхав раніше: возив дітлахів із тренером на змагання, секретарку в супермаркет за продуктами до дня народження, жінку — любительку котів з її улюбленцем до ветеринара. І ще багато цікавих пасажирів. Не раз були замовлення типу «машина — не «Ланос», водій — некурящий». Але й такі вибагливі клієнти, скориставшись послугами ненав'язливого водія без шкідливих звичок на новенькій іномарці, не були щедрими й не відступали від тарифу ні на гривню. Хулігани мені не траплялися, бо вночі я не працював.

На третій день закінчилися 100 грн., внесені як аванс за замовлення. У мене залишилося 380 грн. зароблених грошей, від яких потрібно було відняти вартість обслуговування машини, відкласти на купівлю шин, страховки, врахувати знос автомобіля. Я зрозумів одне: щоб заробити хоча б мінімально пристойну суму, треба жити в машині й працювати день і ніч. Так що, якщо раптом вранці до вас під'їде водій таксі, схожий на опудало, — не дивуйтеся, він на роботі.

Цікаві факти про таксі

Першу спробу впорядкувати ринок пасажирських перевезень було розпочато в 1639 р., 373 роки тому. Корпорація англійських коучменів заснувала ліцензію на візництво. У ті часи тарифи не пов'язували ні з кілометрами, ні з милями. Таксометр був у вигляді шухлядки з камінчиками, закріпленої біля колеса. При кожному оберті колеса спеціальна зачіпка відкривала засувку, і в ємність під шухлядкою падав черговий камінчик. За кількістю таких камінчиків розраховувалися за поїздку.

 1907 р. виявився знаменним для таксі. У цей рік автомобілі таксі з'явилися в містах Москві та Нью-Йорку, а лондонські таксі обладнали механічними таксометрами.

У 1914 р. паризькі таксі підтвердили стару істину, що в житті завжди є місце подвигу. Германські сили під командуванням маршала фон Клюге прорвали оборону французів на р. Марні й рухалися убік Парижа. Щоб урятувати Париж від загарбників, необхідно було терміново перекинути резервні війська. Марокканський легіон — 6,5 тис. солдат було перевезено силами паризьких таксистів. 1200 машин зробили по два рейси «Париж — окопи» і наступ німців було зупинено.

Найвищу оплату послуг таксі зафіксовано у Фінляндії. Суму, еквівалентну 15 000 дол. США, сплатили двоє туристів за подорож завдовжки 23 тис. км. Вони виїхали з фінського міста Нокіа і через Скандинавію та Іспанію повернулися назад.

Щоб працювати в таксі Нью-Йорка, потрібно скласти іспит на знання міста й мови. А диплом таксиста в Лондоні можна одержати лише після трирічного навчання з водіння й обслуговування клієнтів.

У таксі Нью-Йорка існує спеціальний список автомобілів, який затверджується відповідними органами. Лише моделі, що потрапили до цього списку, можуть бути використані як таксі.

На італійському курортному острові Капрі всі таксі — кабріолети, тобто без даху. У 60-х роках минулого століття використовували автомобілі «Фіат 600», схожі на наші «ЗАЗ  965», тільки замість даху був легкий тент від сонця, а в салоні — плетені сидіння.

Загострення протиріч перед Євро-2012

Помітне загострення протиріч у середовищі таксистів відбувалося перед чемпіонатом Європи з футболу. «Ми чекаємо на євро! А також — долари й фунти!», — приблизно так зустрічали вболівальників не тільки таксисти Києва. Численне «підкріплення» (так звані непрошені гості) прибуло з провінції. І в цей напружений момент з'являється законопроект про зміни в деяких законах України щодо врегулювання транспортних проблем до Євро-2012, який викликав масові протести таксистів. Прийняття цього документа на той час відклали, враховуючи, що поряд з нормами, спрямованими на впорядкування роботи таксі, у документі були й спірні моменти. Наприклад, вимога пропонувати послуги на автомобілях не нижче класу «D», тобто розміром не менше «Волги», що, безперечно, не дуже виправдано.

Ще одна спроба

У жовтні минулого року у Верховній Раді України було зареєстровано проект закону «Про перевезення на таксі та перевезення на замовлення», що передбачає обов'язкову атестацію водіїв таксі. Тобто такому способу заробляння грошей повернуть статус професії. Якщо норми атестації буде дотримано, то клієнтів возитимуть професіонали. Вірогідність того, що за кермом таксі — наркозалежний або людина, що не має достатніх навичок керування автомобілем, істотно знизиться.

Також пропонується внести до реєстраційного посвідчення автомобіля позначку «Таксі». Навіщо це потрібно? Щоб уникнути відмов у виплаті страхових компенсацій. Адже нелегальний таксист укладає договір обов'язкового страхування громадянської відповідальності звичайного типу. І у разі аварії, якщо страхова компанія довідається, що автомобіль використовувався як таксі, одразу відмовлять у виплаті потерпілим. За наявності техпаспорта з позначкою «Таксі» страхові компанії укладають спеціальний договір, що передбачає компенсацію збитку пасажирам.

Якщо новий закон буде прийнято, то обов'язковою деталлю інтер'єру автомобіля таксі стане таксометр — універсальний інструмент, що виключає дискусії між водієм і пасажиром про вартість поїздки.

Важливий момент — тарифи на послуги таксі, які встановлюватимуть спеціальні ради. Адже на сьогодні тарифи формуються переважно інформаційно-диспетчерськими службами, в яких основ-не завдання — заманити клієнта й одержати з водія комісійні, а наскільки тарифи реальні, це посередників не турбує.

Новий закон крім підвищення якості послуг таксі й безпеки обіцяє чималий економічний ефект. За оцінками авторів законопроекту, бюджет країни поповниться на 500 млн.  грн. за рахунок сплати єдиного податку й майже на 900 млн. грн. соціальних внесків. Звідки візьмуться ці гроші? Адже таксистів поменшає. Ці збори сплатять ті, хто залишиться на ринку таксі, адже у них практично не буде простоїв.

Вустами таксистів...

Сергій Ж., напівлегальний, як він себе називає, таксист, тому що єдиний податок він сплачує, але ліцензії і таксометра не має.

«Останнім часом Київ дедалі частіше стоїть у заторах, і витрати бензину такі, що жодні тарифи його не покриють. Я називаю клієнту ціну, розуміючи, що це дуже багато, але нічого зробити не можу, інакше я повезу клієнта за свої гроші. Але ж мої витрати — це не лише бензин, а й обслуговування машини. Ось і акумулятор розрядився в ці морози, а новий коштує 700 грн.

Якщо приймуть закон про таксі, я, мабуть, не витрачатимуся на купівлю ліцензії, перереєстрацію автомобіля і таксометр. Займуся чимось іншим».

Станіслав Григор'єв; з його слів, він стане легальним таксистом, тільки-но буде зрозумілим порядок на ринку таксі.

«Справді, розраховуючи лише на замовлення від диспетчерів, — не проживеш, у них одне завдання — одержати замовлення, а яким чином воно виконуватиметься, їх не хвилює. Мені пощастило, я живу поруч зі станцією метро і пасажирів там вистачає. Крім того, у мене машина — універсал, і я обладнав багажник для перевезення домашніх улюбленців — там поміститься навіть великий собака. Маю постійних клієнтів серед собаководів, і вони — вагома частина мого доходу. Якщо влада візьметься за наведення порядку в таксі, я придбаю таксометр і ліцензію, не такі це великі гроші. От тільки з перереєстрацією для позначки в техпаспорті можуть виникнути проблеми, бо моя машина — у кредиті».

Щоб не довелося повертатися назад

У разі прийняття закону бажаючих взяти участь у перевезенні пасажирів стане менше. Доведеться шукати інше заняття тим, хто не зможе або не захоче дотримуватися вимог закону, а також тим, для кого візництво було не постійним джерелом доходу, а підробітком. Однак тим, хто залишиться, доведеться, закотивши рукави, добре попрацювати — адже якщо вони не зможуть якісно обслуговувати  пасажирів, кількість яких залишиться незмінною, суворі закони ринку повернуть на вулиці «нелегалів», і все може залишатися так, як і було.


Дмитро ЗАБАШТАНСЬКИЙ

«Гарячі лінії»

Дата: 14 березня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42