Юридична практика

Нарахування пені за порушення правил розрахунків в іноземній валюті

Суть справи

При проведенні перевірки органом ДПС установлено, що ТОВ «А» порушено правила розрахунків в іноземній валюті, зокрема прострочено дебіторську заборгованість за контрактом, укладеним з нерезидентом (компанією «ОРL»), що тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної митної вартості недопоставленої продукції в іноземній валюті. На думку платника податків, нарахування пені за порушення правил розрахунків в іноземній валюті є неправомірним, оскільки суб'єкт господарювання дебіторські зобов'язання нерезиденту погасив шляхом зарахування зустрічних вимог.

Рішення суду

Вищий адміністративний суд України, підтримуючи позицію органу ДПС, зазначив таке (ухвала від 11.10.2012 р. № К/9991/4982/11).

Контролюючим органом проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «А» щодо дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом.

За результатами зазначеної перевірки податковим органом складено акт та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій.

Зазначене рішення оскаржувалося ТОВ «А» в адміністративному порядку, однак скарги залишено без задоволення.

Суб'єкт господарювання звернувся до суду з позовом до органу ДПС, у якому просив скасувати прийняте податковим органом рішення.

Ухвалою апеляційної інстанції скаргу ТОВ «А» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову суб'єкта господарювання — без змін.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «А» подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Вищий адміністративний суд України, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установлено матеріалами справи, між ТОВ «А» та компанією «ОРL» укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку дизельного палива на умовах 100-відсоткової попередньої оплати.

На виконання умов укладеного контракту ТОВ «А» перерахувало на користь компанії «ОРL» оплату в розмірі 3 000 000 дол. США.

Граничний термін надходження товару на зазначену суму — 08.02.2009 р. Однак товар від нерезидента отримано не було.

19.01.2009 р. між компанією «ОРL» та ТОВ «Ф» укладено контракт на поставку дизельного палива. За цим контрактом продавець поставив на користь покупця товар на загальну суму 5 562 450 дол. США. Оплату за поставлений товар покупцем здійснено не було.

Між позивачем (ТОВ «А») та компанією «ОРL» укладено додаткову угоду, якою розірвано контракт у зв'язку з неможливістю продавця здійснити поставку товару. Продавець зобов'язався повернути покупцю валютні кошти у сумі 3 000 000 дол. США. Однак компанія «ОРL» не виконала зобов'язань з повернення коштів.

У подальшому між компанією «ОРL», ТОВ «Ф» та ТОВ «А» укладено контракт, відповідно до умов якого субгарант (ТОВ «А») виконує зобов'язання боржника щодо оплати кредитору вартості поставленого товару за контрактом. Після виконання субгарантом зобов'язань щодо оплати останній набуває прав кредитора за контрактом у розмірі виконаних зобов'язань.

Внаслідок укладеного контракту ТОВ «А» повинно перерахувати на користь компанії «ОРL» кошти у розмірі 3 000 000 дол. США.

Листом ВАТ «Фортуна-банк» повідомило податковий орган про факт зняття з контролю у лютому операцій резидента на підставі документів про припинення зобов'язань за цими операціями шляхом припинення зобов'язань.

Відповідно до частини першої ст. 2 Закону № 185 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з п. 1.10 розділу першого Інструкції № 136 експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимог; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Суди попередніх інстанцій правильно визначили, що зняття з контролю імпортної операції є можливим тільки в тому випадку, якщо вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями.

Однак у даному випадку мало місце зарахування зустрічних вимог між трьома контрагентами з переведенням зобов'язань, які не були однорідними, що є порушенням вимог Інструкції № 136.

Перевіркою порядку та строків декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами, визначено, що ТОВ «А» порушено ст. 9 Декрету № 15, якою передбачено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягають обов'язковому декларуванню у Нацбанку України.

Проте Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, податковому органу не подано.

Станом на 01.04.2009 р., 01.07.2009 р. та 01.10.2009 р. за контрактом, укладеним з компанією «ОРL», встановлено прострочену дебіторську заборгованість у сумі 3 000 000 дол. США.

Відповідно до ст. 4 Закону № 185 порушення резидентами термінів, передбачених ст. 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної митної вартості недопоставленої продукції в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю України за валютним курсом Нацбанку України на день виникнення заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що суб'єкту господарювання правомірно нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті, а відтак Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам у справі надано правильно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

«Гарячі лінії»

Дата: 1 серпня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42