Юридична практика

Позивачем не доведено факт використання маркетингових послуг у господарській діяльності

Суть справи

Під час проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Ц» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту внаслідок віносин з ТОВ «М» податковим органом встановлено заниження суми ПДВ на загальну суму 83 334,00 грн.  ТОВ «Ц» не погоджується з позицією органу ДПС, оскільки вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, є неправомірними і такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Рішення суду

Окружний адміністративний суд у справі № 2а-11208/12/2670, відмовляючи в позові, встановив таке.

Органом ДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ц» з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати ПДВ внаслідок відносин з ТОВ «М».

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пунк-тів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, пунктів 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу, що призвело до заниження ПДВ за квітень 2012 р.

Зазначені порушення в акті перевірки мотивовано таким:

  • органом ДПІ складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача — ТОВ «М»;
  • на підприємстві відсутні основні засоби, кількість працюючих — одна особа;
  • місцезнаходження підприємства не встановлено;
  • згідно з експертним дослідженням підписи від імені директора ТОВ «М», ймовірно, виконано іншою особою.

Наведене, на думку відповідача, свідчить, що правочини між позивачем та ТОВ «М» укладено без мети настання реальних наслідків та є нікчемними.

Позивач не погоджується з висновками акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги таким: у момент нарахування податкового кредиту контрагент був юридичною особою та платником ПДВ; податковий кредит щодо спірних господарських операцій підтверджено первинними документами та податковими накладними; висновки акта перевірки про нікчемність правочину не підтверджуються доказами.

Докази відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з виснов-ками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд м. Києва не погоджується з позов-ними вимогами ТОВ «Ц» та вважає їх необґрунтованими, виходячи з таких мотивів.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Ц» (постачальник) і ТОВ «М» (покупець) укладено договір поставки від 26.03.2012 р., відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві, а покупець —  прийняти та оплатити товар. Покупець в свою чергу зобов'язується надавати маркетингові послуги.

За видатковими накладними, копії яких перебувають у матеріалах справи, позивач поставляв на адресу ТОВ «М» стартові пакети мобільних операторів, єдині ваучери, скетч-картки.

Згідно з додатковими угодами до зазначеного договору та актів приймання-передачі наданих послуг, датованих квітнем 2012 р., ТОВ «М» надало ТОВ «Ц» маркетингові послуги за переліком, визначеним у договорі поставки.

ТОВ «М» виписало на адресу ТОВ «Ц» податкові накладні від 28.04.2012 р., у тому числі з ПДВ.

Розрахунки між сторонами проведено шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог згідно з актом взаємозаліку від 30.04.2012 р., копія якого міститься в матеріалах справи.

З аналізу норм Податкового кодексу випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податкових деклараціях з ПДВ за квітень 2012 р. у складі податкового кредиту відобразив суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «М», у зв'язку з придбанням маркетингових послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних маркетингових послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії договору поставки, додаткових угод до нього, актів приймання-передачі наданих послуг, податкових накладних; копії видаткових накладних на поставку ТОВ «М» товару; копії договорів поставки, укладених з операторами мобільного зв'язку, та накладних на поставку товару (стартові пакети мобільних операторів, єдині ваучери, скетч-картки) від операторів мобільного зв'язку; копії виписок банку.

Позивач пояснив суду, що отримані маркетингові послуги використано ним у власній господарській діяльності в ході формування найсприятливіших ринків та каналів збуту, що призводить до більших обсягів продажу, а результати аналізу споживчого попиту в ході надання маркетингових послуг дають можливість максимально успішно проводити рекламні заходи, акції і дають уявлення про потреби кінцевих споживачів та потенційних споживачів у майбутньому.

Водночас надані позивачем документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операції з ТОВ «М».

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ТОВ «М» вивчало, дослід-жувало та аналізувало споживчий попит, зокрема, щодо характеру та обсягу зібраної інформації; яким саме чином надавались маркетингові послуги; чим підтверджується надання таких послуг (матеріальне вираження) та доказів на підтвердження доцільності придбання маркетингових послуг та сплати винагороди, оскільки ТОВ «М» як продавець товару зацікавлене в стимулюванні попиту на товари, що ним реалізовуються, та могло здійснювати обумовлені договором роботи і без отримання додаткової винагороди.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «М» носять реальний характер, а придбані маркетингові послуги використано в межах господарської діяльності.

Отже, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу та заниження ПДВ є обгрунтованими і підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення ТОВ «Ц» суми грошового зобов'язання з ПДВ відповідно до податкового повідомлення-рішення є правомірним.

Таким чином, Окружним адміністративним судом в задоволенні позову ТОВ «Ц» відмовлено повністю.