Оплата праці

Право на додаткову відпустку за ненормований робочий день

До редакції «Вісника» надійшов лист від І. Соловйової з таким запитанням: «Додатком до колективного договору підприємства затверджено посади працівників з ненормованим робочим днем, за роботу на яких відповідно до ст. 8 Закону про відпустки встановлюється додаткова відпустка. Декілька осіб, які працюють з ненормованим робочим днем, є також внутрішніми сумісниками, зарахованими на 0,5 ставки посади за сумісництвом. Чи правильно надавати працівникам за основним місцем роботи додаткову відпустку за ненормований робочий день, якщо вони згідно з графіком періодично після закінчення основного робочого часу виконують обов'язки, пов'язані з виконанням обов'язків ненормованого робочого часу, а потім приступають до обов'язків, пов'язаних із сумісництвом?» Розглянемо це питання детальніше.


Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону про відпустки працівникам з ненормованим робочим днем надається щорічна додаткова відпустка тривалістю до семи календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день встановлюється колективним договором за кожним видом робіт, професій та посад чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Список професій, посад працівників з ненормованим робочим днем із зазначенням конкретної тривалості відпустки у межах її семиденної тривалості, тобто від 1 до 7 днів включно, затверджується на підприємстві як додаток до колективного договору.

Щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.

Визначення терміна «ненормований робочий день» міститься у Рекомендаціях № 7, згідно з якими ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, що встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія осіб виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається понаднормовою). Міра праці у даному випадку визначається не лише тривалістю робочого часу, а й колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

У п. 3 Рекомендацій № 7 зазначено, що додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем надається як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу.

Таким чином, при визначенні тривалості додаткової відпустки працівникам з ненормованим робочим днем за особливий характер праці необхідно враховувати всі вищезазначені фактори.

На осіб, які працюють на умовах ненормованого робочого дня, поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу. У зв'язку з цим роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад установлену тривалість робочого часу.

Отже, однією з основних умов для встановлення працівнику ненормованого робочого дня є періодичне виконання роботи понад установлену тривалість робочого часу, тобто понад 40 год на тиждень. Як компенсація за роботу на умовах ненормованого робочого дня йому надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до семи календарних днів.

Сумісництво визначається як виконання працівником крім основної іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому чи на іншому підприємстві, в установі, організації чи у громадянина за наймом. Тобто працівник не може виконувати в один і той самий час (наприклад, з 9.00 до 18.00) роботу як за основним місцем роботи, так і роботу за сумісництвом.

Тому в разі, коли працівник після закінчення роботи за основною посадою одразу приступає до виконання роботи за сумісництвом в одній установі, тобто у нього немає можливості періодично виконувати роботу понад установлену тривалість робочого часу, то не вбачається підстав для встановлення йому ненормованого робочого дня за основним місцем роботи. Відповідно, він не має права й на отримання додаткової відпустки.

У разі якщо у зв'язку зі специфікою роботи особа може періодично виконувати основну роботу поза межами робочого часу, а потім — роботу за сумісництвом, їй може бути встановлено ненормований робочий день і відповідно — щорічну додаткову відпустку на умовах, визначених у колективному договорі.

При наданні працівникам додаткової відпустки за ненормований робочий день слід мати на увазі, що ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем (п. 2 Рекомендацій № 7).

«Гарячі лінії»

Дата: 1 серпня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42