Юридична практика

Орендна плата за землю як обов’язковий платіж не залежить від умов договору

Суть справи. За результатами документальної невиїзної перевірки ДПІ було встановлено заниження суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за серпень — грудень 2011 р., заявленого КП «С» в уточнюючій податковій декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011 р.

КП «С», не погоджуючись із рішенням ДПІ, звернулося до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення у зв'язку з тим, що органом ДПІ неправомірно застосовано законодавчо встановлені норми в частині розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Рішення суду. Окружний адміністративний суд (далі — Суд) у справі № 2a-1870/7235/12, відмовляючи у позові, встановив таке.

З матеріалів справи встановлено, що 30.05.2012 р. ДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку КП «С» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період із серпня по грудень 2011 р.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 30.05.2012 р., з висновку якого вбачається, що дані перевірки свідчать про заниження суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за серпень — грудень 2011 р., заявленого КП «С» в уточнюючій податковій декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011 р.

На підставі акта перевірки ДПІ 15.06.2012 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким КП «С» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб за основним платежем у розмірі 36 557 грн. 58 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 18 278 грн. 80 коп.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі рішення 14 сесії 22 скликання Сумської міської ради народних депутатів від 25.09.96 р. «Про затвердження меж і розмірів земельних ділянок за підприємствами, установами та організаціями м. Суми» між Сумською міськрадою та КП «С» було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01.10.96 р.

Відповідно до зазначеного договору Сумська міськрада надає, а КП «С» приймає у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 1,11 га на умовах оренди строком на 50 років під розміщення бази. Пунктом 2 договору передбачено, що плата за землю вноситься землекористувачем щороку у вигляді орендної плати у розмірі середньої ставки земельного податку.

Як вбачається з акта перевірки від 30.05.2012 р., документальною невиїзною перевіркою встановлено, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за серпень — грудень 2011 р., зазначений КП «С» в уточнюючій податковій декларації з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2011 р., є меншим, ніж установлено за результатами перевірки, оскільки визначене платником податків податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за серпень — грудень 2011 р. становить 1% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Це призвело до заниження податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за серпень — грудень 2011 р. на 36 557 грн. 58 коп., чим порушено вимоги пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу щодо визначення мінімального річного розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності для всіх категорій земель, крім земель сільськогосподарського призначення, на рівні трикратного розміру відповідного земельного податку.

Суд звертає увагу, що розмір орендної плати за землю є водночас як умовою договору оренди, так і формою податку на землю, тому справляння плати за землю належить до сфери регулювання податкового законодавства.

Тому сплата обов'язкових платежів не може залежати від умов договору.

Цей висновок підтверджується такими нормами законодавства.

Відповідно до підпунктів 14.1.72 та 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу земельний податок — це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі — це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким згідно із законом надано у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст. 13 Закону про оренду землі договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 288 Податкового кодексу).

Відповідно до ст. 15 Закону про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення та перегляду й відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст. 21 цього Закону орендна плата за землю — це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Розмір та умови оплати, зазначені у договорі, не можуть суперечити чинному на час укладення договору законодавству.

Згідно з п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

  • для земель сільськогосподарського призначення — розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII;
  • для інших категорій земель — трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Таким чином, з 01.01.2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% їх грошової оцінки.

Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів щодо виконання податкового зобов'язання, оскільки сплата обов'язкових платежів не може залежати від умов договору.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, необхідність сплати земельного податку у новому розмірі, а саме у розмірі 3%, виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

«Гарячі лінії»

Дата: 21 лютого, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42