Статті

Ціна шляхетного пориву

Відповідаючи на запитання, чому Україна з її віковими традиціями доброчинності й філантропії фактично перебуває на останніх позиціях у світовому рейтингу благочинності, засновники та керівники благодійних організацій винуватять бюрократичні перепони та недосконале законодавство. Щоб дати кошти на добру справу, благодійникам доводиться списувати стоси паперів, виправдовуватися перед податковою, бо ж не кожен готовий розплачуватися, у буквальному значенні цього слова, за шляхетні пориви. Крім того, досі руки благочинцям зв'язував і недосконалий закон про благодійництво 1997 р. На продуманіші правила, які б регулювали благодійну діяльність, філантропи очікували доволі довго. Нарешті на початку лютого нинішнього року набрав чинності Закон України від 05.07.2012 р. № 5073-VI «Про благодійництво та благодійні організації», який мав би дати надію на те, що таких людей побільшає. Нові, прогресивніші положення, прописані в Законі, нібито спрощують процес провадження доброчинної діяльності. Втім, як стверджують представники благодійних організацій, не змінюють систему оподаткування благодійних коштів, що не заохочує громадян до пожертвувань, а благодійну допомогу для нужденних подеколи перетворюють на податковий тягар.


Пожертви і преференції

Складно відшукати галузь делікатнішу й тоншу, аніж благодійництво, яка за сутністю своєю не передбачає ні афішування благих справ, ні, тим паче, преференцій за них. І хоча для світової практики це цілком нормальне явище, коли громадянин списує частину своїх податків за благочинність, загалом у світі податкові пільги не сприймають як стимул до доброчинності. Благодійнику в Європі не спадає на думку нарікати на податки з благодійної допомоги, які він беззаперечно сплачує. А її, за статистикою, надають нужденним 95% європейських підприємців.

Не секрет, що в цивілізованих державах умови для доброчинників набагато зручніші, ніж в Україні чи в інших державах пострадянського простору, приміром у Росії. Так, у США корпорації мають право жертвувати до 10% від свого прибутку. І з цієї суми податки не сплачують. Благодійні кошти здебільшого надходять від громадян. Так звані фонди Donor Advised Fund інформують громадян про те, куди їм переказувати кошти зі своїх благодійних рахунків. Усім це вигідно. Громадянин отримує знижку з податку на доходи на суму, яку вніс на цей рахунок. А фонди тим часом ці кошти вкладають у цінні папери й банки. Поступово сума цих інвестицій може зростати. Однак вкладені кошти вже не підконтрольні благодійнику. Більше того, фонди стягують з доброчинця комісію за управління інвестиціями. Але при цьому встановлюється граничний рівень ризику. Про такі високі фінансові відносини у галузі благодійництва українським філантропам доводиться лише мріяти, по-перше, через недостатній розвиток вітчизняного фондового ринку, а по-друге, через брак довіри громадян до фондів.

Законодавча еквілібристика

Недовіра до фондів викликана передусім численними оборудками, які нерідко маскуються під маркою благодійної діяльності. Але це не означає, що українці втратили співчутливість. Навпаки, чимало людей охоче відгукуються на заклик про допомогу. Особливо коли біди до їх співвітчизників приходять у вигляді страшних лікарських діагнозів. Сім'я, в дім якої увірвалося лихо, не маючи потрібних коштів на лікування, просто не знає, до кого апелювати, і звертається по допомогу до добрих і небайдужих людей через ЗМІ. Тоді кошти збирають усім миром, бо страхова медицина в Україні рухається поволі, карликовими кроками, не залишаючи багатьом шансу на порятунок.

Хоч не надто заможні, зате співчутливі й сентиментальні українці завжди готові допомогти, якщо твердо переконані в тому, що їхні кошти спрямовано на конкретну добру справу, і вони дійдуть до адресата. При цьому багато хто з доброчинців навіть не підозрює, що визначення адресної допомоги в податкових законодавчих нормах має досить недвозначний і чіткий зміст. Адресна допомога у Податковому кодексі України трактується як дохід людини. Крім того, певні нюанси у законодавстві існують і щодо градації благодійної допомоги, яка поділяється на цільову й нецільову. Цільовою є благодійна допомога, що надається під визначені умови й напрями її витрачання, відповідно, нецільова — та, що надається без встановлення таких умов або напрямів. Тож коли хворий або його родич відкриває особистий банківський рахунок, куди благодійники переказують кошти, така допомога згідно з податковими нормами вважається нецільовою і не оподатковується лише в тому разі, якщо загальна її сума протягом звітного податкового року не перевищує граничний розмір отриманої благодійної нецільової допомоги (у 2013 р. — 1610 грн.). Та зрозуміло, що це кричущо мала сума для лікування тяжкохворого, і здебільшого сумарний розмір внесків у багато разів перевищує встановлену межу. А за таких обставин, отримавши кошти від благодійника — фізичної чи юридичної особи, платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію із зазначенням її суми і сплатити податок на доходи фізичних осіб (виняток становлять хіба що особи, які стали жертвами стихійних лих або техногенних катастроф). Тож фінансова допомога добрих людей, яка подеколи у цілому вимірюється сотнями тисяч гривень, часто-густо залишається непідйомним вантажем для сім'ї у вигляді несплаченого податку. А якщо зважити на те, що щасливі фінали трапляються не завжди і доволі часто хвороба завершується трагедією, то астрономічні суми до сплати — це справжній шок для знекровленої у фінансовому і моральному плані сім'ї.

Нерідко успішне лікування тих чи інших захворювань гарантують лише іноземні медики. Тому громадяни і організації, які надають фінансову допомогу, переказуючи гроші на рахунки зарубіжних клінік, мають пам'ятати, що норми Податкового кодексу визначають цю допомогу як нецільову, а перевищення граничної межі, визначеної в поточному році, потягне за собою оподаткування цих коштів. На жаль, у банках не поспішають давати клієнтам роз'яснення з таких важливих подробиць.

Точно в ціль

Подібних проблем можна уникнути, якщо надати для лікування хворого цільову допомогу. Згідно з пп. «а» пп. 170.7.4 п. 170.7 ст. 170 Податкового кодексу цільова благодійна допомога не включається до оподатковуваного доходу, що надається резидентами — юридичними чи фізичними особами у будь-якій сумі (вартості) закладу охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, інваліда, дитини-інваліда або дитини, в якої хоча б один із батьків є інвалідом; дитини-сироти, напівсироти; дитини з багатодітної чи малозабезпеченої родини; дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів) у розмірах, що не перекриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.

У межах дозволеного

Своєрідною панацеєю якщо не від хвороби, то від додаткових податкових витрат для нужденних могла б стати система електронних платежів, що значно спростила б і для доброчинців, і для благоотримувачів процедуру надання допомоги. Однак така форма пожертвувань йде врозріз з чинним законодавством, згідно з яким систему електронних платежів можна застосовувати при здійсненні комерційної, а не благодійної діяльності.

А чітко окреслити межу між комерцією і благодійництвом у сучасних умовах дуже непросто, особливо у державах з невисоким рівнем податкової культури. В Україні законодавці націлені передусім на те, щоб за будь-яку ціну перекрити лазівки, які під виглядом доброчинності дають бізнесу змогу оптимізувати оподаткування або взагалі уникнути його. Така позиція законодавців є характерною для більшості пострадянських країн, приміром Росії. У планах російських законодавців — впровадження механізму, за якого б фірма або громадянин, котрий забажав зробити пожертвування, вноситиме кошти у капітал благодійних фондів, які у свою чергу вкладатимуть їх у цінні папери та банки, а благодійні проекти реалізовуватимуть на проценти від вкладеного капіталу. Мінфін Росії готовий навіть звільнити пожертвування від податків. Але тільки в тому разі, якщо фонд доведе, що займається лише благодійністю, або відокремить комерційну складову, створивши для бізнес-діяльності іншу компанію. Поки що це лише проекти у цілому доволі жорсткої, за свідченням експертного середовища, російської системи оподаткування благодійництва.

Доброчинність без таємниць

Заздалегідь вбачати у кожному благодійникові порушника — тенденція доволі невдячна і навіть небезпечна. Тож найважливішою перевагою чинного Закону «Про благодійництво та благодійні організації» є те, що він додав прозорості у діяльність благодійників, яких нерідко звинувачують у відмиванні грошей. Законом передбачено, що інформація про структуру, обсяги доходів і витрат благодійної організації, а також використання її активів не є комерційною таємницею і має бути доступною. У документі запроваджено нові поняття та види благодійних організацій і визначено, хто є набувачем благодійної допомоги, цілі благодійницької діяльності, яка діяльність належить до благодійницької, за яких умов меценатська діяльність визнається як така і які заходи можна вважати меценатськими. Скасовано реєстрацію благодійної організації за територіальним принципом. Тож доброчинна допомога до нужденного, хворого, немічного відтепер може надійти з будь-якого населеного пункту України.

Самі благодійники визнають, що з набранням чинності Податковим кодексом умови оподаткування благодійної діяльності за деякими позиціями стали сприятливішими. Від оподаткування ПДФО звільнили подарунки в негрошовій формі у розмірі до шести мінімальних заробітних плат протягом року. Повернули податкову знижку для благодійних внесків юридичних осіб — благодійників на користь недержавних неприбуткових установ та організацій, скасували деякі податки і збори, що також вимагали певних додаткових витрат від благодійників — податок на рекламу, збір за використання місцевої символіки, гастрольний збір тощо. У Податковому кодексі вдалося провести зміни, згідно з якими не оподатковуються благодійні пожертвування для дитячих будинків сімейного типу, для дитячих будинків, які беруть під опіку дітей-сиріт.

На сьогодні в Україні найбільш традиційною і поширеною формою благодійної допомоги є передача коштів або майна у власність тим, хто потрапив у скруту. Тому істинні благодійники нині очікують не так податкових знижок для своєї діяльності, як надійніших гарантій цільового використання своїх коштів і зменшення рівня оподаткування тих громадян, які отримують благодійну допомогу.


Інна ГОЛОВКО

«Гарячі лінії»

Дата: 19 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42