Інтерв’ю

Податки потрібно сплачувати ­в тій країні, де економічно виникає прибуток 

Кабінет Міністрів України схвалив законопроект про внесення змін до Податкового кодексу України в частині контролю за трансфертним ціноутворенням. Цей законопроект було розроблено Міністерством доходів і зборів України за участю аудиторської компанії PricewaterhouseСoopers. Міністр доходів і зборів України Олександр Клименко презентував документ представникам великого бізнесу, національним та іноземним інвесторам.


Самі учасники ринку нові законодавчі ініціативи податкового відомства оцінюють досить спокійно. На наші запитання щодо цієї теми відповів один з основних консультантів розробки законопроекту.

В. — Пане В'ячеславе, питання прийняття закону про трансфертне ціноутворення й запровадження його положень в дію у 2013 році через різні причини переноситься на пізніший час. Міністр доходів і зборів Олександр Клименко прогнозував певні перешкоди при прийнятті законопроекту. Чи здатний, на Вашу думку, світовий досвід трансфертного ціноутворення прижитись в українській дійсності?

В. В. — Скоріше так, аніж ні, тому що це вигідно як суспільству, державі, так і бізнесу. Світовий досвід державного регулювання процесів трансфертного ціноутворення свідчить, що ефективна система протидії відтоку капіталу з національних економік сприяє економічному зростанню. Країни з найбільш жорсткими правилами трансферного ціноутворення, до яких, приміром, належать Індія та Китай, демонструють стійкі тенденції економічного зростання. Середній щорічний приріст ВВП за останні 10 років у них перебуває в межах 10%. При цьому збільшено обсяги зовнішньої торгівлі, темпи накопичення капіталу. Отже, існування таких правил не гальмує розвитку країн, а навпаки, дає імпульс для зовнішньоторговельних відносин.

В.Представники компаній стверджують, що ані податкове відомство, ані бізнес будуть не готові виконувати вимоги закону. У бізнесу немає для цього досвіду,  а податкова не зможе обробити такий потік інформації.

В. В. — Так, дійсно, обсяги роботи передбачаються значні, але не настільки, щоб говорити про неможливість їх виконання. На бізнес покладається новий обов'язок: повідомляти Міністерство доходів і зборів України про операції між пов'язаними особами та з резидентами закордонних низькоподаткових юрисдикцій, обсяг яких перевищує 50 млн. грн. на рік на одного контрагента. Великий бізнес на додаток до цього буде зобов'язаний документально обґрунтовувати ринковий рівень цін у таких операціях.

Нині такі вимоги відсутні, однак фіскальне відомство має всі можливості здійснювати податкові донарахування бізнесу виходячи з власного розуміння ринковості цін. Пропоновані зміни спрямують взаємодію Міністерства та бізнесу в цивілізоване русло. Бізнес продовжуватиме формувати ціноутворення виходячи зі своїх комерційних міркувань. Держава не збирається втручатись у саме ціноутворення, але визначатиме українські податкові зобов'язання на основі ринкових цін, які в незалежних умовах були б погоджені незалежними особами. Бізнес матиме можливість документально обґрунтувати ринковість цін в операціях між пов'язаними українськими й закордонними компаніями або самостійно доплатити в Україні податки, якщо в угодах між пов'язаними особами використовуються неринкові ціни. Пропонуючи встановити чіткі й зрозумілі правила трансфертного ціноутворення, держава відстоює принцип соціальної справедливості. Адже для країни з дефіцитом бюджетних ресурсів виведення з-під оподаткування близько 100 млрд. грн. — дуже велика розкіш. Податки потрібно сплачувати в тій країні, де економічно виникає прибуток.

В.PricewaterhouseСoopers має великий досвід роботи із запровадження правил трансфертного ціноутворення в багатьох країнах світу. Чи аналогічна українська ситуація закордонній?

В. В. — На стадії ухвалення рішення про введення нових правил —     скоріше аналогічна. Адже в усьому світі бізнес прагне мати максимальний прибуток від своєї діяльності. І цілком природною є його стримана реакція на зміни податкових правил. Проте після прийняття нових правил прозорий бізнес дотримується затверджених норм. До речі, принципи трансфертного ціноутворення встановили всі суміжні з Україною держави. Мені не доводилося зустрічатися з інформацією про те, що бізнес або податкові відомства в цих країнах не подужали роботу з трансфертного ціноутворення.

В.Можливо, наш бізнес не настільки розвинутий, щоб справитися з таким обсягом роботи?

В. В. — Не думаю. Тим більше і в бізнесу, і в Міністерства доходів і зборів досить часу, щоб ґрунтовно підготуватися до роботи в нових умовах. Припустимо, закон буде прийнято до 1 липня цього року, тоді відповідно до Податкового кодексу він може набрати чинності тільки з 1 січня наступного року. У такому випадку перший раз бізнес подаватиме звітність про трансфертні ціни до 1 травня 2015 року, а перевірка цієї звітності почнеться вже після травня 2015 року. Майже два з половиною роки — достатній термін для того, щоб підготуватися.

В.Які кроки потрібно зробити бізнесу, щоб грунтовно підготуватися до роботи в нових умовах?

В. В. — Насамперед бізнесу слід проаналізувати всі свої комерційні операції, визначити, які з них підпадають під контроль. Згідно із законопроектом йдеться про декілька видів операцій. Це або операції між пов'язаними особами всередині України, або операції за зовнішньоторговельними контрактами з резидентами низькоподаткових юрисдикцій. Наступним кроком слід провести аналіз-порівняння цін, що установив сам бізнес, з цінами, які за аналогічними операціями установлюють не пов'язані між собою особи, а також задокументувати можливі відхилення й самостійно зробити коригування своїх податкових зобов'язань.

Ця робота займає багато часу. По-перше, необхідно вибрати метод визначення ринкової ціни для конкретної операції. Не завжди це буде пряме порівняння конкретної ціни з іншою. У більшості випадків бізнес доходитиме висновку про ринковість цін виходячи з порівняння рентабельності своїх операцій та операцій між непов'язаними особами з продажу порівнянних товарів, робіт або послуг у схожих комерційних умовах і за схожих комерційних стратегій. По-друге, слід визначити джерела інформації про ринкові ціни або ринковий рівень рентабельності. По-третє, необхідно формально задокументувати результати проведеного аналізу. Ці дії вимагають організації внутрішнього контролю над трансфертними цінами на підприємствах, і це дійсно забере час. Тому я б рекомендував підприємцям починати аналітичну роботу вже зараз.

В.Які критерії визначення ринкової ціни пропонує законопроект?

В. В. — Як я говорив раніше, для визначення звичайної ціни проводиться аналіз цін у порівнянних операціях між незалежними особами. Проект закону докладно визначає критерії порівнянності:

  • порівнянність товарів (робіт, послуг), які є предметом операції: їхніх характеристик, кількості, строку поставки, умов здійснення платежів, звичайних надбавок і знижок;
  • порівнянність функцій, що виконуються сторонами операції, активів учасників операцій, ризиків, прийнятих на себе учасниками;
  • порівнянність ринків, на яких реалізуються товари (роботи, послуги);
  • порівнянність бізнес-стратегій сторін операцій;
  • порівнянність економічних умов угод тощо.

Відповідно до світової практики передбачено п'ять методів визначення звичайної ціни. Перший — метод порівнянної неконтрольованої ціни — засновано на порівнянні цін. У цьому випадку Кабінет Міністрів України повинен установити правила розрахунків і застосування ринкового діапазону цін.

Інші методи передбачають порівняння не цін, а показників рентабельності операцій. Кабінет Міністрів має установити правила розрахунків і застосування ринкового діапазону рентабельності.

Метод ціни перепродажу використовується при придбанні в контрольованих операціях (ціна угоди контролюється державою) і подальшому продажу непов'язаній особі (ціна визнається ринковою). Контроль здійснюється шляхом визначення ринкового рівня валової рентабельності операції з продажу товарів (робіт, послуг).

Метод «витрати плюс» використовується при поставці товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам (ціна угоди контролюється державою). Контроль здійснюється шляхом визначення ринкового рівня валової рентабельності собівартості контрольованої операції.

Метод чистого прибутку використовується за недостатності даних про порівнянність операцій (неможливості застосування попередніх двох методів). Контроль здійснюється шляхом визначення ринкового рівня рентабельності операції (сукупності операцій).

Метод розподілу прибутку використовується в комплексі контрольованих операцій. Контроль здійснюється шляхом визначення економічної обґрунтованості розподілу сукупного прибутку учасників контрольованих операцій.

Платник податків обирає найприйнятніший для нього метод або кілька методів визначення звичайної ціни. За можливості використання методу порівнянної неконтрольованої ціни й інших методів перевага надається першому.

В.Виходить, що податковому відомству для встановлення повноти сплати податків доведеться перевіряти кожну угоду. Оскільки бізнес сам визначатиме податкові зобов'язання й обгрунтовувати ринковість цін, немає жодної гарантії, що деякі нечисті на руку підприємці не намагатимуться мінімізувати сплату податків...

В. В. — Можливо. Законопроектом передбачено, що Міністерство ухвалює звіти про контрольовані операції та документацію щодо трансфертного ціноутворення, організовує незалежний збір і узагальнення інформації про ринкові ціни й рентабельність операцій. При цьому в ході спеціальної процедури — моніторингу — аналізується коректність інформації, відображеної в документації, зокрема перевіряється правильність вибору методу, порівнюванних операцій і джерел інформації, за необхідності затребується додаткова інформація у платника податків, а при виявленні порушень у його документації проводиться перевірка з питань трансфертного ціноутворення.

Тому й Міністерству доходів і зборів протягом двох років потрібно визначити, який підрозділ займатиметься питаннями трансфертного ціноутворення всередині Міністерства. Швидше за все спочатку це має бути підрозділ у Центральному офісі з обслуговування великих платників податків. Другий крок — потрібно визначити алгоритм роботи цього підрозділу, розробити відповідні процедури. Також необхідно організувати процес збору й обробки даних, визначення ризикових сфер для подальшого контролю. На даний момент Міністерством створено центр моніторингу товарних ринків, який повинен проводити перший попередній аналіз і підготувати відомство для предметного діалогу з бізнесом.

Для здійснення контролю за трансфертними цінами Міністерству потрібні фахівці з широким діапазоном економічних знань. Це мають бути аналітики, які розуміють механізми ціноутворення, бачать усі ринкові фактори, що впливають на ціну, і здатні однією мовою вести діалог з бізнесом про ринковість або неринковість ціни в кожній конкретній операції.

Окрім того, Міністерству, так само, як і бізнесу, необхідно одержати доступ до міжнародних баз даних з інформацією про ринкові ціни, ринкові показники рентабельності та прибутковості. Наприклад, база «Амадеус» містить інформацію про безліч угод, у тому числі укладених українськими компаніями.

В.І все-таки як перевірити всі ці операції?

В. В. — Почнемо з того, що документація щодо трансфертного ціноутворення аналізуватиметься в ході моніторингу — внутрішньої процедури Міністерства доходів і зборів. Податкова перевірка контрольованих операцій проводитиметься тільки у випадку неподання звіту про контрольовані операції чи документації з трансфертного ціноутворення або у випадку подання документації з трансфертного ціноутворення з порушеннями, не виправленими за запитом Міністерства, у випадку виявлення за результатами моніторингу відхилення цін від звичайних, а також при виявленні контрольованих операцій, не відображених у звіті.

Перевірка з трансфертного ціноутворення може порушувати лише питання трансфертного ціноутворення, у ході її проведення Міністерство доходів і зборів не може аналізувати інші питання. Звичайні податкові перевірки не можуть порушувати питання трансфертного ціноутворення, за винятком питання повноти відображення інформації про контрольовані угоди у відповідному звіті.

Через складність питань, необхідность обміну інформацією між державами у світовій практиці перевірки з трансфертного ціноутворення можуть тривати кілька років. Законопроектом передбачено, що в Україні строк такої перевірки не повинен перевищувати шести місяців з правом Міністерства на продовження на шість місяців, якщо буде потреба одержання інформації від іноземних податкових органів. Це розумний строк, його навіть може не вистачити для перевірки дуже великого бізнесу зі значним обсягом контрольованих операцій.

Саме по собі запровадження нового виду перевірки з тривалим строком її проведення викликає стурбованість у бізнесу. Але, на мою думку, запропонований алгоритм — перевірка обґрунтування ринковості цін, підготовленого бізнесом, є набагато комфортнішим для бізнесменів, ніж можливість донарахування податків Міністерством без урахування такого обґрунтування, передбаченого чинним законодавством. Цей алгоритм протестовано світовою практикою протягом декількох десятиліть, і він довів свою ефективність.

В.Очевидно, бізнес повинен бути зацікавлений у прийнятті закону про трансфертне ціноутворення?

В. В. — Цілком правильно. Коли кажуть, що нові правила трансфертного ціноутворення спричиняють тиск на бізнес, я б радив до цього питання підходити з точки зору порівняння витрат на дотримання вимог нового законодавства з вигодами від цього законодавства як для бізнесу, так і для держави. З погляду бізнесу витрати часу й ресурсів фактично будуть інвестиціями у встановлення позбавленого суб'єктивізму, заснованого на розумінні ринкових реалій, діалогу між бізнесом і Міністерством щодо впливу ціноутворення бізнесу на його податкові зобов'язання в Україні.


Розмову вів
Микола Влащук

«Гарячі лінії»

Дата: 14 березня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42