Статті

Прозорі кордони

Як сплата податків впливає на можливість відпочити за межами України.


Наприкінці минулого року, як завжди, на підприємствах складали графіки відпусток на 2013 р. Ані черговий «кінець світу», ані післявиборчі перипетії не завадили планам співвітчизників в узгоджений з керівництвом строк відпочити від роботи. Тож не дивно, що багато хто вже зараз замислюється, як скористатися своєрідним «відривом від виробництва», тобто організувати власне дозвілля заздалегідь.

Європейський вектор руху

Найпростіше, звичайно, поїхати «дикуном» у курортну місцевість або придбати путівку в пакеті з лікувальними процедурами в одному з вітчизняних санаторіїв. Варто врахувати: тільки в останньому випадку за послуги доведеться сплатити приблизно стільки ж, скільки за авіаквиток десь до Європи й назад.

За даними Держстату України, у 2011 р. подорожували за кордоном близько 19,8 млн. українців, або рекордна кількість за всю історію нашої незалежності. Думка перша: покращення рівня життя людей є очевидним. Думка друга: попит на можливість безперешкодно мандрувати світом, яку співвітчизники отримали після розпаду СРСР, дедалі зростає.

Отже, якщо ви все-таки обрали відпочинок за межами держави, обирайте далі: скористатися послугами турфірми чи організувати подорож самотужки. У будь-якому разі, якщо майбутній вектор вашого руху є європейським, то найголовніший документ, без якого не обійтися, — віза.

На практиці постійне розширення шенгенського простору (нині до нього входять 26 країн) означає не лише подорожчання вартості туристичних путівок і збільшення часу на отримання віз співвітчизниками, а й неможливість певних категорій громадян взагалі перетинати кордон інших держав Європи. Ще 7 — 10 років тому українці могли планувати подібні подорожі без посередників: приміром, доїхати до м. Чопа і пройти митний контроль на кордоні з Угорщиною або дістатися до Польщі потягом сполученням «Київ — Берлін». І хоча в Інтернеті можна натрапити на безліч порад про те, як цілком легально здійснити бюджетну поїздку до Європи, на практиці всі вони видаються сумнівними.

Віза для туриста

Налаштуйтеся на те, що перед відпочинком вам доведеться добряче понервувати. Отже, перш ніж поправити здоров'я, його спочатку втрачають.

Крім копій паспорта й ідентифікаційного коду до загального списку документів, які слід надати до посольства держави — учасниці Шенгенського договору, входять такі:

  • закордонний паспорт, термін дії якого повинен становити не менше трьох місяців після закінчення дії візи;
  • медична страховка із сумою покриття як мінімум 30 тис. євро;
  • довідка з місця роботи із зазначенням посади, суми заробітної плати за останні шість місяців і гарантією збереження робочого місця на час поїздки;
  • копія трудової книжки з мокрою печаткою;
  • довідка з банку про наявність коштів на рахунку, рух за рахунком;
  • копія документів на рухоме/нерухоме майно;
  • копія свідоцтва про шлюб, народження дітей (якщо має місце).

При цьому віднедавна до вартості шенгенської візи у 35 євро додалися 24,20 євро так званого сервісного збору, що сплачується за послуги візового центру при поданні документів до консульства тієї чи іншої держави. Термін розгляду заявки на отримання візи — від п'яти днів до одного місяця.

Щодо переліку документів, то він не є вичерпним, і в разі, якщо ваша анкета видається непереконливою, працівники посольств можуть затребувати інші докази відповідності задекларованої мети поїздки реальним намірам. Інакше у візі просто відмовлять.

У вищезазначеному переліку можуть з'явитися найрізноманітніші вимоги: від довідки з податкової до оригіналу трудової книжки. У автора цієї статті якось у консульстві Ірландії затребували фото з мешканкою країни, яка запросила на гостини. Перевіряли, чи ми взагалі знайомі. Що це дало застережливим працівникам дипломатичної структури, невідомо, але візу було отримано. І тоді, і в усіх інших випадках. «Мені не відмовляють у візах тому, що я позитивна», — жартома пояснюю стан справ колегам та однодумцям.

Насправді ж такий тренд пов'язаний насамперед з роботою на державному підприємстві, де кожна виплачена працівнику гривня має документальне підтвердження. Водночас як би податківці не прагнули подолати таке негативне явище, як зарплата «в конвертах», ситуація ще далека від ідеальної: сьогодні не кожна приватна фірма може похвалитися «білою» зарплатою. Зазвичай її офіційна частина — від мінімально обумовленої законодавством до 1,8 — 2,0 тис. грн. (аби притлумити пильність податківців). Кажуть, за подібних обставин для того щоб мати потрібну довідку з місця роботи, можна або домовитися з працівниками бухгалтерії, або зробити «липу» за допомогою поширеної нині послуги «печатка за годину». Втім «обходити» законодавство — не найкраща порада, хоча б тому, що працівники візового відділу завжди можуть перевірити, чи ви дійсно працюєте на тому чи іншому підприємстві, зателефонувавши за номером, зазначеним в анкеті туриста.

Довідка з податкової

Приміром, ви плануєте відвідати Німеччину, але протягом останніх трьох років не отримували шенгенської візи. Тоді у посольство цієї країни доведеться надати довідку від ДПІ за місцем реєстрації про джерела отримання доходів. За словами фахівців центру обслуговування платників податків в Оболонському районі столиці, таку довідку видають безкоштовно через тиждень після подання відповідної заяви.

Потенційні правопорушники сприймають нововведення від німців не дуже позитивно. На одному з форумів відвідувач під ніком «Crack» так і зазначив: «Довідку з роботи ще намалюємо, а от із податкової — проблема. Мабуть, слід їхати через лояльні країни. Спробую через Польщу». Не обтяжувати себе зайвим клопотом вирішив і мешканець столиці, якому наприкінці минулого року в посольстві Німеччини відмовили у візі через підробну довідку з податкової. «Європейські стандарти, що запроваджуються в Україні, не тільки підвищують відповідальність наших співвітчизників, які готують документи для отримання візи, а й у цілому сприяють легалізації доходів. Громадяни дедалі частіше усвідомлюють, що одними з основних умов для виїзду за кордон можуть стати «біла» зарплата і прозорість ведення бізнесу», — прокоментувала рішення посольства ФРН голова ДПС у м. Києві Ірина Носачова. За її інформацією, до податкових органів столиці з посольств звертаються не часто, але такі звернення є, і податківці прогнозують їх подальше збільшення.

Варто пам'ятати: якщо ви не найманий працівник, а приватний підприємець, довідку з податкової запитають практично в кожній країні єврозони.

Карткова епопея

Щодо довідки з банку про наявність коштів на рахунку, то вона коштує, як правило, 50 грн. ії видають на місці за кілька хвилин або замовляють за день. Важливо, щоб на картці зберігалася сума, еквівалентна щонайменше 1 тис.  євро. «Зазначену суму, так само, як і зарплату в розмірі, не менше ніж 4 тис. грн., прийнято вважати мінімальною сумою, яка дає людині змогу зробити певні заощадження та поїхати в економний тур», — зазначила директор міжнародної туристичної компанії «Счастье Тревел» Ірина Панаріна.

Співвітчизники поки що не вельми активно використовують банківські картки, знімаючи ледь не все, що туди «капнуло», в день отримання зарплати. «Як і більшість людей, я віддаю перевагу готівці. На картці грошей майже не тримаю, тож, аби отримати візу в посольстві Чехії, змушена була попросити на підприємстві безвідсоткову позику», — розповіла «Віснику» мешканка м. Києва Катерина Сум. Візу дівчині відкрили — Європу вона побачила, але й винесла урок із карткової епопеї.

Бувалі туристи для підтвердження своєї фінансової спроможності радять також пред'являти працівникам візових центрів усе, що в цьому контексті потрапляє під руку. Отримали у спадок квартиру чи маєте кошти на депозиті — знімайте копію зі свідоцтва про право на спадщину, беріть довідку в банку і докладайте до пакета необхідних документів. Мовляв, втрачати вам є що, тому ви однозначно повернетеся на Батьківщину.

Летіти чи скласти крила?

Уявімо, що візу ви нарешті отримали. Залишається тільки викупити заброньовані авіаквитки й вирушити у дорогу. Тут потрібно буде розлучитися з левовою (!) часткою відкладених на відпочинок грошей. Альтернатива — скористатися послугами компанії-лоукостера (типу «Візз Ейр») чи іншим видом транспорту. Втім шанувальники комфорту навряд чи добиратимуться до пункту призначення «на перекладних»: ймовірно, вони виберуть прямий авіарейс або рейс із мінімумом пересадок. (Приміром, до м. Дубліна (Ірландія) прямих повітряних маршрутів не існує, і пасажирам доводиться летіти через міста Будапешт, Прагу чи Амстердам.)

Повноцінний, але дешевий рейс годі шукати. То чому за дві-три години страху потрібно сплачувати кілька тисяч гривень (в обидві сторони)? З чого складається ціна на літак у комплекті, як пишуть на сайтах компаній-продавців, з «усіма таксами і зборами»? Інформації про це мало навіть в Інтернеті, проте портал авіаперевізника «Lufthansa» дає змогу зрозуміти, що по чому. У вікно запиту рейсу заводимо Київ — Берлін (звісно ж, туди й назад) і шукаємо найприйнятніший із запропонованих варіантів. Він може бути навіть із пересадкою, скажімо, у м. Франкфурті-на-Майні. «На виході» отримуємо: вартість на одну особу — 4457 грн., з яких 1775 грн. — реальна вартість квитка, 2682 грн. — податки і збори. Більша частина з цієї суми — 1776 грн. — припадає на паливний збір і збір служб безпеки. Інші збори становлять 136 грн., державний збір — 16 грн., збір за безпеку — 35 грн., авіатранспортний податок — 78 грн., пасажирський сервісний збір (місцевий) — 330 грн., пасажирський сервісний збір (міжнародний) — 199 грн., аеропортовий збір служб безпеки — 112 грн. Після додавання всього переліченого і виходить, що сума податків і зборів в рази перевищує вартість квитка.

Історія фіскальних утисків при авіаперевезеннях є неоднозначною, і часто запровадження окремих видів податків і зборів продиктовано здоровим прагматизмом і завбачливістю авіакомпаній. Так, паливний збір було запроваджено у світі в 2004 р., оскільки авіакомпанії виявилися неспроможними впливати на цю частину вартості квитка. Планувалося, що тільки-но ціни на нафту впадуть нижче 30 дол. за барель, збір скасують. Оскільки все відбувається з точністю до навпаки, то й сума паливного збору постійно зростає. Сервісний збір, який було запроваджено відносно недавно, — фактично плата за сам факт оформлення перевезення. У цьому зв'язку бронювання квитків у звичайній авіакасі обходиться дорожче, ніж їх придбання в Інтернеті. Транспортний, екологічний або туристичний податок — варіації на тему різноманітних податків, які також включаються до вартості квитка. Більше того, існують такі ексклюзивні навантаження на гаманець туриста, як збір за забезпечення звукоізоляції (Нідерланди) чи збір в освітній фонд (Туреччина, місцеві рейси).

За безпеку!

Збір за безпеку, а їх у вищезазначеному прейскуранті налічується аж три різновиди, — також не випадковий. Його було запроваджено після трагедії 11 вересня 2011 р. в США, коли в усьому світі посилився контроль за безпекою в аеропортах. В Америці він, до речі, так і називається — US September 11th Security Fee. Коментарі тут ні до чого. Ті, хто читав роман Артура Хейлі «Аеропорт», напевно, пригадають, як його головний герой самотужки змайстрував бомбу і купив квиток на останні гроші, аби підірвати літак, а його родина одержала страховку. Трагедії в романі не сталося, то чому ж вона має бути в житті?...

Плескати в долоні, коли літак вдало приземлився, — вже традиція. Поїхати до іншої країни, традиції та культурне життя якої є бажання пізнати не з книжок чи енциклопедій, відвідати чарівні куточки нашої країни, засмагнути під південним сонцем чи просто клацати пультом, лежачи на дивані перед телевізором, — вирішувати нашому читачу. Йому ж і всім тим, хто ще не долучився до когорти шанувальників «Вісника», — передусім здоров'я! Адже надважливою є не стільки фінансова складова можливості людини десь відпочити, скільки фізична: кожен передусім повинен піклуватися про власне здоров'я, і в шаленому ритмі життя завжди знаходити час для відпочинку.

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42