Статті

До зустрічі в Україні!

Аналітики прогнозують сплеск інтересу іноземних банків до України.


А тим часом збитки, спричинені проблемними валютними кредитами, та конкуренція з місцевими установами змушують західні банківські групи залишати український ринок. Минулого року кілька фінансових установ з іноземним капіталом пішли з країни або до мінімуму скоротили свою присутність у ній, а інші зайнялися чищенням своїх кредитних портфелів. Однак, як зазначають експерти, піти зможуть не всі бажаючі. За нинішніх умов (дефіцит покупців і низька ціна активів) чимало банків будуть змушені залишитися.

Оглядачі фінансових ринків інформують, зокрема, про такі трансформації в Україні упродовж минулого року. 

ПАТ «Кредит Європа Банк» закрив усі свої відділення, окрім центрального офісу. Його позичальники тепер погашають кредити через мережу ПАТКБ «Правекс-Банк».

Шведська SEB Group продала SEB Банк. Тепер він розвивається як FIDOBANK. SEB Group залишилася на ринку, але її СЕБ Корпоративний Банк не працює «в роздріб».

Дві «дочки» французької групи Societe Generale — «ПроФін Банк» і компанія «ПростоФінанс» — продали ПАТ «Альфа-банк» портфель кредитів на суму 700 млн. грн.

Перестав бути західним ПАТ «Фольксбанк», оскільки австрійську групу Volksbank International викупив Сбербанк Росії. Тепер українська «дочка» групи буде об'єднана з дочірнім банком Сбербанку Росії.

Німецький Commerzbank продав ПАТ «Банк Форум», у який вклав за п'ять років близько 1 млрд. дол. США і залишив Україну зі збитками.

Переглянути свої підходи до українського банківського ринку нерезидентів змусили як внутрішні, так і зовнішні фактори. Називають дві основні проблеми, з якими зіткнулись європейські банки:

  • вплив єврозони на банківську сферу протягом найближчого року;
  • нові регулятивні вимоги до капіталу.

Жорсткі вимоги Європейського центробанку спонукають нерезидентів залишати не лише український ринок, а й ринки країн СНД, Середньої Азії, Північної Африки.

Часто європейські банки просто не розуміють, як будувати в Україні бізнес-модель в умовах, коли валютне роздрібне кредитування є забороненим, а фондування у національній валюті залучається під 20%. Акціонери банків змушені або переорієнтовуватися на інші клієнтські сегменти, або залишати ринок. Чимало установ обирають останній варіант. До того ж інвестори так і не адаптували західні процедури до української дійсності. Іноземні банки так і не навчились оцінювати платоспроможність позичальників і намагаються проводити таку оцінку тільки в центральному офісі. Консервативний підхід, притаманний західним банкам, змушує їх відмовляти в кредиті, щодо повернення якого виникають сумніви.

Політика «дорогих» грошей

Президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко переконаний, що іноземні банки вибрали неправильну стратегію для українського ринку. З його слів, фінансові установи «пожинають плоди політики дорогих грошей».

«Іноземний капітал прийшов у нашу банківську галузь зі стратегією кредитування населення, споживчого кредитування. І ця стратегія виявилася провальною, особливо кредитування у валюті. Іноземні фінансові установи не передбачивши фінансову кризу в Україні, видавали валютні кредити. А після девальвації почалися проблеми з поверненням позик, різко погіршилися кредитні портфелі банків», — зауважив Олександр Сугоняко.

На думку експерта, іноземним банкам потрібно було кредитувати український бізнес.

У неофіційних бесідах банкіри зазначають, що майже всі іноземні колеги виявляють бажання залишити Україну. Серед кандидатів називали угорський OTP, нідерландську ING Group, французьку BNP Paribas. Проте офіційно в цих установах заперечують можливість відходу з українського ринку.

Піти красиво — неможливо

Основна проблема іноземних фінансових установ — відсутність покупців і, як наслідок, низькі ціни на банки у межах 0,5 капітала, що на порядок менше докризових мультиплікаторів у 5 капіталів.

Наразі мова йде навіть не про мультиплікаторів до капіталу, а про те, аби продати будь-кому банк і чимшвидше піти з ринку. В «іноземців» багато проблем на батьківщині, тому ті, хто не знаходить покупця, змушені залишатися на ринку до кращих часів. Фахівці вирізняють дві стратегії подальших дій іноземних банків, що працюють в Україні: дочекатися відновлення ринку, після чого продати активи без збитку, або ж продовжувати працювати і заробляти на решті бізнесу, який приносить дохід. Саме тому численні іноземні установи згорнули роздрібний бізнес і ведуть запеклу боротьбу за українських експортерів.

Якщо якісь банки згортають свою діяльність в Україні, то в інших з'явилася можливість перетягнути на себе великих транснаціональних клієнтів, адже вони обслуговуються лише в іноземних банках. Отже, чимало експертів дедалі частіше говорять про шанс, який з'явився в установ з українським капіталом.

Тенденції теж змінюються

Тенденція уходу іноземних банків з України продовжиться у 2013 р., вважає президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко: «Продаж іноземними банками своїх активів в Україні триватиме. Я не вірю, що негативні тенденції, закладені у 2011 — 2012 роках в економіку, щодо банків завершаться, їх так швидко не змінити».

Проте серед оглядачів фінансових тем переважає думка, що чимало іноземних банків залишаться на українському ринку і не лише тому, що не знайдуть покупця, просто Україна з точки зору рівня споживання є надзвичайно привабливою для іноземних банків. На думку експертів, потенціал країни залишився нерозкритим починаючи з 2008 р., і нова хвиля інтересу до України з боку іноземних банків не за горами. Україна — це відкрита економіка, обсяги її імпорту й експорту у сумі перевищують ВВП країни, а такий рівень фінансових потоків потребує обслуговування міжнародними структурами. Учасники ринку стверджують, що такі групи, як Raiffeisen, UniCredit, Credit Agricole, BNP Paribas, ING тощо, ймовірно, залишаться в Україні, хоча й не намагатимуться бути лідерами.

Банк-маскарад для України

Питання присутності європейських банків в Україні може стати актуальним після підписання Угоди про асоціацію з ЄС, вважає президент Американської торгової палати в Україні Хорхе Зукоскі: «Ця Угода стане ключовим чинником залучення значного обсягу інвестицій в Україну. Держава дістане прямий доступ до найбільшого ринку світу — ринку Євросоюзу. Покажіть інвесторові, що ви можете стабілізувати гривню, подолати негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу і до того ж заручитися входженням у зону вільної торгівлі з ЄС, і все — інтерес інвесторів до України як до ринку, що динамічно розвивається, вже забезпечений».

Зі слів Хорхе Зукоскі, однією з основних сфер, куди, в разі підписання Угоди, почнуть вкладати кошти, зокрема американські компанії, швидше за все буде аграрне виробництво.

«Як тільки з'явиться ринок ЄС — не сумнівайтеся, почнемо інвестувати в аграрне виробництво. Причому як у виробництво сировини, так і в переробку», — зазначив голова Американської торгової палати.

Такої ж думки й аналітик Оксана Гребінська: «Іноземцям буде цікавим кредитування промисловості й сільського господарства. При цьому європейські компанії, які активізуються в Україні, намагатимуться обслуговуватися в банках з іноземним капіталом. Водночас частка «дочок» європейських банків на кредитному ринку зменшуватиметься, як це відбувається уже протягом кількох років», — вважає експерт.

На думку оглядачів, за вдалого розкладу обсяг інвестицій в Україну вже в короткостроковій перспективі може зрівнятися з тим, який держава залучила за всі роки незалежності.

Діяльність іноземних банків: світовий досвід

Відхід зарубіжних фінансових інституцій з певної країни — досить рідкісне явище в міжнародній практиці, тому академічних досліджень на цю тему немає. Добре вивчено тільки вплив на державу надходжень іноземного капіталу.

Заступник директора відділу наукових досліджень МВФ Стійн Классенс використовує у своїх останніх роботах нову базу даних, в якій містяться відомості щодо динаміки банківського сектора у 137 країнах з 1996 р. по 2010 р. За цей період присутність іноземних банків майже по всьому світу значно зросла. Частка іноземного капіталу в банківських системах розвинених країн досягає приблизно 20%, ринків, що розвиваються, — близько 50%, а в окремих випадках — і понад 80%.

У третіх країнах іноземні та місцеві банки мають схоже співвідношення позикових коштів і власного капіталу, але різні рівні достатності основного капіталу: 22% — у іноземних банків, 18% — у місцевих. У іноземних банків нижчий рівень резервів під безнадійні борги (2% активів проти 3% у місцевих банків). Ці дані вказують на те, що іноземні банки консервативніші.

До кризи дослідники вважали, що переваги присутності іноземного капіталу значно переважують недоліки. Вважалося, що іноземні банки сприяють конкуренції і фінансовій стабільності, полегшують доступ до позикових ресурсів і стимулюють ефективність своїх позичальників. Зокрема, дослідження 319 банків у країнах Східної Європи та Центральної Азії показало, що активна участь іноземних банків асоціюється з нижчим рівнем відсоткових ставок, прибутку і непроцентного доходу, що не може не радувати позичальників і споживачів інших банківських послуг.

Іноземні банки частіше пропонують нові більш різноманітні продукти і ширше застосовують сучасні технології. Наприклад, у Мексиці нещодавно невеликі іноземні банки із загальною часткою ринку 4% займали третину ринку фінансових деривативів. Майже всі вони мали тільки один офіс у м. Мехіко, але пропонували великим корпоративним клієнтам широкий спектр продуктів, адаптованих під їх потреби.

Іноземні банки також часто стають каталізаторами реформ, стимулюють уряди вдосконалювати регулювання і робити його більш прозорим.

Теоретично іноземці можуть відбирати у місцевих банків кращих клієнтів, негативно впливаючи на доступність фінансових ресурсів. Реакцією місцевих гравців на погіршення якості кредитних портфелів може стати їх непропорційне скорочення.

Щоправда, недавнє дослідження даних 13 країн Східної Європи, включаючи Україну, не підтверджує цей погяд. На новому для себе ринку іноземні банки частіше встановлюють відносини з молодими і зростаючими фірмами, а не просто переманюють кращих корпоративних клієнтів зі стійкою репутацією. Єдина група позичальників, з якою іноземні банки намагаються не працювати, — це державні підприємства.

Присутність іноземного капіталу може стати і загрозою: проблеми материнського банку позначаються і на діяльності «дочок». Економісти Європейського центробанку і Тілбурзького університету з'ясували, що під час останньої європейської кризи іноземні банки більше ніж місцеві скоротили кредитування у країнах з економікою, що розвивається. Водночас глобальні банки допомагають «дочкам» і філіям, що зазнають фінансових труднощів.