Юридична практика

Штрафні санкції за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі

Суть справи. У січні 2005 р. Товариство звернулося до суду з позовом до МДПІ, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення. Позовні вимоги обґрунтувало тим, що під час проведення документальної перевірки Товариства відповідач неправомірно нарахував йому податкове зобов'язання у вигляді штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження. Господарський суд Миколаївської області постановою від 25.09.2007 р. у задоволенні позову відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 05.08.2009 р. рішення суду першої інстанції скасував і прийняв нове — про задоволення позовних вимог. Визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення МДПІ.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.07.2012 р. скасував рішення апеляційного суду та залишив у силі постанову суду першої інстанції. Скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі постанову суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, посилаючись на пп. «б» пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що операції з використання цінних паперів, які засвідчують відносини боргу, підлягають письмовому узгодженню з податковим органом платником податків, активи якого перебувають у податковій заставі.

Оскільки Товариство цього не зробило, МДПІ правомірно застосувала до нього штрафні санкції згідно з пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, і Вищий адміністративний суд України зазначив, що окрема цивільно-правова угода підлягає узгодженню з податковим органом.
Не погодившись з ухвалою суду, Товариство звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України пп. 8.2.2 п. 8.2 і пп. «б» пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 та пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181. На обґрунтування заяви Товариство додало копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 12.02.2008 р., 28.02.2008 р. та 28.05.2008 р. (справи № К-9886/06, К-8607/06, К-11428/06 відповідно), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Рішення суду. Верховний Суд України, підтримуючи позицію податкового органу, зазначив таке. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач у період з квітня 2002 р. по лютий 2003 р. без попереднього погодження з податковим органом уклав договори на відступлення права вимоги боргу на користь інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог Закону № 2181 платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що потребують отримання попередньої згоди податкового органу. Перелік таких операцій наведено у пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 цього Закону.

Зокрема, письмовому узгодженню з податковим органом підлягають операції купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових і немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме: готової продукції, товарів i товарних запасів, робіт i послуг за кошти за цінами, які є не меншими за звичайні.

Згідно з пп. 8.6.5 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181, що кореспондує з пп. 5.5 п. 5 Порядку № 338 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), для своєчасного узгодження операцій з активами платника податків керівник податкового органу призначає з числа службових осіб такого податкового органу податкового керуючого. Для узгодження окремої операції на підставі відповідної цивільно-правової угоди платник податків надає податковому керуючому запит, в якому роз'яснюються зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керуючий має право видати припис про заборону здійснення такої операції у разі, коли за його висновками цінові умови та/або форми розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному обсязі погасити податковий борг.

Отже, кожна відповідна цивільно-правова угода підлягає узгодженню з податковим керуючим шляхом подання запиту з відповідним роз'ясненням.

Щодо застосування штрафних санкцій за здійснення операцій з відчуження векселя без письмового узгодження з податковим органом колегія суддів виходить із нижченаведеного.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство також здійснило операцію з відчуження векселя.

Відповідно до ст. 21 Закону про цінні папери (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Згідно з пп. «б» пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181 до операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, належать операції з використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, порук, відступлення права вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.

Векселі третіх осіб, отримані підприємством як розрахунок за проданий товар, у фінансовому обліку відображаються в активі балансу та показують заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), інші активи, виконані роботи та надані послуги, які забезпечено векселями. Отже, векселі, які забезпечують відносини боргу третіх осіб перед підприємством, є активами (оборотними активами) такого підприємства.

Операція з обміну активами є відчуженням. Відчуження — це продаж, дарування, міна.

Таким чином, відчуження (використання) векселів без узгодження з податковим органом є порушенням норм пп. «б» пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181 і призводить до застосування штрафних санкцій у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд України відмовив Товариству у задоволенні заяви.

«Гарячі лінії»

Дата: 14 березня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42