Юридична практика

Право платника податків на оскарження дій податкових органів

Зустрічні звірки

Суть справи. На думку платника податків — ТОВ «У», орган ДПС при здійсненні зустрічної звірки щодо реальності здійснення господарських операцій між ним та ПП «Б» порушив його права та законні інтереси, а відтак у ТОВ «У» є законні підстави для звернення до суду з позовом щодо оскарження дій органу ДПС.

Рішення суду. Вищий адміністративний суд України у справі № К/9991/53202/12 за позовом ТОВ «У» до органу ДПС, підтримуючи позицію державного податкового органу, зазначив таке.

Главою сьомою розділу ІІ Податкового кодексу регламентовано інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів ДПС, а саме збір та отримання податкової інформації.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 цього Кодексу органи ДПС мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин з письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави для надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи ДПС функцій, завдань, та її документальне підтвердження.

Письмовий запит про надання інформації направляється платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності, зокрема, обставин, коли за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, а також у разі проведення зустрічної звірки.

Пунктом 73.5 ст. 73 Податкового кодексу передбачено, що з метою отримання податкової інформації органи ДПС мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

При розгляді справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що з метою отримання податкової інформації про взаємовідносини між ТОВ «У» та ПП «Б» за серпень 2011 р. органом ДПС за місцезнаходженням ТОВ «У» було вручено запит заступнику директора підприємства. За результатами розгляду запиту ТОВ «У» надіслало до органу ДПС письмові пояснення та засвідчені копії документів на підтвердження здійснення господарської діяльності.

Водночас за результатами отриманих матеріалів перевірки ПП «Б» установлено, що це підприємство за податковою адресою не перебуває, фактичне його місцезнаходження органом ДПС не виявлено. ПП «Б» не має ні власних, ні орендованих основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень, експортно-імпортні операції не здійснює. У свою чергу відповідальний за проведення фінансово-господарської діяльності директор ПП «Б» надавати будь-які пояснення з приводу фінансово-господарської діяльності підприємства відмовився, посилаючись на ст. 63 Конституції.

За результатами опрацювання зазначеної інформації органом ДПС було проведено зустрічну звірку та складено довідку, якою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «У» та ПП «Б» та, як наслідок, правомірність формування цими підприємствами даних податкового обліку з ПДВ.

Аналізуючи положення Кодексу адміністративного судочинства, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що одним з визначальних моментів щодо права на звернення особи до суду є факт наявного порушення її прав з боку суб'єкта владних повноважень.

Дії ж органу ДПС щодо проведення зустрічної звірки документального підтвердження господарських відносин між ТОВ «У» та ПП «Б», за наслідками яких було складено довідку, самі по собі не порушують будь-якого права ТОВ «У», здійснені на виконання положень Податкового кодексу та в межах компетенції органу ДПС, що, у свою чергу, виключає підставу для їх оскарження у судовому порядку.

Враховуючи зазначене, Вищий адміністративний суд України за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ «У» залишив її без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову — без змін.

Податкові перевірки

Суть справи. На думку платника податківПП «А», ненадання до перевірки та під час проведення самої перевірки органам ДПС на їх офіційний письмовий запит первинних документів, на підставі яких було сформовано дані податкового обліку, не є підставою для висновку про протиправність дій суб'єкта господарювання та притягнення його до відповідальності.

Рішення суду. Вищий адміністративний суд України у справі № К/9991/49521/12 за позовом ПП «А» до органу ДПС, підтримуючи позицію державного податкового органу, зазначив таке.

Як вбачається з акта перевірки, ПП «А» не було надано первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження обсягу формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, дослідження яких є складовою, а не вичерпною частиною невиїзної документальної перевірки.

Крім того, як установлено колегією суддів та підтверджено матеріалами справи, органом ДПС вживалися заходи щодо отримання від ПП «А» первинних документів бухгалтерського обліку з метою дослідження формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, а саме: направлялись відповідні запити до ПП «А», які залишилися поза увагою суб'єкта господарювання.

Таким чином, твердження суду першої інстанції, залишене поза увагою судом апеляційної інстанції, про те, що органом ДПС не було досліджено первинних документів бухгалтерського обліку, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку і сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит, є необґрунтованим, оскільки ПП «А» безпідставно не було надано для перевірки первинні документи на запити органу ДПС. Зазначене, у свою чергу, свідчить про правомірність висновків органу ДПС в акті перевірки, зроблених на підставі аналізу податкових декларацій з ПДВ, уточнюючих розрахунків до них, реєстрів отриманих податкових накладних та податкової інформації стосовно ПП «А».

Судами попередніх інстанцій не було враховано, що ПП «А» здійснює згідно зі статутними документами господарську діяльність, пов'язану з посередництвом у торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, товарами широкого асортименту, іншими проміжними продуктами, й організацію перевезення вантажів.

Здійснення зазначеної діяльності без відповідних трудових та виробничих ресурсів підприємства неможливе.

Водночас за результатами перевірки ПП «А» встановлено, що цей суб'єкт господарювання не міг здійснювати господарську діяльність згідно зі статутними документами, оскільки відповідно до довідки за формою № 1ДФ та інформації, отриманої від управління Пенсійного фонду України, у зазначеному періоді на підприємстві працювала лише одна особа. У суб'єкта господарювання відсутні основні засоби, складські приміщення, що підтверджується довідками МРЕВ та БТІ.

За наведених обставин Вищий адміністративний суд України вважає обґрунтованими доводи органу ДПС про неможливість здійснення господарських операцій, на підставі яких ПП «А» сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ.

Вищий адміністративний суд України не може погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо зобов'язання органу ДПС вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки, оскільки внесення відповідних даних в інформаційні бази, у тому числі за наслідками проведеної перевірки та висновками акта, не є порушенням прав позивача в розумінні ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства.

Згідно зі ст. 229 цього Кодексу суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлено повно і правильно, проте суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи зазначене, Вищий адміністративний суд України за результатами перегляду в касаційному порядку скарги державного податкового органу прийняв рішення, яким скасував рішення судів попередніх інстанцій та у позові ПП «А» відмовив повністю.

Оскарження акта перевірки

Суть справи. На думку платника податківТОВ «Ф», складений органом ДПС акт перевірки порушує його права та законні інтереси, що, у свою чергу, дає йому можливість оскаржити зазначений акт у судовому порядку.

Рішення суду. Вищий адміністративний суд України у справі № К-38330/06 за позовом ТОВ «Ф» до органу ДПС, підтримуючи позицію державного податкового органу, зазначив таке.

Нормами права Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушено його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність мають бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права й обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Водночас вчинені податковим органом дії щодо прийняття і вручення акта невиїзної документальної перевірки не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права й обов'язки.

Таким чином, оскаржені ТОВ «Ф» дії податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права й обов'язки суб'єкта господарювання у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію п. 1 частини першої ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства.

Беручи до уваги викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій, задовольнивши позовні вимоги, помилково не звернули уваги на те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає його змісту.

А відтак рішення судів попередніх інстанцій є помилковими, оскільки провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в адміністративному суді.

Відповідно до частини першої ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. А згідно з частиною першою ст. 228 цього Кодексу суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, установлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, Вищий адміністративний суд України за результатами розгляду касаційної скарги державного податкового органу задовольнив її частково, скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі.

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42