Статті

Плата за цивілізацію. Пробкову…

Як за допомогою податкового навантаження долають затори на дорогах в Україні та світі.

Хто стояв у пробці, над велосипедистом не насміхається — досить влучний жарт з-поміж тих, на які можна надибати в нетрях Інтернету. І справді: сніг, що звалився на голови українців наприкінці березня й паралізував роботу столичного наземного транспорту, вкотре змусив владу замислитися над тим, що з заторами потрібно щось робити. Причому не разово, щоб подолати наслідки стихії і допомогти громадянам без проблем діставатися до роботи, а раз і назавжди.


Помилка в календарі майя

Проблема налагодження безперебійного руху автотранспорту дорогами України, особливо в столиці, останнім часом набула неабиякої актуальності. Ліквідувати пробки пропонується за допомогою будівництва нових транспортних розв'язок, серед яких — підземні шляхопроводи й тунелі, мости через Дніпро, прокладення ліній метро у спальні райони. Дещо вже зроблено, чому значною мірою сприяло проведення в нашій державі фіналу Чемпіонату з футболу Євро-2012: при підготовці до заходу українською стороною на облаштування доріг витрачено 15 млрд. грн. Проте реалізація подібних планів вимагає залучення чималих інвестицій, і тому так часто відкладається на потім.

Швидкий та зручний вид транспорту — підземка. Користуйтеся метро! — порадили чиновники КМДА киянам, які застрягли в багатокілометрових заторах 22 березня 2013 р. З огляду на таку дату невгамовні оптимісти навіть жартували, що до календаря майя вкралася помилка рівно в три місяці. Тим же, до кого не встигла «швидка», вже не до жартів. Та й як «зами завів» від влади пояснять користь метро мешканцям околиці? Приміром, на масиві Виноградар (Подільський район) підземку обіцяли побудувати ще до 2000 р. І що? Влада змінюється, проекти ж залишаються «прожектами».

Час рухатися вперед

До прийняття Податкового кодексу України плата за право їздити на власному автомобілі регулювалася Законом України від 11.12.91 р. № 1963-XII «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» і залежала від об'єму двигуна. Зокрема, для легкових авто середня ставка податку коливалася в межах 100 — 150 грн., а сплачувати його потрібно було при першій реєстрації авто, а також кожні два роки при проходженні техогляду.

У 2011 р. з набранням чинності Податковим кодексом податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів було замінено на збір за першу реєстрацію транспортного засобу. Відповідно до розділу VII документа механізм розрахунку суми податку в основному залишився таким самим. Спростилося визначення об'єкта обкладення збором, а список оподатковуваних транспортних засобів розширився. Крім автомобілів, суден тощо, сплачувати збір мають власники літаків і вертольотів.

Умовно кажучи, за реєстрацію найходовіших легковушок з об'ємом циліндру двигуна від 1801 до 2500 см3 потрібно сплатити 211,5 — 293,75 грн. (коефіцієнт розрахунку збору для автівок цього формату — 11,75 грн. за 100 см3). Втім, податкову складову закладено і до ціни бензину. Хто більше їздить, той більше й сплачує за ремонт і реконструкцію доріг, — така логіка законотворців. У процентному співвідношенні це означає, що частка податків у вартості палива становить 33% для бензинів і 22% для дизпалива.

Багато це чи мало? У сучасному світі вивільнення часу для руху вперед (як у прямому, так і в переносному значенні) коштує набагато дорожче. Згідно з результатами соціологічного дослідження, проведеного міжнародною організацією Spoken Word Publishing Association, простоювання в пробках зумовлює стрес у 34% респондентів, причому більший, ніж заповнення податкової декларації (цей процес посідає друге місце в рейтингу стресогенних ситуацій).

Досвід різних держав свідчить про те, що боротися із заторами на дорогах можна й за рахунок інших фіскальних нововведень.

Ізраїль: сплатив — і їдь (або спи) спокійно!

Затори в Ізраїлі можна побачити тільки поблизу Єрусалима, оскільки в будь-яку пору року до святая святих прагнуть дістатися паломники й туристи всіх мастей. На цьому перелік проблемних місць на дорогах вичерпується.

Шосе 6, або Трансізраїльське шосе, відоме також як шосе Іцхака Рабіна, — єдина в цій країні міжміська платна швидкісна дорога. Автор даного матеріалу особисто випробувала зручність пересування в такий спосіб. Сплатив — і їдь спокійно! Або спи на пасажирському сидінні, настільки комфортно рухатися. При в'їзді на шосе та виїзді з нього камери зчитують номер машини, і залежно від пройденого кілометражу формується рахунок до сплати, який надсилається клієнту поштою.

Китай: податок на автомобільні пробки

Влада Шанхая висунула ініціативу запровадити податок на автомобільні пробки. Для цього в місті буде створено «зону обмеженого руху», в'їзд до якої коштуватиме приблизно 7 юаней (1 дол. США). За оцінками експертів, після того як за проїзд найпопулярнішими маршрутами Шанхая почнуть справляти певну плату, кількість транспорту на дорогах у години пік скоротиться на 10 — 20%, а середня швидкість руху, навпаки, збільшиться на 15 — 25%.

Швеція: експеримент виявився вдалим

Плату за в'їзд автомобілів на територію шведської столиці Стокгольма запроваджували двічі. У 2006 р. уряд Швеції вирішив, що податок за рух столичними дорогами буде експериментальним і справлятиметься з водіїв протягом семи місяців. Експеримент виявився вдалим, адже дав змогу не лише значно скоротити кількість заторів на автошляхах, а й знизити рівень забруднення повітря.

З 1 серпня 2007 р. податок на пробки було запроваджено вдруге. У будні для того, щоб заїхати до центральної частини Стокгольма, автомобілістам доводиться сплачувати від 1 до 2,5 євро, тоді як увечері, вночі та у вихідні проїзд безкоштовний. Загальна сума платежів за проїзд, що справляються з одного автомобіля впродовж дня, не повинна перевищувати 6 євро.

На кошти від перерахування цього податку до бюджету влада планує будувати нові об'їзні шляхи. За підрахунками аналітиків, для середньостатистичної родини, члени якої мешкають у передмісті Стокгольма й їздять до центру столиці на власному авто, сплата пробкового податку означатиме збільшення витрат сімейного бюджету приблизно на 1 тис. євро на рік.

Велика Британія сприяє зменшенню транспортного потоку

Ідіому «congestion charge» (податок на пробки) вніс в англійську лексику мер Лондона Кен Лівінгстон. В'їзд до центру міста став платним у 2003 р. Завдяки такому нововведенню протягом неповних чотирьох років кількість автомобілів, які щодня в'їжджають до цієї частини міста, вдалося зменшити на 70 тис. 

На початку 2007 р. територію британської столиці, на якій водії сплачують податок на пробки, було розширено майже вдвічі: до центральної зони приєдналися райони Кенсингтон і Челсі. За підрахунками мерії, невдовзі це сприяло зменшенню транспортного потоку ще на 15%.

Розмір пробкового податку також із часом було переглянуто: якщо в лютому 2003 р. плата за в'їзд до центру міста становила 5 фунтів стерлінгів, то в липні 2005 р. її підняли до 8 фунтів стерлінгів.

США: гроші за відвідання центру

На початку 2008 р. спеціальна міська комісія Нью-Йорка, яка доопрацьовувала план мера міста Майкла Блумберга щодо покращення екологічної ситуації, дійшла висновку, що слід брати плату за в'їзд на Манхеттен. З водіїв приватного транспорту вирішено було справляти 4 дол., а з пасажирів таксі — 1 дол. За відвідання на авто історичної частини Нью-Йорка потрібно сплачувати лише вдень, а саме — з 06:00 до 18:00.

За твердженнями експертів, внаслідок запровадження такого податку громадяни охочіше пересідали на муніципальний транспорт, а це, в свою чергу, сприяло зменшенню кількості автомобілів на вулицях і шкідливих викидів в атмосферу. Крім того, очевидна економія коштів: тільки за 2011 р. кожен американець, що пересувався на авто, втратив у середньому близько 818 дол., простоюючи в пробках.

Італія: спеціальний квиток для водіїв

Справляння податку за в'їзд до Мілана запроваджено як експеримент восени 2007 р. Італійський парламент схвалив ініціативу мера міста, відповідно до якої плату розпочали брати з автотранспорту, що приїжджає з іншого міста або з-за кордону.

В'їжджаючи до Мілана, водії отримують спеціальний квиток, який прикріплюють під вітровим склом автомобіля. Плата за дозвіл проїхати центром міста варіюється в межах від 2 до 10 євро. Таку систему спрямовано на ліквідацію заторів на автошляхах та зменшення шкідливих викидів в атмосферу.

В'їзд до центральної частини Риму також обмежено: безперешкодно туди можуть потрапити лише мешканці центру. Натомість ті, для кого необхідність проїзду центральними вулицями міста викликана службовими обов'язками чи іншими поважними причинами, мають надати відповідні документи і сплатити від 50 до 600 євро.

Австрія: документ під вітровим склом

При в'їзді до країни з усіх автомобілів сплачується податок на дороги. Документ, який підтверджує сплату належної суми, слід придбати безпосередньо на кордоні й закріпити під вітровим склом. Ставка податку на дороги варіюється залежно від термінів перебування в країні: візит протягом 10 днів обходиться в 7,60 євро, двох місяців — 21,80 євро, а річний «абонемент» коштує 72,67 євро.

Росія: платні автошляхи на вибір

У Росії перша платна дорога відкрилася в 1998 р. При цьому наголошувалося, що комерційні траси повинні існувати лише у великих містах або сполучати їх. Водії, які не хочуть їздити платними автошляхами, повинні мати безкоштовну об'їзну альтернативу.

Наразі в Росії діє дві платні ділянки на федеральному автошляху Москва — Новоросійськ, а також низка платних ділянок на регіональних автошляхах, зокрема у Псковській області їх чотири. Вартість проїзду коливається від 1 до 17 руб. за кілометр залежно від вантажопідйомності транспорту.

У недалекому майбутньому випробувати ефективність боротьби із заторами за рахунок коштів платників податків планується й на автобані Москва — Санкт-Петербург.

Україна: уроки на майбутнє

Про необхідність побудови платних доріг заявляють і в Україні. «На сьогодні близько 3% шляхів у світі — платні. Такий спосіб регулювання кількості автомобілів ефективно працює в багатьох країнах, — вважає директор проектної групи «Архіматика» Олександр Попов. — У Києві будівництво платної дороги допоможе скоротити кількість транзитних і вантажних автомобілів і водночас частково позбавити столицю від пробок».

Після небувалого снігопаду в столиці голова КМДА Олександр Попов звернувся до уряду з проханням виділити кошти на розширення гілок підземки в бік Троєщини та Виноградаря, оскільки на транспортну розв'язку в цих масивах негода вплинула найвідчутніше: їх мешканці ще цілий тиждень поспіль після хуртовини добиралися до роботи на перекладних, часто-густо залишаючи маршрутки, бо пішки швидше. «Алло! Ти вже на роботі? А я ще їду, вірніше, не їду — люди нас обганяють. У кращому випадку години за дві буду», — попередила колегу пасажирка мікроавтобуса № 587, що рухався в бік Подолу.

На нещодавньому засіданні уряду Прем'єр-міністр України Микола Азаров доручив підлеглим розвивати підземний громадський транспорт, будувати тунельні розв'язки. «Із ситуації, що склалася у зв'язку з великими сніговими опадами 22 — 24 березня, потрібно зробити дуже серйозні висновки на майбутнє — як кадрові, організаційні, так і технічні», — зазначив він. Щодо наземного руху, то, за словами очільника уряду, на перше місце треба поставити будівництво сучасної окружної дороги, яка дасть можливість розвантажити Київ. Водночас він констатував, що з будівництвом платних доріг поки що доведеться зачекати: інвестори не ризикують вкладати кошти у проект, який в умовах фінансової кризи невідомо коли окупиться.

Прогрес не зможе — стихія допоможе

Ми розучилися ходити до бібліотек, сприймаючи за істину в останній інстанції матеріал з Вікіпедії. Ми забули, коли допомагали одне одному, знімаючи на камери і викладаючи в YouTube надзвичайні ситуації. Ми, навіть сидячи в одному приміщенні, спілкуємося по скайпу...

Природа ж дала нашій віртуальності цілком реальну відповідь. І, як виявилося, чим далі просувається прогрес, тим беззахиснішою стає людина перед стихією. Можливо, це нас чомусь навчить.