Статті

Перипетії довкола біопалива

Україна належить до десятки найбільших потенційних виробників біоенергії у світі, стверджують фахівці енергетичних ринків. З їх слів, у нашій державі розвиток виробництва, зокрема біопалива, рано чи пізно стане одним із пріоритетів влади, оскільки це питання пов’язане не лише з енергетичною безпекою країни, а й з розвитком суміжних секторів економіки — сільського господарства та машинобудування. Яка ситуація з розвитком біопалива склалася в Україні сьогодні та чого варто очікувати у найближчому майбутньому?


Біопаливу бути!

Експерти інформують про нерозвинутість ринку біопалива в Україні. Перші проекти почали з’являтися у 2006 — 2007 рр., але через кризу більшість з них було зупинено. Сьогодні на ринку представлено кілька виробників, але системною їх роботу назвати не можна. Для розвитку галузі, що перебуває в зародковому стані, потрібні інвестиції.

Вже зараз багато міжнародних компаній заявляють про бажання вийти на український ринок біопалива, але іноземному (та й українському) інвесторові необхідне розуміння ситуації, мінімальна впевненість у тому, що ринок розвиватиметься і одержить підтримку держави.

Перші кроки в цьому напрямі зроблено: 24 травня 2012 р. Верховна Рада ухвалила Закон України «Про розвиток виробництва і споживання біологічних видів палива». До цього виробництво біопалива регламентувалося загальним Законом України «Про альтернативні види палива», який окрім іншого регулював виробництво твердих — пелети, гранули, брикети — і газоподібних видів палива та не міг повною мірою враховувати нюанси виробництва і вжитку біопалива.

Новий Закон визначив типи палива, які можна віднести до біопалива: біоетанол, біопальне моторне, біопальне дизельне, сумішеві види пального, компоненти, виготовлені з біологічної енергетичної сировини для змішування з традиційними видами пального, біоводень, біогаз, ЕТБЕ (етил-трет-бутиловий ефір), виготовлений з використанням біоетанолу. Крім того, список може бути розширено за рахунок інших видів палива, виготовлених із відновлювальної сировини.

Держава готова сприяти збільшенню частки сумішевого бензину та дизельного пального, що містять біоетанол. Місцеві органи влади в м. Києві, містах з населенням понад 500 тис. мешканців і рекреаційних зонах повинні збільшувати частку біопального за спеціально розробленою схемою.

Одним із заходів стимулювання виробництва і споживання біопалива, прописаним у Законі, є створення відповідного інформаційного фонду. Однак уже сьогодні є сумніви щодо адекватної реалізації проекту на державному рівні — джерела фінансування та порядок створення такого фонду наразі незрозумілі.

Чи перейде рекомендаційний характер в обов’язковий?

З 2013 р. в Україні діє законодавча норма про рекомендаційний характер додавання в автомобільні бензини 5% біоетанолу. З наступного року ця норма стане обов’язковою. До години «Х» залишається менш як дев’ять місяців, але інтерес до цієї теми виявляють хіба що автолюбителі, які не очікують нічого доброго від чергової благої ініціативи. Тим часом на паливному ринку — абсолютна тиша:  тут не лише ніхто не поспішає виконувати рекомендації, а навіть немає натяку на підготовку до змін у 2014 р. Спостерігачі впевнені, що наступного року виконати вимоги Закону про обов’язкове додавання біоетанолу нереально. Для цього, за твердженням фахівців, немає необхідної кількості біопалива. За річного споживання в Україні бензину в обсязі 4,5 млн. т потреба в цьому компоненті становитиме 225 тис. т, тоді як за середньостатистичними даними, у 2012 р. в Україні було вироблено близько 60 тис. т. Щоб ліквідувати таку нестачу, потрібні нові виробничі потужності, які неможливо створити за рік-два. Крім того, необхідна відповідна кількість бензину, який буде готовий для додавання біоетанолу.

Перехід на 5-відсотковий вміст біокомпонентів у бензинах потребує також створення розвинутої супутньої інфраструктури, яка укомплектована за останнім словом техніки й має сучасні лабораторні комплекси, що оперативно замірятимуть параметри змішуваних компонентів.

Зрозуміло, для цього потрібні будуть солідні кошти, які доведеться повертати. Зважаючи на це, ціна змішаного бензину на виході може бути вищою за нинішні показники на АЗС, зазначає, зокрема, експерт нафторинку Сергій Куюн.

«Усе свідчить про те, що для переходу на новий рівень одного закону мало. Минув майже рік, як ухвалено Закон України «Про розвиток виробництва і споживання біологічних видів палива», і вже залишилося менше року до обов’язкового додавання біоетанолу, проте й досі немає жодного підзаконного акта: хто і де має додавати цей компонент, хто і як контролюватиме якість одержуваного бензину. І це не враховуючи таких дрібниць, як відсутність двох ключових складових — базового бензину та того самого біокомпонента... Наприклад, Польщі на це знадобилося близько 10 років. На перехідний період країни ЄС надавали податкові пільги виробникам біопалив, а останніми роками почали масово їх скасовувати, різко ускладнивши становище компаній паливного сектора», — поінформував експерт.

Нічого доброго для економіки держави підзаконні акти щодо виробництва біопалива в країні не принесуть, — переконаний експерт Олег Нів’євський. 

«Закон України «Про розвиток виробництва і споживання біологічних видів палива» досить сильно критикують технічні експерти, оскільки паливні системи старих машин можуть бути несумісними з цими вимогами. Більше того, зростає ризик запровадження додаткових економічних стимулів (через нові законодавчі ініціативи, наприклад, субсидій або експортних квот) для забезпечення конкурентоспроможності біопалива, що створить додаткове навантаження на державний бюджет і стимулюватиме розвиток ще одного неефективного енергетичного ринку», — зазначає експерт. 

 На його думку, для України надто дорого та неефективно розвивати ринок біопалива шляхом запровадження обов’язкових вимог щодо вмісту біопалива та різних програм державної підтримки, як це відбувається в таких державах, як Австралія, Канада, США та в країнах ЄС.

«Біопаливна політика ЄС продемонструвала очевидну витратну неефективність та сумнівну спроможність досягнення екологічних цілей. Понад те, біопалива не допоможуть суттєво знизити енергетичну залежність України. Добре відомо, що наша держава має одну з найенерговитратніших економік у світі (у розрахунку обсягу споживання енергії на одиницю ВВП). Виробництво дорогого біопалива для подальшого неефективного його використання — чи можна це назвати вдалою стратегією?», — запитує Олег Нів’євський.

З його слів, українському уряду варто переглянути підходи до цього питання. Найкращим варіантом державної політики була б концентрація зусиль на зниженні енерговитратності економіки, переорієнтація на виробництво перспективніших видів біопалива другого та третього поколінь та надання можливості сільськогосподарським виробникам отримати зиск від більш високих цін на міжнародному аграрному ринку.

Назад дороги немає

Багато компаній, що займаються проектами, пов’язаними з альтернативною енергетикою, створюють власні недержавні об’єднання. Так, нещодавно для стимулювання розвитку альтернативних джерел енергії та енергозберігаючих технологій, підвищення рівня енергетичної безпеки країни, сприяння інвестиціям у цей сектор, а головне — інформаційно-освітнім програмам у галузі створено Асоціацію відновлювальної енергетики «Альтернатива».

Щоб пришвидшити розвиток ринку біопалива, фахівці радять подібним організаціям ініціювати активне громадське обговорення існуючих проблем, аби у найближчій перспективі вийти на якісно новий рівень у масштабі держави. На їхню думку, для надання імпульсу у виробництві біопалива в Україні насамперед потрібно вдосконалити законодавчу базу, зокрема стосовно земельних питань, розгорнути економічне стимулювання шляхом запровадження диференційованої акцизної ставки на бензин, системи податкових пільг для суб’єктів господарювання, модернізувати інфраструктуру, враховуючи інтереси виробників, споживачів та інвесторів.

Прикладами вдалої державної підтримки є біопаливні програми в Бразилії, США і деяких країнах Європи. Так, у 2011 р. у Бразилії частка авто, що споживають бензин із вмістом 25% біоетанолу, сягнула 50%. План до 2020 р. — 86%. У країні «диких мавп» усе почалося під час нафтової кризи 1970-x, коли було ухвалено закон, що зобов’язав додавати до бензину не менше 25% етанолу. Тим, хто бажав будувати заводи з виробництва біоетанолу, надавалися кредити під мінімальні відсотки. Держава організувала оптові закупівлі біоетанолу для власних потреб. Однак мало організувати виробництво, одна з основних проблем — стимулювання збуту. Для цього уряд Бразилії зобов’язав основних виробників та імпортерів автомобілів продавати машини, здатні працювати на чистому етанолі без додавання бензину.Баланс цін регулювався митною політикою: було введено митний збір на експорт етанолу та імпорт цукру.

Звісно, на думку оглядачів, повністю перейняти бразильський досвід не вийде, та й непотрібно — собівартість виробництва біоетанолу в Україні вища, сильніше і лобі автовиробників та нафтопереробників.

Проте іншого шляху немає: рано чи пізно доведеться перейти на відновлювальні джерела енергії, і чим раніше Україна це зробить, тим більше конкурентних переваг отримає.


Сергій СОБУЦЬКИЙ

«Гарячі лінії»

Дата: 2 травня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42