ПДФО

Спадщина: правила оформлення та оподаткування

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством, основним актом якого є Цивільний кодекс. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які ухвалюються відповідно до Конституції та цього Кодексу. Правові аспекти спадкового права регулюються главами 84 — 90 Цивільного кодексу.

Право заповідача на призначення спадкоємців

Спадкування — це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1235 Цивільного кодексу заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У такому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо таких встановлюється на час відкриття спадщини.

У разі смерті особи, позбавленої права на спадкування, до смерті заповідача позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах.

Права та обов'язки особи, які не включаються до складу спадщини

Не включаються до складу спадщини права та обов'язки, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

  • особисті немайнові права;
  • право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
  • право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
  • права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
  • права та обов'язки особи як кредитора або боржника.

Види спадкування

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкування за заповітом

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Він складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання і підписується заповідачем.

Важливо! Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину в її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписано особою, яка його вчиняє.

Право на спадкування

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 — 1265 Цивільного кодексу.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Черговість спадкування за законом

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, установлених ст. 1259 Цивільного кодексу.

Важливо! Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінено нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере в ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині (ст. 1259 Цивільного кодексу).

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Черговість одержання права на спадкування

Статтями 1261 — 1265 Цивільного кодекс установлено черговість спадкоємців за законом, а саме:

  • у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки;
  • у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
  • у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця;
  • у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини;
  • у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. Також у п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Відкриття спадщини

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Важливо! Згідно зі ст. 1222 Цивільного кодексу спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин, а саме держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Спадкування права на земельну ділянку

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначено заповітом.

Оформлення права на спадщину

Відповідно до ст. 1296 Цивільного кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Важливо! Коли є кілька спадкоємців, у тому числі спадкоємців за законом, за заповітом чи тих, що мають право на обов'язкову частку у спадщині, державне мито обчислюється з тієї частки спадщини, що належить кожному спадкоємцю. За наявності неповнолітніх спадкоємців на момент відкриття спадщини (у тому числі тих, які не є дітьми спадкодавця) державне мито справляється тільки з повнолітніх спадкоємців у тій сумі, що належить на їх частку в спадщині. При досягненні повноліття неповнолітніми на час отримання свідоцтва про право на спадщину громадянами державне мито не стягується. Для правильного визначення суми державного мита необхідно в документах про право на спадщину вказати вік спадкоємців.

Порядок справляння державного мита за видачу свідоцтва про право на спадщину розміщено на с. 22.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спадкоємець, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (статті 1297 — 1299 Цивільного кодексу).

Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво, коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині.

При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Спадкоємці за законом, позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства, можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин із спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину (статті  68, 69 Закону про нотаріат).

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Спадкування частки у праві спільної сумісної власності

Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 Цивільного кодексу).

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Важливо! Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу.

Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування. Неповнолітня особа віком від 14 до 18 років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною і може бути відкликана протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Оподаткування спадщини

Порядок оподаткування об'єктів спадщини, одержаних платником податку, регламентується ст. 174 Податкового кодексу.

Нормами цього Кодексу передбачено, що оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, залежить від того, який саме вид об'єкта успадковується, та родинних стосунків спадкоємця зі спадкодавцем.

Об'єкти оподаткування

З метою визначення об'єкта оподаткування спадщина платника податку поділяється таким чином.

Об'єкти нерухомого майна: об'єкти майна, які розташовуються на землі й не можуть бути переміщені в інше місце без втрати ними якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.

Нерухомість, відмінна від землі, поділяється на:

  • будівлі (приміщення, пристосовані для постійного або тимчасового перебування в них людей, а також об'єкти власності, функціонально пов'язані з такими приміщеннями). Будівлі поділяються на будинки (включаючи готелі, мотелі, кемпінги й інші подібні об'єкти туристичної інфраструктури), квартири, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах, індивідуальні гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних кооперативах, дачні будинки й інші об'єкти дачної (садової) інфраструктури;
  • споруди, а саме об'єкти нерухомості, відмінні від будівель.

Важливо! До вартості нерухомості у вигляді землі включається також вартість будь-яких її капітальних поліпшень, у тому числі її планування, іригації, осушення.

Об'єкти рухомого майна:

  • предмет антикваріату або витвір мистецтва;
  • природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння;
  • будь-який транспортний засіб та приладдя до нього;
  • інші види рухомого майна.

Об'єкти комерційної власності:

  • цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката);
  • корпоративне право;
  • власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс;
  • інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею;
  • майнові та немайнові права.

Суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, а також сума, що зберігається відповідно на пенсійному депозитному рахунку, накопичувальному пенсійному рахунку, індивідуальному пенсійному рахунку спадкодавця — учасника накопичувальної системи пенсійного забезпечення.

Кошти:

  • готівкові кошти;
  • кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах;
  • депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати;
  • сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

Ставки податку

Об'єкти спадщини підлягають оподаткуванню за ставками, встановленими п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу (таблиця).

Категорія спадкоємцяплатника податку

Об'єкт спадщини

Ставка податку, %

Ознака доходу

Перший ступінь споріднення

Будь-який

0

113

Другий ступінь споріднення

5

114

Від нерезидента або отримано нерезидентом

15

115

Інвалід І групи, статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування

Рухоме та нерухоме майно, кошти

0

116

Дитина-інвалід

Рухоме та нерухоме майно

0

116

Будь-який спадкоємець

Грошові заощадження, поміщені до 02.01.92 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 р., облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 р., державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР), та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 — 1994 рр., погашення яких не відбулося

0

117

 

Важливо! Розмір ставки податку, яка застосовується до відповідного об'єкта спадщини, залежить від родинних стосунків членів сім'ї фізичної особи і спадкодавця.

Членами сім'ї фізичної особи є:

  • її дружина або чоловік;
  • діти як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка;
  • брати чи сестри як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка;
  • онуки як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка;
  • інші утриманці такої фізичної особи або її опікуни, визнані такими згідно із законом.

Важливо! Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення (пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

У разі успадкування інвестиційних активів, до яких згідно з пп. 170.2.7 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу належать пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, слід урахувати, що інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, яка дорівнює сумі державного мита і податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв'язку з таким даруванням чи успадкуванням.

Сплата податку

Відповідно до положень Податкового кодексу особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягають оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, зобов'язаних сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями-резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.

Нотаріус щокварталу подає до органу ДПС за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування.

Нотаріус видає спадкоємцю-нерезиденту свідоцтво про право на спадщину за наявності документа про сплату таким спадкоємцем податку з вартості об'єкта спадщини.

Зазначена інформація відображається нотаріусами в податковому розрахунку за формою № 1ДФ.

Розглянемо відповіді на актуальні запитання, які надходять від платників податку, щодо оподаткування спадщини.

 

Оподаткування спадщини, отриманої нерезидентом

За якою ставкою оподатковуються грошові заощадження, поміщені до 02.01.92 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, які успадковуються спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента?


Відповідно до п. 163.2 ст. 163 Податкового кодексу об'єктом оподаткування нерезидента є доходи з джерелом їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), у тому числі отримання спадщини.

Згідно з пп. «в» пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковуються грошові заощадження, поміщені до 02.01.92 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 р., облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 р., державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР), та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 — 1994 рр., погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем.

Водночас порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, регулюється п. 170.10 ст. 170 Податкового кодексу, яким установлено, що доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розділу IV цього Кодексу для нерезидентів).

Так, оподаткування доходу, отриманого платником податку — нерезидентом у результаті прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регламентується пп. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу, яким установлено, що для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом, застосовуються ставки, визначені у п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Таким чином, до вартості будь-яких об'єктів спадщини (у тому числі грошових заощаджень, поміщених до 02.01.92 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР), які успадковуються спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента, застосовуються ставки податку 15 (17)%.

 

Неповнолітня дитина отримала спадщину від дядька

Який порядок декларування майна, отриманого неповнолітньою дитиною у спадщину від померлого дядька, та чи необхідно сплачувати податок з вартості отриманої спадщини?


Відповідно до пп. «а» п. 179.4 ст. 179 Податкового кодексу платники податку звільняються від обов'язку подання податкової декларації незалежно від видів та сум отриманих доходів, зокрема, якщо вони є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави станом на кінець звітного податкового року.

Згідно з п. 179.6 ст. 179 Податкового кодексу зобов'язання щодо заповнення та подання декларації від імені платника податку покладаються на опікуна щодо доходів, отриманих неповнолітньою особою.

Розмір ставки, який застосовується до відповідного об'єкта спадщини, залежить від родинних стосунків членів сім'ї фізичної особи та спадкодавця.

Отже, у разі отримання неповнолітньою дитиною будь-якого об'єкта спадщини від дядька, який не є членом сім'ї першого ступеня споріднення, вартість такої спадщини оподатковуватиметься за ставкою 5%.

  

Онука отримала від діда у спадщину квартиру

Чи оподатковується отримана онукою від діда спадщина у вигляді квартири?


Ставка оподаткування доходів, отриманих платником податку, встановлюється залежно від об'єкта, отриманого платником податку у спадщину, та ступеня споріднення зі спадкодавцем.

Виходячи з положень пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу онука належить до другого ступеня споріднення зі спадкодавцем, а тому дохід у вигляді вартості успадкованої квартири зобов'язана відобразити в річній податковій декларації про майновий стан і доходи та подати її до 1 травня року, наступного за роком, у якому отримано спадщину, до податкового органу за місцем своєї податкової адреси (місцем постійного або переважного проживання платника податку) та сплатити з такого доходу податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5%.

При цьому нотаріус зобов'язаний надіслати інформацію про видачу свідоцтва про право на спадщину на таку квартиру, відобразивши її у податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «114».

 

Відображення в податковому розрахунку орендної плати, що виплачується спадкоємцям

Як відображається в податковому розрахунку за формою № 1ДФ орендна плата, яка нарахована на користь померлого орендодавцяфізичної особи, а виплачується його спадкоємцям?


Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно в користування за плату на певний строк.

Законом можуть передбачатись особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу).

Водночас особливості оподаткування доходів платника податку — фізичної особи від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) регламентуються п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу.

Крім того, оподаткування доходів від надання в оренду платником податку — фізичною особою рухомого майна здійснюється на підставі пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 цього Кодексу.

Відповідно до п. 162.3 ст. 162 Податкового кодексу, зокрема, у разі смерті платника податку (за відсутності податкових зобов'язань як нерезидента згідно з цим Кодексом) податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Останнім податковим періодом вважається період, що закінчується днем, на який припадає смерть такого платника податку.

Підпунктом «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу встановлено, що вищезазначені доходи, нараховані на користь платника податку, відображаються податковим агентом у податковому розрахунку за формою № 1ДФ. За ознакою «106» відображається орендна плата за договором оренди нерухомого майна, нарахована на користь померлого орендодавцяфізичної особи податковим агентом, із зазначенням реєстраційного номера його облікової картки.

Сума орендної плати, нарахована податковим агентом на користь померлого орендодавця — фізичної особи, із зазначенням реєстраційного номера його облікової картки, за договором оренди рухомого майна, відображається у формі № 1ДФ за ознакою доходу «102».

При цьому згідно з пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 зазначеного Кодексу якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Статтею 1218 Цивільного кодексу встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 509 цього Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 515 зазначеного Кодексу).

Статтею 537 Цивільного кодексу передбачено, що боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові коштів або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори, зокрема у разі відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання.

Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу в депозит.

Підпунктом 2.1 п. 2 глави 21 розділу II Порядку № 296 передбачено, що внесення особою грошових сум у депозит нотаріуса проводиться будь-яким шляхом внесення переказу готівки через банки або безготівковим перерахуванням сум з рахунку особи на окремий поточний рахунок приватного нотаріуса. Для зберігання грошових сум, прийнятих у депозит державними нотаріальними конторами, в органах державного казначейства відкриваються відповідні рахунки для обліку депозитних сум.

Враховуючи викладене, у випадку смерті орендодавця для належного виконання зобов'язань орендар має право внести грошові суми в депозит нотаріуса для подальшої їх передачі спадкоємцям такого кредитора-орендодавця.

Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину майна, регулюється ст. 174 Податкового кодексу, п. 174.4 якої передбачено, що нотаріус щокварталу подає до органу ДПС за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію, зокрема, про видачу свідоцтв про право на спадщину. При цьому грошові суми, що виплачуються (передаються) нотаріусом спадкоємцям померлого орендодавця, відображаються ним у податковому розрахунку за формою № 1ДФ за ознаками доходів «113», «114» або «115» залежно від ступеня споріднення.

«Гарячі лінії»

Дата: 14 березня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42