Юридична практика

Визначення митної вартості товару

Суть справи. Львівською митницею було зобов'язано декларанта ПП «В» подати крім поданих до митного оформлення товару документів також: підтвердження щодо імпортера — виробника товару; висновки про якість і вартісні характеристики товару; інформацію про вартість сировини (біржові котирування на бавовну), про що 07.02.2011 р. було зроблено відповідну відмітку в декларації митної вартості. Митний орган виніс картку відмови в прийнятті митної декларації та рішенням від 08.02.2011 р. визначив позивачу митну вартість товару із застосуванням резервного методу.
ПП «В», не погоджуючись із позицією митного органу, вважає, що таке рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Рішення суду. Апеляційний адміністративний суд у справі № 69603/11/9104, задовольняючи апеляційну скаргу митної служби, встановив таке.

ПП «В» звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, Головного управління державного казначейства України у Львівській області про скасування рішення Львівської митниці щодо визначення митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, а також повернення відповідачем суми надміру сплачених податків і зборів у розмірі 65 796,66 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що для підтвердження митної вартості товару за ціною договору Львівською митницею було зобов'язано декларанта крім поданих до митного оформлення товару документів подати також документи, зазначені вище. Декларантом своєчасно, 08.02.2011 р., та в повному обсязі виконано всі вимоги митниці — подано ці документи. Проте незважаючи на подання зазначених документів митний орган 08.02.2011 р. виніс картку відмови в прийняті митної декларації та рішенням від 08.02.2011 р. визначив митну вартість товару із застосуванням резервного методу. Підприємством 11.02.2011 р. вдруге подано ВМД з метою випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання та додатково сплачено мито в розмірі 22 952,32 грн. і ПДВ у розмірі 42 844,34 грн.

Постановою окружного адміністративного суду від 05.07.2011 р. задоволено позовні вимоги, оскільки позивачем доведено, що вартість товару відповідно до інвойса, яка була оплачена позивачем фірмі «A», становить 19 842,96 дол. США, а також факт сплати позивачем мита у розмірі 20 533,95 грн. і ПДВ у розмірі 38 330,03 грн., усього на загальну суму 58 863,98 грн. Крім того, доведеним є і той факт, що позивач додатково сплатив гарантійні зобов'язання до державного бюджету: 22 952,32 грн. мита і 42 844,34 грн. — ПДВ.

Львівська митниця не погодилась із цією постановою суду і просить її скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги.

Відповідно до положень ст. 265 Митного кодексу та Порядку № 339 митний орган здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості та самостійно визначає форму й обсяг такого контролю.

У зв'язку з цим під час митного оформлення позивачем товару відповідачем було зобов'язано подати підтвердження щодо імпортера — виробника товару, висновки про якість і вартісні характеристики товару, інформацію про вартість сировини (біржові котирування на бавовну), про що зроблено відповідний запис на декларації митної вартості. Однак надана позивачем митному органу копія листа відправника від 08.02.2011 р. щодо засвідчення його як виробника товару не містила даних щодо сертифікації в Індії фірми «A» як виробника текстильної продукції, не була засвідчена печаткою підприємства, також було відсутнє прізвище особи, яка надала інформацію. Крім того, інформація в мережі Інтернет щодо цін на бавовну була роздрукована декларантом без зазначення Інтернет-сторінки, що унеможливлювало її перевірку. При цьому в наданій інформації зазначалася ціна з липня 2010 р. по листопад 2010 р., яка становила від 84,15 цента США за 1 фунт бавовни в липні до 155,46 цента за 1 фунт бавовни в листопаді. Проте веб-сайт Національної бавовняної ради надає ціну на бавовну-сирець на умовах CFR у розмірі 168,2 цента за 1 фунт бавовни станом на грудень 2010 р., коли здійснювалося відвантаження товару за контрактом. Індекс цін FOREX підтверджує динаміку цін на бавовну в грудні 2010 р. Тому митний орган вважає, що зазначені документи не можуть слугувати доказом виконання законних вимог митниці, у зв'язку з чим відповідачем правомірно визначено митну вартість товару за шостим резервним методом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких мотивів.

Судом установлено, що 26.08.2010 р. між ПП «В» (покупець) та фірмою «A» (Індія, м. Мумбай) (продавець) було укладено контракт на поставку текстильних виробів. Ціни на товари, які включають в себе вартість товару, експортні упаковки і маркування, наведені в інвойсах до контракту і дійсні тільки для кожного інвойса. Вартість товару відповідно до інвойса від 03.12.2010 р. становить 19 842,96 дол. і 08.12.2010 р. та 16.12.2010 р. оплачена позивачем фірмі «A».

Зазначений товар позивачем імпортовано в Україну. 07.02.2011 р. через декларанта ТОВ «І» до Львівської митниці подано ВМД з доданими до неї документами.

Декларантом при визначенні митної вартості товару було використано основний метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та при цьому заздалегідь сплачено мито в розмірі 20 533,95 грн. і ПДВ у розмірі 38 330,03 грн., усього на загальну суму 58 863,98 грн.

Декларантом згідно з вимогою податкового органу було додатково надано копію листа відправника від 08.02.2011 р. щодо засвідчення його як виробника товару та роздруковано інформацію з мережі Інтернет щодо цін на бавовну від липня по листопад 2010 р.

За результатами розгляду вищезазначених документів митний орган видав картку відмови в прийнятті митної декларації чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та прийняв рішення про визначення митної вартості товарів за резервним методом із зазначенням (коригуванням) митної вартості товару.

Причиною відмови в застосуванні основного методу, заявленого декларантом, визначено ненадання останнім висновків про якісні та кількісні характеристики товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, які мають відповідні повноваження згідно із законодавством, бухгалтерських документів покупця щодо відчуження товарів, ідентичних
та/або подібних (аналогічних) оцінюваним товарам на території України, та наявність розбіжностей у поданих документах з інформацією, заявленою у ВМД.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що позивачем на підтвердження заявленої ним митної вартості подано всі документи, які є достатніми для визначення митної вартості за ціною договору, проте митницею самостійно було визначено митну вартість за резервним методом без обґрунтованих посилань щодо неможливості застосування попередніх п'яти методів. На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення відповідача про визначення митної вартості, а тому його скасував.

З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись, і суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Статтею 88 Митного кодексу встановлено обов'язок декларанта подати митному органу передбачені законодавством документи й відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Аналіз норм законодавства дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару за наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митним органом відповідно до п. 11 Порядку № 1766 для підтвердження митної вартості товарів витребувано у декларанта додаткові документи. При їх розгляді у посадової особи митного органу виникли сумніви щодо достовірності поданих документів у зв'язку з тим, що заявлений у них веб-сайт фірми «A» відсутній у мережі Інтернет і пошукові Інтернет-системи не дали жодних результатів щодо компанії «A» як виробника текстильної продукції. Надана копія листа відправника від 08.02.2011 р. щодо засвідчення його як виробника товару не містила даних щодо сертифікації в Індії фірми «A» як виробника текстильної продукції, не була засвідчена печаткою підприємства, також було відсутнє прізвище особи, яка надала інформацію, тобто копія документа не була оформлена декларантом відповідно до вимог законодавства.

Тому митний орган дійшов висновку про відсутність підтверджень щодо здійснення поставки товарів їх безпосереднім виробником.

Наказом № 1242 визначено, що у графі 33 рішення про визначення митної вартості товарів митним органом зазначаються результати проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів.

Відповідач, застосувавши замість визначеного позивачем основного резервний метод визначення митної вартості товару, надав докази проведення процедури консультації з декларантом та неможливості послідовного застосування наступних після першого методів визначення митної вартості товарів, що відповідає вимогам ст. 266 Митного кодексу та зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 266 цього Кодексу висновок суду першої інстанції про відсутність консультацій між сторонами щодо обміну інформацією для визначення митної вартості є хибним.

Водночас суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач не довів неможливості застосування інших методів для визначення митної вартості товарів, які ввозив на митну територію України позивач.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач — Львівська митниця згідно зі ст. 266 Митного кодексу довів підстави для застосування саме резервного методу та не порушив послідовність застосування передбачених цією статтею методів визначення митної вартості товару, обґрунтувавши неможливість застосування попередніх.

Таким чином, колегія суддів встановила, що у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, а оскільки позивач не одержав додаткових документів для її підтвердження, то митний орган відповідно до митного законодавства обґрунтовано прийняв картку відмови та визначив митну вартість товару за резервним методом.

«Гарячі лінії»

Дата: 14 березня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42