Юридична практика

Уникнення подвійного оподаткування

Суть справи. На думку фізичної особи — підприємця А. (далі — ФОП А.), нею не було порушено норми чинного законодавства, оскільки відповідно до п. 4 ст. 11 Конвенції проценти, що виникають у Договірній Державі, оподатковуються тільки в другій Договірній Державі, якщо одержувачем процентів є підприємство цієї Другої Держави, яка є фактичним власником процентів, і проценти сплачуються щодо суми боргу, що виникає від продажу в кредит цим підприємством будь-якого товарного, промислового, комерційного чи наукового обладнання підприємству першої зазначеної Держави, крім випадку, коли продаж або заборгованість утворюється між особами, які є родичами.

Рішення суду. ВАСУ, підтримуючи позицію державного податкового органу у справі № К/9991/42207/12 за позовом ФОП А. до органу ДПС, зазначив таке.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону про прибуток (п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно з пп. «а» вищезазначеної правової норми для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Пунктом 13.2 ст. 13 Закону про прибуток (п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу) визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу із джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 — 13.6 (160.3 — 160.7), зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 (160.1) цієї статті, за ставкою у розмірі 15% від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Нормами Порядку № 470 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) було встановлено порядок застосування міжнародних угод для звільнення від оподаткування.

З урахуванням зазначених положень та Конвенції орган ДПС визначив ФОП А. податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, оскільки дійшов висновку, що лізингові платежі, які ФОП А. відповідно до укладених договорів сплачувала нерезиденту «Т» (Швеція) у вигляді відсотків за користування фінансовим лізингом, є процентами у розумінні частини п'ятої ст. 11 Конвенції.

Зазначені висновки органу ДПС повністю відповідають нормам чинного законодавства, оскільки згідно з пунктами 1 та 2 ст. 11 Конвенції проценти, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що справляється, не повинен перевищувати 10% від загальної суми процентів.

Процентами згідно з п. 5 ст. 11 Конвенції є дохід від боргових вимог будь-якого виду. Поняття процентів конкретизовано у пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, яким їх визначено як дохід, що сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

Відповідно до вищезазначених норм до процентів також включається платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу) (пп. «г» пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

ФОП А. у періоді, що перевіряється, крім коштів в оплату товару (об'єкта лізингу) сплачено нерезиденту «Т» (Швеція) також кошти лізингових платежів як винагорода (відсоток) за користування обладнанням, що є об'єктом лізингу.

Вищевикладене повністю підтверджує правомірність висновків органу ДПС про те, що зазначені виплати є процентами в розумінні п. 5 ст. 11 Конвенції і, відповідно, ця сума підлягає оподаткуванню в Україні.

Більше того, у разі оподаткування зазначених процентів в Україні не виникне подвійного оподаткування, оскільки відповідно до пп. «а» п. 2 ст. 22 Конвенції у Швеції усунення подвійного оподаткування буде здійснено таким чином: якщо резидент Швеції одержує дохід, який згідно із законами України та положеннями цієї Конвенції може бути оподаткований в Україні, Швеція дозволить відповідно до положень закону Швеції щодо кредиту для іноземного податку (з огляду на те, що час від часу вони можуть змінюватися, не змінюючи їх загального принципу) як відрахування від податку на дохід на суму, що дорівнює українському податку, який сплачується стосовно такого доходу.

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатами перегляду у касаційному порядку скарги державного податкового органу ухвалив рішення, яким скасував рішення суду апеляційної інстанції, у позові ФОП А. відмовив повністю.