Юридична практика

Підприємство фактично не здійснювало господарських операцій

Суть справи. Під час проведення перевірки ТОВ «Т» органом ДПС було виявлено відсутність здійснення суб'єктом господарювання реальних господарських операцій з контрагентами, що, у свою чергу, призвело до неправомірного формування даних податкового обліку та, як наслідок, визначення податкових зобов'язань як з податку на прибуток підприємств, так і з ПДВ.

Рішення суду. ВАСУ, підтримуючи позицію державного податкового органу у справі № 2а-3437/12/1070 за позовом ТОВ «Т» до органу ДПС, зазначив таке.

Як вбачається із матеріалів справи, за період, що перевіряється, ТОВ «Т» було укладено такі договори.

1. Договір поставки з ТОВ «Д»

Згідно з умовами цього договору Постачальник (ТОВ «Д») зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ «Т») запчастини, акумуляторні батареї та інші види товару, визначені у специфікаціях, а Покупець — сплатити за товар грошову суму та прийняти його на умовах договору.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки ТОВ «Д» на користь ТОВ «Т» виписано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні.

Водночас відповідно до протоколу допиту директор ТОВ «Д» пояснив, що зазначене підприємство він не реєстрував, згоди на призначення на посаду директора та головного бухгалтера цього товариства не давав, будь-яких статутних документів щодо реєстрації ТОВ «Д» не підписував, банківських рахунків не відкривав, фінансово-господарських документів від імені товариства не підписував, податкової звітності до контролюючих органів не подавав і довіреностей на вчинення таких дій не підписував.

Матеріалами перевірки ТОВ «Д» встановлено, що на зазначеному підприємстві загальна чисельність працюючих згідно з даними форми № 1ДФ — одна особа. Фактично у ТОВ «Д» відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне і торговельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

ТОВ «Д» протягом останнього року не звітує, стан платника податків згідно з базою даних АІС «Податки» — «9» (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

Зазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписано не директором ТОВ «Д», а невідомими особами, отже, оформлено з порушенням вимог частини другої ст. 9 Закону про бухоблік. Самі ж операції з продажу товарів не можуть бути підтверджені з урахуванням місцезнаходження майна, наявності ресурсів, економічно необхідних для виконання постачання, а тому не можуть доводити реальність здійснення господарської діяльності.

Про відсутність факту реальності здійснення господарських операцій свідчить також те, що всупереч вимогам ухвали суду першої інстанції ТОВ «Т» не змогло надати жодних документів, які б підтверджували факт виконання господарських зобов'язань (враховуючи значні обсяги постачання товару та конкретно визначені місця його приймання) за договором поставки, зокрема товарно-транспортних накладних (враховуючи, що товар міг бути доставлений до місця приймання лише транспортними засобами), довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, договорів оренди транспортних засобів, складських документів, виробничих документів тощо.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Т» і ТОВ «Д» з постачання товару на виконання договору поставки.

2. Договір про надання послуг з перегону автомобілів з ТОВ «А»

Відповідно до умов цього договору Виконавець (ТОВ «А») зобов'язується надати послуги з перегону автомобілів Замовника (ТОВ «Т»), а Замовник — оплатити фактично надані послуги з перегону автомобілів.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання послуг з перегону автомобілів ТОВ «А» на користь ТОВ «Т» виписано рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні.

При дослідженні факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання послуг з перегону автомобілів суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що надані ТОВ «Т» акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не є належними доказами виконання ТОВ «А» послуг з перегону автомобілів. Це підтверджується тим, що у зазначених актах вказано лише загальне найменування робіт — перегін автомобілів та їх вартість, і не визначено, звідки і куди було перевезено автомобілі, кількість автомобілів, кількість годин роботи водіїв, частину витрат на купівлю пального у вартості робіт, що унеможливлює встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності підприємства.

Твердження ТОВ «Т» про те, що автомобілі перевозилися водіями ТОВ «А» із села К. Полтавської області на склад ТОВ «Т» за адресою: Київська область, село К., спростовується матеріалами справи, оскільки договором про надання послуг з перегону автомобілів прямо передбачено, що місцем передачі автомобілів є база Замовника за адресою: Київська область, село В.

При цьому будь-яких доказів прийняття, оприбуткування та зберігання автомобілів за адресою: Київська область, село «В» ТОВ «Т» до суду не надано.

Більше того, згідно з протоколом допиту директора ТОВ «А», від імені якого начебто підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні за договором про надання послуг з перегону автомобілів, він не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «А».

Матеріали перевірки ТОВ «А» свідчать про те, що на зазначеному підприємстві загальна чисельність працюючих згідно з даними форми № 1ДФ — одна особа, що, у свою чергу, дає підстави дійти висновку про неможливість ТОВ «А» виконати умови договору про надання послуг з перегону автомобілів (у кількості 40 одиниць).

Згідно з даними Системи зіставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатка 5 до податкової декларації з ПДВ ТОВ «А» не відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з підприємством ТОВ «Т» і, як наслідок, існують відповідні розбіжності між податковим зобов'язаннями ТОВ «А» та податковим кредитом ТОВ «Т».

На письмовий запит державного податкового органу ТОВ «А» не надало жодних документів щодо фінансово-господарських відносин з ТОВ «Т».

За таких обставин досліджені судами попередніх інстанцій документи не дають підстав вважати, що господарські операції, які відбулися між ТОВ «А» і ТОВ «Т», мали реальний характер.

3. Договір на купівлю виробів з алюмінію з ТОВ «Е»

Згідно з умовами цього договору Продавець (ТОВ «Е») зобов'язується передати Покупцю (ТОВ «Т») товар, визначений у специфікаціях, а Покупець — сплатити за товар грошову суму та прийняти його на умовах договору.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором купівлі виробів з алюмінію ТОВ «Е» на користь ТОВ «Т» виписано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні.

При дослідженні факту виконання господарських зобов'язань за договором купівлі виробів з алюмінію суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій, оскільки ТОВ «Т» не надано жодного документа на підтвердження факту транспортування, отримання, зберігання, використання у господарській діяльності придбаного товару.

Надані ж ТОВ «Т» прибуткові накладні на товар містять суперечливі дані щодо дат оформлення видаткових та податкових накладних, за якими їх виписано, не мають інформації щодо місця оприбуткування товару, матеріально відповідальних осіб тощо.

Матеріалами перевірки ТОВ «Е» встановлено, що згідно з податковою звітністю у підприємства відсутні складські приміщення, автомобільний транспорт, а також устаткування, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Е» за базами даних органу ДПС — одна особа.

Крім того, в процесі перевірки ТОВ «Е» встановлено відсутність факту поставок товару на підприємство від його постачальників, що, у свою чергу, свідчить про відсутність товарно-матеріальних цінностей, які начебто надалі поставлені ТОВ «Т».

Згідно з даними Системи зіставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ «Е» не відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Т» і, як наслідок, існують відповідні розбіжності між податковим зобов'язаннями ТОВ «Е» та податковим кредитом ТОВ «Т».

За таких обставин досліджені судами попередніх інстанцій документи не дають підстав вважати, що господарські операції, які відбулися між ТОВ «Е» і ТОВ «Т», мали реальний характер.

4. Договори на створення (передання) науково-технічної продукції з ТОВ «Б» і ТОВ «М»

Згідно з умовами цих договорів Замовник (ТОВ «Т») доручає та оплачує, а Виконавець (ТОВ «Б» і ТОВ «М») приймає на себе зобов'язання виконати технічну роботу з розроблення, погодження у відповідних відомствах технічних умов на спеціалізовані автомобілі ТОВ «Т».

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами на створення (передання) науково-технічної продукції ТОВ «Б» і ТОВ «М» на користь ТОВ «Т» виписано рахунки-фактури, акти приймання-передачі робіт та податкові накладні.

При дослідженні факту виконання господарських зобов'язань за договорами на створення (передання) науково-технічної продукції суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій, оскільки акти приймання-передачі виконаних робіт не містять даних, які саме роботи було виконано, не визначено їх етапів (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції).

У наданих ТОВ «Т» актах приймання-передачі виконаних робіт зазначено лише загальне найменування робіт — «розроблення, погодження у відповідних підприємствах технічної документації» та їх вартість і не визначено етапів виконання робіт, переліку органів, в яких було погоджено технічну документацію із вказівкою на вартість кожного погодження у загальній вартості робіт, частини витрат зі сплати реєстраційних зборів на погодження, кількості годин роботи спеціалістів певного кваліфікаційного рівня, що унеможливлює встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності суб'єкта господарювання.

Більше того, матеріалами перевірок ТОВ «Б» і ТОВ «М» встановлено, що на зазначених підприємствах відсутні особи з відповідною освітою та спеціалізацією для виконання робіт з розробки науково-технічної продукції.

Згідно з даними Системи зіставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ «Б» і ТОВ «М» не відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з підприємством ТОВ «Т» і, як наслідок, існують відповідні розбіжності між податковим зобов'язаннями ТОВ «Б» і ТОВ «М» і податковим кредитом ТОВ «Т».

За таких обставин досліджені судами попередніх інстанцій документи не дають підстав вважати, що ТОВ «Б» і ТОВ «М» виконували зобов'язання за договорами на створення (передання) науково-технічної продукції і результати виконання відповідних робіт використано ТОВ «Т» у господарській діяльності.

5. Договір на купівлю автозапчастин з ТОВ «С»

Згідно з умовами цього договору Продавець (ТОВ «С») зобов'язується передати Покупцю (ТОВ «Т») товар, визначений у специфікаціях, а Покупець — сплатити за товар грошову суму та прийняти його на умовах договору.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором купівлі автозапчастин ТОВ «С» на користь ТОВ «Т» виписано рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні.

Під час дослідження факту виконання господарських зобов'язань за договором купівлі автозапчастин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій, оскільки ТОВ «Т» не надано жодного документа на підтвердження факту транспортування, отримання, зберігання, використання у господарській діяльності придбаного товару.

Надана ТОВ «Т» прибуткова накладна на товар не містить інформації щодо місця оприбуткування товару та матеріально відповідальних осіб. Докази оприбуткування товару за податковими накладними відсутні.

Згідно з даними Системи зіставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ «С» не відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з підприємством ТОВ «Т» і, як наслідок, існують відповідні розбіжності між податковим зобов'язаннями ТОВ «С» та податковим кредитом ТОВ «Т».

За таких обставин досліджені судами попередніх інстанцій документи не дають підстав вважати, що господарські операції, що відбулися між ТОВ «С» і ТОВ «Т», мали реальний характер.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

На підставі п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу для обчислення об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів і витрат з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не належать до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи митними деклараціями та іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону про бухоблік. В іншому випадку відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту та валових витрат витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Відсутність факту придбання товарів (послуг) або в разі, якщо придбані товари (послуги) не призначено для використання у господарській діяльності платника податку, не дає йому права формувати валові витрати та податковий кредит з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджені в судовому порядку документи, надані ТОВ «Т» як підтвердження факту здійснення реальності господарських операцій, правомірно не було враховано судами попередніх інстанцій, оскільки за їх змістом неможливо встановити, які товари (послуги) було поставлено (надано) ТОВ «Т», яким чином ці товари (послуги) було використано в господарській діяльності підприємства та ким взагалі зазначені первинні документи було складено та підписано.

Вищезазначене повністю підтверджує правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність взаємовідносин ТОВ «Т» з ТОВ «Д», ТОВ «А», ТОВ «Е», ТОВ «М», ТОВ «Б» та ТОВ «С» і, як наслідок, неправильність формування підприємством даних податкового обліку та визначення податкових зобов'язань.

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатами перегляду у касаційному порядку скарги ТОВ «Т» залишив її без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін.

«Гарячі лінії»

Дата: 19 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42