Інші податки

Бюджет Києва у ХVІІІ ст. 

Формування й наповнення бюджету країни загалом і м. Києва зокрема завжди викликало неабияку зацікавленість громадськості. Як часто трапляється у житті, певні події, вчинки можновладців, їх рішення так і залишаються не оприлюдненими  не лише роками — десятиліттями, аж поки вони «не зійдуть з арени», опиняться поза процесом чи взагалі підуть з життя. Однак через призму століть не завжди правомірні накази, часом безглузді рішення або вчинки нащадки сприймають вже не так болісно. Отже, пропонуємо вам  дізнатися, як формувався бюджет й витрачалися бюджетні кошти столиці 200300 років тому.


У середині ХVІІІ ст. Київ, звільнившись від польського панування, зберіг право на власне самоуправління та судоустрій, передбачені Магдебурзьким правом, яке було надано місту ще 1516 р. великим князем литовським Сигізмундом І. У місті урядував магістрат, очолюваний обраним киянами війтом, до складу якого входили бурмістри, райці та лавники. Діяв також міський суд, власні податкова й митна служби.

За умовами Андрусівського договору про перемир'я між Росією і Річчю Посполитою (січень 1667 р.) припинилася багаторічна польсько-московська війна. Московська держава повернула собі Лівобережну Україну, Смоленське та Чернігівське воєводства, Стародубський повіт, а на Правобережжі — м. Київ з околицями у радіусі 1 милі, проте лише на два роки, хоча московський цар не збирався повертати місто полякам. Ці землі номінально підпорядковувалися призначеному царем гетьману України, резиденція якого знаходилася у м. Глухові. Правобережжя і Білорусь відійшли Польщі.

Протягом другої половини ХVІІІ ст. імператорський уряд узяв курс на повну ліквідацію української автономії. Всупереч протестам гетьмана К. Розумовського рескрипт Катерини ІІ від 10(21) листопада 1764 р. скасував гетьманство в Україні. Згодом було ліквідовано полково-сотенний адміністративний устрій. На Лівобережжі запроваджувалося так зване намісництво на чолі з царськими генералами (1781), а згодом, за московським зразком, — губернаторство.

За розпорядженням імператорського уряду в м. Києві було створено губернське правління у складі губернатора, віце-губернатора, прокурора та губернських радників. І хоча у місті ще існували війт і магістрат, їх владу було обмежено. Військовими, цивільними, фінансовими справами, а також усією економікою міста відтоді керував губернатор.

Незабаром губернське правління почало вимагати від війта м. Києва звітів про всю фінансову діяльність, зокрема про виконання бюджету. Таких звітів вимагав і царський уряд. Однак місцева влада категорично противилася щодо подання будь-якої звітності, посилаючись при цьому на укази князів литовських і королів польських про надання м. Києву самоуправління та магдебурзьких привілеїв.

Річ у тім, що звітувати про бюджетні доходи і витрати магістрат не міг, бо належного обліку фінансових справ тут ніхто не вів. Бурмістри, райці, лавники просто повідомляли один одному або війтові про витрачені кошти, що створювало широкі можливості для зловживань. Звертаючись з цього приводу до «батьків міста» (1762) київський віце-губернатор Іван Костюрин говорив: «А вы, бурмистры и райцы о расходахъ магистратскихъ, о коихъ я знаю довольно, не можете ничем оправдаться, только возьмите сумку на плечи и, положа каменя, въ Києве съ мосту в Днепръ бросайтесь».

Зрештою після довгих відмовлень і зволікань магістрат був змушений подати губернатору й уряду деякі відомості про бюджети м. Києва за 1744, 1748, 1752 — 1754 рр. У звіті доходи 1744 р. зазначалися у розмірі 9411 руб. 59 коп., 1748 р. — 6207 руб. 35 коп. Прибуток трьох років (1752 — 1754) було відображено разом як загальну суму — 20 673 руб. 06 коп. Детальніше доходи міста за цей період з посиланням на наведені вище звіти розглянуто у праці київського історика та архівіста Н. Молчановського «Бюджеты Кіева въ середине ХVІІІ в.», опублікованої у 1898 р. у журналі «Киевская старина» (том LХ). Звернімося до цього переконливого дослідження.

За інформацією магістрату, його доходи формувалися в основному за рахунок торгівлі вином і горілкою у власних магістратських шинках (1744 р. — 6617 руб. 53 коп., 1752 р. — 1754 р. — 12 663 руб. 24,5 коп.). Прибуток від реалізації меду та пива у 1752 — 1754 рр. становив 561 руб. 94 коп. Значні, як на той час, доходи міська влада одержувала за різні торговельні збори, мита, «ваговий» податок. Менше коштів до міської скарбниці надходило у вигляді «мостового і берегового» мита (за ввезення до м. Києва різних зарубіжних товарів і стоянку іноземних суден на магістратських причалах), а також за переправу на поромах через р. Дніпро людей, товарів і худоби.

Зупинимося на бюджетних видатках магістрату, які було визначено лише за три роки, а саме за 1744, 1748, 1754 рр. І все ж, на думку Н. Молчановського, вони носили далеко не повний характер. Адже ні війт, ні його помічники взагалі не вважали за потрібне звітувати щодо витрачених ними бюджетних коштів. Оприлюднені міською владою видатки мали такий вигляд:

  • відрахування до царської скарбниці щороку — 600 руб.;
  • на утримання пошти у 1744 р. — 417 руб. 50 коп., у 1748 р. — 333 руб. 60 коп., у 1754 р. — 869 руб. 92 коп.;
  • виплати щорічної заробітної плати членам магістрату, урядникам, канцеляристам: у 1744 р. — 958 руб. 20 коп., у 1748 р. — 946 руб. 60 коп., у 1754 р. — 950 руб. 15 коп.;
  • внески «на Києво-Софіївську катедру» — щороку 80 руб.

Далі визначалися дуже обмежені видатки міської скарбниці на різні будівельні, дорожні та ремонтні роботи, заготівлю дров і сіна, утримання в'язниці, вартових, поромників тощо. Окремі статті бюджету стосуються прийомів різних «знатних персон», царських і гетьманських чиновників. Так, відвідини м. Києва імператрицею Єлизаветою (1744) коштувало місту близько 1000 руб. Лише будівництво тріумфальної арки на Подолі, через яку вона в'їхала до міста, коштувало міщанам 428 руб. 17 коп. У цілому загальні видатки магістрату визначалися такими цифрами:

  • 1744 р. — 9403 руб. 50 коп.;
  • 1748 р. — 6057 руб. 87 коп.;
  • 1754 р. — 7248 руб. 24,5 коп.

Бурмістр Шихонович і райця Гудим, які підписали звіт про видатки магістрату, зробили до нього досить значущу приписку: «Выше писаные расходы показаны толикимъ числомъ, когда не случается проездовъ чрезъ Кіевъ государственныхъ российскихъ и иностранныхъ полномочныхъ и чрезвычайныхъ посланниковъ. А когда таковые проезды чрезъ Кіевъ бываютъ, то и расходы многимъ больше бываютъ, чрезъ что и въ долги магистратъ вошелъ».

Без сумніву, такі звіти не задовольнили губернатора та вищих урядовців імперії. Адже навіть невігласу впадали у вічі такі «перли» магістратського фінансування, як різниця між щорічною зарплатою усього чиновницького апарату міста (у середньому 950 руб.) і «списанням» на тріумфальну арку для зустрічі імператриці у розмірі аж половини цієї суми (428 руб.). Зрештою, таких «перлів» у звітах міста було чимало. Ось і довелося магістратові під тиском губернського начальства через 11 років після звітного періоду (у 1765 р.) подати вже новому очільникові губернії другу, детальнішу, доповідь про витрати у 1752 — 1754 рр. за кожною зі статей міського бюджету. І тоді відкрилася воістину повсюдна система хабарництва та здирства, що панувала у чиновницькому середовищі, у тому числі серед поставлених імператором можновладців губернії. Є лише кілька прикладів, зафіксованих в офіційних документах магістрату під титрами «витрачено на»:

  • корову генерал-губернатору Михайлові Івановичу Леонтьєву — 6 руб. (1752);
  • за надання робітників для ремонту дороги між Києво-Печерською та Старокиївською фортецями «какъ прошено, генерал-губернаторові Леонтьєву куплено въ презентъ погребецъ съ шленской (сілезькою. — Прим. авт.) водкою за 18 руб.» (1752) (звернемо увагу, що вартість погребця, очевидно, скриньки горілки, — три корови);
  • генерал-губернаторові Леонтьєву «въ день патрона купленъ другой погребецъ съ шленской водкою за 16 руб.» (1752);
  • панові таємному раднику кавалеру і генерал-майору Костюрину (тому самому, котрий радив магістратським чиновникам, набравши каміння, плигати із мосту у р. Дніпро) «какъ прошено, въ магистратскихъ нуждах въ два раза (1753 р.) по погребцу съ шленской водкою за 26 руб. въ 1754 г.»;
  • «ему же въ презентъ парчи за 55 руб. да осетра свежего за 1 руб. 73 коп. да рымару за выделку во дворъ ево двухъ кож дано по 40 коп.».

Деякі «подношенія» російському і гетьманському (глухівському) начальству носили дріб'язковий характер, але все ж були ретельно зафіксованими у статтях магістрату. Так, згаданому віце-губернатору і кавалеру Костюрину в 1752 р. куплено барана за 1 руб., «два свіжих осетра за 2 руб. 80 коп. і свіжих лимонов на 2 руб. 50 коп.». Вочевидь «віце» був мастак і випити й закусити. Траплялися ще мізерніші хабарі. Наприклад, «приехавшему въ Кіевъ для некоторого дела» генералу і кавалеру Брилкину даровано коробку цукру за 1 руб. 90 коп. Генеральний бунчужний Оболонський та його зять Кочубей «у подарунок» від війта теж одержали цукор, але вже за 5 руб. 20 коп.

«Презенти» дарували не лише гостям міста. Возили їх і у міста Москву, Санкт-Петербург і Глухів. Наприклад, «у презент» гетьману Кирилу Розумовському відправили 1100 «яблок хороших» вартістю 11 руб. Війт м. Києва Іван Сичевський, перебуваючи у м. Москві у 1754 р., дарував тамтешнім урядовцям гриби та рибу, гроші за які так само було списано за рахунок магістрату.

Найбільше міській казні давалися взнаки візити «вельможних персон» з міст Санкт-Петербурга і Глухова. Лише перебування у м. Києві графині Шувалової, яка відбирала тут «ко двору государеву місцевих співаків», обійшлося магістратові у 231 руб. 08 коп. При цьому графині подаровано три скатертини, 36 серветок і знову-таки популярний у хабарників «погребецъ съ шленской водкою». Дешевше, у 47 руб., обійшовся місту візит першої леді Гетьманської України графині Розумовської. Її задовольнили досить скромні «подношенія» цукру та осетрової риби. З цією метою сам гетьман та його оточення енергійно «трясли» київську скарбницю. Так, лише один візит «ясновельможного» до стольного граду у 1752 р. коштував місту 899 руб. 33,5 коп. І це не враховуючи «напитков для самого гетьмана и бывших с ним персон». Між іншим, для обслуговування гетьмана Кирила та його пошти під час візиту місто виділило 140 коней. Цікаво, що вартість хабарів залежала від посади, яку обіймав той чи інший чиновник. Чим вища посада — тим дорожчий хабар.

У бюджетних звітах чимало плутанини і сумнівних цифр. Зокрема, витрати на презенти гетьманові та його чиновникам у 1754 р. в одній відомості подано у сумі 1127 руб. 0,5 коп., в іншій — 615 руб. 0,5 коп. Аналізуючи обидва варіанти магістратського звіту, Н. Молчановський запитував: «Чему верить?» — І відповідав: «Тайну эту нельзя разъяснить по моим документам».

Заслуговує на увагу й такий факт: деяких царських і гетьманських можновладців на час подання губернатору другого звіту (нагадаємо, у найповнішому варіанті його подано у 1765 р.) вже не було в живих: генерал-губернатора Леонтьєва, віце-губернатора Костюрина, графині Шувалової та ін. Отже, перевірити вартість дарованих їм корів, баранів, серветок чи сілезької горілки і взагалі вірогідність надання згаданим особам тих чи інших «подношеній» було доволі проблематичним.

Отже, значні кошти м. Києва, які вільно розтринькувала магістратська верхівка, як згадували міщани, «летіли у трубу». У цілому ж, за підрахунками Н. Молчановського, «на безпосередні потреби міста — платежі у казну, пошту, ремонт будівель, управління міським майном — витрачалася лише маленька частина прибутків м. Києва. Решта коштів проходила буквально «крізь пальці».

«Гарячі лінії»

Дата: 2 травня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42