Юридична практика

Придбання основних фондів сільськогосподарським підприємством: формування податкового кредиту та декларування

Суть справи

У травні 2007 р. ЗАТ звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ, яким йому було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ. Також позивач просив суд зобов'язати відповідача надати органу Держказначейства висновок на відшкодування ПДВ.

На обґрунтування позову ЗАТ послалося на те, що за наслідками фінансово-господарської діяльності на підставі податкових накладних, отриманих за придбання основних фондів у вересні 2006 р., позивач відобразив суму сплаченого податку у складі податкового кредиту загальної податкової декларації з ПДВ і визначив суму бюджетного відшкодування за жовтень 2006 р. з перерахуванням її на рахунок в установі банку. Враховуючи особливості своєї діяльності як сільськогосподарського підприємства, ЗАТ подавало до податкової інспекції загальну та спеціальні (скорочені) податкові декларації з ПДВ. Товариство вважає, що воно правомірно сформувало податковий кредит за результатами господарських операцій щодо придбання основних фондів (трактора, металопродукції) та отримання послуг з проведення будівельно-монтажних робіт у виробничих приміщеннях і правильно це задекларувало в загальній податковій декларації, а не в спеціальній.

Господарський суд Івано-Франківської області постановою від 10.01.2008 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2009 р., позов задовольнив частково: визнав недійсним спірне податкове повідомлення-рішення, а в решті позовувідмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.10.2012 р. рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

ДПІ, не погоджуючись із рішенням касаційного суду, звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України пунктів 11.21, 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви ДПІ додала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.06.2011 р. (справа № К-15429/11), яка, на її думку, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

В ухвалі, наданій на підтвердження неоднакового правозастосування, касаційний суд дійшов висновку, що позивач, реалізовуючи свою продукцію переробним підприємствам та здійснюючи операції з придбання товарно-матеріальних цінностей для виробництва сільськогосподарської продукції, не сплачує ПДВ до бюджету, а повинен включати податкові зобов'язання з ПДВ та податковий кредит до спеціальної (спрощеної) податкової декларації.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову, виходив із того, що ЗАТ, реалізовуючи свою продукцію переробним підприємствам та здійснюючи операції з придбання товарно-матеріальних цінностей для виробництва сільськогосподарської продукції, правильно включило податкові зобов'язання з ПДВ та податковий кредит до загальної податкової декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Рішення суду

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходила з такого.

Пунктом 11.21 ст. 11 Закону про ПДВ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалося, зокрема, що сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 зазначеної статті було зупинено до 01.01.2008 р. дію п. 7.7 ст. 7, пунктів 10.1 і 10.2 ст. 10 Закону про ПДВ у частині сплати до бюджету ПДВ за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, у яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше ніж 50% загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу четвертого п. 1.2 розділу першого Порядку № 166 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку, у яких згідно із законодавством (пунктами 11.21, 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно з п. 4 Порядку № 271 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів ДПС. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу ДПС за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються центральним податковим органом за погодженням з Мінагрополітики України.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунку на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку.

Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду.

Залишок податкового кредиту відповідно до зазначеної декларації, тобто від'ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Отже, при визначенні об'єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію п. 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ, і податкове зобов'язання, і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку № 271, то й податковий кредит з ПДВ, сформований за операціями з придбання основних засобів, має включатися до тієї самої декларації та, відповідно, зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з якими погодився Вищий адміністративний суд України, щодо правомірності включення позивачем сум ПДВ з вартості придбаних основних засобів до загальної декларації з цього податку є такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Аналогічна правова позиція вже висловлювалась Верховним Судом України у постановах від 21.01.2011 р. (справа № 21-53а10), 31.01.2011 р. (справа № 21-78а10), 20.02.2012 р. (справа № 21-395а11).

Враховуючи зазначене, Верховний Суд України скасував ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15.10.2012 р. та направив справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.


Ольга ШЛЯХОВА,
заступник начальника відділу розгляду проектів наказів, договорів
та організації претензійно-позовної роботи Департаменту правової роботи
Міністерства доходів і зборів України

«Гарячі лінії»

Дата: 14 березня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42