Інші податки

Реформування відносин у сфері реєстрації податкової застави на нерухоме майно

З 01.01.2013 р. змінилися загальні засади проведення державної реєстрації прав власності на об’єкти нерухомості та їх обтяження. Таке нововведення поряд з іншими концептуально вплинуло на існуючий порядок державної реєстрації податкової застави територіальними органами Міністерства доходів і зборів України.


Загальні засади застави за цивільним законодавством

Згідно з Цивільним кодексом установлено такі принципи:

  • виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548);
  • застава є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання (ст. 546);
  • підставою виникнення застави є договір, закон або рішення суду (ст. 574);
  • до застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ст. 574);
  • у силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572);
  • право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, порядок проведення якої та підстави відмови в ній встановлюються законом (ст. 182);
  • застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановленому законом (ст. 577);
  • застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (ст. 577).

Податкова застава

Розглянемо поняття податкової застави.

Статтею 67 Конституції закріплено обов’язок зі сплати податків і зборів у порядку і розмірах, установлених законом. Грунтуючись на конституційному обов’язку Податковим кодексом закріплені положення, згідно з якими платник податків повинен сплачувати до відповідного бюджету податкові та/або грошові зобов’язання.

На підставі визначення понять, наведених у ст. 14 Податкового кодексу, внаслідок несплати платником податків у встановлений цим Кодексом строк суми узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх невиконання), а також пені, нарахованої на суму такого грошового зобов’язання, виникає податковий борг.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків, визначених Податковим кодексом, майно платника податків, який має податковий борг (відповідно до глави 9 розділу ІІ цього Кодексу), передається у податкову заставу.

Положеннями зазначеної глави визначено таке:

  • право податкової застави виникає у разі несплати у встановлені Податковим кодексом строки суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації та/або контролюючим органом, і не потребує письмового оформлення;
  • право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні), у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім визначених випадків, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому;
  • опис майна, на яке поширюється право податкової застави, здійснюється податковим керуючим, оформлюється відповідним актом опису такого майна у податкову заставу;
  • податкова застава підлягає обов’язковій реєстрації у відповідному державному реєстрі, обов’язок щодо якої покладається на територіальний орган Міністерства доходів і зборів України;
  • пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

Особливості реєстрації податкової застави (рухомого та нерухомого майна) до 01.01.2013 р.

Виходячи із засад цивільного законодавства для надання легітимного статусу податковій заставі ст. 89 Податкового кодексу закріплено обов’язковість її державної реєстрації.

Розкриваючи сутність податкової застави слід зазначити, що з метою стягнення податкового боргу Податковий кодекс не робить розмежування єдиного і неподільного поняття податкової застави за ознакою рухомості на податкову заставу нерухомого майна та податкову заставу рухомого майна.

Водночас згідно із цивільним законодавством у цивільному обороті майно поділяється за ознакою рухомості на рухоме та нерухоме майно, що пов’язано з різною правовою природою такого майна, і впливає на подальший процес державної реєстрації такого майна.

Незважаючи на це до 01.01.2013 р. реєстрація податкової застави здійснювалася у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна незалежно від майна, з якого складається така застава, у порядку, затвердженому наказом № 9/5/59. Загальні засади реєстрації податкової застави встановлювалися Законом № 1255, Порядком № 830 та Інструкцією № 73/5.

Таким чином, до запровадження з 01.01.2013 р. окремого порядку державної реєстрації прав та обтяжень нерухомого майна згідно із Законом № 1952 та, відповідно, нового державного реєстру, створеного для забезпечення такої реєстрації, податкова застава як рухомого, так і нерухомого майна платника податків реєструвалася за встановленим порядком у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відокремлена реєстрація податкової застави нерухомого майна (з 01.01.2013 р.)

Започаткування на урядовому рівні розробки комплексу заходів, спрямованих на створення та впровадження в Україні системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно, відбулося ще у 1998 р. відповідно до вимог постанови № 192, однією з ключових позицій якого стало створення законодавчого акта з питань реєстрації прав на нерухоме майно. У подальшому (протягом 2002 — 2003 рр.) згідно з постановами № 661, № 689, № 1088 відбулося спочатку формування концепції відокремленої реєстрації землі та решти нерухомого майна, що передбачалося здійснювати у Державному реєстрі земель та у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, а потім — поєднання двох баз даних відповідних реєстрів у Державному реєстрі прав на землю та нерухоме майно.

Сучасний стан законодавства щодо реєстрації нерухомого майна свідчить про те, що останнім часом реєстрація таких обтяжень здійснювалась у декількох державних реєстрах, зокрема, у таких, як:

  • Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна;
  • Державний реєстр іпотек;
  • Реєстр прав власності на нерухоме майно.

Реєстрація податкової застави нерухомого майна здійснювалася у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (до його запровадження — у Державному реєстрі застав рухомого майна).

Крапку у процесі реформування відносин державної реєстрації нерухомого майна поставлено Законом № 1878.

З метою створення умов для функціонування ринку нерухомого майна та забезпечення офіційного визнання, підтвердження та захисту державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав Законом № 1878 запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі — Держаний реєстр речових прав) як єдину державну інформаційну систему, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об’єкти та суб’єктів цих прав.

Згідно з розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1878 починаючи з 01.01.2013 р. державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводиться у Державному реєстрі речових прав у порядку, визначеному Законом № 1878.

До визначеної дати державна реєстрація здійснювалася у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек.

Під обтяженням відповідно до Закону № 1878 мається на увазі заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яку встановлено законом або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб чи яка виникає на підставі договорів.

Цим Законом визначено, що податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, відноситься до обтяжень, що підлягають реєстрації.

Згідно з п. 3 постанови № 824, яка набрала чинності з 01.01.2013 р., на територіальні органи Міністерства доходів і зборів України покладено обов’язок проаналізувати зареєстровані у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна податкові застави та забезпечити подання для державної реєстрації податкових застав, предметом яких є нерухоме майно, відповідно до Закону № 1952.

Органи державної реєстрації прав

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводиться органом державної реєстрації прав.

Систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Мін’юсту України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав.

Безпосереднє здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно покладено на реєстраційні служби районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції, перелік яких (разом з адресами та телефонами) наведено на сайті: http://www.drsu.gov.ua/show/5990.

Об’єкти нерухомого майна, щодо яких у Державному реєстрі речових прав може бути зареєстровано обтяження

Реєстрації у Державному реєстрі речових прав підлягають речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, зокрема житлові будинки, квартири, будівлі, споруди, приміщення.

Особливістю державної реєстрації обтяжень речових прав є те, що її можна проводити незалежно від місця розташування об’єкта нерухомого майна, на відміну від державної реєстрації прав власності та інших речових прав, що проводиться лише за місцем розташування об’єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав.

Звернемо увагу, що дія Закону № 1878 не поширюється на державну реєстрацію прав на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні та інші об’єкти цивільних прав, на які поширюється правовий режим нерухомої речі.

Раніше застава повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об’єктів регулювалася за правилами, визначеними Законом № 898. Реєстрація обтяження таких об’єктів нерухомого майна іпотекою здійснювалася у Реєстрі іпотек (такі об’єкти обтяження нерухомого майна іпотекою умовно позначалися як інший тип об’єкта із зазначенням у спеціальному полі додаткових відомостей, наприклад «Пароплав «Гетьман Скоропадський» тощо). Реєстрація до 01.01.2013 р. обтяжень нерухомого майна (накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна), зокрема повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об’єктів, на які поширювався правовий режим нерухомого майна, проводилася в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна відповідно до Положення № 31/5.

Структура Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Принципово новий підхід застосовано до побудови Державного реєстру речових прав, який складається з розділів, що відкриваються державним реєстратором на кожен окремий об’єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, під час проведення державної реєстрації права власності на нього.

Кожен розділ Державного реєстру речових прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про зареєстровані права та обтяження, суб’єктів прав, об’єкти нерухомого майна, а також документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, і картографічні (графічні) дані. Невід’ємною складовою частиною цього Реєстру є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.

Особливістю є також те, що у Державному реєстрі речових прав запроваджено спеціальний розділ, у якому передбачено проведення державної реєстрації обтяжень прав на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у цьому Реєстрі, іпотеки майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

До розмежування земель державної та комунальної власності та проведення органом державної реєстрації прав державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки державна реєстрація права користування (сервітут), права постійного користування, договорів оренди, права користування для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови (суперфіцій) проводиться у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав.

При проведенні державної реєстрації права власності на майно, щодо якого містяться записи у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав, такі записи зі спеціального розділу переносяться до відповідної частини розділу цього Реєстру, відкритого на цей об’єкт нерухомого майна.

Виходячи з цього, кожна реєстраційна справа містить документи з відомостями про нерухоме майно, право власності на нього, інші речові права та їх обтяження.

Порядок державної реєстрації прав та їх обтяжень виглядає таким чином:

  • прийняття та перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
  • установлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
  • прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
  • внесення записів до Державного реєстру речових прав;
  • видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, установлених ст. 18 Закону № 1952;
  • надання витягів з Державного реєстру речових прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Загальні засади державної реєстрації обтяжень нерухомого майна (з 01.01.2013 р.)

При здійсненні державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав моментом виникнення прав та їх обтяжень на нерухоме майно є дата і час їх реєстрації, що фіксуються у базі даних про реєстрацію заяв і запитів.

Для здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень територіальні органи Міністерства доходів і зборів України мають подати до органу державної реєстрації прав відповідну заяву.

Заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подають виключно у паперовій формі на відміну від державних кадастрових реєстраторів або державних виконавців, яким згідно із Законом № 1952 надано право здійснювати державну реєстрацію в електронній формі.

Заявник разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подає до органу державної реєстрації прав оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку, а також документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру речових прав, та документ про сплату державного мита.

Територіальні органи Міністерства доходів і зборів України звільняються від сплати державного мита за проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень (ст. 4 Декрету № 7-93), а також від плати за надання витягу з Державного реєстру речових прав під час проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно (ст. 29 Закону № 1952).

На відміну від державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, яка проводиться у строк, що не перевищує 14 робочих днів з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, розгляд заяви про державну реєстрацію обтяжень і прийняття рішення про таку реєстрацію, відмова у державній реєстрації обтяжень або зупинення проводяться у день надходження заяви та документів, необхідних для державної реєстрації обтяжень.

Державній реєстрації не підлягають речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є можливим без їх знецінення та зміни призначення.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Державна реєстрація обтяжень та їх припинення проводиться відповідно до заяв органу, якими встановлюється або припиняється таке обтяження.

Підставою для державної реєстрації обтяження нерухомого майна є акти відповідних державних органів і посадових осіб згідно із законом.

Відповідно до статей 88, 89 Податкового кодексу підставою для державної реєстрації податкової застави є поширення права податкової застави на об’єкт нерухомого майна, включений до акта опису майна у податкову заставу.

Заяву про державну реєстрацію припинення обтяження обтяжувач зобов’язаний подати протягом п’яти робочих днів з дня припинення обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Підставою для звільнення майна платників податків з податкової застави та її виключення із відповідного державного реєстру є закінчення подій, передбачених ст. 93 Податкового кодексу, а саме:

  • отримання територіальним органом Міністерства доходів і зборів України підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;
  • визнання податкового боргу безнадійним;
  • прийняття відповідного рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;
  • отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов’язання або його частини (пені та штрафних санкцій) унаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень заявник повинен пред’явити документ, що посвідчує його особу.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затверджено постановою № 703.

Для проведення будь-яких дій, пов’язаних зі здійсненням державної реєстрації податкової застави нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав (зокрема, щодо внесення запису про обтяження, змін до запису, припинення застави, скасування запису, отримання інформації тощо), подаються відповідні заяви, форми та вимоги до заповнення яких установлено наказом № 595/5. Територіальні органи Міністерства доходів і зборів України подають, зокрема, такі заяви:

  • про державну реєстрацію прав та їх обтяження (щодо обтяження речового права);
  • про державну реєстрацію прав та їх обтяження (щодо обтяження речового права на єдиний майновий комплекс);
  • про державну реєстрацію прав та їх обтяження (щодо припинення прав та їх обтяжень у зв’язку зі знищенням об’єкта нерухомого майна);
  • про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав;
  • про скасування запису Державного реєстру речових прав.

До того ж територіальні органи цього Міністерства мають подати запит про надання інформації з Державного реєстру речових прав.

Відомості до Державного реєстру речових прав слід вносити виключно українською мовою, заяви заповнювати також українською мовою розбірливими друкованими літерами кульковою ручкою синього кольору. Дати у заявах зазначають арабськими цифрами у форматі «день, місяць, рік». У заявах не допускаються підчищення, дописки, закреслення чи інші виправлення.

У разі реєстрації територіальними органами Міністерства доходів і зборів України податкової застави або її припинення оформлюється і подається заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо обтяження речового права). Зазначена заява складається з таких частин:

  • «Вид обтяження речового права»;
  • «Відомості про об’єкт нерухомого майна»;
  • «Відомості про обтяжувача»;
  • «Відомості про боржника»;
  • «Відомості про особу, в інтересах якої встановлено обтяження»;
  • «Відомості про заявника (уповноважену особу)»;
  • «Спосіб отримання документів»;
  • «Службові відмітки».

Порядок заповнення зазначеної заяви при реєстрації податкової застави територіальним органом Міністерства доходів і зборів України має такі особливості.

Розділ «Вид обтяження речового права» містить класифікатор «Вид реєстрації», за допомогою якого визначається вид реєстраційних дій шляхом позначення символом V одного з полів: «Виникнення» або «Припинення». У цьому ж розділі обирається поле «Податкова застава», що позначається символом V. У разі реєстрації припинення обтяження символом V позначається поле «Припинення», що обов’язково доповнюється номером запису про зареєстроване обтяження.

При заповненні територіальним органом Міністерства доходів і зборів України розділу «Відомості про об’єкт нерухомого майна» слід звернути увагу на таке. У класифікаторі «Тип об’єкта» символом V позначається поле, що відповідає об’єкту нерухомого майна, щодо якого виникло право податкової застави та обтяження якого реєструється. З даного переліку обирається лише один тип об’єкта (житловий будинок, будівля, споруда, квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення), що позначається символом V.

Також заповненню підлягає поле «Реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна», що підтверджує наявність запису про об’єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав. У зазначеному полі проставляється індивідуальний номер об’єкта нерухомого майна, раніше присвоєний йому при проведенні державної реєстрації права власності. У разі відсутності зареєстрованого права власності на такий об’єкт нерухомості у Державному реєстрі речових прав відповідне поле не заповнюється.

Блок «Місцезнаходження об’єкта нерухомого майна» містить поля: «Область», «Район», «Населений пункт», «Іменований об’єкт», «Вулиця», «№ будинку/земельної ділянки», «№ корпуса/секції», «№ блока/гаража/квартири», «Кімната/приміщення». Інформація, внесена до зазначеного блоку, необхідна для детального опису адреси розташування об’єкта нерухомого майна.
У полі «Іменований об’єкт» зазначаються відомості, що уточнюють тип об’єкта. Зазначене поле заповнюється, зокрема, у разі якщо об’єкт обтяження має складну адресу або має назву (найменування). Наприклад, якщо об’єктом обтяження є магазин «Овочі», розташований у багатоквартирному будинку за тією ж адресою, то в класифікаторі «Тип об’єкта» слід зазначити «Приміщення», а в полі «Інший» — «Магазин «Овочі». Такий самий порядок внесення записів у разі якщо об’єктом обтяження є садовий будинок у садовому чи садівничому товаристві з назвою вулиці або гараж у гаражному кооперативі. Тоді у зазначеному полі вноситься назва СТ/ГК і назва вулиці (СТ «Енергетик»/вул. Садова, ГК «Автомобіліст»/вул. Корольова).

Особливість заповнення стосується об’єкта, розташованого на перехресті двох вулиць, — у такому разі в полі «Вулиця» записуються назви двох вулиць (наприклад, пр. Миру/вул. Дружби), а номер будинку записується у полі «№ будинку/земельної ділянки» (буд. 3/2).

Поле «Кадастровий номер земельної ділянки» заповнюється лише для земельних ділянок.

Інформація про ознаки об’єкта зазначається у довільній формі. Наприклад, якщо предметом обтяження є об’єкт незавершеного будівництва, то у класифікаторі «Тип об’єкта» заповнюється поле «Об’єкт незавершеного будівництва».

Розділ «Відомості про обтяжувача» заповнюється у такий спосіб.

При реєстрації податкової застави позначенню символом V підлягає класифікатор «Суб’єкт є заявником», а поля «Фізична особа» та «Юридична особа», відповідно, не підлягають заповненню.

У полі «Прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи/найменування юридичної особи» вноситься повне найменування територіального органу Міністерства доходів і зборів України. Слід зазначити, що кількість символів зазначеного поля обмежена 72 знаками, наприклад: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва ДПС.

Обов’язковому заповненню підлягає поле «Податковий номер», у якому зазначаються номер, присвоєний відповідному територіальному органу Міністерства доходів і зборів України при взятті його на облік як платника податків.

У класифікаторі «Документ, що посвідчує особу» заповнюється поле «Інший документ», в якому зазначається інформація «службове посвідчення».

У полях «Серія, номер», «Дата видачі» та «Видавник» зазначаються реквізити службового посвідчення податкового керуючого платника податків — боржника, зокрема відповідна серія, номер, дата видачі та найменування територіального органу Міністерства доходів і зборів України, що його видав.

У розділі «Відомості про боржника» символом V позначається одне з полів «Фізична особа» або «Юридична особа», що відповідає статусу особи власника — боржника, податкова застава щодо майна якої підлягає державній реєстрації.

У класифікаторі «Прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи/найменування юридичної особи» зазначаються повні відомості про прізвище, ім’я, по батькові/найменування організації, що вносяться у називному відмінку. Слова слід розділяти пробілом. Слова, які відповідно до норм сучасного українського правопису, пишуться через дефіс, пробілами не розділяються (наприклад: Гулак-Артемовський, Союз-Контракт). Найменування юридичних осіб зазначаються повністю, без скорочень. Прізвище, ім’я, по батькові фізичних осіб зазначаються повністю (внесення прізвища з ініціалами неприпустимо).

Обов’язково зазначається податковий номер шляхом заповнення поля «Податковий номер», який був присвоєний відповідному суб’єкту при взятті його на облік як платника податків у територіальному органі Міністерства доходів і зборів України (ідентифікаційний код юридичної особи або відокремленого підрозділу юридичної особи чи реєстраційний номер облікової картки платника податків — РНОКПП), крім визначених нижче осіб.

У разі якщо за релігійними або іншими переконаннями громадянин України (фізична особа) відмовився від отримання ідентифікаційного номера, про що повідомив відповідний територіальний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку в паспорті громадянина України, то у зазначеному полі зазначаються серія та номер паспорта такої фізичної особи.

Зважаючи на те що в Україні досить значна кількість осіб з однаковими даними щодо прізвища, імені та по батькові, для однозначної ідентифікації таких осіб у державних реєстрах виникає потреба внесення додаткових відомостей про таких фізичних осіб. З цією метою у Державному реєстрі речових прав передбачено обов’язкове внесення даних про податкові номери платників податків згідно з Державним реєстром фізичних осіб — платників податків.

При реєстрації територіальними органами Міністерства доходів і зборів України податкової застави блок «Документ, що посвідчує особу» розділу «Відомості про боржника» не заповнюється.

Також територіальними органами Міністерства доходів і зборів України не заповнюються розділи «Відомості про особу, в інтересах якої встановлено обтяження» та «Відомості про заявника (уповноважену особу)».

У класифікаторі «Спосіб отримання документів» позначенню підлягає поле «Особисто» шляхом проставлення символу V. При цьому відповідальний працівник територіального органу Міністерства доходів і зборів України (переважно податковий керуючий) зобов’язаний пред’явити службове посвідчення. У разі визначення поля «Рекомендованим листом» обов’язковому заповненню підлягають класифікатор «Поштова адреса, за якою треба надсилати документи».

У полі «Телефон заявника» зазначається службовий телефон податкового керуючого або інший контактний телефонний номер податкового органу.

У полі «Підпис заявника» податковий керуючий своїм підписом засвідчує повноту і достовірність наведених у заяві даних.

Класифікатор «Службові відмітки» територіальними органами Міністерства доходів і зборів України не заповнюється.

При оформленні операції «Припинення дії правочину» заповненню підлягає заява про державну реєстрацію прав та їх обтяження (щодо обтяження речового права), що здійснюється внаслідок відповідної юридичної дії і вноситься до Державного реєстру речових прав на підставі відповідних документів (договір про розірвання, рішення суду про визнання недійсним тощо), які підтверджують припинення дії правочину. Дана інформація відображається у Витягах з цього Реєстру.

Заява про скасування запису у Державному реєстрі речових прав

Операція «Скасування» застосовується у разі допущення помилки в найменуванні правочину, а також для скасування помилково внесеного запису. Скасовані записи у Витягах з цього Реєстру не відображаються.

При цьому формувати витяги необхідно окремо з кожного Державного реєстру речових прав шляхом обрання відповідного виду витягу.

Відомості реєстрів використовуються державним реєстратором для встановлення наявності (відсутності) записів про обтяження речових прав на нерухоме майно, у тому числі обтяжень податковою заставою, під час проведення державної реєстрації прав з метою перенесення до Державного реєстру речових прав та під час розгляду заяв про взяття на облік безхазяйного майна, заяв/запитів на отримання інформації з цього Реєстру.

Виконання пошуку в Реєстрі даних про податкову заставу, що здійснюється на запит державного реєстратора прав на нерухоме майно органу державної реєстрації прав шляхом введення параметрів запиту за такими атрибутами: «Ідентифікаційний номер/код за ЄДРПОУ Боржника» та/або «Прізвище, ім’я, по батькові/Назва Боржника».

Старий реєстр експлуатуватиметься тільки для перевірки наявності/відсутності та зняття заборон відчуження та арештів об’єктів нерухомого майна, що виникли раніше. Такий порядок триватиме до остаточного переносу бази даних старого реєстру до нового.

Відповідно до частини дев’ятої ст. 16 Закону № 1952  державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов’язаний подати протягом п’яти робочих днів з дня припинення іпотеки самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Згідно з частиною чотирнадцятою ст. 15 Закону № 1952  форма і вимоги до заповнення, зокрема заяв і запитів, що подаються до органу державної реєстрації прав, установлюються відповідно до законодавства.

Так, наказом № 595/5 затверджено форму заяви, що, зокрема, подається для проведення державної реєстрації припинення обтяження. Відповідно до затвердженої форми у заяві обов’язково зазначаються відомості про боржника, необхідні для його ідентифікації, зокрема податковий номер.

До 01.01.2013 р. реєстрація обтяжень нерухомого майна проводилася в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна (далі — Реєстр заборон) відповідно до Положення № 31/5.

Відповідно до вимог зазначеного Положення такі дані про обтяжувача (для фізичних осіб), як ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів уносилися до Реєстру заборон за його наявності.

У свою чергу згідно з п. 4 Порядку № 1844/5 пошук записів про обтяження речових прав на нерухоме майно у Реєстрі заборон здійснюється за таким ідентифікатором, як реєстраційний номер запису в цьому Реєстрі.

Таким чином, у разі відсутності таких відомостей про боржника, як податковий номер, ідентифікація відомостей про обтяження здійснюється за реєстраційним номером запису в Реєстрі заборон.

При поданні до органу державної реєстрації прав заяви для проведення державної реєстрації припинення обтяження, реєстрацію якого проведено в Реєстрі заборон, за відсутності податкового номера боржника слід подавати копію витягу з Реєстру заборон, в якому зазначено реєстраційний номер запису про обтяження. У разі подання такої заяви шляхом надіслання її поштою до органу державної реєстрації прав реєстраційний номер запису в Реєстрі заборон зазначається у супровідному листі.

Програмне забезпечення Державного реєстру речових прав передбачає можливість реєстрації заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за відсутності податкового номера фізичної особи. У разі проведення державної реєстрації припинення обтяження, реєстрацію якого проведено в Реєстрі заборон, за відсутності податкового номера боржника, до бази даних реєстрації заяв і запитів у поле «причина відсутності РНОКПП» вноситься запис «інша підстава відсутності коду», а у поле «Додаткові відомості» вноситься запис «реєстраційний номер запису про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна».

Право податкового органу на отримання інформації з Державного реєстру речових прав

Згідно з порядком та умовами отримання інформації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з Державного реєстру речових прав, регламентованими ст. 28 Закону № 1952, інформація з цього Реєстру про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надається у формі витягу, інформаційної довідки та виписки.

За загальним порядком проведення державної реєстрації прав, визначеним частиною першою ст. 15 Закону № 1952, за результатом такої реєстрації надається витяг з Державного реєстру речових прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до п. 21 Порядку № 703, орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про державну реєстрацію видають або надсилають рекомендованим листом з описом вкладення заявникові витягів з Державного реєстру речових прав разом з документами, що подавав заявник для проведення державної реєстрації прав, одним із способів, зазначених у заяві про державну реєстрацію.

Отже, особи, в інтересах яких встановлено обтяження, або їх уповноважені особи мають право отримати на підставі заяви Витяг з Державного реєстру речових прав, який формує державний реєстратор після внесення записів до цього Реєстру.

При цьому слід зазначити, що програмне забезпечення Державного реєстру речових прав передбачає можливість формування витягів, які містять різний обсяг відомостей залежно від суб’єктів, яким вони надаються, а також підстав для їх видачі.

Так, згідно з п. 48 Порядку № 1141, у Державному реєстрі речових прав, зокрема, передбачено формування витягів, які надаються:

  • власнику нерухомого майна, його спадкоємцям (правонаступникам);
  • у процедурі державної реєстрації прав;
  • у процедурі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Водночас виключно витяг, який надається власнику нерухомого майна, його спадкоємцям (правонаступникам), містить інформацію про державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, наявну у розділі Державного реєстру речових прав, відкритому на такий об’єкт, на дату та час його формування. Тобто такий витяг міститиме інформацію про право власності на нерухоме майно, у тому числі відомості щодо усіх співвласників із зазначенням їх часток у праві спільної часткової власності, відомості про наявні інші речові права, обтяження речових прав, зокрема перенесені з Реєстру заборон, Державного реєстру іпотек та/або Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Враховуючи наведене, під час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно слід формувати витяг з Державного реєстру речових прав, який надається власнику нерухомого майна. У разі проведення державної реєстрації інших речових прав на нерухоме майно, обтяжень речових прав на нерухоме майно слід формувати витяг, який надається в процедурі державної реєстрації прав.

Порядок надання витягів з Державного реєстру речових прав, який визначає процедуру надання витягів, перелік документів, необхідних для їх отримання, права та обов’язки суб’єктів, що є учасниками зазначеної процедури, затверджено постановою № 703.

Порядок надання витягів з Державного реєстру речових прав

Територіальні органи Міністерства доходів і зборів України мають право отримувати інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав, що надається на підставі письмового запиту такого органу, якщо зазначений запит зроблено у зв’язку зі здійсненням ними повноважень, визначених законом.

Орган державної реєстрації прав відмовляє в наданні витягу та інформаційної довідки, якщо заявник відповідно до закону не має права на отримання такої інформації.

Виписка — це форма отримання інформації з Державного реєстру речових прав в частині відомостей про осіб, які одержали дані про права та обтяження на нерухоме майно, що належить певній особі.

Також право територіальних органів Міністерства доходів і зборів України на безоплатне отримання від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформації, необхідної для здійснення повноважень таких органів, в частині забезпечення погашення податкового боргу платника податків, передбачено ст. 20 Податкового кодексу.

«Гарячі лінії»

Дата: 3 жовтня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42