Статті

Джек-пот по-українськи

Чи сприятиме повернення грального бізнесу у правове русло залученню додаткових надходжень до бюджету?

Незабаром виповниться чотири роки після заборони грального бізнесу в Україні. 25 червня 2009 р. набрав чинності відповідний закон, яким було накладено табу не тільки на організацію такого бізнесу, а й на участь в азартних іграх. Тоді причиною кардинального рішення керівництва держави стала пожежа в одному із закладів Дніпропетровська, яка забрала дев’ять людських життів. Нині ж влада всерйоз замислюється про реанімування грального бізнесу й залучення коштів від нього до бюджету.


Бізнес поза законом

Тим більше що в державному бюджеті на 2013 р. передбачено, що саме за рахунок цієї категорії доходів зі спецфонду фінансуватимуться заходи з надання допомоги онкохворим дітям, підтримки культури і спорту. В принципі, практика загальносвітова, адже в більшості країн азарт виступає в ролі головного інвестора втілення в життя соціальних програм. Проте є одне «але»: з основного фонду бюджету на аналогічні заходи планується витратити 2,3 млрд. грн.  Тільки в Києві щороку в кишенях власників грального бізнесу осідає 1 млрд. дол. Такі підрахунки зробили члени громадської організації «Міжнародна правозахисна асамблея «Антикорупційне бюро України» на чолі з Віктором Швецем.

Так, саме до кишень ділків від азарту, діяльність яких з волі законотворців опинилася поза законом, перекочовують зароблені непосильною працею гроші співвітчизників. Їх же, залежних від гри, або лудоманів, налічується в нашій державі близько 2 млн. осіб. Звичайно, дехто із завсідників гральних закладів кинув цю справу. Решта ж, кому заборона — не перепона, пішли в підпілля. Разом з організаторами «ігрищ», які з платників податків і зборів перетворилися на платників штрафів.

Мало не щотижня органи внутрішніх справ рапортують про закриття гральних точок. Нещодавно на Донеччині кілька десятків «одноруких бандитів» навіть показово розчавили бульдозером. Але що голіший, то мудріший. І доки парламентарії затягують із розглядом законопроектів про легалізацію грального бізнесу, заклади продовжують заманювати простий люд, маскуючись у найрізноманітші форми: під секонд-хенди, кафе (у тому числі Інтернет) або... миттєві державні лотереї.

Зарегулювали...

Про лотереї згодом. Наразі — історія питання. У згаданому 2009 р. у місячний строк мали бути розроблені нові правила функціонування гральної справи, які б дали можливість, з одного боку, ефективно її контролювати, з іншого — мати суттєвий приріст дохідної частини бюджету. Але цього не сталося, і, недовго перебуваючи в сум’ятті, організатори ігор сховалися в «затінку».

Та й при діючому на повну потужність бізнесі суперечність у нормативно-правових актах, що його регулювали, нерідко давала змогу не виконувати закони і оскаржувати нібито численні правопорушення, виявлені контролюючими органами. По-перше, потрібно було мати чималу кількість дозвільних документів. Торгові патенти на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу придбавалися щороку на кожне гральне місце окремо (4,2 тис. грн. — гральний автомат з грошовим або майновим виграшем, 192 тис. грн. — гральний стіл з кільцем рулетки). Ліцензій же на провадження діяльності з проведення азартних ігор потрібно було придбати дві: від місцевого органу влади за 250 грн., від Мінфіну України — за 150 тис. євро за п’ять років дії.

Щодо механізму оподаткування доходів від гральної індустрії, то обов’язок зі сплати податків було покладено на дві сторони — операторів ринку і фізичних осіб — гравців. Статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  визначалося, що для суб’єктів грального бізнесу ставка податку на прибуток має бути не меншою, ніж загальна ставка цього податку (на той час 25%). За нинішньої ставки податку в 19% окремо в Податковому кодексі питання оподаткування прибутку гральних закладів не обумовлюється.

...і не оподаткували

А от норма про оподаткування доходів, нарахованих фізичним особам як виграш чи приз (крім виграшу в державні чи недержавні лотереї), в Податковому кодексі є. Відповідно до п. 167.3 ст. 167 документа, як і раніше, ставку податку визначено в подвійному розмірі від основної, тобто 30%. Також, як і раніше, пп. 170.5.4 п. 170.5 ст. 170 Кодексу на організаторів азартних ігор покладено обов’язок з виконання функцій податкового агента. Якщо передбачено попереднє придбання права на участь у грі, не беруться до уваги витрати, понесені гравцем у зв’язку з одержанням такого доходу. Інакше кажучи, базою оподаткування є «чиста» сума виграшу, з якої і за рахунок якої кошти мають утримуватися під час виплати.

У даному контексті єдине, чого на відміну від попереднього немає в чинному законодавстві, так це обов’язку фізичної особи при заповненні декларації про майновий стан і доходи включити до складу свого загального оподатковуваного річного доходу позитивну різницю між сумою такого доходу та документально підтвердженими витратами, понесеними у зв’язку з його отриманням протягом року. І правильно, адже на практиці подвійне трактування букви закону щодо утримання податку з гравців призводило до того, що жодна з норм не працювала. Касири виплачували гравцям усю суму виграшу, а ті, у свою чергу, не поспішали її декларувати: мовляв, хто винен, що власник грального закладу при видачі «бонусу» не вчинив так, як, наприклад, діє роботодавець по відношенню до працівника під час виплати зарплати?

«Павутина» азарту

Після заборони грального бізнесу заклади перекваліфікувалися на Інтернет-клуби. Замість слот-автоматів там з’явилися звичні для людського ока монітори, на екрані яких можна було побавитися тими самими іграми, що й завжди, попередньо внісши гроші до каси і отримавши кільканадцятизначний код доступу. Причому все було цілком легально, оскільки чинною на той час ст. 15 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності» передбачалося ліцензування електронних серверів при провадженні діяльності з організації та проведення азартних ігор в електронному (віртуальному) казино, тобто фактично такі сервери визнавалися повноправними суб’єктами грального бізнесу. От тільки сервери Інтернет-клубів (читай — прибутки від їх діяльності) знаходилися не в Україні, а за кордоном, та й годі було шукати повноцінний доступ до всесвітньої мережі поодиноким студентам, які зазирали туди, аби скачати реферат.

Паралельно з цим у «павутині» з’явилося безліч порад про те, як обіграти рулетку, та слотоімітаторів, які в режимі безкоштовної гри
приваблювали клієнтів досить непоганими комбінаціями, а після внесення плати (через sms, термінал або за допомогою web-money) ставали безвиграшними. Звісно, про декларування доходів і сплату 30-відсоткового податку з виграшу не йшлося, оскільки, якщо комусь і посміхнулася доля в Інтернет-казино, ідентифікувати його все одно неможливо. Та й загалом до казино — як реального, так і віртуального — рідко потрапляють байдужі до гри люди. Більшість клієнтів дотримуються неписаного правила азарту, а саме: «у казино не можна виграти — можна лише позичити в нього гроші». Вони почуваються постійно втягнутими у гру, чергуючи виграші з програшами, і за результатами року, як правило, різниця між такими доходами і витратами є не позитивною, а негативною, тобто зникає сам предмет декларування.

На кону — відповідальність

Якби тенденція була протилежною, оператори ринку не відкривали б на свій страх і ризик нові й нові ігрові зали. Гроші ж «на кону» немалі. Відповідно до ст. 2032 Кримінального кодексу України заняття гральним бізнесом карається штрафом від 10 тис. до 40 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 тис. — 680 тис. грн.) з конфіскацією грального обладнання. Покарання за ті самі дії, вчинені особою, раніше судимою за зайняття гральним бізнесом, становить від 40 тис. до 50 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (650 тис. — 850 тис. грн.) з конфіскацією грального обладнання.

Втім, кримінальну відповідальність за зайняття гральним бізнесом було встановлено тільки в 2011 р. А ще цей рік позначився накладенням вето на азартні ігри в Інтернеті. Законом України від 19.05.2011 р. № 3383-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення законодавства про заборону грального бізнесу в Україні» було змінено трактування термінів «гральний бізнес» та «азартна гра». Перший, крім усього іншого, став включати надання можливості доступу до азартних ігор в інтерактивних закладах, електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера; для  другого ж терміна обов’язковою умовою участі в грі є сплата грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості.

Спробуй ще!

З 6 жовтня 2012 р. на вітринах гральних закладів знову запалали вогники, тільки вже «під іншим соусом» — миттєвих державних лотерей. Справа в тому, що набрав чинності Закон України «Про державні лотереї в Україні», який дав можливість цілком легально приймати ставки, нібито продаючи лотерейні квитки.

Термінали електронної системи отримання ставок — таке визначення ввели в обіг законотворці. Ці пристрої нічим не відрізняються від гральних автоматів, як і принципи їх роботи. За словами очевидців, купюри, засунуті в нутро «одноруких бандитів», на екрані перетворюються на бали, на які і потрібно грати. При вдалому збігу обставин апарат видає квиток із повідомленням про виграш, який у касі можна обміняти на готівку. Якщо ж ні, вибачайте або спробуйте ще.

Фінансова вигода від нововведення не забарилася: в 2012 р. лотерейні оператори сплатили до держбюджету майже 240 млн. грн. Можливо, саме тому можновладці не поспішали реагувати на заклики щодо необхідності усунути законодавчу лазівку. «Діяльність таких закладів дійсно легальна, їх документи в порядку. Головне — не форма апарата, а зміст. Вони закону не порушують», — пояснювали в МВС України.

Безвиграшні лотереї

Але в лютому 2013 р. виявилося, що й з документами в операторів, які працюють на ринку державних лотерей, не все до ладу. Закінчився термін дії ліцензій. Вони були в чотирьох суб’єктів господарювання: ТОВ «М.С.Л.» («Молодьспортлото»), «У.Н.Л.» (підприємство зі 100-відсотковими іноземними інвестиціями), ЗАТ «Патріот» та АТ «Ощадбанк».

У відповідь на критику Мінфін України підготував законопроект «Про запровадження мораторію на видачу ліцензій на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей». Чиновники визнали, що ухвалений восени закон дає можливість операторам ринку під виглядом державних лотерей залучати громадян до участі в азартних іграх. Примітно, що мораторій пропонується запровадити до прийняття закону про азартні ігри, яким буде врегульовано діяльність з організації та проведення азартних ігор, у тому числі лотерей.

Майже за Антоном Чеховим: рушниця, яка висить на стіні, має рано чи пізно вистрелити. Навряд чи можна списати бажання оподатковувати гральний бізнес за допомогою лотерей на недбалість законотворців. Швидше за все, воно продиктовано бажанням легалізувати бізнес.

Пропозицій щодо повернення індустрії азарту в правове русло було аж сім. Спектр варіантів, що пропонувалися, — доволі широкий: це й створення ігрових зон по всій країні, спецтериторій у містах і фанзонах Євро-2012, легалізація тільки букмекерських контор, усього грального бізнесу, але з більш жорсткими вимогами до ліцензування й інших умов роботи.

Відпочинок для багатих

Від створення ігрових зон вирішено було відмовитися з огляду на невдалий досвід Росії, де «лас-вегаси» в Калінінградській області, на Кубані, в Сибіру та на Далекому Сході так і не запрацювали. А от чи пристануть парламентарії на пропозицію свого колеги Олега Царьова, який на початку лютого вніс до Верховної Ради України законопроект «Про гральний бізнес в Україні» (реєстр. № 2156), стане відомо, коли документ змінить статус із «наданий для ознайомлення» на «такий, що розглядається».

Народний обранець пропонує дозволити казино тільки в 5-зіркових готелях з кількістю номерів не менше 60, а також 3- і 4-зіркових готелях з наявністю менше 60 номерів на курортах. Крім того, пропонується дозволити проведення інтелектуально-комерційних ігор в електронному (віртуальному) клубі, тоді як гральні автомати залишаться під забороною. У разі ухвалення законопроекту для організації та проведення азартних ігор потрібно буде придбати ліцензію терміном дії сім років. «Ніде в світі не змогли протистояти незаконній гральній діяльності доти, доки хоча б частково її не легалізували. Тому є ідея, і її підтримують в уряді, легалізувати азартні ігри в 5-зіркових готелях, встановивши дорогу ліцензію — 68 млн. грн. Це буде вид відпочинку виключно для багатих», — обгрунтовує ініціативу Олег Царьов.

В іншому документі — проекті закону «Про казино в Україні» (реєстр. № 2945), зареєстрованому в парламенті 26 квітня 2013 р., депутат пропонує справляти з казино за ліцензії вже 40 млн. грн., а територію азарту обмежити виключно 5-зірковими готелями з кількістю номерів не менше 80. Подбав Олег Царьов і про права гравців, передбачивши обов’язкове страхування ризику невиплати призу у випадку неплатоспроможності чи банкрутства організатора азартних ігор в розмірі не менше 10 млн. грн.

Азарт як головний біль

Залишається сподіватися, що, упорядковуючи високорентабельну індустрію розваг, влада продемонструє розважливий законотворчий підхід. Адже в сучасному суспільстві навряд чи комусь невідоме поняття лудоманії, проте мало хто знає, як із цим боротися. Цікаво, що англійське слово «gamble» (азарт) має собі подібне в одному з українських діалектів — «гембель». Воно використовується у значеннях «головний біль», «неприємність». Звідси й прочитується «азарт» як «головний біль»: і для держави — через неврегульованість, і для співвітчизників — з цієї самої причини.

Всім по 100!

Бездомний Денніс Махурін зі штату Індіана (США) виграв у миттєву лотерею 50 тис. дол. Незважаючи на те що після сплати податків він одержить лише 35 тис. дол., американець не засмучується. Частину коштів планує покласти в банк, решту витратити на лікування зубів, відвідання свого сина, придбання нового намету. Приємний сюрприз чекає і на всіх знайомих Денніса: він роздасть їм по 100 дол.

Шалом, шара!

В Ізраїлі, де гральний бізнес заборонено, «однорукі бандити» визнано найпопулярнішою розвагою азартних користувачів Інтернету. Такий висновок було зроблено за результатами опитування, проведеного одним з авторитетних Інтернет-видань. Понад 60% респондентів зазначили, що регулярно відвідують сайти з безкоштовними гральними автоматами. Таким чином мешканці країни сподіваються набути навички, які потім допоможуть їм зірвати джекпот або виграти велику суму.

Рятівні ігри

Президент Кіпру Нікос Анастасіадіс озвучив план з порятунку економіки країни, який складається з 12 пунктів. Один із них включає можливість дозволу роботи казино в південній частині острова. За приблизними підрахунками, вони щороку приноситимуть до держскарбниці до 50 млн. євро. у вигляді податків та зборів. Наразі гральні заклади існують лише на півночі, в турецькій частині Кіпру, і користуються великою популярністю у туристів.

«Гарячі лінії»

Дата: 3 жовтня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42