Статті

Уряд повинен мати план «Б» для економіки

Останнім часом експерти міжнародних організацій як змовилися: в один голос погіршують прогноз зростання ВВП в Україні. Та й сам уряд налаштований уже не так оптимістично, як раніше, плануючи замість закладених у держбюджеті 3,5% вийти на 3%. Причина: після того, як був «зверстаний» головний фінансовий документ на 2013 р., економіці знову «погіршало». Таку думку висловив виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег УСТЕНКО, до якого «Вісник» звернувся із запитаннями не хто винен, а що робити? Як логічніше вчинити в даній ситуації, у тому числі за допомогою зміни акцентів у податковій політиці?


В. — Олеже Леонідовичу, наскільки, на Вашу думку, рецесія світової економіки впливає на Україну?

О. Л. — Переконаний, вкрай негативно, оскільки, якщо врахувати, що українська економіка половину свого ВВП одержує за рахунок експорту товарів, очевидно, що будь-які негативні рухи, так само як і позитивні, у світовій економіці мають так чи інакше позначитися на українській економіці. Якщо Європейський Союз у 2013 році демонструватиме падіння, і якщо темпи економічного зростання Російської Федерації вповільнюються, і Китай, схоже, вповільнюватиметься, і Латинська Америка показує не такі хороші результати, як очікувалося, скажімо, ще кілька місяців тому, то все це позначиться на українській економіці. Але також це означає, що перед українською економікою слід ставити нові завдання — насамперед пов’язані зі стимулюванням внутрішнього попиту, внутрішнього виробництва, тобто мова має йти про перехід до нової моделі розвитку.

В.Чи вдасться виконати показники, закладені в бюджеті, і від яких чинників це залежить?

О. Л. — Щодо держбюджету існує ціла низка чинників ризику. Коли бюджет «верстався», наскільки я розумію, станом на серпень 2012 року він був абсолютно реалістичний, тому що враховувалася інформація до того часу. Але в IV кварталі минулого року ситуація на світовому ринку різко змінилася. У 2013 році така тенденція продовжилася, внаслідок чого Україна почала себе «гірше почувати» за трьома основними групами експортної продукції: машинобудування, металургія, хімічна галузь.

У зв’язку з цим темпи економічного зростання знизяться. Очікувані 3,5% зростання ВВП одержати вкрай складно, проте можливо. Вважаю, що правильна позиція будь-якого уряду — ставити перед собою якомога амбітніші завдання. Водночас мета щодо економічного зростання має супроводжуватися і певною кількістю ризиків, уряд повинен мати план «Б», який полягає в тому, що буде, якщо Україна не досягне бажаних темпів економічного зростання. Тим більше, що прогноз багатьох міжнародних експертів щодо зростання української економіки протягом місяця або навіть декількох останніх тижнів був значно зменшений. Ми бачили й мінусове зростання, яке напророкував у прогнозі для України Європейський банк реконструкції та розвитку, і нульове зростання — від Міжнародного валютного фонду, й незначне, але все-таки зростання, — від Світового банку. Тобто доходи держбюджету потенційно перебувають у зоні ризику, до того ж низький показник інфляції не дає змоги Міндоходів України зібрати так званий інфляційний податок. І ключові заходи щодо формування плану «Б» полягають у необхідності перегляду не так дохідної, як видаткової частини держбюджету, її оптимізації.

В.Як щодо резервів наповнення держбюджету?

О. Л. — Насамперед я б хотів відзначити зусилля уряду, спрямовані на зниження дефіциту держбюджету. Ведуться переговори із МВФ, робляться спроби знизити дефіцит з позначки 5,5% від ВВП минулого року до орієнтовно 4,5% поточного. Чому це важливо зробити? Це важливо з точки зору недопущення нарощування, і тим більше швидкого нарощування державного боргу. Український бюджет, особливо його видаткова частина, сформований таким чином, що його левова частка — це соціально захищені статті, чого в принципі чіпати не можна. Фактично уряд має маневр на близько ¼ видаткової частини бюджету, що стосується інших не захищених соціально програм. Тобто їх необхідно активізувати. Я припускаю, що уряд має вирішити це завдання і в ближній, і в середній, і в довгостроковій перспективі. МВФ намагається вирішити завдання в ближній і середній строковій перспективі. Для них питання — просто зниження дефіциту держбюджету, але уряд, виходячи з чинного бюджету, оцінює середню й довгострокову перспективу. Він боїться, що не буде закладено основ для подальшого економічного зростання. МВФ на відміну від уряду ніби говорить: почекайте, добре мати й зберегти те, що є і, відповідно, продовжувати фінансувати витрати, які є й були у вас закладені.

В.Яку роль в інвестиційній привабливості країни відіграє зниження ставок податків?

О. Л. — Знову ж таки, моє розуміння логіки економічного блоку українського уряду: одним із факторів впливу на інвестиційний клімат у країні він вважає саме податки. Цілком закономірно уряд думав з приводу того, що, знижуючи ставки податків, можна одержати додатковий імпульс для притоку іноземних інвестицій до країни. А прямі іноземні інвестиції, які «зайдуть» до країни, у свою чергу супроводжуватимуться додатковим зростанням економіки України. Однак зниження ставок податків так, як планувалося українським урядом, тобто за невеликий проміжок часу, призводить до ризиків виконання держбюджету. Не факт, що буде отримано моментальний відгук з боку реального виробництва та економічних агентів, інакше кажучи, українських підприємств, і вони стануть випускати більше продукції й активніше вести бізнес одразу після зниження ставок податків.

Саме появою тимчасового люфту, коли може виникнути ризик недоотримання бюджетом коштів, стурбовані представники МВФ. Вони запитують, яким чином перекриється ця недостача, і сподіваються, що зрештою логіку українського уряду буде модернізовано. Моє уявлення поточного моменту таке: швидше за все, незважаючи на бажання знизити і ПДВ, і податок на прибуток підприємств, це питання доведеться поки що відкласти, залишити його в поточному стані. Або можливе похідне — зниження, але значно повільнішими темпами, ніж планувалося раніше.

В.Як на невиконання обіцяного відреагує бізнес?

О. Л. — Ситуація є справді проблемною, тому що бізнес-середовище, природно, хотіло б зниження ставок податків. У жодній країні світу ви не знайдете бізнесмена, який би радів, якби податкове навантаження залишалося на колишньому рівні. І тим більше ви не знайдете прихильників підвищення податків. Рішення для України — знайти розумний компроміс між владою і бізнесом. Уряд не може аргументувати невиконання обіцяного тим, що у МВФ інший погляд на речі. Український уряд — незалежний. Навряд чи в якійсь країні, що зіткнулася з економічними труднощами, приміром Аргентині, Мексиці або Угорщині, на тому ж Кіпрі, послалися б на вимоги МВФ. Наскільки я зрозумів, виходячи з почутого від Прем’єр-міністра України Миколи Азарова, Першого віце-прем’єр-міністра Сергія Арбузова й Міністра доходів і зборів України Олександра Клименка, вони спробують працювати в умовах збереження діючих ставок податків. Акцент робитиметься на спрощенні процедур реєстрації та обліку платників податків, поліпшенні адміністрування податків — на тому, чого вимагає бізнес. А бізнес, на мій погляд, погодиться з відмовою від зниження ставок в обмін на системне адміністрування — це буде легше й краще. До речі, якщо взяти до уваги рейтинг Світового банку Doing Business, то податки — це проблема, але не така гостра з точки зору легкості ведення бізнесу в Україні. Більша частина бізнесу нарікає саме на процедуру сплати податків — скільки часового ресурсу на це йде, якою паперовою тяганиною супроводжується. Звісно, однієї роботи в напрямі поліпшення адміністрування податків недостатньо, але все-таки компенсатор для бізнесу буде.


Розмову вела Тамара МІШИНА