ПДФО

Оподаткування коштів, отриманих на відрядження та за роз’їзний характер роботи

У цій статті розглянемо, чи оподатковуються податком на доходи фізичних осіб доплати (надбавки) до посадових окладів працівників за роз’їзний (пересувний) характер роботи за умови укладення на підприємстві колективного договору та передбачених у ньому доплат (надбавок) до посадових окладів працівників за пересувний характер роботи; а також — чи виникає об’єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб у найманого працівника, якщо аванс на відрядження не видавався, а звіт про використання коштів, виданих на відрядження, подається для відшкодування витрат, понесених за власні кошти.


Оподаткування коштів за роз’їзний характер роботи

Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з п. 1 постанови № 490 підприємства самостійно встановлюють надбавки до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничних норм витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Водночас слід зауважити: якщо в рамках виконання своїх безпосередніх обов’язків працівник виконує роботу, яка передбачає постійне здійснення поїздок на підвідомчій йому території, то такі поїздки не є службовими відрядженнями. При цьому такому працівнику можуть відшкодовуватися витрати на проїзд відповідно до Порядку № 922.

Підпунктом 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу визначено, що заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Водночас відповідно до п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які згідно із законом сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Пунктом 167.1 ст. 167 зазначеного Кодексу встановлено, що доходи, одержані, у тому числі, але не виключно, у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, оподатковуються за ставкою 15%. У разі якщо загальна сума заробітної плати у звітному податковому місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17% від суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15%.

Таким чином, з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб доплати (надбавки) до посадових окладів працівників за роз’їзний (пересувний) характер роботи в розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, включаються до складу заробітної плати й оподатковуються в її складі відповідно до пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу за ставкою 15 та/або 17%.

Відшкодування витрат, понесених за власні кошти

Згідно зі ст. 121 КЗпП працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку із службовими відряд-женнями. Питання оформлення службових відряджень регулюються Інструкцією № 59, а відшкодування витрат на відрядження — пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу та постановою № 98.

Підпунктом 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 цього Кодексу визначено, що до загального місячного (оподатковуваного) доходу платника податку не включаються кошти, отримані на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 ст. 170 та пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Кодексу.

Відповідно до пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу при визначенні об’єкта оподаткування враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відряд-ження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.

Відповідно до пп. 170.9.2 п. 170 ст. 170 Податкового кодексу Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі — Звіт), подається за формою згідно з Порядком № 1276 до закінчення п’ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:

  • завершує таке відрядження;
  • завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, яка видала кошти під звіт.

Відповідно до Порядку № 1276 разом із Звітом подаються документи в оригіналі, що засвідчують вартість понесених у зв’язку з відрядженням витрат.

Згідно з п. 15 розділу І Інструкції № 59 підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв’язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону про РРО та Податкового кодексу. У разі відрядження за кордон підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених за кордоном у зв’язку з таким відрядженням витрат, оформлюються згідно із законодавством відповідної держави.

Отже, якщо направлення працівника підприємства у відрядження оформлено відповідно до вимог Інструкції № 59 і працівник, який витратив власні кошти на відрядження, подав Звіт згідно з Порядком № 1276 та підтвердив вартість понесених витрат відповідними документами в оригіналі, йому відшкодовуються витрати на відрядження. При цьому сума відшкодованих витрат не включається до загального місячного (оподатковуваного) доходу такого працівника.

«Гарячі лінії»

Дата: 3 жовтня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42