Новини
Тема: Податок на прибуток

Облік витрат зі страхування орендованого майна

Підприємство для здійснення господарської діяльності орендує майно у іншого платника податку. Який порядок відображення в податковому обліку підприємства витрат зі страхування орендованого майна?


Підпунктом 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу встановлено, що до витрат платника податку відносяться витрати зі страхування майна платника податку, об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, що це передбачено договором.

Майнове страхування — це галузь страхування, в якій об'єктом страхових відносин є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном юридичних або фізичних осіб, що здійснюються на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником.

Нагадаємо, що пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону про прибуток, аналогом якого на сьогодні є вищезазначений пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу, не передбачав окремого положення щодо віднесення до складу валових витрат суми страхових платежів, сплачених за договорами страхування майна, що перебуває в оренді. Витрати на страхування майна платники податку відносили до складу валових витрат виходячи з критерію щодо включення орендованого майна до складу основних засобів таких платників.

При цьому відповідно до пп. 8.5.2 п. 8.5 ст. 8 Закону про прибуток лізингодавець повинен був зменшити балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість основних фондів, наданих ним у фінансовий лізинг (оренду) в порядку, передбаченому для продажу основних фондів, а лізингоотримувач (орендар) в рамках договору фінансової оренди мав збільшити балансову вартість відповідної групи основних фондів у порядку, передбаченому для придбання основних фондів. Роз'яснення щодо правомірності віднесення до складу валових витрат лізингоотримувача (орендаря) страхових платежів за договорами страхування майна, що перебуває у фінансовій оренді, було надано листом № 10518/7/15.

З набранням чинності розділом ІІІ Податкового кодексу право на включення страхових платежів до складу витрат у податковому обліку отримали також орендарі за договорами оперативної оренди та лізингодавці за договорами фінансового лізингу. Таким чином, в умовах дії Податкового кодексу немає значення, кому належить орендоване майно, — орендарю (лізингоотримувачу) чи орендодавцю (лізингодавцю), якщо умову страхування майна орендарем передбачено договором оренди.

Крім того, порівняно із Законом про прибуток пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу не обмежує суму витрат 5% на добровільне страхування будь-яких ризиків, у тому числі страхування об'єктів фінансового та оперативного лізингу.

Зауважимо, що зазначені витрати у вигляді страхування орендованого майна включаються до витрат подвійного призначення, тобто таких, які приймаються в рахунок зменшення бази оподаткування тоді, коли вони пов'язані безпосередньо з господарською діяльністю підприємства.

У податкових деклараціях з податку на прибуток відображення суми страхових платежів за договорами страхування орендованого майна, як і у випадку страхування власного майна платника податку, залежить від того, з якою метою використовується орендоване майно — для загальновиробничих, адміністративних потреб чи з метою збуту продукції, залежно від чого такі витрати відображаються у відповідних рядках додатків до декларацій.