Статті

Осідлати електроконя

Зранку по дорозі на роботу в задушливій маршрутці, яка знову застрягла в пробці, я вкотре позаздрив завжди усміхненим мешканцям Амстердама, які їздять на роботу на велосипедах. Не кваплячись, крутять педалі велосипедисти в ділових костюмах — і на роботу дістаються вчасно, і свіжим повітрям встигли подихати.


Тут вам не рівнина, тут повітря інше...

Велосипедна ідилія в Амстердамі й багатьох інших європейських містах безпосередньо пов’язана з рельєфом місцевості. Місто, розташоване на рівнині, для велосипедистів — подарунок долі: не потрібно на крутих підйомах, вибиваючись із сил, налягати на педалі. Інша справа — Київ, де майже половина вулиць має чималий ухил. Тому в столиці кожен, хто відважиться їхати на роботу на велосипеді, стикається з двома серйозними проблемами. Перша — велосипедистові, що їде на підйом, доводиться важко дихати, а дихати, як виявляється, уже нема чим. Повітря зіпсоване вихлопними газами сотні автомобілів, що «тягнуться» на цей самий підйом. Глибоке і часте вдихання суміші газів, пилу й залишків кисню повністю перекреслює в цілому геніальну ідею здорового способу життя, яка виношується велосипедистами. Той, хто зумів дістатися до робочого місця, зазвичай перебуває в гарному настрої: він отримав приємне фізичне навантаження, заощадив п’ятірку на маршрутку, врешті-решт, вдало зманеврував між автомобілями, керованими зухвалими водіями. Однак після такого вояжу йому необхідно освіжитися. Тому багато, хто хотів би їздити на роботу на велосипеді, від цієї привабливої ідеї відмовляються — адже поки що не кожен офіс облаштовано такою розкішшю для працівника, як душ. Це друга проблема. Але й вона виникла вже згодом, коли електровелосипеди надійно увійшли в наше життя. А півтора століття назад важливим був лише той факт, що на новому диво-велосипеді можна було рухатися з вітерцем і без особливих зусиль.

Так, у 1895 р. у США було видано патент на велосипед з електродвигуном.

Сто років на виправлення

Через чотири роки, у 1899 р., сконструйовано перший прототип електровелосипеда. Проте акумуляторні батареї та електродвигуни того часу були настільки важкими і громіздкими, що електровелосипед виявився непридатним до практичного застосування. Велика вага, неповороткість, акумулятори, які випаровують кислоту, електродвигун, що іскриться, — такий вигляд мав перший електровелосипед. Конструкцію було визнано небезпечним атракціоном, й ідею «тимчасово забули» майже на 100 років. За такий чималий термін інженери зметикували, як робити акумулятори прийнятної ваги і безпечні електродвигуни. І в 1992 р. компанія Zikе розпочала серійний випуск електровелосипедів. На сьогодні у світі їх виробляється понад 30 млн. на рік, із них понад 20 млн. шт. — у Китаї.

Електровелосипеди на будь-який смак

Нині заводи випускають стільки різновидів електровелосипедів, що вибрати собі підходящу модель буде не складно. Є  такі велосипеди для міста: складані, порівняно невеликої ваги, з колесами малого діаметра, щоб їздити лише гладкими тротуарами і парковими доріжками. У складеному вигляді вони поміщаються до багажника автомобіля або на антресоль. Для виїзду на українські дороги знадобляться колеса більшого діаметра — 22 — 26 дюймів. Такі колеса — у дорожніх електровелосипедів, які ще називають класичними. Вони мають більшу вагу і запас ходу. Є також електричні спортивні шосейні, електричні гірські, а також електричні триколісні велосипеди. «Триколіски» з вантажними кошиками особливо популярні в Індії, у Китаї вони — надійний помічник у малому бізнесі.

А ось у КНДР на велосипедах взагалі та електричних зокрема заборонено їздити жінкам. Таке дивне рішення влади, формально вмотивоване загибеллю на велосипеді в ДТП дочки північно-корейського генерала, насправді має іншу мету. Влада країни програє боротьбу зі стихійними ринками, які стали дуже популярними. А оскільки основними учасниками цих стихійних «вогнищ капіталізму» є жінки, які привозять товар на велосипеді, то влада хоч у такий спосіб, але сподівається зупинити неприйнятний для державної ідеології процес. Поки що жінки виграють — вони стали приїжджати на ринки раніше, затемна, і таким чином уникають контролю.

Відокремлено в ряду електровелосипедів стоять електроскутери. Вони майже всі двомісні, масою 70 — 90 кг, прикрашені пластиковим обвісом, а педалі на них залишили скоріше за все як данину традиції. Якщо акумулятор сів, то за допомогою педалей на електроскутері далеко не заїдеш. Однак вони розвивають більшу швидкість порівняно з електровелосипедом.

Є ще одна особлива категорія електровелосипедів — іміджеві. Вони виконані переважно у стилі мотоциклів «чопперів» — низька посадка, довга рама, переднє колесо більшого діаметра, ніж заднє, і стильне кермо. Вони не дуже зручні для поїздок по місту, але для прогулянок у парку — якраз. Оглядаються всі.

Під столом, потайки від боса

Зарядити електровелосипед можна від будь-якої розетки на 220 В. Час повної зарядки залежить від типу акумулятора, зазвичай це 4 — 6 год. Найпростіші і недорогі акумулятори — свинцево-кислотні. З назви одразу зрозуміло, що вони важкі й примхливі, служать менше від інших, усього майже триста циклів «заряд — розряд» (це приблизно три — п’ять років активної експлуатації). Найсучасніші акумулятори — літійполімерні та літійметалофосфатні — набагато легші, мають більшу ємність (забезпечують більший запас ходу), довше служать, але дорожче коштують. Акумулятори на стоянці можна зняти і зарядити окремо від велосипеда. Бос навіть не помітить, що у працівників під столом заряджаються не лише мобільні телефони, а й електровелосипеди. До речі, для пробігу 100 км такому велосипеду знадобиться електрики на суму до 5 грн.

Енергія акумулятора живить «мотор — колесо» — це звичайне велосипедне колесо, в яке вмонтовано електродвигун. Його конструкція настільки проста, що ламатися там нічому, а основний секрет такого двигуна — дуже сильні неодимові магніти. «Мотор — колесо» може бути встановлено спереду або ззаду, перетворюючи велосипед на передньо- або задньопривідний. Випускаються навіть повнопривідні електровелосипеди, своєрідні «велоджипи». Аналогічна схема застосовується на деяких гірських електровелосипедах. «Вело-джипи» знадобилися б сільським листоношам, але, на жаль, вартість такого транспорту нині дорівнює зарплаті листоноші за кілька років.

Крути педалі в блакитні далі

Для того щоб енергію, запасену в акумуляторі, витратити ефективно, на електровелосипеді встановлюють систему керування, яку за принципом дії можна поділити на три групи.

У системі першого типу застосовується ручка газу, як на мотоциклі: «накручуєш» ручку — швидше їдеш. Системи керування такого типу популярні в Америці й на Сході. Але в деяких країнах Європи для керування електровелосипедом з такою системою необхідне посвідчення водія, тому що на ньому можна їздити, взагалі не використовуючи педалі. Іншими словами, велосипед перетворюється на електроскутер.

Друга система подає живлення на електродвигун, коли велосипедист прокручує педалі: один оберт педалей — двигун включається, припинив велосипедист крутити педалі — через дві секунди двигун вимикається. Час вмикання — вимикання запрограмовано в контро-лері електродвигуна, але основне правило — електродвигун виконує лише допоміжну роль, хочеш їхати — крути педалі.

Система керування третього типу — «найрозумніша». Вона вимірює зусилля, з яким велосипедист давить на педалі. Сильніше давить (їде на підйом) — двигун активніше допомагає їхати. Послабив велосипедист тиск на педалі (котиться по рівній дорозі) — двигун працює в економічному режимі. Така система стає дедалі популярнішою, адже вона включається в роботу саме тоді, коли необхідна її допомога, і забирає на себе більшу частину навантаження, але при цьому велосипед залишається велосипедом. Коротше кажучи, крути педалі, не лінуйся.

Сам собі Кулібін

А як бути тим, хто уже має улюблений велосипед і купувати окремо ще один, електричний, не тільки не хочеться, а й накладно? Для таких велосипедистів випускаються спеціальні велонабори, до яких входять двигун, контролер, система керування. Тобто все необхідне для переобладнання звичайного велосипеда в електричний. Тільки акумулятор слід докуповувати окремо, вибравши його за власними потребами й узгодивши зі своїми фінансовими можливостями.

Кілька років тому з’явилося в продажу так зване копенгагенське колесо. Це вершина простоти переобладнання: з велосипеда знімається заднє колесо, замість нього встановлюється «копенгагенське». І все, можна їхати, адже таке колесо містить акумулятори, двигун і систему керування. Про режим роботи двигуна, стан акумулятора і навіть про координати велосипеда на місцевості «копенгагенське» колесо повідомляє велосипедисту на телефон.

Плюси та мінуси електровелосипеда

Отже, ми з’ясували, що скориставшись електровелосипедом, можна приїхати на роботу, навіть не задихавшись. До речі, психологи стверджують, що половина людей, зайнятих розумовою працею, втомлюються по дорозі на роботу й назад більше, ніж від самої роботи. Громадський транспорт не дуже радує пасажирів позитивними емоціями, а електровелосипед може зберегти своєму хазяїнові тисячі нервових клітин.

А кому ще знадобиться електровелосипед? Веломандрівникам, адже поїздка на 30 — 40 км для новачка на звичайному велосипеді дуже втомлює. На електровелосипеді можна робити довгі пробіги без перевтоми, до того ж із собою можна прихопити запасні акумулятори, якщо необхідно везти вантаж (наприклад, намет або провіант). Крім того, такий велосипед дає змогу підтримувати більшу середню швидкість: якщо для непідготовленого веломандрівника комфортна швидкість по рівній дорозі становить близько 10 км/год, то на електровелосипеді він може без зусиль підтримувати швидкість близько 15 — 20 км/год.

Для людей літнього віку електровелосипед дає змогу довше вести активний спосіб життя, причому для прогулянок можна використовувати триколісні машини — так немає ризику впасти. Хворим у період реабілітації після велотренажера є сенс пересісти на електровелосипед — і час пройде цікавіше, і навантаження на організм буде точно дозовано.

А іміджеві моделі електровелосипедів, тобто «рокерські» або «гламурні», вирізняють із загальної маси велосипедистів тих, для кого це важливо.

Звісно, електровелосипед, як і багато інших улюблених наших речей, має свої недоліки. Він важчий від звичайного, тому ним складніше керувати, його не дуже зручно нести в руках, якщо виникає така потреба, наприклад, по східцях. Електровелосипед дорожчий від звичайного, але ж така плата виправдана, вона — за додаткові можливості.


Підготував
Дмитро ЗАБАШТАНСЬКИЙ

«Гарячі лінії»

Дата: 21 лютого, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42