Статті

На сторожі митних кордонів

22 червня 1992 р. було оприлюднено Указ Президента України № 353/92, в якому зазначалось: «Враховуючи важливу роль митної служби у забезпеченні єдності та цілісності митної території України, розширенні та зміцненні зовнішньоекономічних зв’язків із зарубіжними країнами, постановляю:
Встановити День митної служби України, який відзначати щорічно 25 червня — у день прийняття Верховною Радою України в 1991 році Закону про митну справу в Україні».


Довгим і тернистим був шлях нашої національної митної служби до одержання такого високого державного визнання.

Фактично її започатковано ще 907 р. торговельно-митним договором Київського князя Олега з візантійським імператором, наступними митними угодами Київської Русі з державами півдня, заходу та півночі. Знаменними віхами української митниці стали універсали Богдана Хмельницького та виданий великим гетьманом у квітні 1654 р. Перший загальнодержавний митний тариф. Вагомий внесок у справу державотворення та формування законодавчої бази фінансової й податково-митної системи України внесли правові акти Центральної Ради, урядів гетьмана П. Скоропадського, УНР та ЗУНР. Усе це — наша історія...

Становлення національної митної служби відбувалося в гранично складній соціально-політичній ситуації, напередодні розвалу єдиної колись союзної держави, у період, коли економіка та фінансова база СРСР опинилися на порозі краху. Не можна не згадати, що в комуністичному Союзі митна справа була суворо централізованою. На відміну від інших фіскальних та правоохоронних структур, які мали в Україні свої підпорядковані у м. Москві республіканські установи або філії — Мінфін, Голов-КРУ, прокуратура, МВС, КДБ, — в Республіці не було будь-яких координуючих відомств, які б здійснювали керівництво митною системою. Усі правові, фінансові, кадрові питання кожної митниці, що дислокувалася на території України, вирішувалися у м. Москві, а стягнені українськими митниками платежі до останньої копійки перераховувалися до «центру». До того ж митну службу було повністю підпорядковано політичним та економічним інтересам компартії та союзного уряду й зорієнтовано на дотримання державної монополії зовнішньої торгівлі й здійснення жорсткого ідеологічного контролю за ввезенням у країну так званої антирадянської та ідейно-ворожої друкованої, аудіо- та відеопродукції.

Наприкінці вісімдесятих років минулого століття в умовах гострої соціально-економічної кризи в Україні поширювався національно-демократичний рух, утверджувалися гласність, політичний плюралізм, національна самосвідомість. Новообрана Верховна Рада впевнено взяла курс у напрямі державотворення та забезпечення суверенітету Республіки. Це, у свою чергу, сприяло активізації зовнішньоекономічної діяльності національних підприємств і відкривало можливості для організації власної митної служби.

25 червня 1991 р. Верховна Рада Української РСР прийняла Закон «Про митну справу в Україні», який створив умови для розбудови митної системи в країні. Стаття 1 Закону констатувала: «Україна як суверенна держава самостійно створює власну митну систему та здійснює митну справу. Митна справа є складовою частиною зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності України». Актуальність і прогресивний характер цього Закону були тим вагомішими, що цей важливий акт було прийнято ще під час існування СРСР, керівництво якого виступало проти державотворчих заходів Верховної Ради УРСР. Зрештою, виходячи з цього і зважаючи на можливі політичні санкції та репресивні заходи з боку союзного центру, Президія Верховної Ради прийняла рішення не публікувати вищезазначений Закон у ЗМІ. Перший законодавчий акт з митної справи побачив світ у «Відомостях Верховної Ради України» лише 29 жовтня 1991 р. (тобто через чотири місяці після його ухвалення).

24 серпня 1991 р. парламент урочисто прийняв Акт проголошення незалежності України, яким було визначено її новий політико-правовий статус як самостійної, суверенної держави. Виходячи з життєвих інтересів українського народу Верховна Рада започаткувала підготовку фундаментальних законодавчих актів, які мали стати гарантією суверенітету та вільного розвитку держави. Одним із них став перший в історії країни Митний кодекс України. До підготовки проекту цього основоположного акта було залучено працівників Київської та Бориспільської митниць: Олексія Коваля, Олександра Єгорова і Олександра Шейка. 12 грудня кодифікований акт з митної справи після ретельного вивчення та доопрацювання парламентом було затверджено. Того самого дня Президентом України було створено Державний митний комітет України та призначено його першого Голову — Олексія Михайловича Коваля. Про значення, яке надавало керівництво держави організації національної митної служби, свідчив той факт, що текст Указу Президента під номером один був першим офіційним документом, підписаним Главою країни після його обрання на найвищу державну посаду.

Після прийняття Митного кодексу України та сформування Держмиткому почалася багатопланова буденна робота з розбудови широкомасштабного механізму митної служби України. Практичну діяльність нової загальнонаціональної системи довелося розпочинати з нуля. Але такий механізм було створено. Завдяки наполегливій праці  за лічені місяці вдалося створити єдину централізовану структуру, сформувати її апарат, налагодити постійний зв’язок з десятками митниць та митних постів, встановити митний контроль по всьому периметру державних рубежів України; нарешті, спрямовувати фінансові потоки митних платежів з м. Москви до м. Києва (до майже порожньої на той час скарбниці нашої держави).

Однак не все складалося добре. Держмитком не мав власного приміщення, транспорту, належних засобів зв’язку. Не вистачало кадрів, які мали б досвід управлінської роботи, не було необхідних технічних засобів для здійснення контрольних функцій на кордоні. Структура центрального апарату і митниць не завжди відповідала завданням, які стояли перед митною службою, що нерідко призводило до невиправданих реорганізацій та структурних переформувань. Не вистачало й матеріальних і фінансових ресурсів.

І все ж митна система країни набирала обертів. Вже протягом першого року функціонування служби в країні майже удвічі було збільшено кількість митних установ, налагоджено митний контроль у багатьох нових пунктах пропуску на автомагістралях та в аеропортах. До держбюджету спрямовано майже 40 млрд. купоно-карбованців. У листопаді 1992 р. Україна стала повноправним членом Всесвітньої митної організації. Новоутворена система надалі мала працювати в умовах ринкової економіки і стрімко зростаючих зв’язків підприємств усіх форм власності із зарубіжними партнерами.

Українську митницю чекали нові кардинальні перетворення, нові масштабні завдання. Відкривалися широкі горизонти.

«Гарячі лінії»

Дата: 14 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42