Податок на прибуток

Податок на прибуток підприємств: подання звітності сільгоспвиробниками, облік доходів і витрат, агрострахування

Сільське господарство було і залишається однією з пріоритетних галузей вітчизняної економіки, яка традиційно користується різноманітними податковими пільгами та спеціальними режимами оподаткування. Для виробників сільськогосподарської продукції (далі — сільгоспвиробники) передбачено кілька варіантів оподаткування. На сьогодні переважна більшість сільгоспвиробників сплачує фіксований сільськогосподарський податок. Водночас можна обрати загальний режим оподаткування, за яким аграрії повинні подавати звітність і сплачувати податок на прибуток один раз за рік.
Розглянемо специфіку податкового обліку та звітності сільгоспвиробників, облік витрат у сільгоспвиробників, що займаються вирощуванням зерна, податковий облік страхування сільгосппродукції тощо.


Подання сільгоспвиробниками податкової звітності у 2013 р.

Особливості сільськогосподарського обліку податку на прибуток зумовлені сезонним характером сільського господарства, оскільки між так званими витратним і дохідним періодами має пройти досить тривалий проміжок часу. Сільгосппідприємства сплачують податок на прибуток за підсумками звітного податкового року. Річний податковий період для зазначеної категорії платників починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року. Це дає змогу зробити річний розрахунок з податку на прибуток з урахуванням особливостей виробництва та реалізації сільгосппродукції. При щоквартальному обчисленні та сплаті податку на прибуток було б неможливо уникнути різких коливань — від збиткових періодів до невиправдано дохідних.

Сільськогосподарська діяльність має різні напрями: рослинництво, тваринництво, птахівництво, садівництво, розсадництво тощо. Для цих видів діяльності ст. 155 Податкового кодексу передбачено особливий порядок оподаткування, який стосується лише підприємств, що отримали дохід від продажу сільгосппродукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік у сумі, яка перевищує 50% загальної суми доходу. Відповідно до п. 209.7 ст. 209 цього Кодексу сільгосппродукцією вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 — 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД.

При цьому слід мати на увазі, що сільгосппідприємства, які орендують земельні ділянки для здійснення сільськогосподарської діяльності, відповідно до розділу ІІ Закону про оренду землі зобов’язані в обов’язковому порядку укладати договори оренди землі з орендодавцями. Відповідно до ст. 20 Закону про оренду землі та ст. 125 Земельного кодексу укладені договори оренди землі підлягають обов’язковій державній реєстрації.

Право оренди земельної ділянки згідно зі ст. 18 Закону про оренду землі виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Водночас зазначений порядок сплати податку та подання звітності не стосується підприємств, у яких понад 50% загальної суми доходу становить дохід від виробництва та/або продажу продукції квітково-декоративного рослинництва, дикорослих рослин, диких тварин і птахів, риб (крім риби, виловленої в річках і закритих водоймах), хутряних товарів, лікеро-горілчаних виробів, пива, вина й виноматеріалів (крім виноматеріалів, що продаються для подальшої переробки).

Якщо сільгоспвиробник відповідає зазначеним критеріям, він має право сплачувати податок на прибуток за підсумками звітного податкового року та подавати Податкову декларацію з податку на прибуток (далі — Декларація), затверджену наказом № 1213, у строки, визначені для річного податкового періоду, тобто протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду (пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу).

У разі якщо останній день строку подання Декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається перший операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Граничний строк подання Декларації для сільгоспвиробників у 2013 р. — 29 серпня.

Як зазначено в п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу, податок на прибуток сплачується протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання Декларації, а авансові внески з податку на прибуток сільгоспвиробники не сплачують.

Особливістю звітного періоду з 01.07.2012 р. по 30.06.2013 р. є застосування різних ставок податку на прибуток:  21% — у другому півріччі 2012 р. та 19% — у першому півріччі 2013 р.(п. 10 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу).

У зв’язку з цим виробники сільгосппродукції, визначені ст. 155 Податкового кодексу, повинні за річний податковий період (з 01.07.2012 р. по 30.06.2013 р.) подати протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного періоду, дві декларації: за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. та за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2013 р.

Врахування збитків

Збитки сільгоспвиробника — платника податку на прибуток з доходом за 2011 р. 1 млн. грн. і більше, понесені, зокрема, внаслідок неврожаю або низьких закупівельних цін, що пов’язано із сезонністю сільськогосподарських робіт і нерівномірною та достатньо тривалою окупністю, враховуються відповідно до вимог п. 3 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу. Тобто якщо у сільгосппідприємства за результатами 2011 р. станом на 01.01.2012 р. значиться від’ємне значення, то сума цих збитків в розмірі 25% включається до податкових витрат починаючи з першого півріччя 2012 р. та в наступні роки до повного їх погашення.

Зменшення податкових зобов’язань на суму земельного податку

Статтею 155 Податкового кодексу визначено, що сума нарахованого податку на прибуток зменшується на суму податку на землю, що використовується в сільськогосподарському виробничому обороті, тобто податку на ті земельні ділянки, які використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Водночас відповідно до абзацу «в» пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільгосппродукції, передбачено можливість включення до складу інших операційних витрат плати за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.

Зменшення нарахованого податку на суму податку на землю відображається в додатку ЗП до рядка 13 Декларації в табл. 1 «Зменшення нарахованої суми податку» за кодом рядка 13.6.

Нарахування плати за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті, відображається в додатку ІВ «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» до рядка 06.4 Декларації за кодом рядка 06.4.15.

Облік витрат сільгоспвиробників, що займаються вирощуванням зерна

Виробництво зерна — провідна галузь сільського господарства, основним етапом якого є передпосівні та посівні роботи. При цьому саме сезонні польові роботи формують собівартість сільгосппродукції, яку буде реалізовано після збору врожаю. Слід зазначити, що, оскільки сільське господарство тісно пов’язано з природними явищами та примхами погоди, не завжди рівень витрат відповідає виходу продукції, що зумовлює різкі коливання собівартості продукції в різні роки. При вирощуванні зернових культур залежно від ґрунтово-кліматичних умов виконуються такі сільськогосподарські роботи:

  • переорювання, боронування, розпушення землі культивацією та коткування;
  • внесення в ґрунт гербіцидів для знищення шкідників;
  • навантаження насіння та добрив і транспортування їх зі складу до поля;
  • сівба із внесенням добрив;
  • прикочування посівів тощо.

Крім того, сільгосптехніка, яку використовують, може бути як власною, так і орендованою, від чого залежить нарахування амортизації, віднесення до витрат паливно-мастильних матеріалів тощо.

Податкові витрати, пов’язані з вирощуванням зерна, його збиранням та очищенням, відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт (наданих послуг) і визнаються витратами звітного періоду, в якому сільгосппродукцію буде реалізовано, тобто передано покупцю, незалежно від дати її оплати.

Інші витрати, які не включено до собівартості реалізованої продукції, на підставі п. 138.5 цієї статті визнаються витратами періоду, в якому їх було здійснено, згідно з правилами бухобліку. Наприклад, витрати на зберігання зерна і на збут відображаються в обліку за датою їх виникнення. Щодо витрат на сплату податків і зборів, то вони визнаються за нарахуванням в останній день звітного податкового періоду, за який вони сплачуються (пп. 138.5.1), а проценти за отриманими кредитами (наприклад, для придбання сільгосптехніки) та депозитними операціями визнаються за правилами бухобліку, тобто у звітному періоді, в якому така заборгованість виникає (пп. 138.5.2).

Агрострахування

З метою надання гарантій стабільного розвитку сільгоспвиробництва в Україні розроблено унікальну систему управління сільгоспризиками, яка дає змогу попередити і вчасно компенсувати збитки сільгоспвиробнику. Це — субсидоване агрострахування.

З 01.07.2012 р. набрав чинності Закон № 4391, яким врегульовано економічні відносини щодо страхового захисту майнових інтересів сільгоспвиробників у разі настання страхових подій.

Страхування сільгосппродукції з державною фінансовою підтримкою здійснюється за рахунок грошових фондів, що формуються у страховика шляхом сплати страхувальником страхових платежів (премій), частина яких компенсується за рахунок державних субсидій, та доходів від розміщення коштів цих фондів. При цьому чинне законодавство не заперечує проти укладання договорів добровільного страхування сільгоспризиків на підставі ліцензії на майнове страхування.

Слід зазначити, що Закон № 4391 запрацює на повну потужність тільки після ухвалення багатьох підзаконних актів, адже типові (стандартні) договори розробляються для кожного страхового продукту чи окремої культури.

На сьогодні вже прийнято низку підзаконних актів. Так, постановою № 813 затверджено Порядок та умови надання сільгоспвиробникам державної підтримки. Цим документом передбачено, що державна підтримка надається аграріям у формі компенсації до 50% вартості страхового платежу.

При цьому на компенсацію 50% вартості страхових платежів можуть розраховувати лише сільгоспвиробники, які застрахували свою продукцію в страхових компаніях, що входять до Аграрного страхового пулу та отримали ліцензію від Нацкомфінпослуг на страхування сільгосппродукції з державною підтримкою.

Для забезпечення виконання зобов’язань перед страхувальниками Аграрний страховий пул створює страховий фонд покриття катастрофічних ризиків, джерелом формування якого є відрахування членів Аграрного страхового пулу з отриманих страхових премій з цього виду страхування у розмірі, визначеному Координаційною радою Аграрного страхового пулу, але не більше 5%.

Такі відрахування страховиків до страхового фонду покриття катастрофічних ризиків до їх податкових витрат не включаються.

Відповідно до норм п. 5 ст. 16 Закону № 4391 Нацкомфінпослуг (наказ № 611) разом з Мінагрополітики України (розпорядження № 1671) затвердили Вимоги щодо участі страхових компаній (страховиків) у страхуванні сільгосппродукції з державною підтримкою. Згідно з цим документом страховик може здійснювати страхування сільгосппродукції з державною підтримкою за умови, що він:

  • має досвід здійснення майнового страхування протягом останніх двох років, а також досвід передачі всіх або частини сільгоспризиків самостійно або через інших страховиків і страхових брокерів у перестрахування перестраховикам — нерезидентам;
  • має кваліфікований персонал;
  • вартість чистих активів страховика після закінчення другого та кожного наступного фінансового року з дати внесення інформації про цю фінансову установу до Державного ре-єстру фінансових установ має бути не меншою за розмір зареєстрованого статутного капіталу цієї фінансової установи та підтверджуватися аудиторським висновком;
  • має перевищення фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів) над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності не менше ніж на 25% та не менше ніж на 1 млн. євро за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Нацбанком України;
  • у страховика відсутні невиконані заходи впливу, що підтверджується відповідною інформацією Нацкомфінпослуг тощо.

Крім того, на сьогодні наказом № 660 та розпорядженням № 1968 затверджено десять нормативних документів, основними з яких є Стандартні страхові тарифи та Стандартний договір, що має унеможливити шахрайство з боку страховиків.

До того ж наказом № 760 та розпорядженням № 2677 затверджено Порядок та умови ведення страховиками персоніфікованого (індивідуального) обліку договорів страхування сільгосппродукції з державною підтримкою, який регулює механізм ведення страховиками персоніфікованого обліку зазначених договорів. Зокрема, цим документом передбачено, що страховики, які здійснюють страхування сільгосппродукції з державною підтримкою, зобов’язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування сільгосппродукції з державною підтримкою в розрізі страхувальників та об’єктів страхування.

Персоніфікований облік договорів здійснюється шляхом ведення реєстру в електронній формі. До реєстру вносяться відомості про договори страхування, про страховика, страхувальника, застраховані об’єкти, умови страхування, щодо здійснення страхового відшкодування, а також відомості про сформовані технічні резерви за такими договорами. Страховики зобов’язані вносити до реєстру інформацію про укладання, зміну або припинення договорів страхування протягом п’яти календарних днів з дати їх укладання. Контроль за дотриманням вимог цього Порядку здійснює Нацкомфінпослуг та центральний орган виконавчої влади, що забезпечують формування і реалізують державну аграрну політику відповідно до чинного законодавства.

Податковий облік страхування сільгосппродукції

У податковому обліку укладання договорів добровільного страхування сільгоспризиків, у тому числі сільгосппродукції з державною підтримкою, регулюється нормою пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу. Страхові внески належать до витрат подвійного призначення, тому обов’язково має виконуватися умова щодо взаємозв’язку застрахованих ризиків із господарською діяльністю сільгоспвиробника.

Страховий ризик згідно з абзацом восьмим ст. 1 Закону № 4391 — це ризик загибелі (втрати, пошкодження) застрахованих посівів (посадок), загибелі (недобору, недоотримання) застрахованого врожаю, загибелі (втрати, вимушеного забою, вимушеного знищення, травматичного пошкодження або захворювання) застрахованих сільськогосподарських тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей і тваринницької продукції, що належать сільгоспвиробнику на праві власності або на іншій законній підставі, внаслідок настання страхової події, яку передбачено договором страхування.

Тобто об’єктом страхування сільгоспризиків є ризик втрати врожаю конкретної сільськогосподарської культури або загибелі чи вимушеного забою тварин даного виду та віку. У зв’язку з цим витрати у вигляді страхового платежу за зазначеним договором страхування відносяться до складу податкової собівартості саме цієї культури чи виду тварин, оскільки згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу собівартість виготовлених і реалізованих товарів складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів.

Отже, витрати на страхування сільськогосподарських культур чи тварин, птиці, риби тощо відповідно до п. 138.4 цієї статті визнаються витратами звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації врожаю чи тварин, птиці, риби тощо.

Законом № 4391 передбачено, що у разі настання страхового випадку розрахунок збитку проводиться страховиком на підставі поданої заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування і зазначається страховиком у Страховому акті, форму якого затверджено розпорядженням № 1968 та наказом № 660.

У разі розбіжностей при визначенні причин і розміру збитку страхувальник і страховик мають право провести незалежну експертизу.

При страхуванні врожаю сільськогосподарських культур збитком є втрати страхувальника від недобору (недоотримання) урожаю в результаті повної або часткової загибелі (втрати, пошкодження) посівів тощо.

Розмір збитку у разі загибелі площі посіву застрахованої культури визначається як добуток площі посіву загиблої застрахованої культури та середньозважених витрат з урахуванням страхового покриття.

Отже, якщо сільгоспвиробником виконано всі умови договору страхування сільгосппродукції з державною підтримкою і страхова компанія здійснює страхову виплату, то у податковому обліку сільгосппідприємства застосовуються правила, встановлені абзацом другим пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу, а саме: якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податкустрахувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв’язку з провадженням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.

З урахуванням положень ст. 9 Закону про страхування можна зробити висновок, що застрахованими збиткамисільгоспвиробникає грошова сума, у межах якої страховик здійснює страхове відшкодування, сума якогоне може перевищувати розмір прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Суму страхового відшкодування слід включити до складу доходу платника податку — страхувальника в період її отримання.

Приклад

Згідно з договором страхування площ посівів зернових сільськогосподарських культур з державною підтримкою від сільгоспризиків на період перезимівлі сільгоспвиробник страхує озиму пшеницю, висіяну на площі 300 га у Київській області. У зв’язку з настанням страхової події (загибель культури в результаті вимерзання) відповідно до страхового акта постраждала площа посівів становила 150 га.

Відповідно до Стандартного договору:

• страхова вартість (сума фактично понесених витрат на одиницю площі) становить 1250 грн./га;

• максимальний рівень страхового покриття80%;

• страхова сума на одиницю площі1000 грн. (1250 грн. х  80/100);

• загальна страхова сума за договором страхування300 000 грн. (1000 грн. х 300).

Відповідно до Стандартних страхових тарифів страховий тариф по Київській області становить 70 грн./га.

Отже, це і є страховою премією з одиниці застрахованої площі. За рахунок бюджетних коштів сільгоспвиробнику було компенсовано 50% сплаченого страхового внеску. Розмір прямих збитків (страхового відшкодування) визначається шляхом множення показника страхової суми на 1 га на обсяг постраждалої площі (1000 грн./га х 150 га)150 000 грн.

Таким чином, згідно з даними, наведеними у цьому прикладі, в податковому обліку до складу витрат страхувальника включається сплачена сума страхового платежу за результатами звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації сільгосппродукції, у розмірі 21 000 грн. (70 грн./га × 300) та застраховані збитки згідно зі страховим актом у розмірі 150 000 грн.

До складу доходів страхувальника включається сума отриманої державної компенсації страхового платежу у розмірі 10 500 грн. та сума отриманого страхового відшкодування у розмірі 150 000 грн.

«Гарячі лінії»

Дата: 14 березня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42