Податок на майно

Плата за землю для фізичних осіб

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, в тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей землі.

Громадяни можуть отримати у власність або користування землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Іноземці та особи без громадянства не можуть отримати у власність землі сільськогосподарського призначення.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що належать до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Ставки податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження) встановлено ст. 272 Податкового кодексу.

Відповідно до цієї статті ставки податку за 1 га сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

  • для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,1%;
  • для багаторічних насаджень — 0,03%.

За сільськогосподарські угіддя, які надано в установленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, у тому числі військовими сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від того, до якої категорії земель вони належать, податок справляється за ставками, визначеними п. 272.1 зазначеної статті (п. 272.2 ст. 272 Податкового кодексу).

Податок за інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які не є сільськогосподарськими угіддями, справляється за ставкою:

  • у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі — за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження);
  • встановленою ст. 275 цього Кодексу, — за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено;
  • у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області — за земельні ділянки несільськогосподарських угідь, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, що зайняті господарськими будівлями (спорудами);
  • у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області — за земельні ділянки несільськогосподарських угідь, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено;
  • у розмірі 0,03% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області — за земельні ділянки несільськогосподарських угідь, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, що зайняті землями тимчасової консервації (деградовані землі).

Пропонуємо розглянути, в якому розмірі має встановлюватися плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), який коефіцієнт застосовується до нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення при обчисленні сум земельного податку або орендної плати за земельну ділянку, в якому випадку звільняється від сплати земельного податку фізична особа у разі надання земельних ділянок (земельних часток (паїв)) в оренду.

Розмір плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення

Яку плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) повинен отримувати власник паю при укладанні договору оренди?

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом, а справляння плати за землю — Податковим кодексом.

Згідно зі ст. 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У ст. 270 цього Кодексу зазначено, що об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до Указу № 1529 укладання договору оренди земельної частки (пай) з виплатою орендної плати у натуральній або грошової формі є обов’язковим.

З метою підвищення рівня соціального захисту селян — власників земельних ділянок і земельних часток (паїв), а також відповідальності землекористувачів за ефективне використання земель сільськогосподарського призначення Указом № 92 визнано одним із пріоритетних завдань розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Орендні відносини в Україні регулюються Законом № 161, ст. 1 якого визначено, що оренда землі — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 5 цього Закону встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 13 зазначеного Закону договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний передати орендареві земельну ділянку у користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до визначення, наведеного у ст. 21 Закону № 161, орендна плата за землю — це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Враховуючи вищезазначене, плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) встановлюється у розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю), яка поступово збільшується залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря та індексів інфляції.

Пільги у разі надання земельних ділянок в оренду

Які пільги щодо сплати земельного податку встановлено для фізичних осіб та чи звільняються від сплати земельного податку фізичні особи — власники земельних ділянок (земельних часток (паїв)) у разі надання земельних ділянок (земельних часток (паїв)) в оренду?

Відповідно до п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу від сплати земельного податку звільняються:

  • інваліди першої і другої груп;
  • фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
  • пенсіонери (за віком);
  • ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону № 3551;
  • фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п. 281.2 ст. 281 Податкового кодексу звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

  • для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 га;
  • для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більш як 0,25 га, у селищах — не більш як 0,15 га, у містах — не більш як 0,10 га;
  • для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,10 га;
  • для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 га;
  • для ведення садівництва — не більш як 0,12 га.

Відповідно до п. 281.3 ст. 281 цього Кодексу від сплати земельного податку звільняються на період дії ФСП власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику ФСП.

Таким чином, фізичні особивласники земельних ділянок (земельних часток (паїв)) мають пільги щодо сплати земельного податку лише при передачі земельних ділянок, земельних часток (паїв) в оренду платникам ФСП.

Застосування коефіцієнта при обчисленні суми земельного податку

Який коефіцієнт слід застосовувати до нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення?

Постановою № 1185 внесено зміни до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою № 213, та визначено, що показники нормативної грошової оцінки 1 га ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 01.07.95 р., застосовуються із коефіцієнтом 1,756. Зазначена постанова набрала чинності з 1 січня 2012 р.

Отже, при обчисленні суми земельного податку або орендної плати за земельну ділянку платники мають застосовувати коефіцієнт 1,756 до нормативної грошової оцінки 1 га ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 01.07.95 р.

Сплата податку за земельні ділянки, надані для ведення садівництва

Чи повинна фізична особа — пенсіонер, яка має неприватизовану земельну ділянку в садовому товаристві, сплачувати земельний податок?

Статтею 35 Земельного кодексу визначено, що громадяни — члени садівницького товариства мають право приватизувати земельну ділянку, і така приватизація здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.

Землі загального користування садівницького товариства є його власністю, до них належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами та іншими об’єктами загального користування. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Згідно зі ст. 116 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених Земельним кодексом.

Відповідно до пп. 281.1.3 п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу пенсіонерів (за віком) звільнено від сплати податку.

При цьому звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, зокрема для ведення садівництва — не більш як 0,12 га.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 Податкового кодексу).

Коли земельні ділянки приватизовано громадянами — членами садівничого товариства і кожен громадянин отримав документ, що засвідчує право на земельну ділянку, такі громадяни, крім тих, кому надано пільги щодо сплати земельного податку згідно зі ст. 281 Податкового кодексу, самостійно сплачують земельний податок до бюджету. За земельні ділянки загального користування, які знаходяться у власності товариства, земельний податок до бюджету сплачуватиметься товариством.

Статтею 286 Податкового кодексу зазначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу документами, що посвідчують право власності або право користування землею, є Державний акт на право власності на земельну ділянку та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Враховуючи вищезазначене, якщо власником землі чи користувачем земельних ділянок, наданих для ведення садівництва, є садівницьке товариство і члени товариства не оформили право на свою земельну ділянку, то таке товариство і буде платником земельного податку до бюджету (включаючи земельні ділянки загального користування).

Якщо фізична особа має у власності земельну ділянку, надану для ведення садівництва, і ця ділянка посвідчується Державним актом на право власності, то в цьому випадку зазначена особа повинна самостійно сплачувати земельний податок, або вона має пільгу щодо земельного податку відповідно до ст. 281 Податкового кодексу.

«Гарячі лінії»

Дата: 21 лютого, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42