Юридична практика

Визначення підстав для звернення до суду з позовом про застосування адміністративного арешту коштів платника податків

Суть справи. Орган ДПС має всі законодавчо визначені підстави для звернення до суду з позовом про застосування адміністративного арешту коштів платника податків, який має податковий борг та не має достатньо майна для його погашення.

Рішення суду. Севастопольський апеляційний адміністративний суд при розгляді справи № 2а-13436/12/0170/13 за позовом органу ДПС до ТОВ «Е» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, зазначає таке.

Загальну процедуру і підстави для застосування адміністративного арешту органами ДПС визначено ст. 94 Податкового кодексу.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов’язків платника податків, наведене в п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу, за змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна. Тобто зазначена стаття регулює правовідносини щодо застосування адміністративного арешту незалежно від предмета арешту.

Водночас законодавчо встановлено послідовне розмежування порядку накладення адміністративного арешту на майно платника, відмінне від коштів, та арешту коштів.

Так, адміністративний арешт майна згідно з нормами п. 94.10 ст. 94 цього Кодексу накладається за рішенням керівника органу ДПС, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірено судом. Однак арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого пп. 94.6.2 п. 94.6 зазначеної статті здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу ДПС до суду. Жодного рішення податковий орган у такому разі не приймає.

Згідно з п. 7.3 Порядку № 1398 для застосування арешту коштівна рахунку платника податків орган ДПС подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Зазначене правило застосовується у разі, якщо податковим органом визнано за необхідне застосувати адміністративний арешт як майна платника податків, відмінного від коштів, так і коштів на рахунку такого платника податків. Арешт майна та арешт коштів на рахунках платника за процедурою, визначеною п. 7.3 Порядку № 1398, накладається з підстав, передбачених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу.

Водночас цим Кодексом передбачено також інші додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім визначених зазначеною статтею.

Зокрема, це норми пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу, відповідно до яких органи ДПС мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша за суму податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Зазначена норма є як правом податкового органу на звернення до суду, так і підставою для накладення арешту на кошти платника податків. Підставами для застосування адміністративного арешту є:

  • відсутність майна, за рахунок якого може бути погашено податковий борг;
  • недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу;
  • майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Хоча таку підставу (пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу) і не зазначено у ст. 94 цього Кодексу, це не є перешкодою для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках. Ця норма є імперативною та обов’язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим, а саме: накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за певних умов, визначених цією нормою, та виключно щодо коштів та цінностей, що знаходяться в банках.

За таких обставин звернення податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти з підстав, передбачених пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу, може здійснюватися без урахування норми п. 7.3 Порядку № 1398. Отже, таке звернення може відбуватися не лише в день прийняття рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків. Водночас умовою застосування норми пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, та сплив 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, оскільки саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Таким чином, податкові органи за нормами пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку у разі відсутності у такого платника майна, достатнього для погашення податкового боргу.

При цьому сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу ДПС на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту.

Таку позицію Севастопольського апеляційного адміністративного суду повністю підтримано Вищим адміністративним судом України, про що чітко зазначено у листі № 642/12/13-13.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення апеляційної скарги органу ДПС про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Е», що знаходяться у банку.

«Гарячі лінії»

Дата: 21 лютого, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42