Статті

Історія з географією

А чи знаєте ви, що за допомогою грошових знаків можна захопливо вивчати географію? Є як мінімум два способи. Перший — зібрати валізу грошей і вирушити в подорож вивчати країни безпосередньо, так би мовити, у натуральну величину. Або другий спосібдізнаватися більше про екзотичні країни, уважно вивчаючи їхні банкноти. Такий спосіб дешевший, більш швидкий і щеплення від екзотичних хвороб робити не треба.


Холодний південь

Антарктиду, напевно, приємніше вивчати на відстані. Але багато з тих, хто побував на льодовому континенті, закохуються в нього назавжди. Група таких закоханих утворилася й стала випускати антарктичні гроші. Насправді, за міжнародними угодами Антарктида не належить нікому, і грошей там бути не може. Але ці — особливі. Вони випускаються номіналом від одного до ста доларів, і їх можна обміняти на американські долари за адресою, зазначеною на звороті. Усі виручені кошти направляються на організацію дослідницьких робіт в Антарктиді.

Учора й сьогодні

До речі, Антарктида — єдине місце, де лінія зміни дат проходить по суші. Така лінія є умовною і проходить від полюса до полюса, по різні сторони якої місцевий час відрізняється на добу. Тобто фактично можна переступати через лінію туди-сюди, із учора — в сьогодні, й навпаки.

Тут, до речі, згадується студентський анекдот про Герцена, який «однією ногою стояв у минулому, другою — у майбутньому, а посередині було похмуре сьогодення». Із населених територій найближче до лінії зміни дат знаходяться острови Чатем. Їх мешканці пишаються тим, що вони першими вступили в нове тисячоліття. І валюта у них життєрадісна — незалежно від номіналу на кожній купюрі є напис «Перший мільйон доларів». Натякають, аборигени! Але, на жаль, такими грішми розплачуються лише на островах Чатем. Навіть  у розташованій поруч Новій Зеландії їх приймають неохоче.

Уперше з феноменом лінії зміни дат стикнулися учасники першої кругосвітньої експедиції, якою командував Фернан Магеллан. Після прибуття з експедиції з’ясувалося, що їх календар відстає від календаря Іспанії на один день. Вони рухалися зі сходу на захід, у них не було (не було ще винайдено) точного годинника. Був лише пісочний, щоб змінювати вахту на кораблі, і тому вони не помітили поступової зміни місцевого часу.

Пукапуканці цінують автомат Калашникова

Цікава загадка: представницю якого племені верхи на акулі зображено на купюрі Островів Кука?

Три основні етнічні групи почувають себе на островах архіпелагу як вдома. Це маорі, які становлять більшість, жителі острова Пукапука — пукапуканці та жителі атола Палмерстон — усі як один нащадки англійського моряка Вільяма Мастерса і його полінезійських дружин.

Острови Кука — одна з найбільших офшорних зон світу. Можливо, тому тут іноді відбуваються дивні події. Наприклад, у 2007 р. на островах було випущено монети, присвячені Шерлоку Холмсу. На аверсі монети було зображено Василя Ливанова (у ролі Холмса), а на звороті — Соломіна та Михалкова (у ролі Ватсона і Баскервіля). У тому самому році було випущено срібні монети, приурочені шістдесятиріччю автомата Калашникова. На монетах зображено, власне, сам автомат, воїна з червоним прапором і генерал-лейтенанта М. Калашникова. Схоже, що хтось дуже впливовий із колишнього Радянського Союзу теж почуває себе на Островах Кука як вдома.

Бермуди — це не тільки шорти

Бермудські острови настільки відомі своїм трикутником, що можна було б припустити, що долари у них також трикутні. Але ні, долари прямокутні, хоча й незвичного формату.

Розташована неподалік аномальна зона, відома як Бермудський трикутник, місцевих жителів не турбує. Якщо тут щось і зникає безвісти, так це податкові зобов’язання транснаціональних корпорацій, адже Бермудські острови — популярний офшорний центр. Раніше основою економіки Бермуд була работоргівля. Ну а після скасування рабства місцеві бізнесмени замість рабів возять сюди туристів. Виходить непогано — місцевий ВВП на кожного бермудця становить близько 70 тис. дол., так що місцева валюта цілком стабільна.

Дощ та алмази

Якщо говорити про стабільні валюти й такі, що рідко зустрічаються, не можна не згадати пулу.

Пула — грошова одиниця Ботсвани. У перекладі означає «нехай буде дощ». Таким самим словом люди вітаються. Це саме побажання — державний девіз Ботсвани. На банкноті зображено трьох найшанованіших державних діячів. Схоже, збиратися по троє — захід популярний не лише в нашій країні. Ну а на звороті банкноти бачимо дівчину, яка сортує основу добробуту країни — алмази, що там добуваються.

Загалом, усе логічно: банкнота містить нагадування про дві найкоштовніші у Ботсвані речі — дощ та алмази. А ті троє джентльменів повинні забезпечити країні мир — не меншу цінність, ніж вода й дорогоцінне каміння.

Мир назавжди?

А от влада Коста-Рики вирішила, що війн у них уже не передбачається, і після закінчення громадянської війни 1 грудня 1948 р. назавжди розформувала збройні сили. Таким чином, Коста-Рика — перша і поки що єдина самостійна країна світу, що не має власної армії. І коста-риканські песо такі само оптимістичні, як і уряд, і барвисті, як місцева природа.

Саме на коста-риканських островах, де така красива первозданна природа, знімався знаменитий фільм «Парк Юрського періоду». Не дивно, що Коста-Рика сьогодні — найбільший світовий центр зеленого туризму.

Дуже хотілося б розділити оптимізм костариканців і повірити, що світ не витрачатиме більше коштів на зброю. А всі використовуватимуть банкноти за прямим призначенням — щоб купувати жінкам квіти, а дітям — морозиво.

Юлія СЕМЕНОВИЧ, продавець:

Пригоду з банкнотами нещодавно пережила моя подруга. Ми працюємо в одному магазині. На жаль, пригода неприємна, пов’язана з фінансовими втратами. Увечері, перед закриттям, до магазину зайшов покупець, і за пиво та сир не мав чим заплатити, окрім як красивою іноземною купюрою. На ній була цифра 200, і називалася вона майже як євро — найра. Як він зумів переконати подругу, що за курсом це 2 тис. грн.,- не уявляю. Та й подруга  зранку сама не розуміла, як могла на таке «купитися». Подивилися в Інтернеті обмінний курс цієї найри нігерійської — півдня плакали. Дешева виявилася краса.

Юрій БРОВКО, водій вантажівки:

«Моя історія не зовсім про банкноти, ну, майже про банкноти, але мені вона запам’яталася. За рік до розвалу СРСР я на тягачі з цистерною-термосом возив гарячий бітум із Кременчуцького нафтоперегінного заводу на асфальтові заводи. І одного разу по дорозі на завод, у Градіжську, підібрав попутника. У дорозі скучно, і якщо попутник хороший співрозмовник, то це маленька удача. Виявилося, що хлопець щойно звільнився із в’язниці. Вдома, з його слів, його ніхто особливо не чекав, і він ще не вирішив, куди податися. Так, слово за словом, дійшли до того, що в’язниця — це школа життя. «Ну і чому ж ти там навчився такому особливому, чому на волі не вчать?» — запитав я. Він сказав, що покаже клас, але не під час руху. Через півгодини я вже в’їхав на завод і поставив машину під «краник» заливати бітум. А хлопець узявся за діло. З пачки печива «Шахове» він витяг внутрішню хрустку обгортку, взяв кулькову ручку. Доки я ходив оформляти документи, половину роботи було вже зроблено. Лицьова сторона п’ятикарбованцевої купюри була майже готова, а зворотну малювати вже було не обов’язково. І так було зрозуміло, що його кваліфікація дуже висока. Я ж навіть не спромігся щось сказати. А хлопець дивився крізь мене, там, по лівій стороні дороги, була вивіска «Відділ кадрів». Я зупинив машину, ми попрощалися, і він зник за дверима. Прикурюючи, я покрутив недороблені п’ять карбованців за кінчик і, недовго думаючи, спалив цей витвір «кримінального мистецтва».

«Гарячі лінії»

Дата: 14 березня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42