Інші податки

Адам Сміт та його економічні постулати

(До 290-річчя від дня народження)

Мабуть, немає у світі митника чи податківця, який би не цікавився життєписом Адама Сміта та його економічним вченням. І це не дивно. Адже він фактично був фундатором і сподвижником такої популярної в умовах нашого сьогодення свободи торгівлі та підприємницької діяльності.


Етапи великого шляху

Ім’я видатного англійського економіста, основоположника науки у сфері фінансової, банківської та податкової справи, який віддав свої енергію і талант служінню на благо людини, навіки увійшло в історію. Гострота розуму, неабиякі інтелектуальні здібності, які виявилися у хлопця уже в шкільні роки, згодом були підкріплені працелюбністю, силою волі, науковим підходом до будь-якої справи, в результаті чого світ побачив знаменитого вченого, видатну особистість, людину, яка прославила епоху.

Адам Сміт народився 5 червня 1723 р. у шотландському містечку Керколді неподалік Единбурга. Батько Адама, митний чиновник, помер за кілька місяців до народження сина. Після закінчення місцевої школи хлопець уже в 14 років вступив до університету в Глазго. У сімнадцятирічному віці як один із кращих студентів Адам отримав стипендію на подальше навчання у престижному і більш впливовому Оксфордському університеті, який успішно закінчив у 1745 р. Здобувши вищу освіту і захистивши докторську дисертацію, молодий науковець читав лекції в Единбурзькому університеті. Темами його досліджень на той час були економіка, філософія, земельне і податкове право.

У 1751 р. Сміт переїжджає до Глазго, де його обирають професором логіки місцевого університету, а незабаром у цьому навчальному закладі очолює кафедру філософії. Під час роботи в Університеті Глазго вже широковідомий вчений Адам Сміт на пропозицію герцога Беклю залишає викладацьку діяльність і на кілька років стає вихователем і наставником молодого спадкоємця герцога. Це була досить престижна й високооплачувана робота. Окрім того, вона дала Смітові можливість кілька років жити у Франції та Швейцарії і ближче познайомитися з науковими здобутками європейських філософів та економістів. Саме тоді, у 60-х роках ХVIII ст., Адам Сміт познайомився з європейськими вченими — енциклопедистами Вольтером, Дідро, Гельвецієм, з якими обговорював теоретичні аспекти розвитку філософії, економіки, фінансово-банківської системи та інші проблеми тогочасної науки, мистецтва і культури. У 1767 р. Сміт повернувся до рідного містечка Керколді і повністю присвятив себе науковій діяльності. У 1773 р. вчений переїздить до Лондона, де у 1776 р. побачила світ його фундаментальна наукова праця «Дослідження про природу і причини багатства народів».

У 1778 р. за підтримки своїх впливових прихильників в урядових колах країни Адам Сміт отримав посаду комісара митної служби Шотландії. Служба розташовувалася в Единбурзі, а річний оклад комісара становив величезну, як на той час, суму в 600 фунтів стерлінгів. Лише два роки Адам Сміт очолював цю митну установу, але за короткий період завдяки видатним знанням у галузі економіки та торгівлі зробив вагомий внесок у справу піднесення митної галузі Шотландії. За активної участі комісара-митника було впорядковано митні тарифи, скасовано протекціоністські податки та заохочення за експорт товарів, які Адам Сміт вважав шкідливими для економіки країни й такими, що завдають збитків вільній торгівлі й циркуляції товарів. Водночас вчений створив надійну систему боротьби з контрабандою. Зокрема, він чи не вперше у Великій Британії почав залучати до протидії контрабандистам військовослужбовців регулярної армії.

Адам Сміт міг би й далі плідно працювати в митниці, однак починаючи з 80-х років стан його здоров’я помітно погіршився. Останні роки життя вчений провів у рідній батьківській оселі у містечку Керколді, продовжуючи свої наукові дослідження з економічних і фінансових питань, а 17 липня 1790 р. видатного вченого не стало.

За мудрістю — немає рівних

Уже в своїх перших наукових працях, опублікованих під час роботи в Единбурзькому університеті, Сміт визначив загальні принципи економіки напередодні становлення промислового (машинного) виробництва. У монографії «Теорія моральних почуттів» вчений ґрунтовно окреслив еволюцію суспільних процесів і, ґрунтуючись на проведеному ним аналізі стану промислів і сільського господарства Англії тих часів, аргументовано прогнозував майбутній прогрес засобів виробництва й пріоритети ринкової економіки. Водночас вчений упевнено доводив неминучість поступового розвитку по висхідній лінії міжнародної торгівлі й банківського капіталу. Наукове дослідження Адама Сміта отримало високу оцінку британських філософів та економістів. Оцінюючи його внесок в економічну науку, відомий англійський історик М. Блауг стверджував: «... Сміту немає рівних ні у ХVIII, ні навіть у ХIХ ст. щодо глибокого проникнення в сутність економічного процесу, економічної мудрості». А коли його вищезазначений твір побачив світ, учений, філософ, економіст одержує загальноєвропейське визнання.

У цілому ж економічна теорія Адама Сміта сформульована в його головному фундаментальному творі «Дослідження про природу і причини багатства народів». Вона (теорія) тісно пов’язана з філософськими поглядами автора, його ставленням до абсолютної монархії, до людини і суспільства. Сміт стверджував, що розвиток виробництва, а відтак — і суспільного добробуту, насамперед забезпечують економічна конкуренція та вільне переміщення товарів, які можуть існувати лише в умовах звільнення економіки від державної регламентації і втручання влади у повсякденну господарську діяльність виробників матеріальних цінностей. Вчений гостро критикував пануючу на той час економічну політику меркантилізму (італ. mercante — торговець, купець), яка здійснювалась урядами Англії, Франції, Голландії, інших країн Європи й відображала інтереси торгової верхівки цих держав. Теоретики меркантилізму У. Стаффорд, Т. Мен, А. Серра та інші вважали джерелом багатства й добробуту суспільства сферу товарного і грошового обігу, а не виробництво матеріальних благ. Вони обґрунтовували державну політику, спрямовану на збільшення грошових накопичень за рахунок різкого зростання експорту товарів, зменшення їх ввезення в країну та стягнення максимальних податків. Водночас вчені ігнорували значення виробництва товарів, а відтак — і людини — виробника, на що неодноразово вказував Адам Сміт, а згодом й інші видатні філософи та економісти ХIХ — ХХ ст. Не дивно, що терміни «меркантилізм», «меркантильний» стали використовуватися не у значенні «торговий», «комерційний», а в переносному — як дріб’язково-ощадливий, гендлярський, спрямований виключно на матеріальний зиск.

Епохальні дослідження

У своїй фундаментальній праці Адам Сміт дав чітке визначення капіталу, який він поділяв на оборотний і основний. Вчений ґрунтовно проаналізував функцію грошей, цього, за його визначенням, «великого колеса обігу». Металеві гроші на той час уже були в обігу нарівні з паперовими. І Сміт довів переваги заміни металевих монет паперовими грішми, всебічно обґрунтував значення банків і фінансових операцій в процесі розвитку промислового й аграрного потенціалу держави. Він акцентував увагу на тому, що в основі капіталу лежать не гроші, а виробництво та реальна праця людини — трудівника. Вчений започаткував школу фритредерства (англ. free trade — вільна торгівля) — новий напрям в економічній теорії та політиці промислового капіталу. Його вимоги — невтручання держави у підприємницьку діяльність, вільна торгівля та зважена митно-тарифна політика. Країна, на думку Адама Сміта, повинна експортувати ті товари, у виробництві яких вона має абсолютну перевагу, тобто витрачає на виробництво одиниці продукту помітно менше праці, ніж в інших державах. Цей теоретичний висновок ґрунтується на тому, що кожна нація має абсолютні переваги у виробництві певних товарів, і такі переваги можуть бути реалізовані з найбільшою вигодою для держави лише за умови впровадження комплексної системи вільної торгівлі. Наочним підтвердженням цього наукового твердження став не лише економічний прогрес і стійкий розвиток промисловості та технологій у ХIХ — ХХ ст., а й, зрештою, сучасна економічна політика Європейського Союзу та Світової організації торгівлі.

Сміт розглядав економіку як систему, де діють об’єктивні закони. Йому, зокрема, належить комплексний аналіз основних аспектів політичної економії. Досліджуючи класову структуру суспільства, Адам Сміт вперше, задовго до Карла Маркса, визначив найманих робітників як особливий суспільний клас. У своєму «Дослідженні про природу і причини багатства народів» вчений дав чітке визначення прибутку, доданої вартості, ренти. При цьому він наполягав на необхідності відрізняти продуктивну працю від непродуктивної. До першої Сміт відносив працю фабричних працівників, аграріїв, інших виробників матеріальних цінностей. До другої — солдат, чиновників, артистів, вчених, священиків та ін. При цьому він не заперечував корисності непродуктивних видів праці. На його думку, функції владних структур повинні обмежуватися обороною країни, боротьбою зі злочинністю, а також організацією фінансово-господарської діяльності, котру не в змозі виконувати поодинокі виробники товарів. Водночас уряд, влада мають максимально забезпечувати сприятливі умови для отримання підприємницькими структурами якнайбільших доходів і таким чином позитивно впливати на збагачення всього суспільства. Вони повинні всіляко протегувати, захищати економіку власної країни. Водночас вчений підтримував курс на міжнародне співробітництво в галузі торгівлі, на вільне переміщення товарної маси через державні кордони.

Постулати — в життя

Слід констатувати, що наукові концепції Адама Сміта поширювалися й на Сході Європи, зокрема у Польщі, Україні, Росії. Як відомо, саме в цей період (50 — 60-ті роки ХVIII ст.) московський уряд ліквідував автономію Гетьманської України, відкрив кордони між Росією та Лівобережжям і запровадив на території Гетьманщини російське господарське й податково-митне законодавство. Економічна та фінансова політика Росії, що поширилася й на українські землі, набирала чітко виражений протекціоністський (франц. protectionnisme — прикриття, захист) характер. Між тим протекціоністську політику, спрямовану на захист національної економіки, національного виробника, й відстоював у своїх дослідженнях Адам Сміт. На українських землях у ці роки теж спостерігалися наслідки впровадження протекціонізму. Насамперед вони проявилися в галузі землеробства, тваринництва, ремесел, промислів. У містах Києві, Харкові, Чернігові постали підприємства мануфактурного типу. Перші прояви ринкової економіки, як і передбачив Адам Сміт, стали помітні насамперед в українських промислах, які характеризувалися концентрацією робочої сили і засобів виробництва (селітроваріння, млинарство, лісові промисли, винокуріння та ін.) Розвиток мануфактур і великих землеволодінь зумовив розширення зовнішньої торгівлі. Основними партнерами українських промисловців і купецтва стали торговельні компанії Англії, Голландії, Прусії, Сілезії, Австрії. Особливим попитом в іноземних партнерів користувалися вирощені на українських чорноземах сільськогосподарські товари, воли, вовна, мед, а також селітра, поташ, щогловий ліс.

Таким чином, основні принципи вчення Адама Сміта щодо розвитку промислового виробництва, ринкових відносин і вільної торгівлі вже протягом ХVIII ст. почали впроваджуватися в життя не лише у передових в економічному відношенні країнах Західної Європи, а й у східноєвропейських регіонах, у тому числі на українських землях.

З повагою до вчителя

Адам Сміт був надзвичайно скромною людиною. Вже маючи величезний авторитет, сягнувши вершин науки, коли його праці у галузі економіки, принципів функціонування фінансово-банківської системи, податкової та митної політики почали втілюватися в життя, вчений ніколи не вдавався до бравади, не вихвалявся своїми знаннями й заслугами. Доживаючи віку в рідному містечку Керколді, вже літній вчений час від часу відвідував Лондон, де його з глибокою повагою приймали вищі урядовці країни. Якось під час одного з таких візитів у 1787 р. кілька відомих політиків організували на честь вченого обід. Сміт прийшов останнім. Вітаючи поважного гостя, присутні встали. «Сідайте, джентльмени», — промовив зворушений такою увагою професор. «Ні, — відповів прем’єр-міністр Великої Британії Уільям Пітт Молодший, — ми будемо стояти, аж доки не сядете Ви. Адже всі ми — Ваші учні».

Загалом Уільям Пітт як найвища посадова особа країни намагався ефективно впроваджувати у життя економічні постулати Адама Сміта й ще за життя вченого сприяв їх популяризації. Так, у 1787 р. Сміта на відзначення його видатних наукових досягнень за підтримки англійського уряду було обрано почесним ректором Університету Глазго.

Видатна особистість

Адам Сміт посідає чільне місце серед видатних постатей вчених-енциклопедистів ХVIII ст., таких як Дідро, Монтеск’є, Вольтер, Руссо. Відомий економіст, один із фундаторів політичної економії, філософ і літератор — він користувався великим авторитетом не лише серед своїх співвітчизників, а й серед науковців усіх галузей знань цивілізованого світу тих часів. Він був ученим, який на багато років випередив подальше становлення філософських, економічних, соціальних, наукових тверджень, що у багатьох випадках були сприйняті вченими-теоретиками та практиками без доведення.

Однією з характерних рис Адама Сміта була доброчинність, щире бажання допомогти бідним, меценатство, фінансування прогресивних соціальних і мистецьких проектів. Одержуючи доволі солідну заробітну плату й водночас ведучи скромний спосіб життя, професор левову частку грошей витрачав на допомогу незаможним студентам, старим немічним людям, але ніколи не афішував своєї благодійності.

Адам Сміт був справжнім життєлюбом. З раннього дитинства захоплювався спортом і зберіг цю пристрасть на все життя. У школі, а пізніше — в університеті користувався повагою товаришів. Його авторитет і популярність серед молоді ґрунтувалися на глибоких знаннях, умінні узагальнити, проаналізувати ту чи іншу проблему і вміло, дохідливо донести власні переконання до слухачів.

Хлопець виховувався без батька і неймовірно любив і поважав свою матір. Оцінивши її жертовний подвиг — вона підняла його на ноги, дала хорошу освіту й морально підтримувала у всіх його діях і починаннях, він прожив поряд з нею усе своє життя. Мати була для Адама усім: наставницею, господинею, хранителькою домашнього вогнища, і коли на старості років занедужала й померла (1789 р.), відданий син не зміг пережити цієї втрати і скоро сам відійшов у вічність.

З часів активної наукової та громадської діяльності Адама Сміта минуло понад два сторіччя. Однак пам’ять про видатного вченого не згасла: його наукові дослідження та висновки і сьогодні вивчають, аналізують, втілюють у життя. Вони стають приводом до серйозних дискусій вчених і економістів-практиків, політиків багатьох країн світу.

«Гарячі лінії»

Дата: 14 березня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42