Інші податки

Утворення відходів, які використовуються в процесі діяльності або реалізуються чи передаються спеціалізованим організаціям на утилізацію

У процесі діяльності виробничого підприємства утворюються відходи з такими подальшими напрямами їх використання: відходи, які використовуються в процесі звичайної діяльності (наприклад, деревна стружка, яка використовується як паливний матеріал); відходи, які реалізуються населенню як будівельний матеріал; відходи, які передаються спеціалізованим організаціям для подальшої утилізації (металобрухт, зношені шини, відпрацьовані акумулятори). Які з вищезазначених відходів є об’єктом оподаткування екологічним податком і в якому обсязі: обсязі утворених відходів чи обсязі використаних (реалізованих, переданих)?


Платників екологічного податку визначено пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — Податковий кодекс).

Розміщення відходів — постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 240.5 ст. 240 цього Кодексу суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину, не є платниками податку за розміщення відходів.

Підпунктом 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 зазначеного Кодексу встановлено, що об’єктом і базою оподаткування є, зокрема, обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання.

Суб’єкти господарювання з 1 січня 2013 р. при тимчасовому зберіганні відходів не сплачують екологічний податок у разі наявності у них договору на видалення та утилізацію відходів із суб’єктами господарювання (комунальними або спеціалізованими підприємствами тощо) і передачу відходів у встановлені цим договором терміни на утилізацію та захоронення.

Також не сплачується екологічний податок за обсяги та види (класи) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання (незалежно від наявності ліцензії на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади АР Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації до 1 грудня року, що передує звітному, подають до територіальних органів Міндоходів України переліки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб — підприємців, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів, а також направляють інформацію про внесення змін до переліку до 30 числа місяця, що настає за кварталом, у якому такі зміни відбулися (п. 250.3 ст. 250 Податкового кодексу).

Враховуючи зазначене, виробниче підприємство, в процесі діяльності якого утворюються відходи, що надалі використовуються в процесі діяльності як паливний матеріал (деревна стружка) або реалізуються населенню як будівельний матеріал чи передаються спеціалізованим організаціям для подальшої утилізації (металобрухт, зношені шини, відпрацьовані акумулятори), не є платником екологічного податку в частині зазначених відходів.

Водночас за умови відсутності договорів з комунальними або спеціалізованими підприємствами на утилізацію та захоронення відходів виробниче підприємство повинно виконувати податкові зобов’язання з екологічного податку на підставі отриманих в установленому порядку дозволів на розміщення відходів на власних територіях (об’єктах) або у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах.