Статті

Слони в посудній крамниці

«Чорним» було названо четвер 24 жовтня 1929 року — день початку біржового краху в Сполучених Штатах Америки. «Чорний понеділок» і «чорний вівторок», що настали згодом, були початком масштабної катастрофи — Великої депресії.


«Золоті двадцяті»

У 20-х роках минулого століття у Сполучених Штатах Америки ніщо не передвіщало лиха. Закінчилася, причому з великими прибутками, Перша світова війна. На військових замовленнях промисловці непогано заробили, а банкіри, які кредитували сторони, що воювали, задоволено підраховували дивіденди. Новозбудованими дорогами їздили вже мільйони автомобілів. Авіакомпанії оповили Америку мережею рейсів. Навіть гангстери, які раніше промишляли усіляким дріб’язком на кшталт «гоп-стопа», завдяки запровадженню «сухого закону» зуміли заробити більше грошей і стали мафією. Гроші — великі чи малі — були в усіх. «Ера джазу» — так називали цей веселий час. І над усім цим стояла Біржа — місце, де робилися по-справжньому великі гроші.

Біржа — велика й жахлива?

Ідея фондової біржі проста: людина, яка має гроші, може купити за них акції підприємства, ставши акціонером. Підприємство, використовуючи ці гроші, зможе розвиватися та приносити прибуток у тому числі своїм акціонерам. Можна купити акції надійного підприємства, але прибутковість таких акцій невелика. А можна вкласти гроші в підприємство ризиковане й одержати великий дохід або, навпаки, втратити кошти у разі краху підприємства. Механізм, що експлуатує природні людські інстинкти, простий. Але щоб залучити побільше акціонерів і грошей, на біржі використовуються також ризиковані інструменти. Такі, приміром, як купівля акцій за неповну вартість. Користуватися ризикованими інструментами слід обережно, пам’ятаючи, що отрута відрізняється від ліків тільки одним — дозуванням.

Так чи інакше, але саме в будинку Фондової біржі на Уолл-стріт пролунав перший дзвіночок катастрофи, що насувалася.

Звичайний обвал

Мільйони американців активно грали на біржі. Однією з причин біржового буму були так звані маржинальні позики, тобто придбання акцій у кредит. Схема позики така — акцію вартістю в 1000 дол. можна купити за 100 дол., решту грошей можна внести на виплату. Така схема робила гру на біржі доступною для небагатих людей, але мала небезпечний недолік. Брокер міг у будь-який момент зажадати сплати боргу, що викликало необхідність продати акції, і цей продаж міг легко перерости в лавиноподібний процес. Саме це й відбулося в «чорний четвер», 24 жовтня 1929 р. Продаж акцій спричинив падіння цін, а падіння цін — бажання позбутися акцій. Відбувся обвал ринку. За тиждень інвесторами було втрачено 30 млрд. дол. — більше, ніж Америка витратила на Першу світову війну.

По Уолл-стріт, забудованій хмарочосами, було небезпечно ходити — інвестори, котрі розорилися, вирішивши звести рахунки з життям, просто «виходили» у вікна своїх кабінетів, розташованих на великій висоті. «Стрибуни», як їх називали, буквально за кілька днів стали настільки звичним явищем, що вже нікого не дивували. Тіла, що лежали на тротуарі, просто обходили стороною.

Не вперше

Але біржовий обвал 1929 р. був не першим в історії Сполучених Штатів. Подібні обвали, нехай і трохи меншого масштабу, американська економіка вже зазнавала. Чому ж цього разу біржовий обвал переріс у Велику депресію? Однозначної відповіді на це запитання немає, але є безліч версій.

Брак грошей

З початку 20-х років Федеральна резервна система (ФРС) провадила політику збільшення кредитно-грошової маси, а уряд знижував податки. Це сприяло розвитку підприємництва й реальному зростанню економіки країни. Але в 1928 р. ФРС раптово змінила курс. До середини 1929 р. дисконтні ставки за кредитами зросли з 3,5 до 6%. Навіть після обвалу на біржі ФРС продовжувала вживати дефляційних заходів, тобто гроші дорожчали, що спричиняло різке падіння цін. Знецінювання товарів, величезну кількість яких виробляла промисловість країни, призвело до парадоксальної ситуації. Намагаючись стримати ціни на мінімально обґрунтованому рівні, виробники знищували результати своєї праці: худобу вирізали, зерно спалювали, а мандарини заливали гасом. Але становище лише погіршувалося. Це було подібно анекдотичній ситуації, коли прапорщик вирішив зупинити поїзд, скомандувавши:  «Поїзд, стій! Раз-два!» Американський поїзд чомусь зупинився на повному ходу — усе зірвалося зі своїх місць і полетіло шкереберть.

Дедалі гірше й гірше

Простіше за інших пояснюють причини Великої депресії марксисти. Ця ситуація, на їхню думку, невіддільна частина капіталізму — звичайна криза надвиробництва. І нічого тут не поробиш, «усю систему слід міняти», як говорив сантехнік у міськкомі партії.

А ситуація тим часом погіршувалася. За три роки кризи, до кінця президентського строку Гувера в 1932 р., ВВП скоротився на 31%, а рівень безробіття зріс до 23,6%. Фактично кожний четвертий працездатний американець залишився без роботи.

До речі, з якихось причин довгий час залишалися поза критикою дослідників історії кризи дії уряду США в цей важкий час. А як виявилося, кроки, зроблені урядом, були просто вражаючими.

Гуверівський автомобіль

У той час, як ФРС послідовно заганяла в глухий кут банківську систему країни, президент Сполучених Штатів Герхард Гувер не діяв. Вважалося, що Гувер був прихильником теорії невтручання держави у справи бізнесу. Однак коли невдоволення громадськості нездатністю уряду протистояти кризі сягнуло межі, адміністрація президента ухвалює закон Смута-Хоулі. Відверто кажучи, краще б Гувер і далі сидів, склавши руки.

Закон передбачав підвищення мит на 3218 видів товарів. Тарифи були підвищено в середньому на 40%, але сума збору розраховувалася не у відсотках від вартості товару, а в конкретній грошовій ставці. Тому коли надалі ціни на товари впали, фактична ставка мит зросла майже вдвічі. Закон Смута-Хоулі практично закрив кордони Сполучених Штатів Америки для іноземних товарів.

Але сподівання уряду на те, що захищений від зовнішньої конкуренції внутрішній ринок пожвавиться, не виправдалися. Більше того, це призвело до нового стрибка безробіття. Так, без роботи одразу залишилися 60 тис. осіб, які працювали на фабриках дешевого одягу. Без імпортної сировини, мито на яку виросло в півтора раза, фабрики зупинилися.

Непопулярність Гувера була настільки великою, що будь-який крок президента сприймався як такий, що однозначно погіршує ситуацію. Рване взуття називали «гуверівськими штиблетами», стихійні табори бездомних — «гувервіллями», а невеликі ручні багажні візки — «гуверівськими автомобілями». Знайома ситуація, чи не так?

Експорт кризи

Ухвалюючи закон Смута-Хоулі, Гувер не звернув уваги на той очевидний факт, що міжнародна торгівля — процес двосторонній. Товари переміщаються через кордони, як кров у кровоносній системі, — в обидві сторони. Затиснувши артерію, нерозумно очікувати припливу здоров’я.

Звичайно ж, у відповідь на дії американської влади торговельні партнери США теж закрили свої кордони для товарів з Америки, запровадивши високі мита. Без ринків збуту опинилися тисячі американських підприємств, а особливо постраждали фермери. Бушель пшениці, що коштував до прийняття закону один долар, подешевшав утричі — селяни, як завжди, виявилися крайніми.

Втративши ринок збуту в Америці, розорялися підприємства в Старому Світі — вірус Великої депресії перетнув океан. Важче, ніж іншим, було Великій Британії, Франції та Німеччині. І без того ослаблена поразкою в Першій світовій війні та репараційними виплатами економіка Німеччини провалилася в найглибшу кризу. Гіперінфляція досягла рекордних розмірів — буханець хліба в Берліні коштував 4 млрд. (!) дойчмарок. Уміло скориставшись катастрофічною ситуацією, до влади в країні прийшов Гітлер. От яку ціну заплатив світ за нерозважливо підписаний закон.

Шило на мило

На президентських виборах 1932 р. у Герхарда Гувера не було жодних шансів. Він був настільки непопулярний, настільки ототожнювався із кризою, що в нього виграв би будь-який бомж. Хто зав-годно, аби тільки не Гувер — основний мотив цих виборів. Не дивно, що Франклін Делано Рузвельт виграв вибори з майже десятикратною перевагою. Передвиборна програма Рузвельта грунтувалася на критиці незграбних дій Гувера. Рузвельт обіцяв скоротити витрати уряду, збалансувати бюджет і припинити втручання держави в підприємництво. Але вийшло, як кажуть, — «вибори, вибори, кандидати — фантазери». Одержавши президентські повноваження, Рузвельт змінює курс на зовсім протилежний. Ухвалює дивні, іноді незрозумілі рішення. Але американці готові були терпіти — уся надія була на нового президента.

Пива й видовищ

У своїй інаугураційній промові Рузвельт заспокоює американців:  «Нам нічого боятися, крім самого страху!» І через два дні закриває всі банки Америки на одноденні банківські канікули, які тривали дев’ять днів. Понад 2 тис. банків так і не відкрилися, а їх вкладники залишилися без грошей.

Справедливо вважаючи, що слід внести в життя простих американців бодай трохи веселощів і надії, Рузвельт щотижня звертається до нації по радіо, обіцяючи швидкі поліпшення, а для підкріплення сказаного скасовує «сухий закон». Голівуд одержує негласне замовлення на веселі музичні комедії, а всі фільми тепер обов’язково закінчуються «хепі ендом». Можна ненадовго забути про щоденні проблеми — у кінотеатрі або в барі, за кухлем пива.

Незважаючи на заклик президента боятися громадянам Америки було чого. І, як не дивно, головною небезпекою був сам Рузвельт, завдяки діям якого Велика депресія затягнулася майже до 1945 р.

Лопати замість золота

Конгрес дозволив вилучення золота у громадян, і незабаром після цього ціна на нього зросла. Таким чином, долар втратив у ціні одразу близько 40%.

Міністр фінансів Генрі Моргентау згадував, як ухвалювалося рішення про підвищення ціни на унцію золота. За сніданком Рузвельт перебрав кілька варіантів і вирішив: підвищуємо на 21 цент, тому що це «гарне число».

Після прийняття закону про регулювання сільського господарства, щоб знизити рівень виробництва, до фермерських господарств відряджали федеральних агентів. Під їхнім наглядом заорювали поля із пшеницею та бавовною, різали та знищували худобу. Уряд платив фермерам, щоб вони не працювали. Такими варварськими методами намагалися скоротити пропозицію та підвищити ціни.

У 1933 р. було створено Управління громадських робіт, головне його завдання — зайняти хоча б чимось мільйони безробітних, яким платили зовсім небагато, але забезпечували харчуванням та житлом у наметових містечках. Силами учасників програми побудували 77 тис. мостів, 116 тис. громадських будівель, більшість із яких є і донині. Але поряд з корисними роботами наймалися виконавці і для «карикатурних» обов’язків. Наприклад, для патрулювання з повітряними кульками біля пам’ятників, щоб відлякувати птахів, або організації вивчення історії англійської шпильки. Керівник програми зазначав: «У мене працюють чотири мільйони людей, але, будь ласка, не запитуйте, що вони роблять». Завдяки Управлінню громадських робіт в англійській мові з’явилося нове поняття — «імітація корисної діяльності».

Американські шарікови

У 1935 р. було прийнято закон про трудові відносини. Тепер усі трудові спори вирішувалися вже не в суді, а в Національній раді з трудових відносин, налаштованій достатньо тенденційно, тому практично завжди такі суперечки між профспілками та роботодавцями тепер вирішувалися на користь профспілок. Це була зручна можливість для рекету, і поступово всі профспілки перейшли під контроль мафії, яка саме виявилася «на мілині» через скасування «сухого закону». Не хочеш страйку в себе на підприємстві? Заплати мафії.

Бойкоти і страйки знову ослабили американську економіку, що тільки-но почала відроджуватися. А тут і новий сюрприз від уряду — всі доходи понад 25 тис. дол. оподатковувалися за ставкою 100%.

І знову війна

Коли Америка вступила в Другу світову війну, Рузвельту було вже не до експериментів. Країні потрібні були танки, гармати, літаки. Уряду довелося припинити тиск на бізнес, про жодні мита вже не могло бути й мови. Величезні військові замовлення швидко поставили на ноги американську промисловість, а згодом і всю економіку країни. Безробіття зникло в принципі, більше того, робочих рук катастрофічно бракувало, і суспільство пішло на сміливий соціальний експеримент. Американські жінки, які раніше звикли виконувати роль домогосподарок, масово йшли працювати на заводи. Виявилося, що жінки можуть бути цілком самостійні економічно, але це вже зовсім інша історія.

Кінець Великої депресії

Після смерті Франкліна Делано Рузвельта 12 квітня 1945 р. новим президентом США став Гаррі Трумен. Тверезо оцінюючи ситуацію в країні, Трумен не був налаштований на нові бої з великим бізнесом. Незграбні державні «слони» перестали тупцювати в «посудній крамниці» світової економіки. Кінець Другої світової війни приніс мир не тільки в Європу, а й у ділове життя Сполучених Штатів Америки.

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42