Статті

Туризм зі смаком

Гастрономічний туризм — це вид туризму, в якому турист насамперед приділяє увагу знайомству з місцевою кухнею, її кулінарними досягненнями або просто цікавими особливостями.


А оскільки кулінарне мистецтво — частина культури взагалі, то гастротуризм — це не просто «їсти, їсти й ще раз їсти». Це ще й екскурсії, іноді участь у процесі приготування кулінарних шедеврів і знайомство з історією місцевої кухні.

Від столу до столу

Умовно гастрономічний туризм можна поділити на два види - сільський і міський. Сільський гастрономічний туризм — це й походи в ліс по гриби та ягоди, участь у збиранні винограду, персиків або меду на пасіці. Потім зібрані продукти готують відповідно до правил місцевої кухні й подають на стіл. Міський гастрономічний туризм — це відвідування ресторанів, у яких дотримуються традицій національної кухні. Іноді супроводжуються екскурсіями на підприємства, які роблять «культові» продукти, — броварні, сироварні, коптильні.

Хто ж такі гастрономічні туристи? Передусім вони прагнуть провести свої відпустки незвичайно, не зациклюючись на лежанні на пляжі. Це гурмани, які прагнуть спробувати екзотичні страви в «першоджерелі». Тобто приготовані за оригінальними рецептами, зі свіжих продуктів, кваліфікованими кухарями. Серед адептів гастрономічного туризму є й люди, які самі люблять смачно готувати вдома, а також професіонали — ресторатори й кухарі, які шукають нові страви для «репертуару» своїх закладів.

Гастрофестивалі

Для гастрономічних туристів (та й не тільки для них) проводяться гастрономічні фестивалі. Наприклад, наприкінці травня у виноробних районах Іспанії влаштовують дні відкритих дверей на виноробних підприємствах. Як правило, за невелику (25 — 30 євро) плату можна весело провести час, дегустуючи місцеві вина, перемежовуючи дегустацію цікавими екскурсіями.

А в Італії участь у винному фестивалі взагалі безкоштовна, невелику плату просять тільки за дегустаційний келих, який можна використовувати за призначенням хоч з ранку до ночі, наскільки вистачить здоров’я.

Мабуть, найвідоміше гастрономічне свято — Октоберфест, пивний фестиваль у Німеччині. Це наймасовіше у світі (близько 6 млн. учасників щороку) народне гуляння, яке проводиться в Мюнхені вже понад двісті років. Пиво й атракціони — це, звісно, головна програма, але й традиційні німецькі закуски на Октоберфесті також представлено. Дуже популярні на святі смажені курочки, білі мюнхенські сосиски, картопляний і капустяний салати, свинячі окости, смажений на рожні бик і запечена на паличці риба.

А чим залучають гастрономічних туристів інші країни?

Швейцарія — сирна скарбниця

Дуже популярні серед любителів сиру гастрономічні тури до Швейцарії. Близько 28 тис. т сиру на рік — і це тільки те, що не змогли з’їсти у Швейцарії, вимушено відправляють на експорт. Якими ж сортами сиру дивують туристів швейцарські майстри?

Найвідоміший швейцарський сир, звісно, «Емменталь», з великими круглими дірками. Цей сир популярний у Швейцарії вже понад 800 років, він для багатьох не тільки їжа, а й сімейна реліквія. Селяни, котрі живуть у долині ріки Емма, дарують один одному голівки цього сиру на сімейні свята, і сири переходять у спадщину. Відомі випадки, коли й через 150 років сир був цілком придатний.

На другому місці розташувався головний компонент сирного фондю — сир «Грюєр». Це твердий сир з коров’ячого молока без дірок.

А сир «Тільзітер» — «емігрант». Рецепт потрапив до Швейцарії з Німеччини, з міста Тільзіт. Цей жирний сир з безліччю дрібних тріщинок і дірочок має дещо гострий смак і найкраще смакує в салатах, на бутербродах або просто з пивом або вином.

Гарячим їдять сир «Раклет» — великий шматок сиру ставлять або біля вогню, або до спеціальних електричних нагрівачів (раклетниць). Шар, що плавиться, акуратно зіскрібають ножем на тарілку у компанію до печеної картоплі та грибів. Запиваючи його білим вином, важко втриматися від думки, що життя вдалося!

Кухня по-віденськи

В Австрії тон усьому задає столиця. І в кулінарії теж: кава по-віденськи, віденський штрудель, віденські ковбаски й багато чого іншого. Понад півтори тисячі видів сосисок, і очолюють список — сосиски по-віденськи. Символ м’ясного розділу австрійської кухні — шніцель по-віденськи. Ніжна телятина, відбита до товщини прозорості, панірована в сухарях, добре прожарена й подана з лимоном і салатом.

Є в австрійській кухні й почасти знайомі нам страви. Наприклад, торт «Захер», що ідеально підходить до кави. Один із видів цього десерту — наш улюблений торт «Празький». Але справжній «Захер» можна спробувати тільки в Австрії.

Вино й сир — моя атмосфера

Жодна розповідь про кулінарію або гастрономічний туризм не варта уваги, якщо в ній не згадати Францію. Багатство французької кухні одержало світове визнання ще в епоху Бурбонів, коли Париж став законодавцем моди. Умовно французьку кухню можна розподілити на дві частини — аристократичну й регіональну, переважно народну. Для гастрономічного туриста регіональна кухня, звісно, цікавіша.

У Франції і дотепер слабко розвинений фастфуд, тому що сильна традиція обідів і вечерь із повною сервіровкою стола, з повним набором страв. Перший «МакДональдс» у Франції відкрився тільки в 1983 р., ненабагато раніше за московський.

Президент Де Голль якось у розмові поскаржився: «Як можна управляти країною, у якій сортів сиру стільки ж, скільки й днів у році?!» Тепер сортів стало ще більше — близько 750. Напевно, зараз Францією управляти ще важче.

Це французькі кулінари винайшли суп із прозорим бульйоном. Це завдяки ним ми насолоджуємося смаком соусів майонез, бешамель, тістечками безе й еклер, профітролями та грильяжем.

Практично всі страви цієї країни або готуються з вином і сиром, або ж із ними вживаються. У Нормандії гастрономічного туриста нагодують стравами з яловичини, у Бретані — артишоками, у Перигоре — трюфелями, у Провансі — знаменитим супом буйабес, у Бургундії — виноградними равликами. Але сир і вино будуть на столі завжди у будь-якому районі Франції.

Щоб краще пізнати світ французьких вин, можна взяти участь у «винних турах», які організовують туристичні компанії для енофілів і просто для аматорів вина. Енофіл — це не просто аматор, а ще й знавець вина, колекціонер, що розбирається у всіх його тонкощах. Один із найзнаменитіших «винних турів» — шістдесятикілометровий маршрут «Route des Grands Crus». «Шлях великих глечиків» пролягає по виноробних господарствах провінції Бургундія, але подібні тури проводять в кожному регіоні Франції. 

Програма-мінімум гастрономічного туриста

У Франції обов’язково слід спробувати ескарго. Для приготування цієї страви виноградних равликів витягають із раковин, обробляють приправами і для запікання кладуть знову в раковину. До ескарго обов’язково подається біле сухе вино.

У Китаї слід продегустувати качку по-пекінськи. Соковите м’ясо, що тане в роті, має бути обов’язково покрите солодкуватою скоринкою, тому перед обсмаженням качку натирають часником і медом.

В Італії обов’язковий номер гастрономічної програми — смажені квітки гарбуза. Начинені сиром моцарела або без начинки, квітки вмочаються у кляр і засмажуються в оливковій олії.

У Таїланді неодмінно спробуйте салат сом-там. Усі чотири смаки — в одному салаті з папаї, часнику, лайму, фініка, креветок, помідорів, моркви, арахісу тощо. Цей салат подають із куркою.

Острів свободи

Кубинська кулінарія досить проста й поживна — поїв і порядок. Хоча, скажімо, запечена свиняча нога, «сантьягера», з томатно-часниковим соусом, цілком вишукана. Та й найвідоміший кубинський суп — ахіако теж може багатьох здивувати. Свинина, банани, юка, лимон, гарбуз, кукурудза — рецептура супу вражає. До речі, банани в кубинській кухні приблизно, як у нас картопля, — ідуть і до м’яса, і в начинку для пирогів, рідко яка з кубинських страв обійдеться без банана. Хіба що знаменитий кубинський ром. Кубинці вигадали незліченну кількість коктейлів на його основі. Звісно, «Мохіто», «Куба лібре» і «Дайкірі» добре відомі в усьому світі, але справжній смак цих коктейлів можна відчути тільки на Кубі.

Нова хвиля

Незважаючи на те що кухня Латвії досі не набула гучної слави, влада Риги вирішила зробити її гастрономічною столицею Європи. Для цього ризьке бюро з розвитку туризму працює над програмою залучення туристів під девізом «Чудовий смачний вояж». У програмі задіяно кращі ресторани міста. Кожному третьому туристові, зі слів представників бюро, подобаються кухня та сервіс ризьких ресторанів. Кулінари особливу увагу приділяють свіжості продуктів, їх гарантованій екологічності, залучаючи до програми фермерів із передмість Риги.

Борщ енд вареники

Україна не відстає від кращих традицій світового гастрономічного туризму. Один із найвідоміших українських гастрофестивалів — фестиваль борщу проводиться в місті Борщів (а де ж іще його проводити?) у першій половині вересня. Борщі за різноманітними рецептами аж до борщів, зварених у гарбузі. Беріть із собою глибоку тарілку, щоб не їсти божественну страву із пластикового посуду.

Добре відомі туристам фестивалі вареників у Буковелі й сала — в Луцьку. Вареники із сиром, вишнями, сливою, шкварками, картоплею і багатьма іншими смаколиками. А луцькі кулінари здивували світ найбільшим бутербродом із салом — салбургером довжиною 76 метрів.

Незвичайні голубці можна покуштувати на фестивалі голубців у Великому Бичкові Рахівського району. Голубці з картоплею, бринзою, квасолею, морквою, гречкою, кукурудзою, копченим м’ясом тощо можна спробувати тут на початку серпня.

У третю суботу вересня в Коростені Житомирської області проводиться фестиваль дерунів. Найбільший з тамтешніх дерунів потрапив у книгу рекордів Гіннеса — 140 кг. Членом журі може стати кожний — за окрему плату. Зате потім можна спробувати всі деруни безплатно. На фестивалі проводиться дерунове троєборство. Деруновий пауерліфтинг — присідання із двома горщиками дерунів, метання з п’яти метрів дерунів у миску зі сметаною, метання дерунів у суперника. Не дуже вишукана розвага, звісно, але це весело. Гастрономічному туристові в Україні є що спробувати.

«Гарячі лінії»

Дата: 21 лютого, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42