Бухоблік

Бартер у галузі зовнішньоекономічної діяльності: бухгалтерський і податковий облік

Правові основи

При здійсненні бартерних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності слід керуватися, зокрема, нормами Цивільного та Господарського кодексів, законами № 351 та № 959.

Згідно з частиною першою ст. 715 Цивільного кодексу за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Відповідно до частини першої ст. 293 Господарського кодексу за договором міни (бартеру) певний товар в обмін на інший товар може бути передано кожною із сторін не лише у власність, а й у повне господарське відання чи оперативне управління. Крім того, договором може бути встановлено обмін майна на роботи (послуги) (частина п’ята ст. 715 Цивільного кодексу). Договором може бути встановлено доплату за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (частина третя ст. 715 Цивільного кодексу). Проте слід враховувати, що не можна здійснювати доплату за товар більшої вартості, якщо це суперечить законодавству (частина третя ст. 293 Господарського кодексу).

Однак не може бути об’єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством. Законодавством також можуть бути встановлені інші особливості здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, пов’язаних з придбанням і використанням окремих видів майна, а також здійснення таких операцій в окремих галузях господарювання (частина четверта ст. 293 Господарського кодексу).

Товарообмінна (бартерна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності — це один із видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким часткову оплату експортних (імпортних) поставок передбачено в натуральній формі, між суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб’єктом господарювання, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій чи безготівковій формі (частина перша ст. 1 Закону № 351).

При здійсненні товарообмінної (бартерної) операції в галузі зовнішньоекономічної діяльності слід враховувати, що згідно з частиною другою ст. 1 Закону № 351 у відповідному бартерному договорі обов’язково зазначається загальна вартість товарів, що імпортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються за цим договором, з обов’язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Нацбанком України до першої групи Класифікатора іноземних валют.

Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін (частина друга ст. 715 Цивільного кодексу).

У загальному випадку відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу:

  • право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв’язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов’язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно;
  • право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним;
  • якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Однак при обміні товарів визначати момент переходу права власності слід відповідно до спеціальної норми Цивільного кодексу, згідно з частиною четвертою ст. 715 якого право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто при обміні товарів право власності на товари перейде (якщо інше не встановлено договором або законом) не в момент передачі товарів А (перша подія) від сторони 1 до сторони 2, а лише після того, як сторона 2 здійснить зустрічну передачу товарів Б стороні 1 (друга подія), коли одночасно відбудеться перехід права власності на товари А і Б.

Отже, відповідно до частини четвертої ст. 715 Цивільного кодексу сторонам договору міни (бартеру) надано певну свободу у визначенні моменту переходу права власності при обміні товарів, про що має бути зазначено у цьому договорі. Проте якщо в законі міститься норма, яка встановлює момент переходу права власності на товари у відповідній ситуації, то тоді сторони мають дотримуватися цієї норми закону.

До договору міни (бартеру) застосовуються правила, що регулюють договори купівлі-продажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться в договорі міни (бартеру), якщо це не суперечить законодавству і відповідає суті відносин сторін (частина п’ята ст. 293 Господарського кодексу).

Подібна норма міститься і в ст. 716 Цивільного кодексу.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності слід дотримуватися строків проведення товарообмінних (бартерних) операцій. Відповідно до частини першої ст. 2 Закону № 351 товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (дати оформлення митної декларації на експорт) товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг — з дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг. Датою ввезення товарів за бартерним договором на митну територію України вважається дата їх митного оформлення (дата оформлення митної декларації на імпорт), а в разі імпорту за бартерним договором робіт або послуг — дата підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

Згідно з частиною першою ст. 3 Закону № 351 порушення суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України передбачених частиною першою ст. 2 цього Закону строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерним договором, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% вартості неодержаних товарів (робіт, послуг), що імпортуються за бартерним договором. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості.

Здійснення бартерних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності може бути у певних випадках обмежено. Відповідно до частини четвертої ст. 1 Закону № 351 з метою збільшення надходжень в Україну валютних коштів, стабілізації грошової національної одиниці та оздоровлення фінансово-банківської системи держави в цілому може бути заборонено проведення товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності з товарами (роботами, послугами), перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст. 1 Закону № 351 Кабінет Міністрів України затвердив відповідні переліки, а саме:

Перелік товарів (робіт, послуг), експорт яких за бартерними (товарообмінними) операціями забороняється (додаток 1 до постанови № 756);

Перелік товарів (робіт, послуг), імпорт яких за бартерними (товарообмінними) операціями забороняється (додаток 2 до зазначеної постанови).

Додаткові вимоги висуваються до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, які за бартерним договором здійснили експорт або імпорт робіт чи послуг. Такі суб’єкти згідно з частиною четвертою ст. 3 Закону № 351 зобов’язані протягом п’яти робочих днів з дня підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт чи надання послуг, повідомити митні органи (якщо за даним договором імпортуються або експортуються товари) або територіальні органи Міндоходів України(якщо за даним договором імпортуються або експортуються роботи чи послуги) про факт здійснення експорту товарів (робіт, послуг). Зауважимо, що форму Повідомлення про експорт або імпорт робіт, послуг за бартерним договором наведено у додатку 1 до п. 1.1 Порядку № 404. Неподання або несвоєчасне подання такої інформації тягне за собою нарахування пені у розмірі 1% вартості експортованих товарів (робіт, послуг) за кожний день прострочення. При цьому загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати вартості експортованих товарів (робіт, послуг).

Якщо предметом товарообмінних (бартерних) операцій є товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, то відповідно до ст. 16 Закону № 959 необхідно здійснити ліцензування таких операцій. У зв’язку з цим слід зазначити, що переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягають ліцензуванню у 2013 р., затверджено постановою № 1201.

Якщо суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють зовнішньоекономічні операції без відповідних ліцензій, то це тягне за собою накладення штрафу згідно зі ст. 37 Закону № 959 у сумі 10% вартості проведеної операції, перерахованої у валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Нацбанком України на день здійснення такої операції (ст. 16 цього Закону).

Бухгалтерський облік

Як було зазначено вище, згідно з частиною другою ст. 1 Закону № 351 у бартерному договорі вартість товарів, робіт та послуг, що імпортуються або експортуються, має бути виражена в іноземній валюті, віднесеній Нацбанком України до першої групи Класифікатора іноземних валют. Таким чином, суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності, який здійснює бартерну операцію в іноземній валюті, повинен формувати в бухгалтерському обліку інформацію про цю операцію відповідно до методологічних засад, визначених ПБО 21.

Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат), що встановлено п. 5 ПБО 21.

Статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані чи сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів, вважаються монетарними статтями. Немонетарні статті — статті інші, ніж монетарні статті балансу.

Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) і отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу. У разі здійснення авансових платежів в іноземній валюті постачальникові частинами та одержання частинами від постачальника немонетарних активів (робіт, послуг) вартість одержаних активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів виходячи з послідовності здійснення авансових платежів (п. 6 ПБО 21). Такий самий підхід слід застосовувати, коли при здійсненні зовнішньоекономічного бартеру першою подією є передача готової продукції та інших активів, виконання робіт, надання послуг на користь нерезидента і, відповідно, визнання підприємством-резидентом доходів, а другою подією — отримання від нерезидента немонетарних активів (запасів тощо) або отримання робіт і послуг, — у цьому випадку визначати вартість придбаних немонетарних активів (запасів тощо) та робіт і послуг потрібно шляхом перерахунку за валютним курсом на дату здійснення першої події (визнання підприємством доходів від продажу готової продукції та інших активів, виконання робіт, надання послуг).

Пунктом 6 ПБО 21 також установлено, що сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, одержана від інших осіб у рахунок платежів для поставлення готової продукції, інших активів, виконання робіт і послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату одержання авансу. У разі одержання від покупця авансових платежів в іноземній валюті частинами та відвантаження частинами покупцеві немонетарних активів (робіт, послуг) дохід від реалізації активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів виходячи з послідовності одержання авансових платежів. Цей самий підхід слід застосовувати, коли при здійсненні зовнішньоекономічного бартеру першою подією є отримання від нерезидента немонетарних активів (запасів тощо) або отримання робіт і послуг, а другою подією — передача готової продукції та інших активів, виконання робіт, надання послуг на користь нерезидента і, відповідно, визнання підприємством-резидентом доходів, — у цьому випадку визначати суму доходів від продажу готової продукції та інших активів, виконання робіт, надання послуг потрібно шляхом перерахунку за валютним курсом на дату здійснення першої події (отримання від нерезидента немонетарних активів, робіт і послуг).

Згідно з п. 7 ПБО 21 на кожну дату балансу:

  • монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу;
  • немонетарні статті, які відображено за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов’язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на дату здійснення операції;
  • немонетарні статті за справедливою вартістю в іноземній валюті відображаються за валютним курсом на дату визначення цієї справедливої вартості.

Якщо при здійсненні бартерної операції не провадиться часткова оплата поставок коштами, то відображені у бухгалтерському обліку відповідні статті активів та зобов’язань будуть немонетарними. Курсові різниці за немонетарними статтями в іноземній валюті не визначаються.

Щодо об’єктів, якими обмінюються сторони, то вони можуть бути подібними або неподібними. Відповідно до п. 4 ПБО 7 подібні (однорідні) об’єктице об’єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість.

Для визнання об’єктів подібними важливо, щоб одночасно дотримувалися обидві умови, наведені у п. 4 ПБО 7.

Справедлива вартість — сума, за якою може бути здійснено обмін активу або оплату зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами (п. 4 ПБО 19).

Передача активів (об’єктів) за договором міни (бартеру)

Якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість, то дохід не визнається (п. 9 ПБО 15).

Таким чином, при передачі за договором міни (бартеру) подібних активів з однаковою справедливою вартістю сторона, яка є продавцем, не визнає дохід від цієї операції і, відповідно, не відображає збільшення доходу за кредитом рахунку 70 «Доходи від реалізації», а собівартість (балансову вартість) переданих активів не показує за дебетом рахунку 90 «Собівартість реалізації».

Якщо об’єкти не відповідають визначенню подібних (однорідних), наведеному в п. 4 ПБО 7, то вони вважаються неподібними (неоднорідними) об’єктами.

При передачі за договором міни (бартеру) неподібних об’єктів сума доходів, яка відображається у бухгалтерському обліку, визначається згідно з п. 23 ПБО 15, яким установлено, що сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних коштів та їх еквівалентів.

Придбання активів (об’єктів) за договором міни (бартеру)

Згідно з п. 13 ПБО 9 первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Первісною вартістю запасів, придбаних в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів (п. 13 ПБО 9).

Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, є справедлива вартість переданого об’єкта із включенням різниці до витрат звітного періоду (п. 12 ПБО 7).

Первісна вартість об’єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний актив, дорівнює справедливій вартості переданого немонетарного активу, збільшеній (зменшеній) на суму коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну (п. 13 ПБО 7).

Податковий облік

Податок на прибуток

Бартерна (товарообмінна) операціягосподарська операція, що передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в межах одного договору (пп. 14.1.10 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Доходи від реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг, у тому числі нараховані (отримані) за бартерним договором, слід визнавати згідно з п. 137.1 ст. 137 цього Кодексу, а саме:

дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар;

дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Як зазначалося вище, згідно з частиною четвертою ст. 715 Цивільного кодексу право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, якщо сторони вважають це доцільним, то вони за взаємною згодою можуть встановити у договорі міни (бартеру), що право власності у набувача майна за цим договором виникає з моменту передання майна, що передбачено ст. 334 Цивільного кодексу.

При здійсненні товарообмінної (бартерної) операції у галузі зовнішньоекономічної діяльності у відповідному бартерному договорі вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються та імпортуються, виражається в іноземній валюті. Враховуючи це, при визначенні доходів платникам податку слід керуватися також пп. 153.1.1 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу, згідно з  якимдоходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв’язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з розділом III «Податок на прибуток підприємств» цього Кодексу, а в частині раніше отриманої оплати — за курсом, що діяв на дату її отримання.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. При цьому собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6 ст. 138 цього Кодексу).

Отже, підприємство в одному звітному періодівизнає як доходи від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг, так і витрати, що сформували собівартість цих товарів (робіт, послуг).

Якщо згідно з договором міни (бартеру) придбано сировину, матеріали, роботи або послуги,то вартість таких активів, робіт або послуг може бути включено відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу до собівартості готової продукції. Нагадаємо, що готова продукція, яку виготовлює та реалізовує підприємство, відповідає визначенню терміна «товари» згідно з пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу. Надалі витрати, пов’язані з придбанням цих активів, робіт або послуг, слід включити до складу витрат (у складі собівартості реалізованої готової продукції) у періоді, в якому визнано доходи від реалізації товарів (готової продукції) (п. 138.4 ст. 138 Кодексу).

У випадку якщо придбані відповідно до договору міни (бартеру) сировину, матеріали, роботи або послуги призначено для використання при створенні (виготовленні, спорудженні) об’єкта основних засобів, то вартість таких активів, робіт або послуг включається відповідно до п. 146.6 ст. 146 Податкового кодексу до вартості об’єкта основних засобів, яка амортизується. Надалі витрати, пов’язані з придбанням цих активів, робіт або послуг, відображаються у складі витрат у процесі нарахування амортизації.

Слід врахувати також, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу). Відповідно до п. 138.10 ст. 138 цього Кодексу до складу інших витрат включаються, зокрема, адміністративні витрати та витрати на збут. Тому, наприклад, якщо за договором міни (бартеру) придбано юридичні послуги або транспортні послуги, пов’язані з доставкою товарів покупцям, то витрати на придбання таких послуг визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

При визначенні витрат платникам податку слід керуватися також пп. 153.1.2 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу, відповідно до якого витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв’язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплатиза таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.

Щодо курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти, то при їх визначенні згідно з пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу слід керуватися положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) враховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) — у складі витрат платника податку. Проте, як було зазначено вище, якщо при здійсненні бартерної операції не проводиться часткова оплата поставок коштами, то відображені у бухгалтерському обліку відповідні статті активів та зобов’язань будуть немонетарними, а за такими статтями курсові різниці не визначаються.

Слід також враховувати, що доходи та витрати від проведення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються відповідно до договірної ціни такої операції, але не нижчої (вищої) від звичайних цін (п. 153.10 ст. 153 Податкового кодексу).

Якщо згідно з договором міни (бартеру) передаються основні засоби, то слід врахувати таке:

основні засоби є матеріальними активами (пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу). У свою чергу, матеріальні активи відповідно до пп. 14.1.244 цього пункту вважаються товарами. Дохід від реалізації товарів (у тому числі основних засобів) визнається за датою переходу покупцеві права власності на такі товари (п. 137.1 ст. 137 Кодексу);

сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об’єктів основних засобів включається до доходів платника податку (постачальника), а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження — до витрат цього платника податку (п. 146.13 ст. 146 Податкового кодексу). При цьому дохід від продажу або іншого відчуження об’єкта основних засобів для цілей застосування ст. 146 цього Кодексу визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об’єкта основних засобів, але не нижче звичайної ціни такого об’єкта (активу) (п. 146.14 ст. 146 Кодексу).

Якщо за бартерним договором отримуються основні засоби, то слід врахувати таке:

первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, дорівнює вартості переданого об’єкта основних засобів, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації, але не вище звичайної ціни об’єкта основних засобів, отриманого в обмін (п. 146.9 ст. 146 Податкового кодексу);

первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін (або частковий обмін) на неподібний об’єкт, дорівнює вартості переданого об’єкта основних засобів, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації, збільшеній/зменшеній на суму коштів чи їх еквівалента, що була передана/отримана під час обміну, але не вище звичайної ціни об’єкта основних засобів, отриманого в обмін (п. 146.10 ст. 146 цього Кодексу).

Податок на додану вартість

Постачання (експорт) при здійсненні бартерної операції

Операція з вивезення товарів за межі митної території України, у тому числі при здійсненні товарообмінної (бартерної) операції, є об’єктом оподаткування ПДВ (пп. «г» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг згідно з п. 188.1 ст. 188 цього Кодексу визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв’язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Слід звернути увагу на те, що згідно з пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу вивезення товарів за межі митної території України (зокрема, у митному режимі експорту) оподатковується ПДВ за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу.

У разі якщо операції з постачання товарів звільнено від оподаткування на митній території України відповідно до положень розділу V, то і до операцій з експорту таких товарів застосовується також нульова ставка (п. 195.2 ст. 195 Податкового кодексу).

При цьому в разі експорту товарів датою виникнення податкових зобов’язань є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства (пп. «б» п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу).

У випадку коли платник ПДВ здійснює згідно з договором міни (бартеру) постачання послуг на користь нерезидента, йому слід врахувати таке:

  • якщо місце постачання цих послуг розташоване за межами митної території України, то така операція не є об’єктом оподаткування;
  • якщо постачаються послуги, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Податкового кодексу, то така операція є об’єктом оподаткування, що встановлено пп. «а» п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу. При цьому датою виникнення податкових зобов’язань є дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пп. «б» п. 187.1 ст. 187 Кодексу). База оподаткування операцій з постачання таких послуг визначається згідно з п. 188.1 ст. 188 цього Кодексу.

Придбання (імпорт) при здійсненні бартерної операції

При здійсненні бартерних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності можуть придбаватися як товари, так і послуги.

Операція із ввезення товарів на митну територію України, у тому числі при здійсненні товарообмінної (бартерної) операції, є об’єктом оподаткування ПДВ (пп. «в» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу).

Згідно з п. 190.1 ст. 190 цього Кодексу базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України до цієї іноземної валюти, встановленим Нацбанком України, що діє на день подання митної декларації для митного оформлення. У разі якщо митна декларація не подавалась, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України до цієї іноземної валюти, встановленим Нацбанком України, що діяв на день визначення податкових зобов’язань.

У разі ввезення товарів на митну територію України датою виникнення податкових зобов’язань є дата подання митної декларації для митного оформлення, що встановлено п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу. При ввезенні на митну територію України окремих товарів податкові зобов’язання не виникають. Наприклад, звільнення від оподаткування товарів, передбачене п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу, поширюється на операції із ввезення на митну територію України, що встановлено п. 197.4 ст. 197 Кодексу.

Нарахувавши і сплативши податкові зобов’язання, пов’язані із ввезенням товарів на митну територію України, платник ПДВ отримує право віднести згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу відповідні суми ПДВ до податкового кредиту. У цьому випадку документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, є митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (п. 201.12 ст. 201 Кодексу).

При цьому податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Податкового кодексу, а придбані (у тому числі при їх імпорті) товари повинні призначатися для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 Кодексу).

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу (п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу).

У випадку коли при здійсненні бартерної операції у галузі зовнішньоекономічної діяльності суб’єкт підприємницької діяльності — резидент отримує від нерезидента послуги, йому слід врахувати таке:

  • якщо місце постачання цих послуг розташоване за межами митної території України, то така операція не є об’єктом оподаткування;
  • якщо отримуються послуги, місце постачання яких розташоване на митній території України, то така операція відповідно до ст. 186 Податкового кодексу є об’єктом оподаткування ПДВ (пп. «б» п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу).

Особою, відповідальною за нарахування та сплату ПДВ до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники ПДВ, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг(п. 180.2 ст. 180 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує ПДВ за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з п. 190.2 ст. 190 цього Кодексу. Нагадаємо, що за податковими зобов’язаннями з ПДВ, що виникають з 01.01.2011 р. до 31.12.2013 р. включно

«Гарячі лінії»

Дата: 14 грудня, Пʼятниця
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42