Статті

Мир, труд, мед

Дуже захоплююче заняття дивитися, як інші працюють. Ще приємніше усвідомлювати, що весь багатотисячний колектив працює «на тебе».


Роботящі психотерапевти

Напевно, так почуває себе власник великої компанії, спостерігаючи за персоналом з люксового кабінету. Те саме відчував я, спостерігаючи за роботою бджіл. Два вулики моєї маленької пасіки гули, як трансформатори, перетворюючи безцінну красу квітів у вагому матеріальну цінність — ароматний мед. Мій мед. Сиджу, дивлюся, а меду дедалі більшає. Приємне відчуття!

Як з’ясувалося, багато пасічників люблять присісти й подивитися, як працюють бджоли. Злагодженість і розміреність їх роботи заворожують, рівномірне гудіння й незрівнянний аромат, що доноситься з вуликів, — умиротворяють. На пасіці навіть найнервовіший холерик надягне солом’яний бриль і стане добрим і спокійним «дідом Панасом». Що ж це за дивні комахи, які так впливають на людину?

Бджола — це звучить гордо!

Найстарішу з відомих науці бджіл виявили у викопному бурштині, якому близько 100 мільйонів років! Комаха була дрібнішою за сучасних, але мала вигляд звичайної бджоли, і завдяки їй ми знаємо, наскільки бджоли старші від людини. Існує близько 20 тис. видів бджіл, які живуть скрізь, хіба що крім Антарктиди й пустелі Сахари. Різноманітність бджіл величезна, але наразі поговоримо не про бджіл, що риють, ані про тих, які харчуються падаллю, а тільки про тих, які приносять мед. Вони так і називаються — медоносні бджоли.

У Стародавньому Єгипті вважали, що душа померлої людини залишає тіло у вигляді бджоли. Фараон з-поміж численних титулів мав також титул «Володар бджіл». Грецьку богиню Артеміду, покровительку тварин, часто зображували у вигляді бджоли.

У геральдиці бджола — символ працьовитості, ретельності, розсудливості й пильності. Тому бджіл зображено на гербах багатьох міст. Наприклад, на гербі м. Манчестера в Англії — сім бджіл на тлі земної кулі, а в Україні по одній бджолі оселилося на гербах міст Сімферополя та Джанкоя. Коли Наполеона було короновано імператором Франції, лілію на всіх королівських геральдичних орнаментах, гербах і прапорах замінили на бджолу. Навіть на імператорській мантії було нанесено візерунок з маленьких бджілок.

Перші бджолярі

У країнах з теплим кліматом бджоли часто будують стільники на скелях під кам’яними козирками або на гілках дерев. За надто спекотної погоди мед танув і стікав по каменях, ваблячи давніх любителів солодкого. В Іспанії є печера з наскельними малюнками, на одному з яких зображено людину, що зрізує медовий стільник із бджолиного гнізда на скелі. Цьому малюнку близько 9 тис. років. До речі, такий примітивний метод видобутку меду донині зберігся в тих куточках Землі, куди цивілізація ще не добралася. Збирання меду з диких гнізд — основне джерело доходу для індіанців-гваяків, які мешкають у лісах Східного Парагваю, у важкодоступних місцях на підніжжі хребта Каагуасу.

В Єгипті ще 6 тис. років тому замислилися: чи не можна зробити так, аби за медом не треба було видиратися по скелях чи лазити по гілках, а щоби бджоли самі приносили мед до самого дому — та придумали перші примітивні вулики: кошики з очерету, в які заселяли бджіл. Більше того, єгиптяни першими почали вивозити свої вулики до місць багатого медозбору. Везли їх на плотах до верхів’їв р. Нілу саме в період цвітіння луків, а верталися додому вниз за течією, вщент завантажені медом.

«На багаті села»

Приклад давніх єгиптян спонукав і мене звозити своїх бджілок «на гречку». Адже єгиптянам було простіше — пливли потихеньку р. Нілом до підходящої галявини. Українським же бджолярам доводиться возити вулики по вибоях українських доріг. Тому всі рамки у вулику перед перевезенням слід обов’язково закріпити спеціальними планками. На льотки установлюються решіточки, аби бджоли обурювалися тряскою тільки усередині вулика і не «чіплялися» до бджоляра.

Перевозять вулики вночі, коли всі бджоли повернуться з польоту. Якщо вулик вирушає на нове місце до повернення всіх комах, то потім на його місці збирається купка розгублених бджіл, які осиротіли, більша частина з яких загине. Тому бджолярі не квапляться, чинять точно так, як у прислів’ї: довго запрягають і швидко їдуть. Їхати справді потрібно швидко, адже бджоли в закритому вулику можуть перегрітися й загинути.

Якось домовився зі знайомими пасічниками, які вивезли бджіл на поля гречки в Богуславському районі Київської області, що «підкину» їм кілька своїх вуликів — бджоли будуть у компанії й під доглядом. Коли стемніло, поставив вулики на причіп, і труською одеською трасою ми вирушили за найкориснішим медом — гречаним.

Сім’я — осередок суспільства

Доглядати за вуликом потрібно обов’язково, особливо під час багатого медозбору, адже події в ньому можуть розвиватися стрімко. Кількість зайнятих медом стільників у вулику збільшується, стає менше місця для виведення розплоду. Якщо вчасно не відкачати мед, не поставити свіжих рамок з вощиною, то бджолина сім’я починає готуватися до роїння.

Роїння — природний процес у житті бджіл, це, власне, і є розмноження, тому що біологічна одиниця у бджіл — це сім’я. Бджоли не можуть жити поза сім’єю. У бджіл немовля — це не нова маленька бджілка, а рій, нова бджолина сім’я. Але на пасіці неконтрольоване роїння є небажаним, підвищена соціальна активність залучених до процесу розподілу бджіл відволікає від роботи всю сім’ю. Яка робота, коли тут суспільне життя кипить!

Працює «спецназ»

Домовляючись про догляд за вуликами, чесно попередив колег, що із двох родин одна має спокійний характер, а от друга — є справжнім «спецназом». Ця бджолина родина не вибачала жодної помилки. Будь-який різкий рух при огляді вулика, брак або надлишок диму викликали такий сплеск гіперактивності у бджіл — охоронниць цієї родини, що доводилося поступатися їм й припиняти огляд. Однак навіть після ганебного відступу цей «спецназ» продовжував «розважатися», ганяючись за сусідами, собаками й перехожими.

Колеги-бджолярі лише посміялися над цими «страшними оповіданнями», мовляв, і не таке бачили.

Вулики встановили на околиці пасіки, і на світанку бджоли, які добре перенесли переїзд, взялися до роботи. Ще раз вибачився за свій «спецназ» і поїхав на роботу. Через два дні колеги подзвонили й заявили, що беруть усі свої глузування назад — на таку активну родину вони ще не потрапляли. При спробі оглянути вулики пасічники зустріли таку відсіч, що їм довелося відступити.

Звісно, якщо бджоли нервують і намагаються атакувати пасічника, достатньо відійти на кілька метрів від вулика й постояти декілька хвилин. Родина заспокоюється, і можна продовжувати роботу.

Але цього разу бджолярам довелося відходити далі й далі. Пішли вже так далеко, що й пасіку майже не було видно, а бджоли не відставали. Тільки тоді вони зрозуміли, що я їх не обманював, розповідаючи про цю родину. До речі, така агресивність родини може бути позитивною рисою. У разі акуратної роботи з такою родиною вона принесе меду більше ніж інші та краще захиститься від небезпеки.

Кожна бджолина сім’я має свій характер, який визначається переважно породою бджіл, проте у межах породи є родини з особливостями поведінки. Як і у людей, де керівник визначає стан справ у колективі, так і у бджіл саме матка визначає характер сім’ї. Вона виділяє спеціальну речовину, яку через свиту матки одержують усі бджоли сім’ї. Ця речовина регулює поведінку сім’ї та надає їй унікальний запах — паспорт, перепустку до вулика. Коли родина занадто розростається, цієї речовини вже не вистачає на всіх, що стає однією з причин роїння бджіл.

Прощання сестер

Якщо сім’я все-таки почала роїтися, то стара бджолина матка повинна залишити після себе гідну спадкоємицю. Робочі бджоли закладають для виведення майбутніх маток кілька спеціальних гнізд-маточників. Трохи — це для підстрахування, щоб випадкове ушкодження одного маточника не залишило сім’ю без господарки. Матка відкладає в маточники яєчка, з яких робочі бджоли виведуть собі нову матку, й сім’я починає останні приготування перед виходом роя. Бджоли-розвідниці знаходять нове місце для житла — це може бути горище будинку, порожній вулик або дупло старого дерева. Частина родини, яка готується покинути вулик, запасається провіантом — бджоли, набираючи повний зобик меду, вилітають із вулика. Вони сідають на гілку дерева, що росте поруч, й формують рій. Останньою з вулика виходить матка і приєднується до роя. Рій може висіти недалеко від вулика від години до доби, доки родина остаточно розбереться, хто тут «від’їжджає», а хто «проводжає», а потім вирушить до нового дому.

Якщо бджоляр вчасно помітив рій, то це удача — нову родину можна поселити на своїй пасіці. Щоб зняти рій з дерева, слід підставити цебро або ящик під рій і несильно, але різко вдарити по гілці, на якій рій висить. Рій обсиплеться в підставлену ємність. Бджоли падають, як горох. Адже цій комасі, щоб почати політ слід підготуватися, зробити вдих, а від несподіваного удару бджола просто падає. До того ж бджоли вщент навантажені медом, узятим у дорогу. Зібраних бджіл можна просто висипати в порожній вулик з поставленими рамками — вони негайно розпочнуть облаштування нового житла та збір меду.

Бджоли: «Сексу в нас немає!»

Після виходу рою бджоли, що залишилися, приступають до нормальної роботи зі збору меду й вирощування потомства, у тому числі й майбутніх маток. Але матка, яка народиться першою, одразу розкриває інші маточники і вбиває своїх молодших сестер. Адже цариця у вулику може бути тільки одна. До речі, ніколи більше матці не доведеться користуватися жалом, навіть людину вона не може вжалити — довге черевце неможливо підігнути для удару.

Усі бджоли у вулику — самочки, але тільки одна матка може вважатися повноцінною особиною жіночої статі. Робочі бджоли все своє життя зайняті тільки роботою. Одразу після народження вони беруть участь у догляді за личинками та у будівництві гнізда. Робоча бджола, яка набралася сил, робить перший політ і починає носити мед. До кінця життя (під час медозбору робоча бджола живе всього 30 — 35 днів) бджоли-бабусі переключаються на доставку води у вулик. Саме доставка води — найнебезпечніша робота, тому й зайняті цією роботою старенькі, яких втратити не шкода. Помирати робоча бджола летить із вулика, щоб не «розводити антисанітарію». А от матка вже через тиждень після свого народження вирушає погуляти із «парубками» — трутнями. І там уже «відривається» за весь вулик. Бджолині матки — рекордсмени серед «суспільних» комах за кількістю спарювань — до 25 трутнів посмертно стають батьками в новій бджолиній сім’ї. Посмертно, тому що після спарювання трутні одразу ж гинуть.

Делікатна робота

Важлива подія в житті бджіл та особливо пасічника — це викачування меду. Щоб у бджіл можна було відібрати мед, не руйнуючи їх гніздо, український бджоляр Петро Прокопович винайшов рамковий вулик. Через 40 років американець Л. Лангстрот удосконалив його, запропонувавши витягати рамки зверху. Саме ця модель вулика поширилася в усьому світі.

При відкачуванні меду кожну рамку слід дістати з вулика, тримаючи в одній руці, а другою рукою делікатно забрати з неї гусячим пером бджіл у відкритий вулик. Потім на столі спеціальним ножем зрізати печатку (кришечки запечатаних стільників) і поставити рамку в медогонку, куди зазвичай поміщається дві, три або чотири рамки. І можна починати крутити ручку медогонки — качати мед. Під дією відцентрової сили мед витікає зі стільника, стікаючи вниз по стінках медогонки. Потім через кран, дві сітки — велику й дрібну мед стікає в підставлений посуд.

Американські бджолярі так із бджолами не «делікатничають», тобто голими руками, у майці й шортах, як це прийнято в нас, із бджолами не працюють. На це є причина. Замість м’якого гусячого пера для очищення рамки від бджіл американці використовують потужну повітродувку, якою просто видувають усіх бджіл, навіть не виймаючи рамок з вулика. Після цього на пересувному механізованому комплексі все робиться автоматично — і зрізання печатки, і відкачування меду. Можна собі уявити, якими злющими стають у цей час бджоли! Тому працюють американські бджолярі у скафандрах, схожих на космічні. Думаю, що задоволення від такої роботи мало, зате один пасічник може впоратися з пасікою в 1000 вуликів.

Викачування меду — фізично важка робота. Навіть піт із чола не витреш — сітка на голові. І помилятися, нервувати не варто, різких рухів теж робити не слід, бджоли почнуть хвилюватися, і робота стане ще тяжчою. Спокій, тільки спокій.

Коли вперше дістав зі свого вулика рамку з медом, мав досить суперечливе почуття. З одного боку, меду хочеться, а з іншого — на рамці сидить не менш як 500 бджіл і летіти не збираються. Відразу згадалося, що для нормальної людини, яка не страждає на алергію, укус 500 бджіл — смертельна доза отрути. Доки одну бджілку виштовхну з рамки до вулика, з іншого боку рамки вже десяток бджілок підсів. Загалом, у перше викачування виділив адреналіну більше, ніж мої підопічні — меду.

До речі, як би не намагався злити весь мед з медогонки, на стінках однаково залишається тонкий шар. І тут є чудовий спосіб відчистити медогонку — це батон і один літр молока. І пасічник ситий, і медогонка блищить.

А гречаного меду з богуславських полів мої бджоли зібрали чимало. При відкачуванні, щоправда, іноді покусували мене. А що зробиш — це плата за можливість почастувати близьких людей свіжим ароматним медом.

Цікаві факти з життя бджіл

Усупереч усталеній думці, немає жодного розподілу на диких або домашніх бджіл. Просто ті самі бджоли можуть жити або в дуплі, або у вулику. Це не робить їх дикими чи домашніми. А от дикий мед існує. Так називають мед, зібраний бджолами у місцевості, де не ростуть культурні рослини — тільки дикоростучі.

Щоб назбирати ложку меду, 200 бджіл повинні збирати нектар цілий день. Ще 200 бджіл будуть зайняті багаторазовим перекладанням нектару із гнізда до гнізда, щоб випарувати з нектара зайву вологу.

Якщо у вулик залітає шершень, бджоли не можуть його здолати, їх жала просто не пробивають його «броню». Тоді бджоли збираються навколо шершня до «клубу» і підвищують температуру свого тіла. Температура усередині «клубу» сягає 44°С, і шершень гине від перегріву.

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42