Митна справа

Визначення митної вартості товарів

Порядок і методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлено розділом ІІІ Митного кодексу.

При визначенні митної вартості товарів слід враховувати такі особливості:

  • товари, що ввозяться на митну територію України і декларуються в митному режимі імпорту (ст. 51 Митного кодексу);
  • товари, що ввозяться на митну територію України і декларуються в інших митних режимах, які передбачають сплату митних платежів (крім транзиту) (ст. 65 цього Кодексу);
  • товари, що ввозяться і декларуються в інших митних режимах, які не передбачають сплату митних платежів (ст. 65 Митного кодексу);
  • товари, що вивозяться за межі митної території України (ст. 66 цього Кодексу).

В останніх двох випадках митною вартістю є ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі чи рахунку-проформі.

У перших двох випадках, тобто для товарів, що ввозяться і декларуються в митному режимі імпорту та інших митних режимах, що передбачають сплату митних платежів, митна вартість товарів визначається відповідно до глави 9 Митного кодексу.

Заявлення митної вартості товарів

Декларант або уповноважена ним особа заявляє самостійно визначену ним митну вартість товарів і метод її визначення органу доходів і зборів.

Згідно зі ст. 52 Митного кодексу заявлення митної вартості товарів шляхом подання декларації митної вартості здійснюється виключно:

  • якщо до фактурної вартості мають додаватися чи відніматися складові митної вартості;
  • якщо покупець і продавець пов’язані між собою;
  • за власним бажанням декларанта.

Декларація митної вартості не подається, якщо митна вартість товарів не перевищує 5000 євро.

Методи визначення митної вартості товарів

При ввезенні товарів і розміщенні їх у митний режим імпорту митна вартість визначається відповідно до одного з шести методів (ст. 57 Митного кодексу).

Основним методом визначення митної вартості є метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (ст. 58 цього Кодексу). При визначенні митної вартості за основним методом за основу береться ціна товару, який безпосередньо ввозиться. До ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включені до ціни. Перелік таких витрат визначено частиною десятою ст. 58 Митного кодексу.

Однією з таких складових митної вартості є роялті та інші ліцензійні платежі. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів затверджено постановою № 446.

Крім того, до митної вартості товарів не включаються витрати, зазначені у частині одинадцятій ст. 58 Митного кодексу, якщо їх виділено з ціни товарів.

Перелік причин, за яких основний метод не може бути застосований, є виключним. Так, основний метод не застосовується, якщо:

  • відсутній продаж оцінюваних товарів на експорт в Україну (частина четверта ст. 58 Митного кодексу);
  • наявне обмеження прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів (частина перша ст. 58 цього Кодексу);
  • стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни є умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів (частина перша ст. 58 Митного кодексу);
  • частина виручки від подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем прямо чи опосередковано надходить продавцю, якщо неможливо зробити відповідне коригування (частина перша ст. 58 зазначеного Кодексу);
  • покупець і продавець є пов’язаними особами і ці відносини вплинули на ціну товарів (частина перша ст. 58 Митного кодексу);
  • використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджено документально або не визначено кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні (частина друга ст. 58 цього Кодексу).

У разі якщо неможливо визначити митну вартість за основним методом, застосовуються другорядні методи. Кожний наступний метод застосовується лише у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

При застосуванні методів за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами.

У випадках, встановлених частинами четвертою — шостою статей 59 — 60 Митного кодексу, вартість операції коригується з урахуванням розбіжностей (у кількості та/або в інших комерційних рівнях).

При застосуванні методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються на внутрішньому ринку України, скоригована відповідним чином на витрати, понесені в Україні. Перелік таких витрат визначено частиною другою ст. 62 Митного кодексу.

Для визначення митної вартості товарів на основі методу додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, які оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум, визначених частиною першою ст. 63 зазначеного Кодексу.

Резервний метод застосовується лише, коли не можуть бути застосовані перші п’ять методів. Митна вартість, визначена за резервним методом, має більшою мірою ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому ст. 64 Митного кодексу встановлено обмеження щодо цього методу — для митної оцінки не можуть використовуватися довільні, фіктивні, мінімальні вартості тощо.

Контроль за правильністю визначення митної вартості товарів

Декларант або уповноважена ним особа зобов’язаний подавати до органу доходів і зборів достовірні відомості про митну вартість, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться органом доходів і зборів, що здійснює митне оформлення товарів, згідно зі ст. 54 Митного кодексу.

Орган доходів і зборів має право впевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Перелік документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, визначено частиною другою ст. 53 зазначеного Кодексу.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом десяти календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв’язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій ст. 53 Митного кодексу, подають (за наявності) документи, встановлені частиною четвертою цієї статті.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 Митного кодексу.

Коригування заявленої митної вартості товарів

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів приймається органом доходів і зборів виключно у випадках, якщо встановлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів, у разі:

  • невірно проведеного декларантом або уповноваженою особою розрахунку митної вартості;
  • неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій — четвертій ст. 53 Митного кодексу, або відсутності у цих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
  • невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу;
  • надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа мають право випускати товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

«Гарячі лінії»

Дата: 5 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42