Податок на майно

Обчислення та сплата плати за землю юридичними особами

Нещодавно Міндоходів України було проведено «гарячу» телефонну лінію на тему «Обчислення та сплата плати за землю юридичними особами». На запитання платників відповідала заступник начальника відділу плати за землю з юридичних осіб та місцевих податків і зборів Управління місцевих податків і зборів, плати за землю Департаменту оподаткування та контролю об’єктів і операцій Міністерства доходів і зборів України Катерина Гривнак.
Пропонуємо вашій увазі відповіді на запитання, поставлені під час проведення телефонної лінії.

Не поновлено договір оренди земельної ділянки

Підприємство уклало з міською радою договір оренди земельної ділянки під прибудовою до житлової будівлі, в якій розміщено офіс. Як правильно оподаткувати земельну ділянку під офісом, якщо договір ще не поновлено?


Щодо питань правомірності укладення договору оренди земельної ділянки, користування земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору та його поновлення слід зазначити, що згідно зі ст. 158 Земельного кодексу України (далі — Земельний кодекс) земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові наслідки користування майном після закінчення строку договору найму обумовлено ст. 764 Цивільного кодексу України (далі — Цивільний кодекс), відповідно до якої якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який було раніше встановлено договором.

Відповідно до ст. 33 Закону України від 06.10.98 р. № 161-XIV «Про оренду землі» (далі — Закон № 161) у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які було передбачено договором.

Отже, якщо платник продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та не отримав письмового заперечення від орендодавця щодо використання земельної ділянки, то до поновлення договору оренди в установленому порядку такий платник сплачуватиме орендну плату відповідно до умов попереднього договору оренди земельної ділянки з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Сплата орендної плати загальноосвітнім навчальним закладом

Приватна середня загальноосвітня школа уклала з міською радою договір оренди на земельну ділянку терміном на 15 років, який пройшов державну реєстрацію. Чи може зазначений заклад користуватися пільгою при оподаткуванні земельної ділянки?


У даному випадку — не може. Плата за землю — це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Власники земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійні землекористувачі сплачують земельний податок. При цьому Земельним кодексом визначено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону № 161 договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності — це обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сульськогосподарського призначення — розміру земельного податку, що встановлюється розділом XII цього Кодексу, а для інших категорій земель — трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим самим розділом.

Згідно з пп. 282.1.8 п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, звільняються від сплати земельного податку.

Враховуючи те, що в даному випадку школа є приватною і уклала з міською радою договір оренди земельної ділянки, вона є платником орендної плати за землю, розмір якої має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу.

Надання в оренду земельної ділянки платнику ФСП

Фізична особа — власник земельної ділянки, наданої для ведення особистого селянського господарства, здає в оренду земельну ділянку юридичній особі — платнику ФСП. Який порядок сплати до бюджету земельного податку в цьому разі?


Справляння плати за землю здійснюється відповідно до розділу ХІІІ Податкового кодексу «Плата за землю», а ФСП — згідно з розділом ХІV цього Кодексу «Спеціальні податкові режими».

Суб’єктом (платником) плати за землю є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) та землекористувач, а об’єктами є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з п. 281.3 ст. 281 Податкового кодексу від сплати земельного податку звільняються на період дії ФСП власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику ФСП.

Об’єктом оподаткування ФСП для сільгосптоваровиробників є площа сільгоспугідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільгосптоваровиробника або надана йому в користування, у тому числі на умовах оренди.

У даному випадку фізична особа як власник земельної ділянки, що здає в оренду земельну ділянку платнику ФСП, звільняється від сплати земельного податку. При цьому юридична особаплатник ФСП включає цю земельну ділянку в об’єкт оподаткування ФСП.

Земельні ділянки, надані гірничодобувному підприємству

Підприємство з видобутку корисних копалин для виробництва нерудних будівельних матеріалів (щебінь, бутовий камінь) має земельні площі в межах населених пунктів, на яких розташовано кар’єри для видобутку корисних копалин, промислові майданчики з переробним комплексом, інженерно-технічні комунікації, місця складування розкривних порід і відходів виробництва, склади вибухових матеріалів. Підприємство має земельні ділянки як у постійному користуванні, так і на праві оренди землі. Як здійснюється оподаткування земельних ділянок такого підприємства?


Відповідно до ст. 66 Земельного кодексу до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під’їзних шляхів, інженерних мереж адміністративно-побутових будівель, інших споруд. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Цією самою статтею Земельного кодексу визначено, що надання земельних ділянок для потреб, пов’язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Згідно з п. 276.4 ст. 276 Податкового кодексу податок за земельні ділянки в межах населених пунктів, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки корисних копалин, справляється у розмірі 25% податку, обчисленого відповідно до статей 274 та 275 цього Кодексу.

Отже, гірничодобувне підприємство має сплачувати земельний податок за ставкою, встановленою п. 276.4 ст. 276 Податкового кодексу, лише за земельні ділянки, які надані йому й використовуються для видобування корисних копалин і розробки їх родовищ.

Щодо орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, то відповідно до ст. 288 Податкового кодексу її розмір встановлено в договорі, але річна сума платежу не може бути меншою, зокрема для інших категорій земель, трикратного розміру земельного податку та перевищувати, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12% від їх нормативної грошової оцінки.

Придбання земельної ділянки

Юридична особа придбала земельну ділянку, що перебувала у приватній власності, за цивільно-правовим договором. З якої дати новому власнику слід сплачувати земельний податок?


Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу з урахуванням вимог Земельного кодексу. Угоди про перехід права власності на земельну ділянку підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюються відповідно до Закону України від 01.07.2004 р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 125 Земельного кодексу).

Згідно з п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником — починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

Отже, юридична особа, яка придбала земельну ділянку приватної власності за цивільно-правовою угодою, сплачуватиме земельний податок з першого числа місяця, в якому виникло право власності на цю земельну ділянку.

Реорганізація платника ФСП

Чи може юридична особа — платник ФСП, до якої при реорганізації приєдналась інша юридична особа, залишитися на сплаті ФСП у рік реорганізації та за яких умов?


Відповідно до ст. 56 Господарського кодексу суб’єкт господарювання може бути утворений шляхом реорганізації (приєднання) діючого (діючих) суб’єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

У разі приєднання одного або декількох підприємств до іншого підприємства до останнього переходять усі майнові права та обов’язки приєднаних підприємств (частини перша, третя ст. 59 Господарського кодексу, частина перша ст. 104 Цивільного кодексу).

Відповідно до п. 301.1 ст. 301 Податкового кодексу якщо сільгосптоваровиробник створюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу, то норма щодо дотримання частки сільгосптоваровиробництва, яка дорівнює або перевищує 75% за попередній податковий (звітний) рік, поширюється на:

  • усіх осіб окремо, що зливаються або приєднуються;
  • кожну окрему особу, утворену шляхом поділу або виділу;
  • особу, утворену шляхом перетворення.

Сільгосптоваровиробники, утворені шляхом злиття або приєднання, можуть бути платниками податку в рік утворення, якщо частка сільгосптоваровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік всіма товаровиробниками, які беруть участь у їх утворенні, дорівнює або перевищує 75% (п. 301.2 ст. 301 Податкового кодексу).

Такі сільгосптоваровиробники подають протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем його утворення, до територіальних органів Міндоходів України за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельних ділянок декларацію з ФСП за період від дати утворення до кінця поточного року для набуття статусу платника цього податку, а також всіх прав і обов’язків щодо погашення податкових зобов’язань або боргів, які передано йому як правонаступнику.

Сплачується ФСП вперше в такому випадку протягом 30 календарних днів місяця, що настає за місяцем їх утворення, а надалі — у загальному порядку, визначеному п. 306.2 ст. 306 Податкового кодексу.

Отже, сільгосптоваровиробник, який утворився шляхом приєднання, може бути платником ФСП в рік утворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана кожним товаровиробником, що бере участь у його утворенні, за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%.

Санаторій розміщено на земельній ділянці парку — пам’ятки садово-паркового мистецтва 

Санаторію видано Державний акт на право постійного користування на земельну ділянку, на якій розміщено парк — пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Відповідно до охоронного зобов’язання, зареєстрованого в обласному державному управлінні екологічної безпеки, землекористувачем парку є санаторій. Чи користуватиметься в даному випадку санаторій пільгою щодо сплати земельного податку?


Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

Згідно зі статтями 193 та 204 Земельного кодексу Державний земельний кадастр — це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну та якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням Державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зацікавлених підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Відповідно до Інструкції з запов-нення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої наказом Держкомстату України від 05.11.98 р. № 377 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)» у рядку 84 розділу першого форми № 6-зем враховуються дані про землекористувачів земель природоохоронного призначення: юридичних осіб, яким надано об’єкти природно-заповідного фонду, визначені Законом України від 16.06.92 р. № 2456-XII «Про природно-заповідний фонд України».

У рядку 85 форми № 6-зем враховуються дані про землекористувачів земель оздоровчого призначення: санаторії, санаторії-профілакторії, спеціалізовані санаторії з реабілітації хворих, дитячі санаторно-курортні і оздоровчі та інші санаторно-оздоровчі заклади, на території яких є природні лікувальні ресурси та фактори, придатні для використання, у тому числі шляхом промислового освоєння, з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та поліпшення здоров’я людей (родовища мінеральних і термальних вод, лікувальних грязей та озокериту, соляні (гірські) копальні, ропа лиманів та озер, а також природні об’єкти і комплекси — пляжі, акваторії водойм, ліси та інші лісовкриті землі, що формують особливі мікрокліматичні умови), крім зазначених об’єктів (земель), що перебувають на балансі підприємств, організацій, установ.

Статтею 282 Податкового кодексу визначено категорії юридичних осіб, які звільняються від сплати земельного податку. Пунктом 282.1 цієї статті передбачено, що від сплати податку звільняються, зокрема, заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам’ятки природи, заповідні урочища та парки — пам’ятки садово-паркового мистецтва.

З огляду на те що санаторії занесено до рядка 85 форми № 6-зем, в якому враховуються дані про користувачів землями оздоровчого призначення, такі землекористувачі не належать до категорії платників, які відповідно до п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу звільняються від сплати земельного податку.

Земельні ділянки під виробничими будівлями, які є землями сільгосппризначення

Фермерське господарство — платник ФСП має в користуванні земельні ділянки — сільгоспугіддя та земельні ділянки під виробничими будівлями, які є землями сільгосппризначення, але не є сільгоспугіддями. Чи  сплачуватиме господарство земельний податок за земельні ділянки під будівлями?


Відповідно до ст. 302 Податкового кодексу об’єктом оподаткування ФСП є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільгосптоваровиробника або надана йому в користування, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з пп. «б» п. 307.1 ст. 307 цього Кодексу платники ФСП не є платниками земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільгосптоваровиробництва).

Статтею 22 Земельного кодексу встановлено, що землями сільгосппризначення визнаються землі, надані для виробництва сільгосппродукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільгосппродукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

  • сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
  • несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільгосппризначення передаються у власність та надаються у користування сільгосппідприємствам для ведення товарного сільгоспвиробництва.

Тому фермерське господарствоплатник ФСП не сплачуватиме земельний податок лише за земельні ділянки під виробничою інфраструктурою, які є землями сільгосппризначення і надані для товарного сільгоспвиробництва. При наданні будівель в оренду земельний податок за земельну ділянку під такою будівлею сплачуватиметься на загальних підставах.

Неподання податкової декларації з плати за землю за нововідведені земельні ділянки

Чи передбачено відповідальність власника землі або землекористувача за неподання або несвоєчасне подання податкової декларації з плати за землю за нововідведені земельні ділянки?


Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу встановлено обов’язок власників землі та землекористувачів сплачувати плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. За нововідведені земельні ділянки платник плати за землю має подати податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.4 ст. 286 цього Кодексу).

Податкове зобов’язання з плати за землю, визначене у податковій декларації за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до ст. 47 Податкового кодексу відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть платники податку, а також їх посадові особи. Статтею 120 цього Кодексу встановлено санкції за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків).

Отже, за неподання або несвоєчасне подання податкової декларації з плати за землю за нововідведені земельні ділянки до власника землі або землекористувача застосовуються санкції, передбачені ст. 120 Податкового кодексу, зокрема штраф у розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.


Підготувала Ганна ЧЕРНИШОВА, оглядач «Вісника»,
за сприяння: Катерини ГРИВНАК, заступника начальника відділу плати за землю
 з юридичних осіб та місцевих податків і зборів
Управління місцевих податків і зборів, плати за землю Департаменту оподаткування
та контролю об’єктів і операцій Міністерства доходів і зборів України,
та Інформаційно-комунікаційного департаменту Міністерства доходів і зборів України

«Гарячі лінії»

Дата: 14 березня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42