Податок на прибуток

Облік переоцінки основних засобів

Для визначення реальної картини фінансового стану основних засобів на підприємстві суб’єкти господарювання один раз на рік проводять їх переоцінку. Суть цієї операції полягає у приведенні вартості активів, за якою вони обліковуються на балансі підприємства, у відповідність з їх реальною (справедливою) вартістю.  Згідно з визначеннями, наведеними у Податковому кодексі, основні засоби  — це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 грн., невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).


Визначення первісної вартості

Придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю (п. 146.4 ст. 146 Податкового кодексу).

Під первісною вартістю таких об’єктів слід розуміти історичну (фактичну) собівартість необоротних активів у сумі коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первісна вартість формується за рахунок витрат, визначених у п. 146.5 ст. 146 Податкового кодексу, до яких, зокрема, належать:

  • суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
  • реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням/отриманням прав на об’єкт основних засобів;
  • суми ввізного мита;
  • суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику);
  • витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;
  • витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів;
  • фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;
  • інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на придбання (створення) основних засобів підлягають амортизації, що нараховується протягом строку їх корисного використання, встановленого наказом про облікову політику підприємства, але не менше строку, встановленого п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу. Амортизація основного засобу провадиться до досягнення залишкової вартості об’єктом його ліквідаційної вартості.

Але якщо залишкова вартість об’єкта основного засобу суттєво відрізняється від його справедливої вартості, підприємство може здійснити його переоцінку.

Збільшення вартості об’єктів основних засобів, що амортизується, здійснюється станом на кінець року (дату балансу), за результатами якого проводиться переоцінка, та використовується для розрахунку амортизації з першого дня наступного року.

Бухгалтерський облік

На цей час існують окремі умови та підстави для врахування проведеної переоцінки як у бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Так, у бухгалтерському обліку підприємство/установа може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт.

Переоцінка основних засобів тієї групи, об’єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

За певних умов не підлягають переоцінці необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості здійснюється такими методами: у першому місяці використання об’єкта — в розмірі 50% його вартості, що амортизується, та решта 50% вартості, що амортизується, — у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об’єкта — 100% його вартості.

Первісна (переоцінена) вартість об’єкта основних засобів може бути збільшена на суму індексації, проведеної у порядку, встановленому податковим законодавством, з відображенням у бухгалтерському обліку в порядку, передбаченому пунктами 19 — 21 ПБО 7.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначаються множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, що переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об’єкта. При цьому для таких об’єктів, що продовжують використовуватися, обов’язково визначається ліквідаційна вартість.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

Податковий облік

У податковому обліку якщо платник податку приймає рішення про уцінку/дооцінку активів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка/дооцінка з метою оподаткування не змінює балансову вартість активів та доходи або витрати такого платника, пов’язані з придбанням зазначених активів (п. 152.10 ст. 152 Податкового кодексу).

Амортизації підлягає, зокрема, сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до ст. 146 Податкового кодексу. Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об’єкта його ліквідаційної вартості.

Пунктом 146.21 ст. 146 цього Кодексу встановлено, що платники податку всіх форм власності мають право проводити переоцінку об’єктів основних засобів, застосовуючи щорічну індексацію вартості основних засобів, яка амортизується, та суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою

Кі = (І(а-1) — 10) : 100,

де І(а-1) — індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Якщо значення Кі перевищує одиницю, то платник податку на прибуток має право на збільшення вартості об’єктів основних засобів, що амортизуються. Таке збільшення здійснюється станом на кінець року (дату балансу), за результатами якого проводиться переоцінка, і використовується для розрахунку амортизації з першого дня наступного року.

Приклад.Індекс інфляції становить 110,3% (умовно).

Відповідно коефіцієнт індексації визначатиметься таким чином:

Ki = (110,310) : 100 = 1,003.

Балансова вартість об’єкта, щодо якого проводиться переоцінка (індексація), становить 125 000 грн. Розрахуємо суму дооцінки: 125 000 грн. х 1,003 = 125 375 грн. (як бачимо, нову переоцінену вартість отримують множенням балансової вартості на коефіцієнт), сума дооцінки становить 375 грн. (125 375125 000).

Отже, платник податку мав право збільшити вартість об’єктів основних засобів, що амортизується, на суму дооцінки станом на кінець року, за результатами якого проводиться така переоцінка (індексація), тобто на 375 грн.

Проведення переоцінки (індексації) основних засобів має позитивні моменти, зокрема у зв’язку зі збільшенням балансової вартості основних засобів відповідно збільшується і 10-відсотковий ліміт, який використовується для відображення витрат, пов’язаних із поліпшенням (ремонтом) основних засобів на початок наступного звітного року.

Збільшувати вартість об’єктів основних засобів можна не частіше одного разу на рік. Звертаємо увагу й на те, що проведення цієї операції є не обов’язком платника податку, а його правом, тобто добровільним рішенням (п. 146.21 ст. 146 Податкового кодексу).

У 2012 р. індекс споживчих цін за даними Держстандарту України, наведеними на сайті http://www.ukrstat.gov.ua/, — 99,8%. Тому коефіцієнт індексації у 2012 р. становить:

Кі = (99,8 – 10) : 100 = 0,898. 

Отже, враховуючи, що розрахований коефіцієнт індексації за 2012 р. не перевищує одиниці, в податковому обліку переоцінка вартості основних засобів за 2012 р. не проводиться.