Митна справа

Використання митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа

Міжнародне законодавство

Серед документів, які використовуються митними органами, основне місце посідає митна декларація. На її застосуванні ґрунтується більшість технологій митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

З міжнародних документів (конвенцій), які регулюють питання застосування митної декларації, слід відзначити Міжнародну конвенцію про спрощення i гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція), Конвенцію про спільну транзитну процедуру та Конвенцію про спрощення формальностей у торгівлі товарами.

Кіотська конвенція не містить конкретних форм та правил заповнення митних декларацій, хоча в ній зазначено, що письмова форма декларації на товари має відповідати типовій формі Організації Об’єднаних Націй, та містить низку положень щодо застосування типів митних декларацій.

У Європейському Союзі напрацьовано та уніфіковано загальні для його членів правила застосування єдиних форм документів, що застосовувалися в митній та інших сферах, а також установлено єдині стандарти зі спрощення адміністративних процедур у торговельній діяльності.

Для успішної реалізації угод про вільну торгівлю між Європейським Союзом і країнами - членами Європейської асоціації вільної торгівлі, а також для забезпечення єдиних правил проведення адміністративних процедур було укладено Конвенцію про спрощення формальностей у торгівлі товарами, яка набрала чинності з 1 січня 1988 р. Ця Конвенція встановлює заходи зі спрощення формальностей у торгівлі товарами між сторонами Конвенції та третіми країнами, зокрема шляхом запровадження єдиного адміністративного документа (далі — ЄАД).

ЄАД за формою, зразок якої наведено в Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами, підлягає використанню при будь-якій процедурі, пов’язаній з експортом, імпортом і транзитом незалежно від виду і походження товарів.

Залежно від обставин ЄАД виступає як митна декларація про експорт, транзит або імпорт товарів. Окремо слід зазначити, що положення щодо запов-нення ЄАД при транзиті містить Конвенція про спільну транзитну процедуру, яка є базовим міжнародним договором між Європейським Союзом та кількома європейськими країнами — членами Європейської асоціації вільної торгівлі.

Конвенцією про спрощення формальностей у торгівлі товарами встановлено різні варіанти використання форм бланка ЄАД, які можна поділити на дві групи, а саме: повне або роздільне використання системи.

Форма бланка ЄАД є зброшурованим комплектом із восьми примірників на самокопіювальному папері. Однак у разі оформлення ЄАД з використанням державної або приватної комп’ютерної системи обробки декларацій бланк має вигляд уже двох зброшурованих комплектів по чотири примірники в кожному, в яких кожен примірник може мати подвійну функцію.

Відповідно до ст. 76 Угоди про партнерство метою співробітництва є забезпечення виконання всіх положень, що мають бути прийняті щодо торгівлі та торгівлі на основі взаємної вигоди й досягнення зближення української митної системи з митною системою Співтовариства.  До того ж співробітництво включає, зокрема, запровадження ЄАД.

З 01.01.2008 р. форми митної декларації, які застосовуються в Україні, приведено у відповідність із формою ЄАД, яка застосовується державами — членами Європейського Союзу і Європейської асоціації вільної торгівлі.

На сьогодні в Україні при декларуванні товарів використовують форму бланка ЄАД у вигляді комплекту з чотирьох аркушів.

Національне законодавство

З 01.06.2012 р. набрав чинності новий Митний кодекс. У його основу покладено положення міжнародних конвенцій, до яких приєдналась Україна. Як і Податковий кодекс, новий Митний кодекс об’єднує положення, які раніше містилися в різних законах та підзаконних актах.

Новий Митний кодекс дав змогу також запровадити:

  • декларативний принцип використання документів;
  • використання електронного дек-ларування усіма бажаючими підприємцями без будь-яких обмежень та у всіх митних режимах;
  • можливість внесення змін до митної декларації до моменту завершення митного оформлення товарів та протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення;
  • можливість декларування товарів вартістю до 100 євро за письмовою заявою без подання митної декларації на бланку ЄАД.

У Митному кодексі під терміном «митне оформлення» розуміють виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Митна декларація — це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Митна декларація та інші документи можуть подаватися митному органу в електронному вигляді або на паперових носіях, які супроводжуються електронними копіями.

Декларанти подають до митниці разом з митною декларацією лише рахунок та в окремих випадках — декларацію митної вартості. Інші документи, відомості про які зазначаються у митній декларації, можуть бути запитані митницею під час митного оформлення та протягом трьох років після його завершення.

Слід взяти до уваги те, що на сьогодні підприємці мають змогу самостійно фіксувати в електронних системах митниці дату і час подання ними митної декларації. Реєстрація митної декларації, електронну копію якої введено до автоматизованої системи митного оформлення за допомогою інформаційного термінала, здійснюється у термін, що не перевищує однієї години з часу її введення до автоматизованої системи митного оформлення.

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій

Декларант залежно від митних формальностей, установлених Митним кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносить до митної декларації такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:

  • заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;
  • відомості про декларанта, упов-новажену особу, яка склала дек-ларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, — також про іншу крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) сторону такого посередницького договору;
  • відомості про найменування країн відправлення та призначення;
  • відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;
  • відомості про товари: найменування; звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; торгова марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); код товару згідно з УКТ ЗЕД; найменування країни походження товарів (за наявності); опис упаковки (кількість, вид); кількість у кілограмах (вага брутто та нетто) та інших одиницях виміру; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; відомості про уповноважені банки декларанта; статистична вартість товарів;
  • відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: ставки митних платежів; застосування пільг зі сплати митних платежів; суми митних платежів; офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складено рахунки, на день подання митної декларації; спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати);
  • відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;
  • відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;
  • відомості про документи, передбачені частиною третьою ст. 335 цього Кодексу;
  • довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

Перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог Митного кодексу та інших законодавчих актів.

Підстави для відмови у прийнятті митної декларації

Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

  • митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених Митним кодексом;
  • електронна митна декларація не містить установлених законодавством обов’язкових реквізитів;
  • митну декларацію подано з порушенням інших вимог, установлених цим Кодексом.

Відмова митного органу у прийнятті митної декларації має бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Вимоги до оформлення і використання митних декларацій

Вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом подання митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними об’єднано у Положенні про митні декларації.

Правила заповнення граф митних декларацій на бланках ЄАД форми МД-2, додаткових аркушів до нього форми МД-3, специфікації форми МД-8, порядок внесення відомостей до доповнення форми МД-6, випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів митної декларації форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8 визначено Порядком № 651.

Передбачені Порядком № 651 правила також поширюються на заповнення митних декларацій на бланках ЄАД, додаткових аркушів, доповнень і специфікацій, виготовлених за допомогою комп’ютера, та електронних митних декларацій.

Бланки ЄАД використовуються для оформлення митних декларацій (митної декларації, заповненої у звичайному порядку, попередньої, тимчасової, періодичної та додаткової митних декларацій), передбачених Митним кодексом.

Митна декларація на бланку ЄАД заповнюється з використанням форми МД-2, до якої у разі потреби можуть додаватися доповнення форми МД-6 та додаткові аркуші форми МД-3 або специфікація форми МД-8.

В одній митній декларації на бланку ЄАД може бути задекларовано не більше 999 товарів.

Електронна митна декларація складається з полів електронного документа, що відповідають формам митних декларацій на паперовому носії, та засвідчується електронним цифровим підписом особи, яка її склала.

Форма МД-2 — основний аркуш митної декларації, який містить загальні відомості про характер поставки, реквізити контрагентів, відомості про декларанта та характеристики одного товару, який зазначено в цьому аркуші. За наявності в одній переміщуваній партії товарів декількох найменувань МД-2 використовується як перший аркуш декларації.

Загалом бланк форми МД-2 містить графи з 1 до 56 і розділи, позначені латинськими літерами А, В, С, D/J, E/J, G, H, І.

Графи A, C, D/J, E/J, F, G, I митної декларації заповнюються посадовими особами митних органів, інші графи — декларантом. В окремих випадках, визначених Порядком № 651, до зазначених граф митної декларації частина відомостей може вноситися декларантом, а посадові особи митних органів можуть вносити відомості, що належать до компетенції митних органів, до інших граф митної декларації.

Четвертий аркуш митної декларації значно відрізняється від перших трьох за змістом та наповнен-ням. У ньому відсутні графи 7, 9 — 13, 16, 20, 22 — 24, 26, 28 — 30, 34, 36, 37, 39, 41 — 43, 45 — 49, а також літерні розділи В та E/J (використовуються лише в першому аркуші).

На відміну від перших трьох цей бланк додатково містить графи: на лицьовому боці аркуша — це графа 55 «Перевантаження» та літерний розділ F «Підтверд-ження компетентних органів», а на звороті аркуша — графа 56 «Інші пригоди при перевезенні» та літерні розділи G «Підтвердження компетентних органів», H «Наступний контроль» та І «Контроль митного органу призначення».

Четвертий аркуш призначено для переміщення товарів між митницями, і в ньому згідно з міжнародною практикою наводиться мінімум інформації, потрібної для такого переміщення.

Форма МД-3 — додатковий аркуш митної декларації, який використовується одночасно з аркушем форми МД-2. Один додатковий аркуш дає змогу задекларувати товари не більше трьох найменувань.

На додаткових аркушах форми МД-3 зазначаються відомості про:

  • товари, що мають різні коди згідно з УКТ ЗЕД;
  • товари з однаковим кодом згідно з УКТ ЗЕД, які мають різні дані (країну походження, ознаки та характеристики, що впливають на застосування ставок ввізного (вивізного), особливих видів мита, акцизного податку, ПДВ);
  • інші товари у випадках, визначених Порядком № 651.

Форма МД-6 — доповнення, яке застосовується з єдиним адміністративним документом форми МД-2 і додатковим аркушем форми МД-3.

Доповнення форми МД-6 використовується у разі, коли в будь-якій графі форми МД-2, МД-3 або МД-8 митної декларації на паперовому носії не вистачає місця для внесення необхідних відомостей декларантом або для проставлення службових позначок чи внесення відомостей посадовою особою митного органу.

Додаткові аркуші форми МД-3, доповнення форми МД-6 та специфікації форми МД-8 у разі їх застосування є невід’ємною частиною митної декларації на бланку ЄАД форми МД-2.