Інтерв’ю

Еволюція чи революція в реформах?

Ми сидимо в затишному кабінеті члена-кореспондента НАН України доктора економічних наук професора заслуженого економіста України президента Академії фінансового управління Тетяни Єфименко, п’ємо чай і ведемо неквапливу розмову. Звісно, про податки, реформи у цій сфері, очікувані зміни та їх доцільність. І про багато іншого, що стосується фіскальної політики. Це не дивно, адже Тетяна Єфименко — не тільки екс-заступник міністра фінансів, а й податківець з великим практичним досвідом.


В. — Тетяно Іванівно, якими, на Вашу думку, повинні бути пріоритети у фіскальній політиці?

Т. І. — Така політика існує виключно як частина соціально-економічної стратегії й тактики держави і має бути збалансованою з урахуванням впливу зовнішніх і внутрішніх чинників. Відповідно менеджмент у податковій політиці необхідно розглядати тільки в такому контексті. Суть у тому, що функції держави потрібно фінансувати, якщо ми хочемо, щоб зростала конкурентоспроможність бізнесу на світовій арені й національна ринкова економіка була захищеною від кризових потрясінь. Водночас сучасні можливості грошово-кредитної, фіскальної політики дають змогу гнучко поєднувати механізми фінансового управління для підтримки помірного податкового навантаження.

Розглядаючи завдання фіскальної політики, я вважаю, що на сьогодні головним пріоритетом стає прозорість. Тобто щоб люди, які сплатили хоча б одну копійку податків, могли, наприклад, зайти на сайт електрон-ного уряду й подивитися, куди, на які статті витрат використовуються їхні гроші. Мені здається, що появу таких перспектив необхідно прискорити, щоб не гальмувати темпи реформ. У нашій країні за 20 з лишком років дуже багато зроблено, щоб існувала транспарентність у взаєминах держави з бізнесом і громадянами. Однак у суспільстві крок за кроком слід відходити від ознак патерналізму, що залишилися зі старих часів, насамперед в інститутах державного управління. Сьогодні ефективнішими у світі стають партнерські відносини між громадянським суспільством, бізнесом і державою. При цьому держава так само, як і бізнес, спрямовує свої зусилля на підвищення рівня життя громадян. Саме такою вбачається парадигма нової економіки. Тому ми повинні розуміти, що нічого не змінимо, у тому числі в податковій політиці, якщо в суспільстві не виникне й не буде реалізовано модель рівноправних справедливих відносин не тільки при укладенні договорів, а й у загальній логіці життя, поведінці. Стосовно громадян, то найкращий спосіб удосконалення особистості, на мою думку, — дотримуватися рекомендацій видатного А. Чехова, тобто день за днем по краплі вичавлювати із себе раба.

В.Як цих істин дотримуються в політичній грі?

Т. І. — Дуже добре, що ви згадали слово «політичній», тому що в жодній країні немає такого лідера, який би, висловлюючи основи своїх нових підходів до тих чи інших управлінських дій, не торкнувся правил оподаткування. Адже вони пов’язані з необхідністю безоплатної передачі частини власності до суспільних фондів у контексті перерозподільчих функцій держави. Податкова стратегія й тактика завжди припускають, що політичний лідер намагатиметься своїми діями впливати на те, щоб у групах інте-ресів — державних, приватних, колективних, бізнесових — йому вдалося скоординувати активність носіїв цих інтересів навколо певних ідей. Тому досить зрозумілі добрі наміри політиків вносити зміни до податкових правил. Однак при скороченні існуючих пільг важливо було б оцінити, хто зазнає втрат, чи буде їх компенсовано. А найголовніше — чи не порушиться баланс інтересів, про який я згадала раніше.

Наведу приклад із практики американської економіки. Скажімо, президента США Барака Обаму з його підходами до фіскального навантаження й сильним акцентом на необхідності соціалізації податкової політики в суспільстві багато критикують. І це відбувається незважаючи на те, що протягом найближчих трьох років фіскальна політика США супроводжуватиметься найжорсткішою консолідацією. Йдеться, по-перше, про концентрацію та підвищення ефективності використання державних доходів. По-друге, має бути різке скорочення й підвищення продуктивності всіх витрат, включаючи військові.

В.Як Ви оцінюєте ті чи інші реформаторські дії в нашій країні?

Т. І. — Особисто я підтримую будь-які спроби реформ. Чому? Тому що якщо не обговорювати інновації, реформаторство зведеться до банального конформізму. Тому треба вітати те, що лідери, тим більше молоді, генерують нові ідеї, навіть якщо ці ідеї й новації потребують подальшого доопрацювання. Як фахівець, який розуміє технологію запровадження нововведень, я, як і раніше, готова брати участь у найсміливіших експериментах. Адже потрібно опрацювати велику кількість різних матеріалів, доки реформаторська думка відшліфується і перетвориться на дію.

В.Сьогодні весь світ буквально вирує з приводу податкової політики. Тривають суперечки про те, якою вона повинна бути, чи варто взагалі застосовувати податки на багатство, на додану вартість тощо...

Т. І. — Ми — країна, що проголосила європейський вектор розвитку. Звідси випливає необхідність орієнтуватися в національному законодавстві так само, як у Євросоюзі, — на ПДВ, акцизний податок. Це платежі в дохідну частину бюджету, що мають практично обов’язкові для всіх країн правила. Тому в контексті євроінтеграції ми повинні послідовно дотримуватися податкових «правил гри» Європи. Але ... наскільки непорушні ці правила?

Криза показала, що європейські норми теж потрібно переглядати, удосконалювати. Однак є питання, що вимагають політичного вирішення. І ось тут можна запитати себе: чи готові ми заради кращого механізму збору податків трохи відхилитися від деяких правил, задекларованих у рамках євро-інтеграційного вектора? Я вважаю, що це дуже серйозна дискусія, яку треба було б організувати в середовищі фахівців, а потім винести в широке коло великого, середнього й малого бізнесу, і особливо залучити тих, хто сьогодні в повному обсязі задіяний у світовій системі руху товарів і капіталу. Це обов’язково.

В.Що ж все-таки кращеПДВ чи податок з обороту?

Т. І. — Треба вважати, ваше запитання пов’язане з опублікованим для обговорення Міністерством доходів і зборів проектом закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого вдосконалення оподаткування податком на додану вартість», де пропонується знизити діючу ставку ПДВ  до 9% з одночасним скасуванням більшості пільг щодо сплати цього податку, а також запровадити податок з обороту (бази оподаткування) на рівні 1 — 2%. Відповідно до опублікованих на сайті Міндоходів цілей цього регуляторного акта та аналізу його впливу на фіскальну ефективність чинних норм передбачено зменшення нинішнього податкового навантаження з ПДВ через зниження базової ставки податку з одночасним запровадженням компенсаторних механізмів у вигляді додаткових ставок податку до загальної бази оподаткування; скасування правила «першої події» і запровадження методу нарахування; уніфікацію первинних документів бухгалтерського обліку з документами податкового обліку; створення умов для спрощеної форми та порядку заповнення податкової звітності з ПДВ.

Одразу скажу, що в професійній дискусії, яка розгорнулася навколо цього законопроекту у віртуальному просторі, уже розставлено основні акценти. Зниження ставки ПДВ, звісно ж, знайде широку підтримку в ділових колах. Щодо додаткового оподаткування за ставками 1 та 2% стосовно тієї самої розрахункової бази, що й ПДВ, зазначу таке. Як адміністратор, абстрагуючись від усіх своїх знань європейського вектора, техніки й технології збору податків, підкреслю, що збирати податок з обороту справді значно простіше. Оскільки є сума реалізації, є певні господарські операції, що мають відображення у фінансовій звітності. І з огляду на те, як порахувати і як сплатити, цей механізм досить простий порівняно з іншими формами податків.

Але з іншого боку... Візьміть будь-яку компанію — наприклад, оператора мобільного зв’язку. Це, як правило, вертикально інтегровані структури, ми купуємо їхні послуги, сплачуючи відразу, в тому числі ПДВ. Безумовно, подібним економічним агентам нескладно переорієнтуватися на податок з обороту. А як можуть відобразитися зазначені вище зміни, приміром, на взуттєвій промисловості? В асоціації виробників взуття ми спробували порахувати. Чисто арифметично виходить, що кооперація з юридичними особами є невигідною. Тому маленькі виробництва на підставі розрахунків дійшли висновку, що якщо у них всередині не буде інтегрованого виробництва, то за будь-якої формули нарахування зобов’язань із базою у вигляді обсягу реалізації продукції відразу виникнуть додаткові витрати. У підсумку, як бачимо, у податку з обороту є така неприємна складова, яка називається кумулятивним ефектом. На це також звертають увагу багато експертів.

В.Напевно, справа навіть не в тому, поганий чи гарний податок з обороту. Але от чи зможемо ми, наприклад, запровадити спеціальне категорування продукції без зайвих труднощів для спрощення адміністрування диференційованих ставок?

Т. І. — Потрібно сказати, що відносно низькі ставки власне податку з обороту зменшують негативний каскадний ефект. Але якоюсь мірою він все-таки залишається. І якщо продукція постачається різними підприємцями, що мають власну юридичну особу, і структуру виробництва товарів і послуг для кінцевого споживання також сконцентровано в окремих юридичних особах, тоді в ланцюжку товаровиробників для кожного з них, можливо, треба розширити диференціацію ставок. Тоді у загальній сумі цей податок стане однаковим для обороту постачальників товарів і послуг з різними формами кооперації незалежно від поточних змін їх господарського статусу. Ця обставина може знайти підтвердження, якщо в структурі економіки проаналізувати ланцюжки створення доданої вартості, а потім залежно від ресурсомісткості товарів і послуг виключити наслідки кумулятивного ефекту в базі оподаткування.

В.Дискусії з цього приводу тривають уже багато років...

Т. І. — У тому-то й річ. Ще в 2005 році ми намагалися знайти можливості відмовитися від ПДВ, запровадити нові підходи й навіть прикидали можливі ставки оподаткування. Логіка була такою. Якщо грубо розділити процес виробництва на три стадії, то для чорних заготовок можна було б встановити ставку 3%. Далі, якщо заготовки й переділи здійснюються в єдиній кооперації, — 5%, потім, для кінцевого споживача, — 7%. У випадку вертикально інтегрованого виробництва йшлося про 8 — 9% ставки податку з обороту. Обмовлюся, що цифри, які я назвала, були результатом розрахунків станом на 2005 рік, і без глибокого аналізу вони не можуть бути застосовані сьогодні. При цьому аналіз повинен стосуватися не лише структури виробництва товарів і надання послуг, а й оцінки впливу на рівень тінізації економіки.

Тоді було кілька варіантів: відмовитися від ПДВ й запровадити податок з обороту, відмовитися від ПДВ й запровадити податок з продажів, відмовитися від ПДВ й запровадити так званий зворотний ПДВ (це коли я у вас щось купую і суму ПДВ відразу сплачую до бюджету). Остання з озвучених мною моделей дуже серйозно обговорювалася в Європі. Вона називається «реверсна модель податку на додану вартість». У нас така модель також знаходила обмежене застосування у випадках, коли були присутні високі ризики несплати податку.

В.Чому ці ідеї не було підтримано?

Т. І. — Саме через ускладнені технологічні елементи адміністрування. Податок з продажів ми теж уважно вивчали, зокрема як він працює в США. При цьому зіткнулися з тим, що оскільки податок з продажів потрібно сплачувати в момент кінцевого споживання, то в США конфліктні ситуації виникали через недосконалість у класифікації, чи кінцева це стадія споживання. Ця проблема у них досить серйозно обговорювалася, і в кризові роки навіть поставало питання запровадження ПДВ.

В.У Вас були напрацювання щодо паралельного існування податків. Наскільки це може бути корисним для економіки?

Т. І. — Якщо створити управлінську інфраструктуру, яка дасть можливість швидко кваліфікувати операцію за вищезазначеними ознаками, можна паралельно створювати податкові конструкції з однаковими за економічним змістом базами оподаткування, але з різними інтерпретаціями механізмів адміністрування з урахуванням багатьох чинників тіньової економіки. Це не проблема. Але в контексті спрощення адміністрування в жодному разі не можна припускати сукупного ускладнення. Поки що простої технології немає. А якщо запроваджувати необхідні процедури ідентифікації товарів і послуг, то не факт, що це буде ефективніше для бюджету з урахуванням додаткових витрат на утримання адміністративного апарату. До речі, серйозну стурбованість з точки зору адміністрування викликає пропозиція про скасування так званої першої події при нарахуванні ПДВ. А взагалі на всі питання, напевно, можна було б відповісти за наявності детальних розрахунків із застосуванням економічного та поведінкового моделювання. Останнє надзвичайно важливе, тому що не завжди очевидні арифметичні розрахунки зі збільшення дохідної частини бюджету виправдовуються в житті. Потрібно пам’ятати, що існують так звані інституціональні пастки, добре описані російським академіком В. Полтеровичем, які за допомогою неформальних правил, що існують у суспільстві, спотворюють найкращі наміри реформаторів. У зв’язку з цим, на мою думку, для підтвердження результатів можна було б провести експеримент з паралельним декларуванням.

Я є людиною, схильною до раціональних динамічних процесів в управлінні. У будь-якому випадку для мене інновація на перший погляд не зовсім неприваблива, набагато краща, ніж тиша і застій. Реформи, експерименти мають право на існування незважаючи на те, що заздалегідь невідомо, яка з моделей матиме успіх. Водночас ніколи не можна говорити про те, що все одно нічого не вийде. Тому я глибоко переконана, що ми крок за кроком повинні реформувати існуючу систему оподаткування. Як це робити? Скажу відверто, щодо змін у фінансових системах я більше схильна до еволюційних моделей. Тобто потрібно спочатку все прорахувати, окреслити структуру, обговорити, а потім уже ухвалювати рішення. Це класика. Але... Давайте згадаємо, як полководці вигравали війни. Іноді не завдяки, а всупереч. Шлях реформ, на жаль, нелегкий. Тому успішний результат залежатиме від послідовного застосування правила «золотої середини» при врахуванні еволюційних і революційних підходів з обов’язковою орієнтацією на думку фахівців і громадськості.


Розмову вели Ольга МАРЧУК
та Ольга ГЕРМАНОВА

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42