Юридична практика

Коригування митної вартості товарів

Суть справи. Київською регіональною митницею скориговано митну вартість товарів ПП «А» та визначено на рівні 88 000,00 дол. США, про що прийнято рішення від 11.01.2013 р. щодо коригування митної вартості товарів. ПП «А» не погоджується з рішенням про коригування митної вартості товарів та з оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення і вважає, що спірне рішення є протиправним, оскільки не відповідає положенням Митного кодексу, які регулюють відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.


Рішення суду. Окружний адміністративний суд у справі від 28.05.2013 р. № 826/4677/13-а, відмовляючи в позові, зазначає таке.

Матеріалами справи встановлено, що між компанією «W» (Китай) (продавець) і ПП «А» (покупець) укладено контракт від 28.09.2012 р. і додаток від 10.11.2012 р., згідно з якими продавець зобов’язується поставити і продати, а покупець — прийняти й оплатити лимонну кислоту (моногідрат) у кількості 100 т за ціною 815,00 дол. США/т.

Зазначений товар і відповідні товаросупровідні документи подано до митного оформлення згідно з вантажною митною декларацією (шляхом електронного декларування) від 11.01.2013 р.

При цьому митна вартість товару, заявлена позивачем до митного оформлення відповідно до ст. 58 Митного кодексу за першим методом (за ціною договору), становить 651 429,50 грн. (81 500,00 дол. США).

Митним органом скориговано митну вартість товарів і визначено на рівні 88 000,00 дол. США, про що прийнято рішення від 11.01.2013 р. про коригування митної вартості товарів.

Проте позивач не погоджується з таким рішенням Київської регіональної митниці і звернувся за захистом порушених прав до суду.

Як підтверджується матеріалами справи, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів позивача було здійснено відповідачем у зв’язку з виникненням у останнього сумніву щодо достовірності відомостей, які містяться в документах, поданих до митного органу, а також зважаючи на підтвердження наявності ризику за результатами аналізу електронних копій вантажних митних декларацій, проведеного із застосуванням групи критеріїв ризику «митна вартість товарів».

Для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи, перелік яких зазначено у гр. 44 вантажної митної декларації.

Під час оцінки ризику щодо вантажної митної декларації позивача спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за кодом 121 «Перевірка правильності визначення митної вартості товарів».

Митну вартість було заявлено декларантом шляхом подання декларації митної вартості за формою 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У поданих до митного оформлення документах разом з митною декларацією виявлено такі розбіжності, які унеможливлюють перевірку числового значення заявленої митної вартості:

  • відповідно до контракту від 28.09.2012 р. його сума становить 489 000,00 дол. США, згідно з доповненням до контракту загальна сума — 81 500,00 дол. США;
  • оплата за контрактом проводиться покупцем у доларах США на розрахунковий рахунок продавця на умовах 15% передоплати, 85% — після отримання копії коносаменту. Також згідно з комерційним рахунком оплата товару здійснюється на умовах попередньої оплати у розмірі 15% та 85% — після отримання копій документів. Отже, на момент митного оформлення оплата за товар повинна бути здійснена у розмірі 100%. Однак документи щодо оплати за товар ПП «А» для підтвердження заявленої митної вартості митному органу не надано;
  • митна декларація, подана країною відправлення, складена китайською мовою, а відповідно до ст. 254 Митного кодексу документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, декларант забезпечує переклад документів за власний рахунок. Водночас декларантом не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення.

Оскільки документи, надані до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості, не містили усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідачем було запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно зі ст. 53 Митного кодексу.

Як випливає із матеріалів справи, 11.01.2013 р. позивача було ознайомлено з переліком додаткових документів, необхідних для надання митному органу, що підтверджується зазначеним електронним повідомленням та відповіддю декларанта: «На даний момент на вищезгадану партію надати додаткові документи немає можливості. Процедуру консультацій проведено. Декларант ПП «А».

На виконання вимог п. 6 ст. 54 Митного кодексу митним органом відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв’язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.01.2013 р.

При цьому правовою підставою для відмови у митному оформленні було винесено рішення про коригування митної вартості товарів, зокрема митну вартість визначено митним органом на рівні 0,88 USD/кг із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (ст. 60 Митного кодексу).

Позивач 11.01.2013 р. подав митну декларацію про випуск товарів під гарантійні зобов’язання шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом у повному обсязі, та про надання протягом 80 днів з дня випуску товарів у вільний обіг відповідних документів для підтвердження заявленої фактурної вартості.

Вирішуючи питання щодо правомірності рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, суд, керуючись чинним митним законодавством, частиною першою ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, виходячи з того, що позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, повинен установити відповідність змісту рішення чинному законодавству та законність процедури його прийняття.

Пунктом 2 ст. 52 Митного кодексу передбачено, що декларант зобов’язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Обов’язок декларанта кореспондується із правом митного органу, зазначеним у ст. 54 Митного кодексу:

  • упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
  • письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Частиною другою ст. 58 Митного кодексу визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджено документально або не визначено кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна зі складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки у наданих документах виявлено неточності та розбіжності, відповідач не мав підстав для підтвердження митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У ході судового розгляду справи встановлено, що основний метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, не було застосовано, враховуючи таке.

При проведенні перевірки правильності визначення митної вартості у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо прийнятності заявленої декларантом ціни товару, а саме:

  • товаросупровідні документи не містять необхідних складових митної вартості, тобто витрат на страхування товару, відсутнє підтвердження проведення розрахунку за постачання даної партії товарів;
  • установлення митним органом недостовірності інформації, заявленої позивачем як підстава для переміщення товару через митний кордон України, — заниження митної вартості товарів підтверджується витягом із цінової бази Держмитслужби України;
  • неможливість декларанта документально підтвердити заявлену ним митну вартість товару.

Відповідно до частини четвертої ст. 57 Митного кодексу застосуванню другорядних методів визначення митної вартості товарів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган і декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не було застосовано у зв’язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої митним органом з дотриманням умов, зазначених у ст. 59 Митного кодексу.

Згідно зі ст. 60 цього Кодексу у разі якщо митну вартість оцінюваних товарів не може бути визначено відповідно до положень статей 58 і 59 Кодексу, за митну вартість береться затверджена митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) слід розуміти товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій самій кількості і на тих самих комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи приводить це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти і витрати, зазначені в пунктах 5 — 7 частини десятої ст. 58 Митного кодексу, включаються до вартості операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Отже, факти, які впливають на коригування, такі: використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не є об’єктивними, не піддаються обчисленню;  використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджено документально.

Як випливає з матеріалів справи, митну вартість визначено із застосуванням методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів згідно зі ст. 60 Митного кодексу.

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Водночас згідно з наявними у матеріалах судової справи доказами підтверджено факт неналежності поданих позивачем додаткових документів, що мають розбіжності та не базуються на об’єктивних даних.

Зазначена позиція суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10.04.2012 р. у справі № 21-52а12 за позовом ТОВ «Г» до Східної митниці Держмитслужби України, в якій визначено, що надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідачем доведено правомірність спірного рішення, доводи позивача спростовано імперативними нормами чинного законодавства та матеріалами справи, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову.

«Гарячі лінії»

Дата: 3 жовтня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42